28 червня 2025 року Божого
“Хай не забувається їхнє свідчення”,
бо – “з крові мучеників
зродилася Церква”
(св. Іван Павло ІІ- 1994)
Вже 68 раз в тшеб’ятівській парафії на празник Верховних Апостолів Петра і Павла лунала пісня «Заграйте дзвони з Петра святині».
Слова цієї пісні є основою для інформації про парафіяльний празник, а одночасно це данина душпастирям і парафіянам, що закінчили свою земну мандрівку і сьогодні «присутні» у небесному вимірі.
Заграйте, дзвони, з Петра святині,
Най звук їх вчує земля ціла,
Свято велике і празник нині
Двох апостолів Петра і Павла!
Після десяти років від переселення з рідних домівок до Тшеб’ятова і околиць, наші люди змогли у святині – яку отримали на власність 1957 р. – на повні груди, заспівати гімн прослави Верховних Апостолів. Почали заново будувати свою церковну спільноту.
Заграйте, дзвони, розбийте в порох
Звуком могучим ложні слова,
Хай світ весь знає, хай вчує ворог,
Що не хитнеться скала Петра.
Неодноразово доводилось їм чути несправедливі і ложні слова в свою адресу чи своєї церковної і національної приналежності. Але усе те, в більшості із них, тільки зміцнювало стійкість у вірі і власній церковній та національній ідентичності.
Заграйте, дзвони, звуком чудовим,
У наших серцях віру скріпіть,
При тобі, сильна скало Петрова,
Весь український нарід стоїть
Переживали долю України. Чекали моменту коли Україна стане вільна і незалежна. Нарешті цей момент настав. І з переселенців «стали» (завжди ними були) нащадками і членами великого народу з його культурною і духовною спадщиною, яку світ почав відкривати і нею захоплюватись.
Буде стояти і не хитнеться,
Як та могуча Петра скала,
Хоч смерть понести нам всім прийдеться,
Смерть на подобу Петра і Павла.
В святковому настрою незалежності і свободи, попри усі труднощі навіть не могли подумати, що сусід, який наголошував на «братньому відношенні» встромить ніж у плечі. І що тисячі засвідчать свою вірність Київській Руси-Україні, в духовному і національному вимірах, найціннішим що мають – своїм життям.
Більшість тих, кого Акція Вісла закинула на цю територію і продовжували тут на чужині своє життя, сьогодні вже у вічності. Молоде покоління шукає своєї долі у великих містах та інших країнах.
У храмі завжди, для багатьох бракувало місця і були змушені стояти на дворі. Сьогодні можна собі вибрати місце за бажанням. Попри те, що число парафіян суттєво зменшилось, храмове свято є однією з важливих подій у житті парафії.
Цього року на храмовому святі, крім адміністратора о. Михайла Плеця, були присутні отці: Протосинкел Вроцлавсько-Кошалінської єпархії о. митрат Богдан Галушка, о. Михайло Іванців – сотрудник парафії в Білому Борі, о. Андрій Довал – пробощ санктуаріум в Тшеб’ятові з сотрудником о. Лукашем Сняди, о. Гжегож Коженєвскі – пробощ з Ґославя. Присутніми були також представники державної влади.
У своїй проповіді о. Михайло Іванців наголосив на важливості вірності Богу незалежно від обставин та життєвих випробувань. Прикладом для нас мають бути Верховні Апостоли Петро і Павло.
Після Літургії усі присутні перейшли до домівки ОУП, де на них чекала спільна трапеза. Це вже багаторічна традиція, яку стараються рік річно підтримувати (перерва епідемія ковіду). Цей храмовий празник поєднує в собі два виміри – духовий і фізичний. Трапеза духовна – Сповідь і Євхаристія дають можливість поглянути на своє відношення з Богом у всіх його аспектах. Трапеза обідня є нагодою поговорити один з одним, згадати тих кого вже немає у фізичному плані. Усе це разом дає можливість відчути спільноту*, якої на щодень нам так бракує.
Завершуючи інформацію про храмове свято у Тшеб’ятові, потрібно також згадати, що у цей день 28 червня 2025 року у Ватикані відбулось паломництво Української Греко-Католицької Церкви, під проводом Глави нашої Церкви Блаженнішого Святослава, до гробу святого апостола Петра. Папа Лев XIV у своєму зверненні до паломників сказав: «Вірити — це не означає вже мати всі відповіді, але уповати на те, що Бог з нами і дарує нам свою благодать, що Він скаже останнє слово і життя переможе смерть».
ПР
*Нам також потрібно пам`ятати про нашу церковну і національну Спільноту у вимірі минулого-теперішнього-майбутнього. Цього року минає 150 років від ліквідації московською імперією Холмської Греко-Католицької Єпархії: 1875-2025, яка була заснована королем Данилом Галицьким приблизно 1230 року.
