25 жовтня 1958 року у Любліні помер о. Віктор Жук, де й похований на кладовищі на вул. Липовій (перед каплицею).
Народився 8 квітня 1888 р. в селі Вороблячин Рава-Руського повіту в родині Юрія та Емілії (з дому: Меренин). Навчався у гімназіях у Перемишлі й Бучачі, а потім в семінаріях у Львові та Перемишлі.
Священничі свячення прийняв з рук Владики Констянтина Чеховича в катедральному соборі св. Івана Хрестителя в Перемишлі 7 вересня 1913 р.
Почергово душпастирював у: Грушеві, Завадові, Вороблячині, Улицько-Середкевичах, Жужелі (сьогодні: Жужеляни) й Цеблові. Виконував функцію інспектора для нагляду за викладанням релігії в школах Белзького деканату.
Наділений крилошанськими відзнаками. Був ревним священником і активним громадським діячем. При парафії у селах Жужіль і Цеблів заснував товариство «Апостольство молитви», «Третій чин св. Василія Великого.
У селі Жужіль спорудив будинок плебанії, організував при парафії бібліотеку, брав участь у роботі товариств «Просвіта» і «Відродження», кооперативу «Зернозбуд», був ініціатором і членом Товариства опіки над воєнними могилами.
У Жужелі та Цеблові опікувався захоронками, які вели Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії та Згромадження Сестер св. Йосифа.
У 1946 р., після Великодніх свят, вигнаний із села, разом із парафіянами очікував на переселення до УРСР на площі огородженій дротами при залізничній станції у Белзі. Утік, короткий час переховувався у куполі тоді вже зайнятої римо-католиками церкви в Белзі, пізніше повернувся у майже поністю виселену парафію. Мешкаючи у Жужелі охопив душпастирською опікою ще кілька сусідніх парафій, де не було священників. У травні 1947 р., під загрозою арешту, виїхав до Любліна, де до листопада жив у хаті сестри о. С. Гарасовського.
Протягом 5 місяців, разом з о. С. Гарасовським відправляв Служби Божі у східному обряді в приватній каплиці Отців Єзуїтів.
- XI.1947 р. – 1955 р. – сотрудник на парафії латинського обряду в селі Неліш біля Замостя, 1956 р. – у місті Красник.
Заарештовний 2 серпня 1948 р. у Любліні, протягом 6 тижнів утримувався під вартою в слідчій тюрмі в Варшаві.
Від 1956 р., після тяжкої операції, близько 4 місяців з перервами о. В. Жук перебував у лікарні, згодом жив у доньки Ірини в Любліні. Допомагав у душпастирстві в римо-католицькій гарнізонній церкві, а від 1957 р. став капеланом у домі для старих і немічних, який утримували римо-католицькі Сестри Служебниці Пресвятого Серця Ісуса Христа. Постійно підтримував зв’язки з греко-католицьким духовенством у Польщі і за кордоном.
на основі:
«Духовенство Перемиської єпархії та
Апостольської адміністрації Лемківщини», Богдан Прах, Львів 2015.
Більше про життя і діяльність о. Віктора Жука, можна дізнатися за посиланнями:
Отець Віктор Жук – священник і активний громадський діяч – Джерелo: http://cerkiew.org/2021/10/25/%d0%be%d1%82%d0%b5%d1%86%d1%8c-%d0%b2%d1%96%d0%ba%d1%82%d0%be%d1%80-%d0%b6%d1%83%d0%ba-%d1%81%d0%b2%d1%8f%d1%89%d0%b5%d0%bd%d0%bd%d0%b8%d0%ba-%d1%96-%d0%b0%d0%ba%d1%82%d0%b8%d0%b2%d0%bd%d0%b8%d0%b9/
ОТЕЦЬ ВІКТОР ЖУК – СВЯЩЕННИК І АКТИВНИЙ ГРОМАДСЬКИЙ ДІЯЧ – Джерелo: https://www.cerkiew.net.pl/z-historii-cerkwi/%D0%BE%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8C-%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80-%D0%B6%D1%83%D0%BA-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA-%D1%96-%D0%B0%D0%BA%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD/
о. Петро Фостик
