10 ЛЮТОГО / 28 СІЧНЯ - НЕДІЛЯ ПРО ЗАКХЕЯ. ПРЕПОДОБНОГО ОТЦЯ НАШОГО ЄФРЕМА СИРИНА

   Dodana: 2019-02-09 Ilość wyświetleń wiadomości: 148   
  ПЕРШЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ТИМОТЕЯ 4, 9-15.


  Сину Тимотею, вірне це слово й повного довір'я гідне. Саме для цього трудимося та боремося, ми поклали нашу надію на живого Бога, Спасителя усіх людей, особливо ж вірних. Це наказуй і навчай.
  Ніхто твоїм молодим віком хай не гордує, але будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі і чистоті. Заки я прийду, пильнуй читання, утішай та навчай. Не занедбуй у собі дару, що був даний токі через пророцтво з покладанням рук збору пресвітерів. Про це міркуй, будь увесь у цьому, щоб поступ твій усім був очевидний.

  ЄВАНГЕЛІЄ ВІД ЛУКИ 19, 1-10.


  В тому часі проходив Ісус через Єрихон. А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями і був багатий. Бажав він бачити Ісуса, хто він, але не міг із-за народу, бо був малого зросту. Побіг він наперед, виліз на сикомор, щоб подивитися на нього, бо Ісус мав проходити тудою. Прийшовши на те місце, Ісус глянув угору і сказав до нього: - Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути в твоїм домі.
  І зліз той швидко і прийняв його радо. Бачачи те, стали нарікати й казали: - До чоловіка грішника зайшов у гостину.
  Закхей устав і промовив до Господа: - Господи, ось половину майна мого даю вбогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо.
  Ісус сказав до нього: - Сьогодні на цей дім зійло спасіння, бо й він син Авраама. Син бо чоловічий прийшов шукати й спасти те, що загинуло.

  Тм. 4, 9-15. «Будь зразком для вірних у слові, поведінці, любові, вірі йистоті»

  Люди багато чують в церкві, особливо від священиків на проповіді про те, як треба жити, якою мала б тути поведінка і постава християнина. До того ж, всі ми багато читаємо про те, що означає бути християнином, і ми з нас свідомі того, де гріх, а де його не має. Але щоб почати так жити, люди потребують когось, хто втілював, або втілює це у своєму особистому житті.
  У народі кажуть, що краще раз побачити, ніж сім разів почути. Люди потребують, щоб хтось був втіленням тих християнських чеснот, християнської постави, яка в теорії може для нас виглядати недосяжною. То ж люди потребують від кожного з нас, хто називається християнином, щоб це християнство реалізувалось, ставало видимим у нашому житті.

  Будьмо взірцем для кожної людини, яка стрінеться на наіій життєвій дорозі, будьмо взірцем Христового учня!

  Лк. 19, 1-10. «А був там чоловік, Закхей на ім'я; він був головою над митарями й був багатий. Він бажав бачити Ісуса, хто Він такий, але не міг із-за народу, бо був малого зросту ».

  Перед нами відкривається дуже цікава картина. Закхей, який був головою над митарями - сьогодні це посада керівника податкової інспекції, тобто був людиною, відомою в суспільстві - так зацікавився Ісусом Христом, що не посоромився вилізти на дерево, бо не міг Його побачити. Це бажання побачити Спасителя, відкритість, безпосередність, правдивість зумовили те, що він дуже швидко сам перемінився і приніс плоди цієї переміни.
  Проблема наших стосунків з Богом полягає в тому, що ми часто навіть перед Ним граємо якусь роль: або праведника, щоб добре виглядати перед Господом, перед собою, перед іншими, або ж грішника. Бог хоче, щоб ми постали перед Ним у правді та істині - такими, якими ми є.
  У цьому Євангелії бачимо, що відбулася ця зустріч у правді. Найперше тому, що Господь є правдою, і Закхей постав перед Ним у правді, він щиро кається: «Якщо когось скривдив, то віддам учетверо, а половину майна дам убогим».
  Так само і в нашому житті: якщо ми в правді стаємо перед Богом, то плоди переміни одразу приходять у наше життя. Адже правильно будувати своє життя, правдиви зарадити собі можна лише тоді, коли зустрінемося з Господом.

  Зустріч людини з Богом цілковито перемінює її!

  Владика Венедикт (Алексійчук)


  Лк. 19,1-10. - Я сьогодні маю бути у твоїм домі


  У популярній українській пісні є такі слова: „Все минає, все минає, літо в осінь йде, ... а любов не минає, ні”. Поволі відходить від нас радісний час Христового Різдва і веселих коляд, затихає торжество Йорданських свят і у віконце нашого духовного життя заглядає перший подих Великого посту. Неділя про Закхея розпочинає чотиритижневий період приготування до доброго пережиття часу святого Великого посту, часу, котрий завершиться найбільшою радістю у церковному році і в історії спасіння – славним воскресінням Ісуса Христа, Його урочистою перемогою над гріхом і смертю.

  Сьогоднішня Євангельська подія розповідає нам про те, як Ісус Христос завітав до дому митаря Закхея. Те, що ця зустріч відбулася саме у домі, а не на вулиці, не випадково. Бо завданням чотирьох неділь до великого посту і часу самого посту є допомогти відчинити, очистити дім нашої душі, нашого життя для Ісуса, щоб Він наповнив увесь його простір своєю присутністю, духом своєї любові. Саме дар Божої любові може принести душі новий подих життя і радості.

  Зі слів Євангелія цієї неділі бачимо, що Ісус сам визначив місце зустрічі з Закхеєм, кажучи до нього: „Закхею, злізай швидко, бо я сьогодні маю бути у твоїм домі” (Лк. 19, 5). Роздумаймо сьогодні над тим, чому Ісус захотів зустрітися з Закхеєм саме у його домі і яке це має значення для нашого духовного життя.

  Багато зустрічей і оздоровлень Ісус вчинив у домі хворих. Дім у Святому Письмі має особливе значення. Єврейське слово бет – „дім” має безліч значень: „дім”, „рід”, „родина”, „покоління” і т.д. Оскільки Ізраїль довгий період часу вів мандрівне життя, то євреї не пов’язували дім з чотирма стінами, бо їх у них не було. Дім асоціювався з тим, що залишалось і що можна було взяти з собою, коли потрібно було знову перебиратися на нове місце: з домашнім теплом, з вогнищем, біля якого батько або дідусь розповідав про великі чудеса ЯГВЕ, з мацою, яку ламали у пасхальний вечір, з лагідною усмішкою матері, яка запалювала світло на шабат… Одним словом, для віруючого єврея дім – це, насамперед, домашня атмосфера тепла і любові.

  Щоб потрапити до свого дому, до себе, віднайти у житті атмосферу тепла і любові, потрібно спочатку потрапити до дому Ісуса. Наш Господь не мав на цій землі свого дому, а єдиний дім, до якого усіх нас кличе, - це дім Отця.

  Потрапити в дім Ісуса – це увійти з Ним в домашні, братні відносини, перестати бути чужинцем і приходнем, а стати Його приятелем, відчути себе дитиною Небесного Отця. Це стало можливим завдяки жертві нашого Спасителя: „Він прийшов і благовістив мир вам, що були далеко, і мир тим, що були близько; бо через нього, одні й другі, маємо доступ до Отця в однім Дусі. Отже, ви не чужинці більше і не приходні, але співгромадяни святих і домашні Божі” (Еф. 2, 17-19).

  Коли перші учні шукали Ісуса, то запитали Його: „Равві – що в перекладі означає: Учителю, - де перебуваєш?”, той відповів їм: „Ходіть і подивіться” (Ів. 1, 38-39). Метою євангелиста Івана є показати життя з Ісусом як початок нового творіння, нового способу життя людини. Розміщуючи опис покликання учнів після прологу – опису Божого Сина, Іван прагне показати цю дійсність як фундаментальну в житті людини. Бути покликаним, бути християнином – учнем Ісуса, означає для Івана прийняти рішення жити з Господом, незалежно від того, де саме Бог мене поставить у житті.

  Учень в нашому мисленні – це той, хто ходить до школи або до університету, де проходить відповідне навчання, здобуває певну інформацію. Після навчання усі повертаються до дому, і рідко хто має якісь особисті стосунки з вчителем чи викладачем. За часів Ісуса, коли хтось прагнув бути учнем того чи іншого равві, дуже часто приходив і жив у нього. Наука полягала не стільки в тому, щоб навчитися якихось вмінь, скільки перейняти стиль життя вчителя. Набагато важливіше було те, як вчитель живе, ніж будь-які інші навики чи вміння. Подібно Ісус хоче дати нам своє життя, як зразок щастя, щоб учень жив так, як живе його Вчитель.

  Метою Святого Письма є не стільки достовірно, хронологічно передати факти, скільки описати людські постави, вказати на потреби людського серця. Коли ми входимо в родинні стосунки з Господом, отримуємо світло на своє життя, починаємо краще бачити себе. Також і вихід з нашого грішного стану, паралічу чи сліпоти пролягає через дім Ісуса, через братні стосунки любові з Ним. Тому це не випадково, що Біблія починається від літери бет – „дім”. Вже на самому початку Святого Писання Господь скеровує своє запрошення до своїх дітей: запрошення зібрати їх в домі Свого серця.

  Один подорожній мав дивний звичай: прибувши до якогось міста, він відразу відвідував кладовище і прочитував та фотографував надписи на надгробних плитах. І ось на одному кладовищі він побачив величавий надпис: „Тут спочиває прах раба Божого (ім’я). Він помер, проживши на землі вісімдесят років, але жив лише три роки. Чужинцю, помолись за спокій його душі!”. Такий надпис здивував мандрівника, і він, попросивши упорядника кладовища розказати йому про особу покійника, отримав таку відповідь: „Чоловік, похоронений у цьому гробі, проживав безбожно і грішно 77 років, але в останні три роки перед смертю зрозумів мету життя на землі і навернувся до Бога. У своїй останній волі виявив бажання, щоб такий напис був поміщений на його надгробному пам’ятнику”

  Поведінка Закхея і такі щирі слова покаяння „Господи, ось половину майна мого даю убогим, і коли я чим кого покривдив, верну вчетверо” (Лк. 19, 8), свідчать про те, що Закхей дозволив Ісусові завітати не лише до його матеріального помешкання, Він назавжди увійшов до дому його душі. Зауважмо, що Ісус не ставить Закхеєві жодних вимог, не вимагає від нього віри чи інших знаків готовності. Закхей почув голос любові Спасителя і відчинив для нього свою душу, дозволив оздоровити її з гріхів, наповнити Божим теплом і любов’ю, так що вже не відчував себе більше залежним від земних речей, котрі несправедливо набував.

  Своїми словами: „Сьогодні на цей дім зійшло спасіння, бо й він син Авраама” (Лк. 19, 9), Ісус потвердив щире навернення Закхея, те, що його душа відтоді справді стала домом Божим, бо вона наповнилася духом Божого тепла і любові.

  Можливо, хтось із-поміж нас опинився десь далеко від Бога у духовному розумінні, можливо, комусь важко навернутись і прийти до Христа, погляньмо на Закхея і навчімося у нього віри і надії на Боже милосердя, бо Господь близький для всіх, Він бажає прийти у домівку до кожного з нас, відкриймо Йому лише двері своєї душі, як це зробив колись старший над митарями, Закхей, і вірмо, що Господь перемінить наше життя, перемінить наше серце і зробить його таким, яким воно у стало єрихонського Закхея після відвідин Господом його домівки, щоб у нашому серці запанував мир і спокій, а Господь зміг би назвати Своїми синами і доньками. Амінь.


  о. Михайло Чижович, редемпторист - http:LiNk-do-strony-pliku-otwiera-się-w-nowym-oknie


  ПРЕПОДОБНОГО ОТЦЯ НАШОГО ЄФРЕМА СИРИНА

  Святий Єфрем Сирійський народився у місті Нисибії у Сирії. Був учнем нисибійського єпископа св. Якова, з яким побував у 325 році на Вселенському Соборі в Нікеї. Пізніше Єфрем поселився у печері серед скель міста Едесси, де вів надзвичайно суворе життя. Він не був затворником, а займався всіма церковними справами в Едессі і мав дуже великий вплив на людей. У 373 році Єфрем закінчив своє богоугодне життя, хоч є відомості, що він уснув 379 року. Його святі мощі спочивають у церкві в Едессі. Папа Венедикт XV у 1920 році проголосив св. Єфрема Учителем Церкви.
  Св. Єфрем був великим проповідником, марійським поетом, тлумачем Святого Письма й відважним оборонцем Христової віри. Його молитву "Господи і Владико життя мого" у нашій Церкві відмовляють з поклонами на богослужіннях у часі Великого посту.


  Тропар: Потоками сліз твоїх Ти неродючу пустиню управив * і з глибини зітханнями Ти в трудах приніс стократні плоди * і був Ти світильником вселенної, сіяючи чудесами, Саво, отче наш. * Моли Христа Бога, щоб спаслися душі наші.

  Кондак: Час судний завжди бачучи, ридав ти гірко, Єфреме, як любитель безмовності, діяльністю ж був ти учителем діл, преподобний, тому, отче всесвітній, лінивих заохочуєш до покаяння.


    http:LiNk-do-strony-pliku-otwiera-się-w-nowym-oknie

о. Петро Фостик




POD WIADOMOŚCIAMI MOŻNA ZAMIESZCZAĆ WYŁĄCZNIE KOMENTARZE.

Każdy komentarz, przed opublikowaniem, będzie weryfikowany przez redakcję serwisu.

Zastrzegamy sobie prawo do usuwania komentarzy obraźliwych, agresywnych, niecenzuralnych (...i in.)
i/lub nie będących komentarzami do danej, konkretnej wiadomości.


DO EWENTUALNEJ DYSKUSJI ZAPRASZAMY NA NASZE FORUM.

Prosimy o Twój komentarz.
(Linki do innych stron prosimy podawać bez: „http://”)
Podpis:   
E-m@il:   

Prosze wykonać obliczenie (antyspam): 0 + 12 =

Każdy komentarz, przed opublikowaniem, będzie weryfikowany przez redakcję serwisu.
Prosimy o cierpliwość.



Redakcja www.cerkiew.net.pl nie bierze odpowiedzialności za zamieszczone komentarze będące indywidualnymi opiniami i poglądami osób je zamieszczających, za które ponoszą oni pełną odpowiedzialność zarówno w sferze prawnej jak i moralnej.


Ilość komentarzy oczekujących na akceptację: 0



Nie ma jeszcze komentarzy do tej wiadomości. Może Ty dodasz swój komentarz.



Każdy komentarz, przed opublikowaniem, będzie weryfikowany przez redakcję serwisu.

Ilość komentarzy oczekujących na akceptację: 0



[ Zamknij okno. ]






Eparchia Wrocławsko-Gdańska Kościoła Greckokatolickiego. Copyright © 2006 - 2017
painting contractor Mississauga painting residential Mississauga painting services Mississauga eco painting Mississauga painter in Mississauga painter contractor Mississauga