Середа на цьому тижні особливий день, який має назву Віддання Пасхи.
Він завершує сорокаденний термін перебування Воскреслого Христа на землі, останній раз перед Його Вознесінням нагадуючи про події Великодньої ночі. Тому церковна служба цього дня правиться урочистим Пасхальним чином.
Апостол Павло у своїх посланнях писав:
«Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте. Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо
Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з’явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж з’явився він більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.
Опісля з’явився Якову, згодом усім апостолам.
А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з’явивсь і мені; бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.
Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.
Чи то я, отже, чи то вони, – так ми проповідуємо, і так ви увірували.
Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих? Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.»
Пам’ятаючи цю думку апостола, щоденно плекаймо в серці пам’ять про Воскресіння Господнє. В цьому допомагатиме нам кожне наступне недільне Богослужіння, так звана «мала» Пасха, яку ми маємо змогу звершувати щотижня.
Віддання Великодня – останній день в цьому році, коли в храмах лунають пасхальні піснеспіви, а віруючі вітаються словами «Христос Воскрес!» Проте варто промовляти ці святі слова щодня, адже недарма Спаситель провістив, що цієї радості в нас не відніме ніхто і ніколи.
ДІЯНЬ СВЯТИХ АПОСТОЛІВ ЧИТÁННЯ. Ді. 41 зач.; 18, 23-28.
В тих днях, коли зійшов Павло в Кесарію, він пішов привітати Церкву і пішов у Антіохію.
Пробувши там деякий час, він рушив далі і пройшов за порядком Галатський край та Фригію, утверджуючи всіх учнів.
Один юдей, на ім’я Аполлос, олександрієць родом, людина красномовна й сильна в Писанні, прибув до Ефесу. Він був наставлений на шлях Господній і, палаючи духом, говорив і навчав точно про Ісуса, дарма що знав тільки хрищення Івана. І він сміливо став говорити в синагозі. Прискилла й Акила, почувши його, взяли його до себе й точніше викладали йому путь Божу. Коли ж він хотів піти в Ахаю, брати заохотили його до того й написали учням, щоб його прийняли. І він, прибувши, багато помагав тим, що увірували, завдяки ласці; бо він сильно поборював юдеїв, прилюдно доводячи з Письма, що Ісус – Христос.
ВІД ІВАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Йо. 43 зач. 12, 36-47.
Сказав Господь юдеям, які до нього прийшли:
Поки маєте світло, віруйте у світло, щоб стати синами світла.
Сказавши це, Ісус відійшов і скрився від них.
Та хоч і як багато чудес він зробив перед ними, вони не вірували в нього, щоб збулося слово пророка Ісаї, який сказав був:
Господи, хто повірив тому, що ми чули,
і рам’я Господнє кому об’явилось?
Вони не могли увірувати, тому що Ісая ще й так сказав був:
Він засліпив їм очі
й закаменив їм серце,
щоб очима не бачили,
щоб серцем не розуміли і не навернулись
та щоб я їх не вигоїв.
Це сказав Ісая, коли бачив славу його й говорив про нього. Однак чимало з вельмож увірувало в нього, але через фарисеїв не признавалися, щоб їх не виключили з синагоги; бо вони любили людську славу більше, ніж славу Божу.
Тоді Ісус скрикнув на ввесь голос: – Хто вірує в мене, вірує не в мене, а в того, хто послав мене. І хто мене бачить, той бачить того, хто послав мене. Я – світло, і я прийшов у світ, щоб кожен, хто вірує в мене, не пробував у темряві. Коли хто слухає моїх слів і не береже їх, я його не суджу, бо я прийшов не судити світ, а спасти світ.
Ді. 18, 22–28. «І він, прибувши, багато допомагав тим, що увірували, завдяки ласці»
Поглянувши на своє життя, кожен зауважить багато ситуацій та обставин, коли, здавалося б, ми не могли щось самі зробити, чи не могли знайти правильного рішення, чи не знали, як і що сказати, як вчинити. Але кожен також може пригадати у своєму житті багато моментів, коли він починав чинити правильно.
З відстані часу бачимо, що допомагає нам учинити правильно в тій чи іншій життєвій ситуації, коли ми по-людському обмежені у своєму знанні чи досвіді? Це – Божа благодать. Коли ми уповаємо на Господа, які б обставини в нашому житті не були, що б навколо нас не відбувалося, але все можемо в Ісусі Христі, який нас укріпляє. Всюди можемо діяти завдяки Божій ласці.
Божа ласка може діяти через будь-кого, хто покладається на Спасителя!
Вл. Венедикт Алексійчук
Йо. 12, 36–47. «А, однак, чимало й увірували в Нього, навіть із знатних, лише з огляду на фарисеїв не признавалися»
Зауважмо, що для нас часто важлива думка інших людей. Нерідко прагнемо, щоб люди нас хвалили, цінували, хочемо отримувати від інших завжди оцінку «відмінно». Така наша людська природа, яка спонукає любити людську славу більше, ніж славу Божу.
Коли шукаємо визнання власної цінности в людських очах, то наше життя не відповідає Божій волі щодо нас, бо хоч ми визнаємо, що віруємо в Господа, але часто не готові чинити Божу волю. Це те роздвоєння, яке ніколи не дасть внутрішнього умиротворення.
З одного боку – декларуємо собі та іншим, що віруємо, а в складних обставинах не живемо тим, що декларуємо. Коли Бог дає нам іноді важкі обставини, тоді можемо визначити, чи ми справді віруємо, чи все ж більше зважаємо на думку інших, як ті, що увірували, але боялися гніву фарисеїв.
Визнання віри є лише першою сходинкою, однак важливо жити цією вірою в конкретних обставинах життя.
Вл. Венедикт Алексійчук
Тропар (г. 5):
Собезнача́льне Сло́во Отцю́ і Ду́хові,* від Ді́ви наро́джене на спасі́ння на́ше,* оспіва́ймо, ві́рні, і поклоні́мся,* бо благоволи́в пло́ттю зійти́ на хрест* і смерть перетерпі́ти, і воскреси́ти уме́рлих* сла́вним воскресі́нням Свої́м.
Сла́ва: Кондак сліпородженого (г. 4):
На душе́вних оча́х ослі́плений,* до Те́бе, Хри́сте, прихо́джу, як сліпи́й від наро́дження;* в покая́нні кли́чу до Те́бе:* Ти в те́мряві сві́тло пресві́тле.
І ни́ні: Кондак Пасхи (г. 8):
Хоч і у гріб зійшо́в Ти, Безсме́ртний,* та а́дову зруйнува́в Ти си́лу,* і воскре́с єси́ як перемо́жець, Хри́сте Бо́же,* жінка́м-мироно́сицям звісти́вши: Ра́дуйтеся,* і Твої́м апо́столам* мир дару́єш,* па́дшим подає́ш воскресі́ння.
Прокімен (г. 8): Помолі́ться і возда́йте Господе́ві, Бо́гу на́шому (Пс. 75,12).
Стих: Відо́мий у Ю́деї Бог, в Ізра́їлі вели́ке ім’я́ Його́ (Пс. 75,2).
Алилуя (г. 8): Спогля́нь на ме́не і поми́луй мене́ (Пс. 118,132).
Стих: Сто́пи мої́ напра́в по сло́ву Твоє́му (Пс. 118,133).
Замість Досто́йно, приспів:
А́нгел сповіща́в Благода́тній: Чи́стая Діво, ра́дуйся! I зно́ву кажу́: Ра́дуйся! Твій Син воскре́с тридне́вний із гро́бу, і ме́ртвих воздви́гнув Він. Лю́ди, веселі́теся!
І ірмос (г. 1):
Світи́ся, світи́ся, нови́й Єрусали́ме, сла́ва бо Госпо́дня на то́бі возсія́ла! Раді́й ни́ні й весели́ся, Сіо́не. А ти, чи́ста Богоро́дице, втіша́йся воскресі́нням Си́на свого́.
Причасний: Ті́ло Христо́ве приймі́ть, джерела́ безсме́ртного споживі́ть. Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Коли ж священник мовить: Зі страхом Божим і вірою приступіть, ми, замість Благослове́нний, хто йде в ім’я́ Госпо́днє, співаємо: Христо́с воскре́с, один раз, цілий тропар.
Священник: Спаси́, Бо́же, люде́й Твої́х:
Ми: Христо́с воскре́с:
Священник: Завжди́, ни́ні і повсякча́с:
Ми: Христо́с воскре́с. (3 р.)
Потім єктенія.
А замість Будь ім’я́ Госпóднє, співаємо: Христо́с воскре́с. (3 р.)
Священник: Благослове́ння Госпо́днє на вас:
Хор: Амі́нь.
Священник: Сла́ва Тобі́, Хри́сте Бо́же:
Хор: Христо́с воскре́с із ме́ртвих, сме́ртю смерть подола́в, і тим, що в гроба́х, життя́ дарува́в. Го́споди, поми́луй. (3 р.) Благослови́.
Священник: Христос, що воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, святих, славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, і святого, якого є храм, і преподобного отця нашого Микити, єпископа Халкедонського, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
Тоді співаємо кінцеве: Христо́с воскре́с: тричі, цілий тропар.
А потім закінчуємо: I нам дарува́в життя́ ві́чне, поклоня́ємось Його́ тридне́вному воскресі́нню.
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid02Ysx34DyAPEvLA3XNR28SWjfk2VxJgnKGZhmLYGQj6R5EJzfZ5SAYsa2XkPN7C1VRl&id=61575175806637
о. Петро Фостик
