Усі свята літургійного року Вселенської Христової Церкви безпосередньо пов’язані з величезним таїнством Богочоловіка, яке, за Провидінням Господнім, стало основою нашої віри. Кожне торжество, незалежно від свого місця в календарі та часової віддалености від Празника празників — світлого дня Пасхи, — ніби якоюсь невидимою ниткою з’єднане зі спогадом про Воскресення. Пригадуємо це славне дійство не лише щодня, як апостоли, служінням Таїнства Христової Жертви в Пресвятій Євхаристії, і в пам’яті святкування кожного „першого дня тижня”, „дня Господнього” у неділю, і в радості поминання будь-якого з великих дванадесятих Господських чи Богородичних празників — дивовижних подій історії спасіння, які безпосередньо співвідносні з Торжеством торжеств, і в окремих щоденних святкуваннях кожного одиничного вияву сили і могутности Воскреслого Спасителя, сповіщених світові через життя і діяння його святих.
Зачудовані многоликістю таких проявів, ми, серед нашої обмежености та немочі, пробуємо узагальнювати для себе ці спалахи Духа, беручи за приклад для наслідування якусь одну з чеснот та ціх праведного життя в Бозі цих великих подвижників, в особливий спосіб виокремлюючи та підкреслюючи її значимість для нас через тексти величань та благодарення Богові наших літургійних молитов. Так постають перед нашими очима численні когорти великих патріархів, побожних праотців, богоносних отців, богоглаголивих пророків, всехвальних апостолів, добропобідних мучеників, неустрашимих ісповідників, чеснотливих страстотерпців, ангелоподібних преподобних, гідних подиву безсрібників і чеснотливих праведних…
Особливо радісно стає на серці українського молільника, коли він вряди-годи впізнає тих, чиї чесноти і свідчення є особливо близькими йому за духом, бо їхні життя і діяльність по-особливому пов’язані плоттю і кров’ю з нашим народом, його історією, культурою та релігійним переживанням. Ось і сьогодні відчуваємо особливе піднесення, прохаючи про заступництво перед троном Всевишнього у наших болях та немочах святих рівноапостольних великих князів і просвітителів української землі Володимира та Ольгу, стовпів віри й славетних воїнів Христових, засновників українського монашества преподобних Антонія і Теодосія, світочів смирення, побожности, миру, справедливости та непротивлення злу страдників Бориса і Гліба, подвижника церковного єднання священномученика Йосафата, преподобної Йосафати (Гордашевської), блаженних пратулинських мучеників Данила, Луку, Вартоломея, Онуфрія, Пилипа, Костянтина, Микиту, Ігнатія, Вікентія, Івана, Константина, Максима, Михаїла та їх братів у звитязі мучеництва пізніших часів Миколая, Григорія, Йосафата, Івана, Григорія, Василія, Микиту, Симона, Теодора, Павла, Петра, Климентія, Леоніда, Миколу, Омеляна, Зенона, Івана, Северіяна, Якима, Віталія, Андрія, Миколу, Романа, Олексія, Лаврентію, Олімпію, Тарсикію, Володимира… і сотень чи навіть тисяч тих инших наших братів і сестер, імен яких ми не знаємо, але котрі, як і вони, осяяні сяйвом божественної слави.
Саме сьогодні маємо можливість глибше замислитися над значимістю цих невідомих, але таких рідних нам людей у справі нашого з вами спасіння. Адже це саме сьогодні збірне свято всіх тих, хто в різний час і в різний спосіб своїм свідченням віри зумів притягнути на нашу землю благодать Святого Духа, котра, хоч незрима за своєю природою, так видимо виявила себе і в нашому з вами покликанні до співучасти в тому всесвітньому братстві, що гордо зве себе Христовою Церквою. Невідомі нам їхні імена, але чи від цього повинна бути меншою наша їм вдячність, инакші умови нашого і їхнього життя і деколи ми дуже віддалені один від одного у часі, але чи є це перешкодою для молитви?
З іншого боку, це свято є для нас не тільки прикладом подвижництва, воно також сповнене благодарних і просительних молитов за їхнє дієве заступництво, але і празником нас самих, днем, коли торжествуємо і нашу з вами святість. Поміркуймо лишень, якщо в контексті цього святкування говоримо про багатьох „незнаних нам подвижників”, ми не маємо права зачислити до когорти наших канонізованих святих чи блаженних і тих, хто безпосередньо був із нами, хто спасався зовсім поруч?
А що вже говорити про тих наших сучасників, які в побуті й на роботі, у родинному житті чи в приятельських і добросусідських стосунках, серед небезпек і терпінь спокійно живуть і трудяться з любов’ю, радістю, миром, терпеливістю, добротливістю, милосердям, вірою, лагідністю і поміркованістю… Чому б мали ми закривати очі та соромитися тієї святости, яку Бог щедро виливає на них, виявляючи її у всіх цих їхніх добрих справах? Чи не тому, що ми не звикли бачити благодіяння Господні у власних душах, що слово „святий” — за велінням духа цього світу — звучить у наших вухах радше як глузування, що ніяк не насмілимося повірити в те, що й ми святі, і взяти нарешті на себе самих відповідальність за власну святість?
Тому так важливо сьогодні нам, християнам України третього тисячоліття, йти за Христом і „поводитися, як діти світла”, пам’ятати, що сьогоднішнім торжеством Господь перекидає до наших сердець ще один місток через прірву гріха, яка відділяє нас від Його святости, укріплюючи нас і заохочуючи сміливо ступати тим вузьким шляхом досконалости, що його проторили нам сотні і тисячі наших відомих і невідомих братів-співучасників Його благодати.
о. Роман Тереховський
У погідну ніч нам приємно дивитися на небо, прикрашене безліччю яскравих зірок, які ніби усміхаються до нас. У небі є незлічиме число святих зірок святих угодників Божих, які насолоджуються вічним щастям і які бажають. щоб і ми всі осягнули вічне щастя в небі.
Святий Іван пише, що він у видінні бачив „натовп численний, перелічити який ніхто не міг, – від усякого народу і племен, і людностей, і язиків, стояли перед престолом і перед Агнцем, одягнені в одежі білі, і пальмові віті в руках їхніх” (Одкр. 7, 9).
У небі в душі праведних, яких Христова Церква непомильним авторитетом проголосила святими: ми називаємо їх канонізованими святими. Але, крім канонізованих святих в небі є багато праведних душ, які відійшли у вічність у стані Божої ласки і насолоджуються спогляданням Божої величі.
У небі є пророки, апостоли, патріархи, мученики, ісповідники віри, ієрархи, священики, монахи і монахині, праведні батьки, матері, діти і молодь, які совісно виконували свої обов’язки, заховували Божі заповіді, користали зі святих Тайн і старалися чесно жити.
Кожен християнський народ має своїх святих. Ми, українці, відзначаємо пам’ять святих Володимира Великого й Ольги, святих Бориса і Гліба, святих Антонія і Теодосія Печерських, святого Йосафата та інших святих. Синод української ієрархії, який відбувся в Римі з нагоди тисячоліття хрещення України, вирішив, що кожна четверта неділя по Зісланні Святого Духа в нашому обряді призначена на почитання всіх українських Святих. Саме сьогодні є четверта неділя по Зісланні Святого Духа, тому сьогодні ми прославляємо всіх наших рідних святих.
Вчора на Вечірній відправі ми молилися словами: „Мученики й ісповідники, святителі, ієреї, преподобні й усі миряни, що Христа ради каралися по в’язницях і каторгах, ламані душевно, побоями, голодом і холодом нищені! Ваше число та ваші імена відомі тільки всевидющому Богові! Ви ріки крови праведної пролляли і сльозами підвали в’язниць та землю каторжну скропили. Ваша мученицька кров свідчить перед небом і всією землею про вашу непохитну вірність Богові. Ви могутні заступники перед престолом Всевишнього, тож моліть з Богородицею Отця Небесного, Спасителя Христа й Утішителя Духа за повсякчасне благословення для нашої Церкви й народу, щоб ми могли завжди вільно і радісно прославляти ваші святі імена” (Стихира на „Господи, взиваю”).
Українські святі в небі це наші брати і сестри по крові. Вони люблять нас, вони бажають нам щастя і випрошують в Бога благословення для нас і для нашої батьківщини. Очевидно, що святі в небі люблять всіх віруючих людей на землі, але вони особливішим способом вставляються перед Богом за вірних свого рідного народу. Читаємо в Святому Письмі, що саме тоді, коли безбожний ворог поневолив ізраїльський народ і руйнував усі святощі на землі, в небі пророк Єремія молився за народ і за святе місто Єрусалим (2 Мк. 15, 14). Наші святі моляться враз із Пресвятою Дівою Марією за наш народ і за нашу Церкву.
Святий Домінік на смертній постелі промовив до заплаканих друзів: „Не плачте наді мною! Після смерті я буду більше корисний вам, бо помагатиму вам успішніше, ніж протягом мого життя на землі”. Свята Тереса від дитятка Ісуса часто повторювала слова: „В небі я бажаю Творити добро для землі”.
Почитаючи святих, ми віддаємо честь Богові. Оглядаю чи мистецьку ікону, ми подивляємо художника, котрий на малював цю ікону. Вшановуючи святого угодника Божого, ми прославляємо Господа, бо святість походить від Бога. „Без мене ви нічого чинити не можете”, каже Христос – Спаситель (Ів. 15, 5). Святі в небі це улюблені діти Божі, Тож Господь радіє, коли ми віддаємо їм належну честь.
Ми правдиво почитаємо святих тоді, коли стараємо ся наслідувати їхнє праведне життя. Наше прислів’я каже: „з ким пристаєш, таким сам стаєш”. Дуже часто добрі хлопці і дівчата сходять на манівці, занедбують молитву, церкву, святі Тайни, а навіть і втрачають віру в Бога тому, що попали в лихе товариство. Навпаки, добрий приклад заохочує до добра. Тому саме дуже похвальна річ читати життя святих, читати Святе Письмо і релігійну літературу, бо це скріплює віру, відстрашує від злого і зближує душу до Бога. Святі угодники Божі пригадують нам важливу правду, що ми всі можемо і маємо бути святими.
Якби Господь Бог дозволив українському святому з’явитися сьогодні тут, у церкві і промовити до нас, він могутнім голосом благав би нас словами: „Браття і сестри! Небо є чудово гарне! В небі ми всі безконечно щасливі! Ми благаємо вас: „Любіть Бога, будьте ревними християнами, збирайте собі скарби на небі. Якби я міг повернутися на землю і прожити ще якийсь час, я ще більше любив би Господа Бога, я ревніше служив би йому, я радо переносив би навіть найбільші терпіння! В небі Господь Бог щедро винагороджує кожне добре діло”. Тож стараймося бути ревними християнами. Апостол Павло каже: „Це ж саме воля Божа: святість ваша” (1 Сл. 4, 3). „Будьте досконалі”, закликає кає Христос Спаситель (Мт. 5, 48).
Хочу закінчити молитовною стихирою з Вечірні „Всіх українських святих”. „Прославляємо Отця і Сина і Святого Духа і подяку складаємо тобі, триєдиний й одноїстотний Боже, за неоціненний скарб, що ти зволив нам дати, святих князів і вчителів, ієреїв праведних та чернечих молільників, ісповідників та мучеників за Церкву Христову, їхні подвиги це наша сила. Тож, вшановуючи їхню пам’ять, разом з ними кличемо і благаємо: Господи, дай нам усім щиро об’єднатися, щоб усі діти України одним серцем й одними устами величали тебе, єдиного істинного Бога, та вдостоїлися твоєї вічної радості у світлі невечірньому” (Стихира на стиховні). Амінь.
Вл. Інокентій Лотоцький, ЧСВВ
ПОСЛАННЯ АПОСТОЛА ПАВЛА ДО РИМЛЯН Святим: 8, 28-39.
Браття, знаємо, що тим, які люблять Бога, покликаним за його постановою, усе співдіє на добро. Бо яких він передбачив, тих наперед призначив, щоб були подібні до образу Сина його, щоб він був первородний між багатьма братами; яких же наперед призначив, тих і покликав; і яких покликав, тих оправдав; яких же оправдав, тих і прославив.
Що отже скажемо на це? Коли Бог за нас, хто проти нас? Він власного Сина свого не пощадив, а видав його за всіх нас; як, отже, разом із ним не дасть нам усього? Хто буде винуватити вибраних Божих, коли Бог оправдує, хто засудить? Христос Ісус, який умер, щобільше – й воскрес, що по правиці Божій, – він заступається за нас.
Хто нас відлучить від любови Христа? Горе чи страждання, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч? Бо написано: За тебе нас увесь день убивають, уважають нас за овець, призначених на заріз.
Але в усьому цьому маємо повну перемогу завдяки тому, хто возлюбив нас. Бо я певний, що ні смерть, ні життя, ні ангели, ні власті, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні висота, ні глибина, ні інше яке сотворіння не зможе нас відлучити від Божої любови, що в Христі Ісусі, Господі нашім.
ВІД МАТЕЯ СВЯТОГО ЄВАНГЕЛІЯ ЧИТÁННЯ. Святим: Мт. 10 зач. 5, 1-16.
Побачивши народ, він зійшов на гору. І коли сів, підійшли до нього його учні; і він, відкривши уста, почав навчати їх:
Блаженні вбогі духом, бо їхнє царство небесне.
Блаженні тихі, бо вони успадкують землю.
Блаженні засмучені, бо будуть утішені.
Блаженні голодні та спраглі справедливости, бо вони наситяться.
Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя.
Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога.
Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться.
Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє царство небесне.
Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та наговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи, мене ради.
Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі; так бо переслідували пророків, які були перед вами.
Ви – сіль землі. Коли ж сіль звітріє, чим її солоною зробити? Ні на що не придатна більше, хіба – викинути її геть, щоб топтали люди.
Ви – світло світу. Не може сховатись місто, що лежить на верху гори. І не запалюють світла і не ставлять його під посудиною, лише на свічник, і воно світить усім у хаті. Так нехай світить перед людьми ваше світло, щоб вони, бачивши ваші добрі вчинки, прославляли вашого Отця, що на небі.
Рм. 8, 28–39. „Хто нас відлучить від Христової любові? Горе чи утиск, чи переслідування, чи голод, чи нагота, чи небезпека, чи меч?”
Апостол Павло категорично вказує на те, що ніщо зовнішнє, що б не діялось і не відбувалось, не може нас віддалити від Ісуса Христа. Згадаймо тут приклад мучеників, навіть коли їм відбирали життя, але не могли тоді відібрати від них Господа. До того ж, вони раділи, що можуть потерпіти за Господа!
Ми ж часто невдоволені щоденними обставинами, нарікаємо на них, маємо претензії до когось чи до чогось. Це означає, що нам бракує розуміння, що все є так, як нам дав Господь. Будьмо свідомі, що ті обставини, складні та проблематичні, вони не є понад нашу силу.
Які б труднощі нам ставали на перешкоді, ми завжди можемо залишитися з Богом.
Мт. 5, 1-16. „Блаженні ви, коли вас будуть зневажати, гонити та виговорювати всяке лихо на вас, обмовляючи мене ради. Радійте й веселіться, бо нагорода ваша велика на небі”.
Господь називає блаженствами те, що ми по-людськи вважаємо терпінням, несправедливістю і чого не бажаємо ні собі, ні своїм близьким. Коли настають будь-які проблеми, ми швидше хочемо їх позбутися. Навіть коли і знаємо, що шлях до блаженства проходить через труднощі, все одно нелегко сприйняти, що Господь послав їх нам.
Інколи першим почуттям, яке можемо мати у важких і проблематичних ситуаціях, є злість: на ворогів, на ближніх, на себе, навіть і на Бога. Але якщо сприйняти кожну з цих ситуацій як таку, що її дарував Господь, щоб ми змінювалися, ставали ближчими до Нього, зростали в Ньому, тоді зможемо відшукати той сенс, який закладений у кожній події.
Уміймо всі невигоди нашого життя сприймати як нагоди стати ближчими до Бога та ставати активнішим учасником Його Царства!
Владика Венедикт (Алексійчук)
Стихири на „Господи, взиваю я”
Рання зірнице Христової благовісти у городі Києві, свята княгине Ольго,* святий рівноапостольний Володимире, христителю Руси-України,* і всі святі князі, боговгодні провідники нашого народу!* Вашим праведним життям відкрили ви нам* двері Божої істини й благодаті.* Ви закріпили Церкву Христову на землях України.* Ви повсякчасні покровителі й заступники наші.* Ви наша честь і слава.* Тому нехай навіки сяють ваші імена* і будуть для нас натхненням до вірности й витривалости у святій вірі* – на спасіння душ наших.
Всі хори архиєреїв-святителів, могутні світила української Церкви!* Як вірні послідовники апостолів і добрі пастирі,* ви вірно берегли доручене вам стадо,* вели його дорогами правди і дбайливо подавали йому духовну поживу,* не вагаючись і життя своє віддати за свої вівці.* Тож, разом зі святим священномучеником Йосафатом,* вимолюйте українському народові у Начальника Пастирів – Христа Бога,* вірности його заповітам* і душам нашим великої милости.
Мученики й ісповідники, святителі, ієреї, преподобні й усі миряни,* що Христа ради каралися по в’язницях і каторгах,* ламані душевно, побоями, голодом і холодом нищені!* Ваше число та ваші імена відомі тільки всевидющому Богові.* Ви ріки крови праведної пролляли* і сльозами підвали в’язниць та землю каторжну скропили.* Ваша мученицька кров свідчить перед небом і всією землею* про вашу непохитну вірність Богові.* Ви могутні заступники наші перед престолом Всевишнього,* тож моліть з Богородицею Отця небесного,* Спасителя Христа й Утішителя Духа за повсякчасне благословення для нашої Церкви й народу,* щоб вони могли завжди вільно й радісно* прославляти ваші святі імена.
„Молитвослов” м. Жовква, Видавництво «Місіонер», 2011
Всіх святих українського народу
Тропар воскресний, глас 3: Нехай веселяться небеснії, нехай радуються земнії, * бо сотворив владу рукою Своєю Господь, * подолав смертю смерть, первенцем мертвих став, * з безодні ада ізбавив нас і подав світові велику милість.
І святим, глас 4: Христославні князі і святителі, * преподобні і мученики, * і незламні ісповідники всіх часів християнської України, * моліть Христа Бога, щоб Він споглянув ласкавим оком на наш народ, * і дав йому ласку витривати у вірі, * і щоб спаслися душі богомольних вірних, * що вшановують священну вашу пам’ять.
Кондак воскресний, глас 3: Воскрес Ти днесь із гробу, Щедрий, * і нас возвів Ти із врат смертних, * днесь Адам ликує і радується Єва, * а разом пророки з патріярхами неперестанно оспівують * божественну могутність влади Твоєї.
Слава: Кондак святим, глас 4: Ясними світилами ви сяєте, Богом натхненні праведники нашої Церкви, * і прикладом заохотливим служите громадам вірних * по всьому християнському світі. * Тому-то в покорі схиляємо перед вами наші голови, * дякуючи великому і вселаскавому Богові, * що вчинив вас нашими заступниками в небі * і молільниками за душі наші.
I нині: Богородичний, глас 4: Йоаким і Анна з неслави бездітности * і Адам і Єва від тління смерти визволилися, Пречиста, * у святім різдві Твоїм. * Його празнують люди Твої, * з провини прогрішень ізбавлені, * як кличуть до Тебе: * Неплідна родить Богородицю * і кормительку життя нашого.
Прокімен, глас 3: Співайте Богові нашому, співайте; співайте цареві нашому, співайте (Пс. 46,7).
Стих: Всі народи, заплещіте руками, воскликніть Богові голосом радости (Пс. 46,2).
I святим, глас 7: Чесна перед Господом смерть преподобних Його (Пс. 115,6).
Апостол неділі: до Римлян 5,18-23. I святим: до Римлян 8,28-39-
Алилуя, глас 3: На Тебе, Господи, я уповав, щоб не посоромився навіки (Пс. 30.2).
Стих: Будь мені Богом захисником і домом прибіжища, щоб спасти мене (Пс. 30.3).
I святим, глас 4: Блажен муж, що боїться Господа, заповіді Його дуже любі Йому (Пс. 111,1).
Євангеліє неділі: Матея 8,5-13. I святим: Матея 5,1-16.
Причасний: Хваліте Господа з небес, хваліте Його в вишніх (Пс. 148,1).
Другий: Радуйтеся, праведні, у Господі, правим належить похвала (Пс. 32,1). Алилуя, тричі.
Молитовник „Прийдіте поклонімся!” – За благословенням блаженнішого патріярха Мирослав Іван Кардинал Любачівський, Дано в Римі у Сиропусну неділю, дня 17 лютого 1991 року Божого. – Джерелo: https://saintnicholas.ca/wp–content/uploads/2023/12/%D0%9F%D1%80%D0%B8%D0%B8%CC%86%D0%B4%D1%96%D1%82%D0%B5-%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BC%D1%81%D1%8F.pdf
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid08Zpdw1w4138KQ4pCuKN8GY8DojRvwMMxpQRUiBoW2TokmZxLRFG14kRhaAuTiYUel
о. Петро Фостик
