З нагоди річниці декларації Собору, яка відкрила новий розділ в історії стосунків між католиками та віруючими інших конфесій, Дикастерії віровчення, сприяння єдності християн та міжрелігійного діалогу опублікували Заувагу «Шлях надії». Це спільні роздуми, покликані наголосити на заклику протистояти фундаменталізму та екстремізму, відмовитися від «логіки оборони, ворожості чи завоювання», захищати релігійну свободу та будувати співіснування, засноване на братерстві.
Тоді це стало поворотним моментом. Поворотним моментом у стосунках між католиками та євреями, а також з віруючими інших віросповідань, і водночас променем надії в післявоєнний період. Сьогодні, через шістдесят років, декларація Другого Ватиканського Собору «Nostra aetate» залишається орієнтиром для «відновлення цієї надії у нашому світі, спустошеному війною, та у нашому знищеному природному середовищі», а також парадигмою, що визначає душпастирські та богословські рішення Церкви в умовах, коли поділи переважають над діалогом, релігійну свободу постійно порушують, а ім’я Боже зраджують і використовують для виправдання насильства та тероризму.
Ні дискримінації та переслідуванням
Саме тому, в шосте десятиліття цієї «короткої, але сміливої» Соборової декларації три дикастерії Римської курії – віровчення, сприяння єдності християн та у справах міжрелігійного діалогу – опублікували Заувагу «Шлях надії», в якій простежуються основні етапи діалогу після «Nostra aetate», оцінюються виклики та досягнення, а також окреслюються перспективи на майбутнє. Все це з метою поновлення позачасового послання: «Церква засуджує, як суперечну волі Христа, будь-яку дискримінацію між людьми та переслідування, що здійснюються з причин раси та кольору шкіри, соціального статусу чи релігії».
Шлях від Собору до сьогодення
Роздуми, викладені в документі, розгортаються, виходячи з гостро актуального питання: «Як конкретно втілювати заклик до всезагального братерства в суспільствах, позначених дедалі більшою культурною та релігійною різноманітністю, війною та насильством, а також дедалі сильнішою тенденцією до секуляризації?». Підписантами цього приблизно двадцятисторінкового тексту є префекти відповідних дикастерій – кардинали Віктор Мануель Фернандес, Курт Кох, Джордж Коовакад – та Секретарі преосвященні Армандо Маттео та Флавіо Паче і монсеньйор Індуніл Джанакаратне Кодітувакку Канканамалаге.
Шлях, окреслений у документі, починається від генезису «Nostra aetate», яка на той час була «відповіддю на трагічні наслідки антисемітизму, що досяг свого апогею у Голокості». Її опублікування 28 жовтня 1965 року ознаменувало «глибоку зміну», оскільки вперше Церква чітко заявила, що «нічого не відкидає з того, що є істинним і святим» у інших релігіях, і закликала вірних ставитися «з повагою та пошаною» до цих заповідей та вчень.
У Заувазі, посилаючись також на Декларацію «Dignitatis humanae», стверджується: «Жодні шанобливі стосунки з іншими релігіями не можуть бути щирими та реалістичними без одночасної поваги до релігійної свободи інших». З таким самим переконанням підписанти закликають до «такої ж свободи для християн у країнах, де вони становлять меншину», звертаючи увагу на переслідування, яких і сьогодні «зазнають християни в різних частинах світу з боку екстремістських релігійних угруповань». «Будь-які переслідування з релігійних мотивів завжди є порушенням людської гідності, на що необхідно терміново знайти спільну відповідь, яка, у дусі “Nostra aetate”, сприятиме у всіх і щодо всіх повазі, діалогу та мирному співіснуванню», – читаємо в документі.
Стосунки між євреями та християнами
У документі значну увагу відведено особливостям стосунків між християнами та євреями: від спільних коренів у Старому Завіті до рекомендації Собору щодо «взаємного пізнання та поваги» та братерського діалогу. «Шлях надії» у тому ж дусі наголошує, що «Божий завіт з єврейським народом є невідкличним, і це постійно ставить виклики перед Церквою». Це не означає, що «завіт із єврейським народом є паралельним до християнського шляху спасіння»: для Церкви «Христос є єдиним Відкупителем». Проте «цей невідкличний завіт має богословське значення»; як наслідок, «ми не можемо обійтися одні без інших».
Спільна боротьба проти антисемітизму
Солідарність з єврейським народом також включає «спільну боротьбу» проти антисемітизму. Вже в декларації «Nostra aetate» засуджувалися антиєврейська ненависть і переслідування «в будь-який час і з боку будь-кого», у тому числі й з боку Церкви. Нагадується про те, як Папи засуджували ці явища, зокрема й Голокост. Відзначається, що конфлікти, які спалахнули на Близькому Сході, «залишили свій слід» також і на діалозі між євреями та християнами. «Багато мостів спілкування похитнулися і надалі зазнають випробувань через різне тлумачення подій, що відбулися, яке часто є неоднозначним також і всередині відповідних релігійних спільнот», – стверджують дикастерії, закликаючи зберігати та дедалі більше розбудовувати те «взаємне пізнання та повагу», що залишалися стійкими протягом шістдесяти років «спільної праці».
Очевидні плоди діалогу
Саме ця спільна робота, як підкреслюється в документі, принесла очевидні плоди також у діалозі з ісламом та іншими релігіями, такими як індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм, синтоїзм, даосизм, конфуціанство, зороастризм, а також із традиційними африканськими релігіями. «Були налагоджені тривалі дружні стосунки між релігійними лідерами, започатковано спільні освітні та соціальні проєкти, опубліковано спільні заяви з приводу гуманітарних трагедій, воєн або екологічних криз», – йдеться в Заувазі.
У цьому сенсі фундаментальне значення мають богословський діалог між експертами та міжрелігійний діалог між ченцями, а також досвід, який мовчки й стримано набувають священники, ченці та миряни у мультирелігійних мікрорайонах, «де сам факт життя в мирі, присутності один для одного як сусідів уже є свідченням». Усі ці результати, «іноді зародкові, невидимі, але плідні», втілюють інтуїцію «Nostra aetate»: «Жити у світі як свідки Божої любові, у діалозі з усіма».
Ні ісламофобії
Тож три дикастерії не приховують критику щодо проявів ісламофобії, які «не роблять належного розрізнення між випадками фундаменталізму та насильства і мирним життям інших мусульман, які інтегруються та працюють у країнах, що їх приймають». «Ми маємо подякувати християнським громадам, які зростали в дусі гостинності, а також кращого розуміння та поваги до віруючих-мусульман», – зазначається у спільному документі.
«Компас» убогих
Документ, простежуючи вчення Пап від Павла VI до Лева XIV, зосереджується на важливості діалогу в цей історичний період. Як «універсальний критерій розрізнення», що дозволяє зрозуміти, чи рухаємося ми у правильному напрямку, вказується на «прийняття або відторгнення» вбогих. Вони є «компасом»: «Конкретна увага до найуразливіших є основним показником для оцінки правильності будь-якого проєкту, чи то політичного, економічного, соціального, академічного, релігійного чи культурного».
Труднощі для діалогу
Також наголошується на сьогоднішніх «труднощах діалогу» між тими, хто побоюється «доктринального релятивізму чи розмивання релігійної ідентичності», «історично конфліктних» стосунків чи спогадів про «давні рани», що ускладнюють взаємну довіру. Підривають самі основи діалогу «розквіт фундаменталізму, збереження упереджень, політична маніпуляція релігійною приналежністю або насильство в ім’я Бога». До цього в секуляризованих суспільствах додається маргіналізація або інструменталізація релігійного слова, «зведеного до фольклору, суб’єктивної думки або взагалі повністю затьмареного».
Поводитися як брати
Тож цей шлях залишається вимогливим і «вимагає покори, відваги та розсудливості». Діалог, як підкреслюється в документі, не є ані «стратегією», ані відмовою від власної ідентичності, а є «справжнім євангельським шляхом», який, навпаки, передбачає «чітке усвідомлення власної релігійної та культурної ідентичності, а також справжню відкритість щодо інакшості» . Повага та шана є «необхідними основами» для «подолання ставлень виключення, зневаги чи байдужості, які тривалий час переважали». «Ми не можемо звертатися до Бога як до Отця всіх людей, якщо відмовляємося поводитися як брати та сестри щодо деяких людей, які створені на Божий образ», – наголошують дикастерії.
Відмовитися від логіки оборони, ворожості чи завоювання
Перед обличчям тих, хто сьогодні «розпалює поділи та нагнітає конфлікти», віруючі різних традицій покликані «з тверезістю та надією шукати умови мирного співіснування». Щоб досягти цю мету, потрібно «відмовитися від логіки оборони, ворожості чи завоювання, щоб прийняти відкрите, доброзичливе, мужнє ставлення». До всіх звернені наступні заклики: «Ставати будівничими мостів, а не стін», «ремісниками миру та братерства», здатними «приймати іншого в його відмінності» та «співпрацювати у побудові більш справедливого та людяного суспільства».
Salvatore Cernuzio – Ватикан
Йти разом у надії: 60 років декларації Nostra Aetate – Джерелo: https://novazoria.com.ua/?p=27181
Катехеза Папи Лева XIV: „Ювілей 60-річчя декларації Nostra aetate” – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=92HSsY1PyC4
Роздуми про деякі тексти богослужінь з нагоди 60-ї річниці виходу декларації Nostra aetate – Джерелo: https://www.patriyarkhat.org.ua/statti-zhurnalu/rozdumy-pro-deiaki-teksty-bohosluzhin-z-nahody-60-i-richnytsi-vykhodu-deklaratsii-nostra-aetate/
ДЕКЛАРАЦІЯ ІІ ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ NOSTRA AETATE І ПРОБЛЕМА АНТИЮДЕЙСЬКИХ ВИСЛОВІВ У ЛІТУРГІЙНІЙ ГИМНОГРАФІЇ ВІЗАНТІЙСЬКИХ ЦЕРКОВ – Джерелo: https://nz-theology.ucu.edu.ua/wp-content/uploads/2016/01/petro-galadza.pdf
Nostra Aetate – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Джерелo: https://uk.wikipedia.org/wiki/Nostra_Aetate
Nostra aetate | Сюжети – Джерелo: https://credo.pro/plot/nostra-aetate
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0Hi6RkUtMjhpAatgo3d72vd3eFjQbsh5Pq83ngQLgZKkZSzDSgvDmg5iqJ33ELUbNl&id=61585522936379
о. Петро Фостик
