В суботу 24-го січня, в парафіяльному храмі святих Верховних Апостолів Петра і Павла у Тшеб’ятові, були відслужені похоронні богослужіння за бл. п. Михайла Старуха, місцевого парафіянина, батька о. Павла Мартина Старуха, ієромонаха Василіянського Чину, пароха у Венгожеві, на території Ольштинсько-Ґданської єпархії.
Заупокійну Божественну Літургію очолив та проповідь виголосив владика Аркадій Трохановський, єпарх Ольштинсько-Ґданський. З владикою Аркадієм співслужив владика Володимир Р. Ющак, єпарх Вроцлавсько-Кошалінський, о. Ігор І. Гарасим, протоігумен Василіянського Чину у Польщі, о. мітрат Андій Сорока з Ельбльонга, о. мітрат Іван Лайкіш з Ґурова Ілавецького та численно зібране духовенство Ольштинсько-Ґданської і Вроцлавсько-Кошалінської єпархії. До спільної молитви приєднались також місцеві священники римо-католицької Церкви.
Невеликий парафіяльний храм у Тшебятові, крім дружини покійного, його дітей , найближчої родини та місцевих парафіян, заповнили також знайомі, сусіди, офіційні представники влади і підприємств в яких працював покійний Михайло Старух. До Тшеб’ятова приїхали також представники парафій на Мазурах в який служив і дальше веде душпастирську працю о. Павло Старух ЧСВВ.
Михайло Старух народився 1940 року в багатодітній сім’ї Івана та Марії. Батьки Михайла виховали 9 дітей, з яких живе ще чотири сестри покійного. Ще 7-річною дитиною Михайло Старух був разом зі своїми близькими переселений в рамках сумнозвісної Акції „Вісла” з с. Бук до с. Пустково на Поморї. Одружився з Данутою, з якою прожили 57 років спільного життя. Обидвоє з дружиною виховали в християнському дусі національно свідомих дітей: о. Павла (ЧСВВ), Ольгу і Миколу. Хоча матеріально було в родині дуже важко, але терпеливою працею заробляли вони на утримання своїх близьких. Їхні діти навчались в українській школі у Білому Борі.
Покійний Михайло Старух мав багато друзів, допомагав багатьом. Був активним членом парафіяльної спільноти, допомагав в усьому. Був доброзичливою і глибоко віруючою людиною. Щонеділі і свята приїздив з цілою родиною до церкви. Навіть, коли вже хворів, старався бути в церкві. Коли вже не міг поїхати до Тшеб’ятова на Службу Божу, то повторював своїм близьким: „Ідіть діти, моліться до Бога”.
Перед переходом до вічності висповідався та прийняв Святі Таїнства. Тішився, коли лежачи у лікарняному ліжку побачив священика, який прийшов щоб уділити йому Таїнство Єлеопомазання.
Спочив на цментарі в Карніцах, неподалік Пусткова, в якому прожив майже ціле своє життя.
Редакція www.cerkiew.net.pl
