У черговому випуску рубрики про християнський погляд на суспільне життя далі говоримо про чесноти в світлі навчання святого Томи Аквінського. Цього разу йдеться про відмінність між інтелектуальними та моральними чеснотами, про те, чому самого лише правильного знання замало для доброго життя, як розсудливість пов’язана з моральним вибором та чому ця середньовічна концепція є ключем до розуміння етики в епоху штучного інтелекту й енцикліки Лева XIV «Magnifica Humanitas».
У попередньому випуску ми говорили про інтелектуальні чесноти і побачили, що знання, мудрість чи майстерність удосконалюють певні здібності людини, але самі по собі ще не гарантують правильного використання цих здібностей. Тепер святий Тома Аквінський переходить до наступного питання: чим інтелектуальна чеснота відрізняється від моральної? І чому для доброго життя недостатньо лише правильно знати – необхідно також правильно бажати?
Саме цьому присвячене 58-ме питання Summa Theologiae – «Про відмінність між моральними та інтелектуальними чеснотами». Тома послідовно запитує: чи кожна чеснота є моральною; чи моральна чеснота відрізняється від інтелектуальної; чи може моральна чеснота існувати без інтелектуальної; і, навпаки, чи може інтелектуальна чеснота існувати без моральної.
Чи кожна чеснота є моральною?
Тома починає з питання: що означає називати чесноту «моральною»? Латинське слово mos, як пояснює він, має два значення. Воно може означати звичай – певний усталений спосіб поведінки. Але може також означати природну або подібну до природної схильність до певної дії. Ці два значення пов’язані між собою. Те, що людина багаторазово робить, поступово стає для неї звичним, а звичка набуває характеру своєрідної другої природи. Проте, коли йдеться про моральну чесноту у властивому значенні, Тома звертає увагу саме на схильність до дії, а така схильність належить насамперед силі бажання людини, адже саме бажання рухає нас до дії. Тому не кожну чесноту слід називати моральною. Інтелектуальна чеснота вдосконалює розум у пізнанні істини або в правильному судженні. Моральна ж чеснота вдосконалює те, чого людина прагне і до чого схиляється. І тут стає зрозумілим, чому сама наявність правильного знання ще не становить моральної чесноти. Людина може знати, що є добрим, але її бажання ще не обов’язково спрямовані до цього добра.
Відмінність між моральною та інтелектуальною чеснотами
У другому артикулі Тома ставить уже пряме питання про відмінність між моральною чеснотою та інтелектуальною. Його відповідь ґрунтується на тому розрізненні, яке вже з’являлося у попередніх питаннях Summa Theologiae. У людській дії беруть участь, з одного боку, розум, а з іншого – сила бажання.
Розум пізнає, розрізняє і судить, а сила бажання прагне, бажає і приводить людину до дії. Тома нагадує, що не всі сили людини однаково підпорядковуються розумові. Деякі підкоряються йому без внутрішнього спротиву, але чуттєві прагнення мають власні рухи і можуть навіть противитися тому, що розум визнає правильним. Саме тому недостатньо вдосконалити лише розум. Людина може правильно судити про те, що слід зробити, але її бажання може бути спрямоване в іншому напрямку. Розум може сказати, що певне задоволення потрібно відкласти, тоді як пристрасть продовжує його прагнути. Людина може знати, що потрібно діяти справедливо, але водночас бажати власної вигоди.
Якби бажання людини завжди слухалися розуму, моральних чеснот як окремих чеснот не було б потрібно. Достатньо було б самого правильного знання. Проте людська природа інша, тому необхідні сталі внутрішні схильності, які вдосконалюють не лише наше судження, а й наші бажання. У цьому й полягає відмінність: інтелектуальна чеснота вдосконалює розум, а моральна – силу прагнення настільки, наскільки вона бере участь у розумі й може бути ним упорядкована.
Чи достатньо доброго бажання?
Наступне питання особливо важливе: чи може моральна чеснота існувати без інтелектуальної?
Тома відповідає, що моральна чеснота може існувати без деяких інтелектуальних чеснот. Для того щоб бути справедливим чи поміркованим, людині не потрібно володіти всіма науками, бути видатним філософом або майстром певного мистецтва.
Проте моральна чеснота не може бути досконалою без розсудливості. Чому? Тут Аквінський знову звертається до структури людського вибору. Для правильного вибору необхідно, по-перше, мати належну мету, а по-друге – правильно визначити те, що веде до цієї мети. Моральна чеснота забезпечує правильну спрямованість до мети. Вона робить так, щоб людина не лише абстрактно визнавала добро, а й справді його бажала.
Розсудливість, своєю чергою, визначає правильні засоби. Наприклад, справедливість спрямовує людину до справедливого як до мети. Але для конкретного вчинку необхідно ще розпізнати, що саме є справедливим тут і тепер: кому, що, коли і яким способом потрібно зробити. Саме це належить до практичного розуму і до розсудливості. Відповідно, доброго бажання недостатньо. Людина може щиро прагнути добра і водночас помилятися щодо способу його здійснення. Для досконалої моральної чесноти правильне бажання повинно бути поєднане з правильним практичним судженням.
А чи може розсудливість існувати без моральної чесноти?
Якщо моральна чеснота потребує розсудливості, чи потребує розсудливість моральної чесноти? У випадку більшості інтелектуальних чеснот – ні. Знання, мистецтво, розуміння чи навіть певна мудрість можуть існувати в людині незалежно від стану її моральних бажань. Людина може чудово володіти певною наукою і водночас бути несправедливою. Вона може мати виняткову технічну майстерність, але використати її для поганої мети.
Проте розсудливість становить виняток. Вона не може існувати без моральної чесноти. Причина полягає в тому, що розсудливість є правильним судженням про те, що необхідно зробити, а правильне практичне судження залежить не лише від правильного міркування про засоби, але й від правильної оцінки самої мети. Наприклад, людина може знати, що несправедливості слід уникати, але коли конкретна несправедливість приносить їй бажану вигоду, невпорядковане бажання починає впливати на практичне судження. Моральна чеснота усуває цю перешкоду. Вона формує бажання таким чином, щоб конкретна мета поставала перед людиною відповідно до правильного розуму. Тому між моральною чеснотою і розсудливістю існує взаємозв’язок: моральна чеснота робить правильною мету, до якої прагне людина, а розсудливість правильно визначає засоби, необхідні для її досягнення.
Від інтелекту до моральної відповідальності
Саме це розрізнення святого Томи дозволяє по-новому побачити деякі питання, які постають перед людиною в епоху штучного інтелекту. В енцикліці Папи Лева XIV Magnifica Humanitas неодноразово вказується на відмінність між зростанням технічної потужності та справжнім людським розвитком. Можливість зробити щось ще не відповідає на питання, чи варто це робити. Технічна ефективність сама по собі не визначає моральної якості мети.
У термінах Аквінського проблема стає ще яснішою: здатність знаходити ефективні засоби не тотожна розсудливості. Можна надзвичайно точно визначити, який засіб найшвидше приведе до поставленої мети, але якщо сама мета не є доброю, здатність залишається технічною вправністю, а не моральною чеснотою. Це особливо важливо тоді, коли алгоритмічні системи допомагають людині аналізувати ситуації, прогнозувати наслідки або обирати найефективніший шлях. Вони можуть значно розширювати наші можливості у сфері засобів, але питання про мету – про те, що є справді добрим для людини, ближнього і суспільства, залишається моральним питанням.
Саме тому Magnifica Humanitas наголошує на першості людської гідності, відповідальності, совісті та спільного блага в розвитку технологій. Технологічний інструмент може допомагати людському судженню, але не може звільнити людину від відповідальності за те, до якої мети вона спрямовує свою діяльність. І тут думка святого Томи з XIII століття виявляється несподівано сучасною. Моральне питання починається не тоді, коли ми запитуємо лише: «Чи можу я це зробити?». Воно починається тоді, коли ми ставимо інше питання: «Якого добра я прагну і чи справді шлях, який я обираю, веде до нього?».
Олена Комісаренко
Чому знати добро недостатньо, щоб бути добрим? – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-08/oikonomia-132-chesnoty-intelektualni-i-moralni.html
У попередньому випуску рубрики про суспільне життя, яку готує Олена Комісаренко, йшлося про інтелектуальні чесноти. Знання, мудрість чи майстерність удосконалюють здібності людини, але самі по собі ще не гарантують правильного використання цих здібностей. Тепер святий Тома Аквінський переходить до наступного питання: чим інтелектуальна чеснота відрізняється від моральної? І чому для доброго життя недостатньо лише правильно знати – необхідно також правильно бажати? Про це в сьогоднішній передачі.
Ойкономія (132) Моральні та інтелектуальні чесноти – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/besidy-pro-socialnu-doktrynu-cerkvy/2026/08/oikonomia-132-chesnoty-intelektualni-i-moralni-podcast.html
Українська передача 12.08.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/08/ukrainian-programme-12-08-2026.html
ЧОМУ ЗНАТИ ДОБРО НЕДОСТАТНЬО, ЩОБ БУТИ ДОБРИМ? – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=j7OTLzuQCOk
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02cPz2bvJjkbrCx5dNK3Z2ufFqyoh74pWQfuPfBz8fr8arazc11ABPbdnPE6zncSetl
о. Петро Фостик
