Тут годиться згадати ще хоч кількома словами святого великомученика Теодора Тирона († 306), що його пам’ять Церква святкує в суботу перед неділею Православ’я.
Житіє святого великомученика Теодора Тирона.
Діялося це за часів імператора Юліяна Відступника. Той, аби допекти християнам, наказав перед першою суботою Великого посту, коли християни найбільше постили, потай скропити на торжищах усі припаси їжі кров’ю звірів, принесених у жертву поганським божкам. Однак Царгородському архиєпископові Євдоксію явився воїн в сяючих обладунках і так сказав йому:“Заборони правовірним купувати хліб та інші харчові припаси, які в суботу виставлять на торг, бо вони осквернені кров’ю поганських жертв!”
Євдоксій тяжко задумався і не знав, що робити, бо ж люди не мали вдома припасів, а кормилися тим, що купували на торговищі.
Тоді воїн порадив йому:“Накажи приготувати коливо, варену пшеницю з медом, як це роблять в Євхаїтах, і нехай вірні споживають це в суботу”.
А на запитання, хто він, відповів:“Я – Теодор Тирон, воїн і мученик Христовий, посланий Ним, щоб вас остерегти!”
Після цих слів видіння зникло. Архиєпископ застеріг народ, і ніхто не купував осквернених хлібів, усі їли коливо – а поганин Юліян був осоромлений. Пам’ять цієї події свята Церква вшановує в першу суботу Великого посту.
І хто ж то такий – святий великомученик Теодор Тирон? Згідно з описом святого Григорія Ниського, він походив зі Сходу. Молодим воїном разом зі своїм полком він прибув в Амасію, в Понті. За імператора Максиміяна, коли християнська кров текла струмками, святий Теодор перед начальством цілого війська став голосно величати Христа Спасителя. Полковник Вринк не хотів передавати його зразу на муки і дав йому час, щоб той передумав. Та за той час святий Теодор спалив поганську божницю, як доказ безсилля поганських ідолів. Тепер його поставили перед суддею Публієм. Той наказав святого бити, шматувати тіло гаками, а потім кинути в розтоплену піч. Теодор осінив себе знаком святого хреста і з молитвою на устах увійшов у вогонь і тут-таки, перш ніж полум’я його поглинуло, віддав Богу свого духа. Тіло святого упокоїлося в місті Євхаїтському, а його мощі прославилися численними чудами. Мученицьку смерть святий Теодор прийняв близько 306 р.
Тропар (г. 2):
Великі віри сповнення, в джерелі вогню, як на водах упокоєння, святий мученик Теодор радувався. Обпалившись бо вогнем, як хліб солодкий Тройці принісся. Його молитвами, Христе Боже, спаси душі наші.
Кондак (г. 8):
Віру Христову, наче щит,* прийнявши до глибин свого серця,* переміг ти супротивні сили, Теодоре багатостраждальний,* і, як непереможний, увінчався єси навіки вінком небесним.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – Джерелo: https://prayer-service.pp.ua/gregorian/#20260221&vita
Ікона мовить. Св. великомч. Теодора Тирона – Джерелo: https://ktds.edu.ua/news/publish/38943-ikona-movyt-sv-velykomch-teodora-tyrona/
Життя святого великомученика Теодора Тирона – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=-TuHFbBvTXE
ДО ЄВРЕЇВ ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Ряд.: Євр. 303 зач.; 1, 1-12.
Багато разів і багатьма способами Бог говорив колись до батьків наших через пророків. За останніх же цих днів він говорив до нас через Сина, якого зробив наслідником усього і яким сотворив віки. Він – відблиск його слави, образ його істоти, який підтримує все своїм могутнім словом, вчинив очищення гріхів і возсів праворуч величі на висоті, ставши від ангелів остільки вищим, оскільки унаслідував визначніше від них ім’я.
Кому бо з ангелів він коли мовив: Син мій єси, я сьогодні родив тебе.
І ще: Я буду йому за Отця, і він буде мені за Сина.
Коли ж знов уводив Первородного у світ, каже: Нехай поклоняться йому всі ангели Божі.
Щодо ангелів мовить: Той, хто вітри своїми вісниками чинить, і полум’я вогненне – слугами своїми.
А про Сина: Престол твій, Боже, від віку й довіку, і берло правоти – берло твого царства.
Ти полюбив справедливість і зненавидів беззаконність тому помазав тебе, Боже, твій Бог єлеєм радости понад друзів твоїх.
Знову: Ти, Господи, напочатку заснував землю, і небеса діло рук твоїх.
Вони зникнуть, ти ж перебуваєш; усі, мов одежа, постаріються; ти їх, неначе одежу, згорнеш, і, немов одіж, вони зміняться.
Ти ж – той самий, і літа твої не скінчаться.
ДО ТИМОТЕЯ ДРУГОГО ПОСЛАННЯ СВЯТОГО АПОСТОЛА ПАВЛА ЧИТÁННЯ. Влкмч.: 2 Тим. 292 зач.; 2, 1-10.
Сину Тимотею, зміцнюйся у благодаті, що в Христі Ісусі. Що ти чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які будуть здібні й інших навчити. Перенось, отже, зо мною труди як добрий воїн Христа Ісуса. Ніякий вояк не встряває у справи життя цього, як хоче догодити тому, хто його найняв на службу. І коли хто бореться, не отримує вінка, як не бореться згідно з правилами. Хліборобові, що працює, належиться перша частка у плодах. Зрозумій, що кажу, і Господь дасть тобі розуміння у всьому.
Пам’ятай про Ісуса Христа, що воскрес із мертвих, з роду Давида, згідно з моїм євангелієм, за яке я страждаю аж до кайданів, немов злочинець. Але слова Божого зв’язати не можна. Тому все терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасіння, що в Христі Ісусі, з вічною славою.
ВІД МАРКА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Ряд.: Мр. 10 зач. 2, 23 – 3, 5.
Одного разу довелось Ісусові переходити ланами, і його учні на ходу зривали колоски. Фарисеї кажуть йому: – Глянь! Чому вони роблять у суботу те, що не дозволено?
Він їм відповів: – Невже ви не читали, що зробив Давид, бувши в потребі, коли він і ті, що були з ним, зголодніли? Як він за первосвященика Авіятара увійшов у храм Божий і їв жертовні хліби, яких не дозволено їсти нікому, крім священиків, і дав також тим, що були з ним?
І каже до них: – Суботу установлено для людини, а не людину для суботи, тому Син чоловічий – владика й над суботою.
І ввійшов знову в синагогу. А був там чоловік, який мав суху руку. І стежили за ним, чи він оздоровить його в суботу, щоб його обвинуватити. І мовив Ісус до чоловіка, який мав суху руку: – Стань посередині!
Потім каже до них: – Годиться в суботу чинити добро чи зло, спасти життя чи погубити?
Вони мовчали. Тоді, поглянувши на них гнівно, зажурений, що їхні серця закам’яніли, каже до чоловіка: – Простягни руку!
І той простягнув, і рука його стала здоровою, як і друга.
ВІД ІВАНА СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Влкмч.: Ів. 52 зач. 15, 17 – 16, 2.
Сказав Господь своїм учням: Це вам заповідаю: щоб ви любили один одного.
Вас ненавидить світ – знайте, що він мене перше, ніж вас, ненавидів. Як би ви були від світу, світ своє любив би. А що ви не від світу, бо я вибрав вас від світу, тому світ вас ненавидить. Згадайте слово, що я був сказав вам: слуга не більший від пана свого. Якщо переслідували мене, переслідуватимуть і вас; і якщо слово моє зберігали, зберігатимуть і ваше. Та все те робитимуть вам за моє ім’я, не знають бо того, хто послав мене. Якби я не прийшов був і не говорив до них, гріха не мали б. Але тепер вони виправдання за їхній гріх не мають. Хто ненавидить мене, і Отця мого ненавидить. Якби я не чинив був серед них діл, яких ніхто інший не чинив, гріха не мали б. Тепер же й бачили й зненавиділи – і мене й Отця мого. Але щоб здійснилося слово, що написане в законі їхньому: ненавиділи вони мене без причини. Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, він свідчитиме про мене. Та й ви свідчитимете, бо ви зо мною від початку.
Сказав я вам те, щоб ви не зневірилися. Вас виключать із синагог, і настане година, коли кожен, хто вас убиватиме, гадатиме, що служить Богові.
Євр. 1, 1–12. «Він говорив до нас через Сина»
Усе існування людини, Всесвіту, наскільки ми можемо осягнути своїм розумом чи уявою, – вияв великої Божої любови. Ця любов була від віків і буде навіки. Але дві тисячі років тому сталось щось особливе, про що ми знаємо, але сутність чого нам важко вловити, – народився Бог.
Господь, якого людина не могла уявити, бо у Старому Завіті було заборонено зображати Бога, цей Бог з’являється в людській поставі. У Всесвіті є множество планет та багато галактик, але саме на нашій Землі, невеличкій планеті, прийшов на світ Господь. Через свою любов до нас став людиною, щоб спасти увесь світ загалом і кожного з нас зокрема.
Народження Сина Божого відбулося задля кожного з нас, бо Бог так полюбив світ, що дав свого Сина.
Вл. Венедикт Алексійчук
Мр. 2, 23 – 3, 5. «Суботу установлено для людини, а не людину для суботи»
Знаємо, що в Старому Завіті, згідно з Господньою настановою, було велике пошанування суботи як святого Божого дня. Але у вшануванні дня суботнього, як і в будь-якій ділянці свого життя, людина часто може витворювати собі помилкові підходи. Як бачимо, тоді не раз святкування суботи відбувалося лише заради традиції. Або, ліпше буде сказати, ті чи інші звичаї, порядки, які додали самі люди до почитання суботи, стали самоціллю, немовби ідолами. Люди часто забували, для кого це все робиться, і замість вшановувати Бога і дбати про людину як вінець Його творіння, дбали лише про виконання тих чи інших правил і постанов.
Господь саме на це звертає увагу: що є важливішим? Чи Бог і людина як Його улюблене творіння, чи те, що встановила сама людина: порядки, правила, закони? У контексті цього в часі Великого посту маємо поглянути на своє життя. Наскільки наше життя і наше богопочитання згідне з Божою волею і наукою Церкви? Чи я поклоняюся Богові та виконую Його настанови, чи під виглядом служіння Богові перебуваю в полоні якихось своїх правил і підходів?
Зрозуміти відповіді на ці запитання дуже легко: що більше ми живемо Богом, то більше виявляємо Його у своєму житті. А якщо ми керувалися обставинами, то це свідчить, що ми дуже далеко від Бога і Його волі.
Вл. Венедикт Алексійчук
Йо. 15, 17 – 16, 2. «Ось що вам заповідаю: щоб ви любили один одного!»
Це вказівка, можемо сказати, заповідь, доручення Господа, щоб ми любили одне одного. Адже Бог є любов, як каже євангелист Йоан Богослов, а хто перебуває в любові – перебуває в Бозі. Якщо ми любимо одне одного, то даємо можливість Богові перебувати між нами. Ми, як правило, у своєму житті очікуємо на цю любов від інших людей. Сподіваємося, плекаємо надію, спраглі цієї любови. Зауважуємо, що інші дуже часто до нас байдужі, не люблять нас, не цінують. Але ніде в Євангелії ми не знаходимо, щоб Ісус казав: «Очікуйте і сподівайтесь любови від інших!» Євангеліє нам каже, щоб ми любили інших. Коли любимо інших, то не лише здобуваємо одну з чеснот, але, люблячи інших, даруючи їм любов, даруємо їм самого Бога (бо ж Бог є любов). Коли дамо їм Бога, вони можуть зустрітися з Ним і, зустрівшись з Господом, самі даруватимуть нам чи іншим любов(Бога).
Отож, незважаючи на інших людей, на те, що вони роблять, як вони до нас ставляться, прагнімо понад усе жити згідно з заповіддю Божою – любити свого ближнього і через цю любов давати йому нагоду зустрітися з Господом.
Вл. Венедикт Алексійчук
Тропар святому (г. 2):
Вели́кі по́двиги ві́ри,* в джерелі́ по́луменю, як на спокі́йній воді́, святи́й му́ченик Тео́дор ра́дувався;* вогне́м бо був спа́лений, нена́че хліб соло́дкий, Тро́йці він себе́ прині́с.* Його́ молитва́ми, Хри́сте Бо́же, спаси́ ду́ші на́ші.
Слава: Кондак святому (г. 8):
Ві́ру Христо́ву, як щит,* унутрі́ прийня́в ти у се́рці твої́м,* супроти́вні си́ли подола́в єси́, многострада́льче,* і вінце́м небе́сним вінча́вся ти ві́чно, Тео́доре,* як непобори́мий.
І нині: Богородичний (г. 8):
Неперемо́жній Влада́рці на честь перемо́ги* ми, слу́ги твої́, врято́вані від ли́ха,* подя́чні пісні́ склада́ємо тобі́, Богоро́дице.* А ти, що ма́єш си́лу нездола́нну,* від уся́ких бід нас охорони́,* щоб взива́ти до те́бе:* Ра́дуйся, Неві́сто неневі́сная.
Прокімен святому (г. 7): Возвесели́ться пра́ведник у Го́споді і упова́є на Ньо́го. (Пс. 63,11)
Стих: Ви́слухай, Бо́же, го́лос мій, коли́ моли́тимусь до Те́бе. (Пс. 63,2)
Алилуя святому (г. 4): Пра́ведник, як фі́нік, розцвіте́ і, як кедр на Лива́ні, ви́росте. (Пс. 91,13)
Стих: Наса́джені в до́мі Госпо́днім, у двора́х Бо́га на́шого процвіту́ть. (Пс. 91,14)
Причасний: В па́м’яті ві́чній бу́де пра́ведник, по́голосів злих не убої́ться. (Пс. 111,6-7) Алилу́я, алилу́я, алилу́я.
Священник: Христос, істинний Бог наш – молитвами пречистої Своєї Матері, силою чесного і животворчого Хреста, заступництвом чесних небесних сил безтілесних, чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Івана, святих славних і всехвальних апостолів, святого отця нашого Миколая, архиєпископа Мир Ликійських, чудотворця, святих славних і переможних мучеників, преподобних і богоносних отців наших, святого отця нашого Івана Золотоустого, архиєпископа Константинополя, святих і праведних богоотців Йоакима й Анни, і святого, якого є храм, і преподобного отця нашого Тимотея, що в Символах, святого отця нашого Євстатія, архиєпископа Великої Антіохії, святого великомученика Теодора Тирона, і всіх святих – помилує і спасе нас як благий і людинолюбний.
У той самий день
Житіє преподобного отця нашого Тимотея, що був у Символах
Святий Тимотей (ім’я це означає – “почитатель Бога”) був монахом у монастирі, поблизу Олімпу, на місці, що звалося Символи. Оскільки в тому монастирі він був сподвижником святого Платона (його пам’ять вшановуємо 14 квітня), а обидва вони були учнями ігумена Теоктиста, то вірогідно, що святий Тимотей жив близько 750 р. Він постійно перебував у безнастанній молитві, постами умертвляв своє тіло, а найбільше дбав про чистоту серця і неоскверненість тіла і думок своїх, – так, що жодного разу не глянув на жінку. Впродовж довгих років перебував він на самоті в глибокій пустелі. Бог наділив його даром творити чуда. Помер, доживши глибокої старости.
Тропар (г. 4):
Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше.
Кондак (г. 4):
Як зоря многосвітла, яка зі сходу возсіяла,* озорив єси в серцях вірних чесноти чудес твоїх,* чудоносче, всеблаженний Тимотею.
У той самий день
Житіє святого отця нашого Євстахія, архиєпископа Антіохійського
Пам’ять великого подвижника і учителя почитає нині Церква. Святий Євстахій, родом з памфілійського міста Сиди, був єпископом Верії, в Сирії, а опісля архиєпископом Антіохії, і в такому статусі брав він участь у Соборі в Нікеї. Як вірний пастир святої Церкви, був він бичем Божим супроти аріян, яких послідовно викривав у своїх проповідях і посланнях.
Однак найліпше його ревність змальовує святий Йоан Золотоустий:“Коли єресь аріянська, немов пошесть яка, напала на нас з Єгипту, той чуйний і уважний пастир відсував війну, що накочувалась;і як мудрий лікар, поки пошесть напала на його місто, збирав ліки й управляв безпечно Церквою, всіх скріплював, спонукав до чуйности й уваги… посилав до всіх, щоб вірних наставляти, скріплювати, і загородити ворогові Христової віри всі входи”.
А коли святий Євстахій явно виступив проти тих єпископів, котрі трималися аріянської злоби, тоді змовилися проти нього Євсевій з Кесарії, Євсевій Никомидійський і лжеєпископ Теогній Нікейський. Вони скликали до Антіохії зборище своїх прихильників і тут оскаржили святого Євстахія у тяжкому гріху проти чистоти, підкупивши одну жінку, щоб вона за гроші фальшиво присягла. Після кривоприсяги грішниця зразу впала в тяжку слабість і зі страху призналася у своєму злочині, і невинність Євстахія засіяла, як сонце, ясно і чисто, але зборище диявольських слуг відсторонило його від престолу, а Костянтин Великий, впроваджений аріянами в блуд, відправив святого на вигнання до Тракії, потім до Ілирії і врешті-решт до Македонії, де в місті Филиппи, близько 345 р., святий ісповідник помер, до кінця витриваючи у Христовій вірі і в любові до свого Спасителя. Його мощі близько 480 р. перенесено до Антіохії.
Тропар (г. 4):
Боже отців наших,* що чиниш завжди з нами по Твоїй кротості,* не віддали милости Твоєї від нас,* але молитвами їх у мирі направ життя наше.
Кондак (г. 3):
Єдиносущне Слово Отцю і Духові проповідав ти, святителю Тимотею,* і безумного Арія, який правильне навчання хулив, міцно жилами навчань твоїх зв’язав єси* і божественних отців собор вияснивши, Тройці угодником явився єси,* якій предстоячи, моли, щоб спаслися душі наші.
І. Я. Луцик, „Житія святих, пам’ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає”. Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 – https://prayer-service.pp.ua/gregorian/#20260221&vita
о. Петро Фостик
