12 ЛИПНЯ - СВЯТИХ СЛАВНИХ І ВСЕХВАЛЬНИХ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА. ЇХНІЙ КУЛЬТ У СВ. ЦЕРКВІ.

   Dodana: 2019-07-11 Ilość wyświetleń wiadomości: 202   
    «Днесь радісний празник засяв усім країнам: прецінна пам’ять премудрих і верховних Апостолів Петра й Павла». (Стиховня Вечірні празника)

  Святим Апостолам завдячуємо скарб Христової віри. Вони передали нам Христову науку, від них маємо св. Євангеліє і апостольські листи, вони поклали тривку основу під Христову Церкву.

  Про велике значення св. Апостолів для нас прегарно говорить наш Слуга Божий митрополит Андрій Шептицький ЧСВВ. «Апостоли в повному значенні того слова — каже він — є нашими батьками по вірі. Через їх руки Бог дав людству й кожному народові у християнській Церкві все, що належить до Божої апостольської традиції. У своєму аскетичному житті як і в проповіді не можемо, отже, забувати, що все маємо з їхніх рук, їх апостольським трудам і їх молитвам завдячуємо все, що маємо» (Про Почитання Святих. 1941).

  Наша Східня Церква з великою урочистістю святкує 29 червня празник, що в наших богослужебних книгах має таку назву: «Святих Славних і Всехвальних Первоверховних Апостолів Петра й Павла». Обидва ці Апостоли визначні своїм характером, своєю ревною апостольською працею та своїм великим культом у св. Церкві.


  СВЯТИЙ АПОСТОЛ ПЕТРО

  Ісус Христос маючи великі пляни щодо особи св. Петра на початку його покликання змінює його ім’я Симона на символічне Петро-Кифа, що значить скала, бо він має бути скалою, що двигатиме основу його Церкви. Св. Петро має близьке відношення до Христа в часі Його діяльности. Він свідок Христового прославлення на Таворі. Він в імені всіх Апостолів визнає Христове Божество. Він зі св. Йоаном приготовляє пасху для Христа. Він свідок Христових страждань в Оливному Саді. Христос платить податок до храму за себе і за нього.

  По Господньому вознесінні св. Петро стає головою Апостолів і першої християнської громади в Єрусалимі. Під його проводом відбувається вибір нового Апостола на місце відпалого Юди. Він скликає до Єрусалиму перший собор Христової Церкви. Св. Йоан Золотоуст називає Петра «первородною вівцею із стада доброго Пастиря».

  Любов Христа Господа це головний мотив його апостольської діяльности, трудів і жертви. Та любов вкінці завела його на муки і смерть за свого улюбленого Вчителя. Побожна традиція подає, що він уважав себе негідним умирати на хресті як Христос, тому просив своїх розпинателів. щоб його розп’яли стрімголов. Цю традицію потверджує єпископ Євсевій († к. 340) у своїй Історії Церкви та св. Йоан Золотоуст у проповіді на св. Апостолів Петра й Павла, де він каже: «Радуйся, Петре, що вмер на хресному дереві розп’ятий стрімголов». Св. Петро загинув у Римі за цісаря Нерона (54-68) між 64 і 67 роком по Христі. Св. Йоан Золотоуст ідучи за традицією, як день його смерти подає 29 червня.


  СВЯТИЙ АПОСТОЛ ПАВЛО

  Він не належав до числа 12-ох Апостолів, але за свою повну посвяти апостольську працю, надлюдські жертви й муки у Христовій службі, дістав титул верховного Апостола, як і св. Петро. Він одинокий з Апостолів, що мав вищу освіту та з уродження був римським громадянином. Сам Ісус Христос у чудесний спосіб його навертає і покликає на апостола в дорозі до Дамаску. По своєму наверненні з гонителя християн він серцем і душею стає ревним і мужнім апостолом Христа. «Павло був вовком — каже св. Йоан Золотоуст — і став ягням. Був терням і став виноградом. З ворога став другом, з бур’яну — хлібом... Хулитель став богословом, гонитель — благовісником, мучитель — керманичем, зрадник — сподвижником» (Про Святих 12-ох Апостолів).

  У своїй апостольській праці св. Павло визначився невгнутим характером, великою силою волі та гартом духа. Він день і ніч, літа цілі, безбоязний проповідник правди св. Євангелія. Його безмежна любов Христа не знає перешкод, не знає труднощів, ніколи не ставить границь жертві. Бона відбуває великі місійні подорожі, вона організує нові Церкви, вона завжди готова на муки і смерть за Христа.

  Апостол народів не тільки знаменитий проповідник, добрий організатор, але й визначний богослов і письменник. Від нього маємо 14 листів, писаних до різних Церков чи осіб, де ясно викладає Христову науку. Св. Павло віддав своє життя за Христа стятий мечем у Римі, по традиції 29 червня 65 або 67 року по Христі.


  ЇХНІЙ КУЛЬТ У СВ. ЦЕРКВІ

  З огляду на їх превелике значення для св. Церкви, то їхній культ починається від їхньої смерти. Їхні гроби в Римі були всім християнам добре знані й зазнавали великої почести. Св. Єронім († 420) каже: «Коли я ще як юнак учився у Римі, то зі своїми ровесниками звичайно в неділю ходив я на гроби Апостолів і Мучеників». Їхній культ стає загальний у 4-му віці у Східній і Західній Церквах. Костянтин Великий († 337) збудував у Царгороді величний храм у честь 12-ти Апостолів, де він і похований.

  Визначні Отці Церкви, як св. Йоан Золотоуст, св. Августин, св. Амвросій і інші полишили нам прегарні похвальні науки в честь св. Апостолів Петра й Павла. Найбільше проповідей у їхню честь має св. Йоан Золотоуст. Тут згадаємо дещо. «Рим має двоє світлих очей — каже він — це тіла тих св. Апостолів. Не так ясне небо, коли сонце розливає свої проміння, як світлий город римлян, що освітлює всі кінці вселенної тими двома світлами» (Твори, Том 9, ст. 856). «О, блаженна двійце, — говорить він в іншій науці — що вірно вловила душі всього світу! Петро — начало правої віри, великий священодіятель Церкви, наставник християн, скарб вишніх сил, апостол наділений честю самим Христом. Павло — великий проповідник правди, похвала вселенної, небесний чоловік і земний ангел, слава Церкви; орел, що взнісся до неба, ліра св. Духа... Павло й Петро — церковні світила, що кожноденно просвічують Церкву, скарбники св. Духа, просвітителі вселенної, посуди благодати, тлумачі св. Трійці, пояснювачі Божественного слова... Колони Церкви, великі світильники вселенної» (Твори, Том 8, ст. 615-616).

  Св. Амвросій у дні Петра й Павла навчає: «Цей день, брати, всім нам і всьому світові добре знаний, бо сьогодні пам’ять св. Петра й Павла. їхній празник не може вкритися ні в одній частині світу». Св. Августин в одній із своїх проповідей у їхню честь каже: «Хоча з передання знаємо, що вони не згинули в одному часі, то все таки пам’ять їх обидвох празнуємо в одному дні, тому що Апостол Павло один рік пізніше згинув того самого дня, що в ньому Петро із в’язів тіла переставився у світ ангелів».

  На основі проповідей св. Йоана Золотоуста службу на цей празник уложили святі Андрій Критський, Іван Дамаскин, Косма Маюмський і інші. Головний зміст служби празника Петра й Павла це їхнє значення для Христової Церкви, їхня ревність та їхня посвята й жертва. На стиховні Малої Вечірні читаємо: Петре, осново Апостолів, каменю Христової віри, християн начало... Павле, проповіднику народів, опікуне християн, світильнику вселенної, голосні уста Христа живого Бога... Петре, верховний ученику; Павле, ідеале Апостолів». Стихири Великої Вечірні величають їх такими похвалами: «Страшні мечі духа, світлі окраси Риму, всієї вселенної кормителі, Нового Завіту Богом писані духовні таблиці... Основники Церкви, справжні колони, основа і труби Божественних Христових наук і страждань... Петре, каменю й осново віри, і Павле, посуде вибраний».

  На хвалитних стихирах утрені св. Церква взиває всіх вірних до прослави верховних Апостолів та до радісної участи в їхньому празнику: «Настав для Христової Церкви визначний празник Апостолів, який вимолює спасіння нам усім. Тож таїнственно заплескавши руками до них, промовмо: Радуйтеся світильники для тих, що в темряві, ясні зорі духовного Сонця. Радуйтеся Петре й Павле, непорушні основи божественних наук, друзі Христові, прецінні посуди, прийдіть невидимо поміж нас і наділіть надприродними дарами тих, що піснями славлять ваш празник».

  Наступного дня після празника св. Апостолів Петра і Павла, 30 червня Східня Церква празнує пам’ять усіх Христових Апостолів. В науці на цей день св. Йоан Золотоуст ось так славить св. Апостолів: «Ви — непохитні колони правдивої віри, слава Церкви, скіпетри царства... Тут Петро навчає Рим, там Павло проповідує світові. Андрій навчає мудреців Геллади. Симон приводить варварів до Бога. Тома хрищенням вибілює етіопців. Юдея почитає престіл Якова. Олександрія припадає до трону Марка. Лука й Матей пишуть Євангелія. Йоан тайновідець, як за життя так і по смерті має у своїй опіці Єфес. Вартоломей учить лікаонійців стриманості. Филип чудом спасає Єрапіль. Всі безнастанно оказують усім і всюди добродійства. Сам їхній прах і в гробницях безсмертний. Тепер вони слуги, а потім засядуть як судді світу» (Твори, Том 8, ст. 619).


  Тропар: Апостолів первопрестольні і вселенної вчителі, Владику всіх моліть, щоб мир вселенній дарував і душам нашим велику милість.

  Кондак: Сильних і боговісних проповідників, найвищих апостолів твоїх, Господи, прийняв ти в насолоду дібр твоїх і упокій, бо болісті їх і смерть прийняв ти радше всяких плодів, єдиний Серцевідче.

    о. Катрій Юліян ЧСВВ, Пізнай свій обряд


      Стихири на „Господи, взиваю я”

  Якими похвальними вінками завінчаємо Петра й Павла * роз'єднаних тілом і з'єднаних духом * найперших між богопроповідниками * Той - перший між апостолами * а цей - більше від інших потрудився * Їх бо, справді, достойно вінчає безсмертною славою Христос Бог наш, * що має велику милість.

  Якими звеличними піснями оспіваємо Петра й Павла * - богорозумні крила, що перелетіли світ і до неба піднеслись * руки євангельської благодаті * ноги істинної проповіді * ріки премудрости, хрестовидні знамена * Ними відкинув демонські наступи Христос * що має велику милість.

  Якими духовними піснями похвалимо Петра й Павла * що заткнули невмовкаючі уста безбожности * Ви -?! Страшні духовні мечі, світла окраса Риму * вихователі всієї вселенної * Богом написані духовні скрижалі нового Завіту * які на Сіоні проголосив Христос * що має велику милість.

  Похвалімо, як начальників усього світу, верховних Петра й Павла * Це учні Христові й підвалини Церкви * справжні стовпи і стіни * божеські сурми Христових навчань і страждань * Це вони обійшли в усю широчінь землю . * і, зоравши її, засіяли віру * й усім насадили богопізнання, троїчне появивши Слово * О, Петре, каменю й осново, і Павле, посуде вибраний * Ви ратаї Христові, що разом притягнули всіх до богопізнання * - народи, міста й острови * і знову привели євреїв до Христа * та й молитеся, щоб спаслися душі наші.

  Небесного Єрусалиму жителі, камені віри * благовісники Церкви Христової * посланці Святої Тройці, ловці світу * Ви, залишивши все земне, серед страждань відійшли до Бога * і молитесь сміливо до нього, щоб спаслися душі наші .

  Покликаний був ти, Петре, небом * а не людьми * Коли земна темрява закривала твої тілесні очі * проявляючи темряву безвір'я * тоді небесне світло просвітило тобі духовні очі * відкривши красу побожности * Тому ти пізнав того, що виводить світло з темряви, * - Христа Бога нашого * Моли його, щоб спас і просвітив душі наші.

  Трикратним запитанням: Петре, чи любиш ти мене * - Христос виправив його трикратне відречення * Тому до Тайновідця мовив Симон:?.! * Господи, ти все відаєш, ти все знаєш * Ти знаєш, що я люблю тебе * Отож і каже до нього Спаситель: * паси вівці мої, паси моїх вибраних * паси мої ягнята, що їх я спас моєю кров'ю * Моли його, богоблаженний Апостоле * щоб дарував нам велику милість.


    „Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011


  ДРУГЕ ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО КОРІНТЯН 11, 21 - 12, 9.

  Браття, в чому б хто не показав відваги, - говорю мов безумний! - я також можу її показати. Вони євреї? Я теж. Вони ізраїльтяни? Я теж. Потомки Авраама? Я теж. Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: я більш від них. Багато більше в трудах, багато більше в тюрмах, під бичами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п'ять раз по сорок без одного ударів, тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч провів я у безодні; у подорожах часто, у небезпеках на ріках, небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів фальшивих; у праці та в труді, в недосипанні часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! Крім того всього, моє щоденне піклування - журба про всі Церкви!
  Хто слабкий і я не слабкий? Хто блазниться і я не горю? Коли треба хвалитися, я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса - він благословен вовіки! - знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамаскинян, щоб мене схопити, але мене спущено через віконце у коші по мурі і я втік з його рук.
  Чи треба хвалитися? Воно не личить. Та я перейду до видінь і обоявание Господніх. Знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, - чи то в тілі, не знаю, чи то без тела, не знаю, Бог знає, - був узятий до третього неба. І знаю, що той чоловік - чи в тілі, чи без тела, не знаю, Бог знає, - був узятий у рай і чув слова невимовні, яких не можна людині висловити. Таким буду хвалитися, собою ж нуду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. Коли ж я схочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу правду; але стримуюся, об про мене хто не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує.
  І щоб я не загордів надзвичайними об'явленнями, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив муне в лице, щоб я не нісся вгору. Тричі благав я Господа, щоб той від мене відступився, Браття, в чому б хто. та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила в немочі показується». Найкраще, отже, хвалитимуся скоріше моїми немочами, щоб у мені Христова сила пробувала.

  ЄВАНГЕЛІЄ ВІД МАТЕЯ 16, 13-19.

  В той час, прийшовши в околицю Филипової Кесарії, Ісус спитав своїх учнів:
  - За кого мають люди Сина чоловічого? Ті відповіли:
  - Одні за Івана Христителя, інші за Іллю, ще інші за Єремію або одного з пророків.
  - На вашу ж думку, - каже до них, - хто я?
  Озвався Симон Петро і заявляє: - Ти - Христос, Син Бога живого.
  У відповідь Ісус сказав до нього: - Щасливий ти, Симоне, сину Йони, бо не тело кров це тобі відкрили, а Отець мій небесний. Тож і я тобі заявляю, що ти - Петро-Скеля і ний скелі збудую мою Церкву й адові ворота її не подолають. Я дам тобі ключі царства небесного, и що ти зв'яжеш на землі, буде звеязане на небі; , те, що ти розв'яжеш на землі, буде розв'язане на небі


  2 Kr. 11, 21 - 12, 9. «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсилі»

  Ніхто з нас но хоче почуватись безпорадним, слабким, немічним. Кожен хоче бути певним себе, але ця наша певність завжди обмежена. Бо вона завжди побудована на нашому суб'єктивному досвіді, обмеженому розумінні, особистих знаннях. І скільки ми б не здобували, усе завжди обмежене і суб'єктивне.
  Повноту певності осягаємо тоді, коли живемо в Господі. Ми ж часто починаємо довіряти Богові тоді, коли почуємось безпорадними й немічними. Бог же той, який може нам у всьому допомогти, але ми маємо почутись тими, які потребують цієї Його допомоги. Доки ми цього не відчуємо, Бог не може нас насильно змінити чи ощасливити.

Лиш тоді, коли усвідомимо свою безпорадність, Бог може прийти зі своєю поміччю і силою!

  Святих першоверховних апостолів Петра і Павла

  Коли дивимося на постаті цих двох святих, то бачимо, наскільки вони різні: у своєму покликанні, за своїм темпераментом, у способі викладу думок. Але ці двоє святих рівні перед Богом, бо чинили Божу волю.
Апостола Петра Ісус вибрав одним із перших, і він був учасником найвизначніших подій Христового життя, супроводжував Господа впродовж усієї Його діяльності. Апостол Павло історично не бачився з Ісусом Христом, а зустрів Його дорогою да Дамаску, коли переслідував християн. Але бачимо, що Бог першого та другого провадив своїми дорогами.
Важливо замислитися над тим, якою для кожного з нас є особиста й неповторна дорога до Бога. Починаючи від нашого народження, усі події нашого життя, які стаються щодня, - це Господній палець, який нас провадить, освячує та спасає. Ми рівняємося на тих чи інших святих, але ми ніколи не можемо скопіювати доріг якогось святого у своєму житті. Уміймо відкривати й пізнавати Бога.

Щоб так, як і Петро й Павло, пройти кожен свій, унікальний шлях перед Господом і засвідчити віру в Бога в нашому особистому, неповторному житті.


  Владика Венедикт (Алексійчук)


о. Петро Фостик




POD WIADOMOŚCIAMI MOŻNA ZAMIESZCZAĆ WYŁĄCZNIE KOMENTARZE.

Każdy komentarz, przed opublikowaniem, będzie weryfikowany przez redakcję serwisu.

Zastrzegamy sobie prawo do usuwania komentarzy obraźliwych, agresywnych, niecenzuralnych (...i in.)
i/lub nie będących komentarzami do danej, konkretnej wiadomości.


DO EWENTUALNEJ DYSKUSJI ZAPRASZAMY NA NASZE FORUM.

Prosimy o Twój komentarz.
(Linki do innych stron prosimy podawać bez: „http://”)
Podpis:   
E-m@il:   

Prosze wykonać obliczenie (antyspam): 7 + 9 =

Każdy komentarz, przed opublikowaniem, będzie weryfikowany przez redakcję serwisu.
Prosimy o cierpliwość.



Redakcja www.cerkiew.net.pl nie bierze odpowiedzialności za zamieszczone komentarze będące indywidualnymi opiniami i poglądami osób je zamieszczających, za które ponoszą oni pełną odpowiedzialność zarówno w sferze prawnej jak i moralnej.


Ilość komentarzy oczekujących na akceptację: 0



Nie ma jeszcze komentarzy do tej wiadomości. Może Ty dodasz swój komentarz.



Każdy komentarz, przed opublikowaniem, będzie weryfikowany przez redakcję serwisu.

Ilość komentarzy oczekujących na akceptację: 0



[ Zamknij okno. ]






Eparchia Wrocławsko-Gdańska Kościoła Greckokatolickiego. Copyright © 2006 - 2019