Слава Ісусу Христу!
Преосвященний владико Аркадіє,
Всесвітліші отці мітрати, Всечесніші отці парохи та сотрудники,
Przewielebni księża,
Преподобні cестри, Szanowni Przedstawiciele Władz Samorządowych, Szanowni goście – wierni obrządku łacińskiego,
Дорогі прочани – учасники цьогорічної прощі до Білобірської Ікони Матері Божої – Матері Cкитальців,
Дорогі учасники сьогоднішнього Білобірського свята, які єднаються з нами у молитві завдяки прямій телевізійній трансляції на антені TVP Historia. Przy okazji bardzo serdecznie witam obecnych z nami członków ekipy telewizyjnej, dzięki pracy których jest możliwa dzisiejsza transmisja.
Дуже сердечно вітаю всіх учасників цьогорічної прощі до Матері Божої, якої знаком присутності є Білобірська Ікона, називана Матір’ю Скитальців. Дякую за вашу молитовну присутність.
Білобірська проща, якої початки сягають п’ятдесятих років минулого століття та постаті довголітнього пароха білобірської парафії о. мітрата Степана Дзюбини, є присутня у щорічному нашому Єпархіяльному душпастирському порядку. Годі собі уявити, щоб у Білому Борі не було святкувань празника Різдва Пресвятої Богородиці та не було зв’язаної з ними всецерковної прощі. На храмовий празник щорічно прибуває тут наше духовенство та велике число наших вірних, головно з північних деканатів. Священники не тільки стають при престолі разом з єпископами, щоб служити Божественну Літургію але передовсім віддано служать вірним у Таїнстві Покаяння, щоб приїзд до Білого Бору приніс у душі кожного паломника якнайбільші духовні плоди.
Білобірська проща та білобірський храмовий празник є особливим викликом передовсім для самої парафіяльної спільноти у Білому Борі. Підготовка до сьогоднішнього свята тривала тут принаймні вже від кількох тижнів. Коли прочани будуть повертати до своїх домів то білобірські парафіяни залишаться ще на площі щоб її прибрати та привернути до первісного стану. Звичайно теж білобірський парафіяльний хор прикрашує своїм співом наші моління. Отцю Михайлові та кожному білобірському парафіянинові заангажованому у підготовку сьогоднішнього свята хочу від щирого серця дуже сердечно подякувати. Нехай Господь всіх благословить за ваш труд та за вашу відданість Богові, Церкві та рідному народові.
Нажаль всі теж спостерігаємо, що з кожним роком присутність прочан на білобірських святкуваннях стає щораз більшим викликом. Не вистарчає вже заохота вірних в парафіях, щоб вони взяли участь у спільній прощі. Нерідко трапляється, що в цьому часі дехто планує ще відпочинковий виїзд. Чуємо теж деколи, що хтось виправдовує себе від участі в прощі, мовляв, що він вже був у Білому Борі. Особи старші переважно дуже радо би взяли участь у прощі, але часто не дозволяє їм вже на це вік та стан здоров’я. Дякую всім старшим і молодшим вірним нашої Церкви, які відклали всі інші свої зобов’язання та можливості і призначили сьогоднішній день на прощу до Білого Бору.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Щоб глибше пережити цьогорічну Марійську прощу хочу у цьому розважанні коротко пригадати чим взагалі є проща. Кожне джерело підкаже нам, що проща це подорож – мандрівка прийнята з релігійних міркувань до різних святих місць. Проща має дуже сильний релігійний момент. Прочани звичайно ідуть на прощу в конкретних, особистих або своїх близьких, подячних чи теж благальних духовних наміреннях. Тому теж кожна проща, крім фізичного труду, особливо тоді, коли вона відбувається пішки, повинна бути часом молитви, покаяння, духовної застанови та часом особливої близькості з Богом. Первісно прощі відбувались переважно пішки, незважаючи на можливу небезпеку нападу з боку злочинців та без огляду на число кілометрів, які потрібно було пройти. Старинною європейською прощею є дорога до Сантяго де Компостелла в Іспанії, до гробу святого Апостола Якова. Один з шляхів цієї дороги веде біля нашого Вроцлавського собору, який первісно теж був під покровом св. Якова. Щоб дійти з Вроцлава до гробу св. Якова потрібно пройти понад 3100 кілометрів. Є однак люди, які і сьогодні подолують цей шлях.
Наша Церква у Польщі має також свої традиційні відпустові місця до яких кожного року прибувають наші прочани. Мабуть найстаршими паломничими осередками на землях нашого повоєнного поселення є Хшаново-Вощелє, біля Елку, в Ольштинсько-Ґданській єпархії, з храмовим празником святих Верховних Апостолів Петра і Павла та з визначною і незламною постаттю отця мітрата Мирослава Ріпецького, як її основателя. Наші вірні почали тут приїздити зразу після виселення підчас акції Вісла. Другим паломницьким осередком є власне Білобірський Марійський Санктуарій Матері Скитальців, офіційно установлений Декретом з дня 21 вересня 2007 р. Санктуарій був утворений 19 років тому але парафія та прощі є традицією яка народилась тут майже сімдесят років тому і становить особливе духовне надбання нашої Церкви у Польщі. Всім теж повинно залежати, щоб ця традиція не пропала тільки щоб давала свідоцтво своєї духовної живучості.
На території всіх наших єпархій у Польщі маємо ще інші духовні, старовинні паломничі центри. Годі не згадати тут Ярославського Санктуаріуму Матері Божої Милосердя Двері де щораз сильніше відновлюється паломничий рух зі щорічними святкуваннями у місяці травні. Ікона Пресвятої Богородиці, яка була визнана чудотворною ще у 1779 р. Папою Пієм УІ була тридцять років тому вдруге коронована папськими коронами. У 2015 р. була теж символом проголошеного у цілій Католицькій Церкві Ювілейного Року Божого Милосердя. Тепер знов притягає вона до себе численних паломників з Польщі, України та з інших країн світу. Годі не згадати також Святої Гори Явір на Лемківщині, де 101 років тому Пресвята Богородиця об’явилась лемкиням, парафіянкам греко-католицької парафії у Висовій. Кожного року молимось там в липні, в п’ятницю перед Лемківською Ватрою. До наших паломничих осередків належить зачислити також Гору З’явління біля Перемишля, де наново відживає давній культ пов’язаний з всецерковною прощею до цього святого місця при нагоді празника Успіння Пресвятої Богородиці. Пресвята Богородиця мала у давнині з’явитись тут, щоб захищати місцевий народ. Залишила теж витиснений у камені відбиток своєї стопи.
Згадуючи про паломництва вірних варто теж мати на увазі численні парафіяльні відпусти і кермеші в наших парафіях, які часто стають духовними осередками в поодиноких деканатах чи навіть єпархіях. Це передовсім Марійські парафії, які відзначають Успіння Пресвятої Богородиці, Її Різдво чи Покров, як свої храмові свята. Дозволю собі згадати бодай деякі з цих парафій. Це між іншими Кошалін, Ольштин, Ґданськ, Варшава, Зелена Гора, Познань, Лігниця, Пасленк, Щецін, Катовіце. Думаю, що варто повертати до давньої традиції, коли місцеві парафіяльні празники були святами не тільки для своїх парафіян але ставали спільним святкуванням для вірних цілого деканату чи навіть теж сусідніх деканатів. Дуже заохочую всіх отців запрошувати до себе на парафіяльні святкування сусідніх парохів та вірних з інших парафій. Також всіх вірних заохочую ділити радість та молитву з вірними сусідніх парафій в часі їхнього парафіяльного свята тобто відпусту.
На даний час спостерігаємо в нашій Церкві у Польщі дуже великий розвиток паломничого руху. Поодинокі парафії організовують прощі до різних відпустових місць в Європі. Щоб такі виїзди не стали чисто відпочинковими, потрібно пам’ятати, що проща повинна мати в першій черзі релігійний та молитовний характер. Паломники повинні пам’ятати що вони вирушають відвідати релігійні місця пов’язані з особою якогось блаженного або святого. Проща повинна дихати молитвою та релігійною атмосферою. Учасники прощі, повинні знайти час на спільну та особисту молитву. Це повинен бути теж час духовної віднови а навіть духовного навернення, якщо є така потреба. Паломник повинен також жертвувати свій труд та свою молитву в конкретних наміреннях, чи то своїх, чи теж інших осіб. Таких потреб всі без сумніву мають дуже багато. Можуть вони стосуватись оздоровлення з недуги, примирення в сім’ї, зірвання з налогами-лихими звичками, чи випрошення Царства Небесного для покійних. Всі ми можемо і повинні теж молитись за припинення війни та за справедливий мир в Україні. Особливо сьогодні, коли медіа в Польщі подають так багато прикладів насильства супроти українців, ми повинні молитись теж за справжнє поєднання між поляками і українцями та за навернення і стримання хвилі ненависті, щоб не дай Боже не дійшло до трагедії.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Паломництво до святих місць це один з важливіших засобів нашого освячення. Це одночасно також цікава та атракційна форма богопочитання бо заключає в собі відвідини в нових місцях та є нагодою до спілкування з іншими особами, які також паломничають з релігійних рацій. Заохочую всіх наших вірних не забувати про цю форму побожності. Перш за все пам’ятаймо про наші відпустові місця про які я згадував вже скоріше: про Білий Бір, про Хшаново, Ярослав, Святу Гору Явір, Святу Гору З’явління. Пам’ятаймо також за такі місця в Україні. Стежім в церковних медіа повідомлення про церковні відпусти та користаймо з запрошення конкретної парафіяльної спільноти. Святкуймо та радіймо разом з ними їхніми храмовими празниками. Не виправдовуймо себе, мовляв, що ми вже там були. Проща, противно як туристична прогулька, завжди може допомогти нам поглибити своє духовне життя, незалежно від цього, як часто беремо в ній участь. Потрібно однак в часі прощі відповідно зорганізувати час, щоб знайшлось в ньому місце на Божественну Літургію, на особисту молитву а тоді щойно на товариські зустрічі та на розвагу і відпочинок. Будьмо теж належно духовно підготовлені вирушаючи на прощу. Вирушаймо в дорогу після Святої Сповіді та з прийнятим наміренням. Мабуть буде воно відноситись до наших особистих, чи родинних справ і потреб. Але пам’ятаймо теж про інших людей, які неспроможні самі порадити собі зі своїми проблемами. Пам’ятаймо про Україну, яка вже п’ятий рік страждає від бандитського нападу сусіда, який парадоксально мав бути колись гарантом української державності та безпеки. Ми переживаємо болюче цю війну але вона далеко від нас і часто відбираємо її як щось що діється в іншому вимірі. Приєднаймося до людей, які вимолюють її швидке та справедливе закінчення. У своїх паломничих моліннях пам’ятаймо також про сім’ї, яким війна забрала чоловіків, батьків, синів або дочок. Пам’ятаймо в нашим молитвах також за скитальців – емігрантів та воєнних втікачів. Ми всі є дітьми чи онуками емігрантів вигнаних з рідної землі. Ми вже знаємо як жити в нових обставинах. Новоприбулі емігранти з України всього цього щойно вчаться. Пам’ятаймо й про них, щоб в новій дійсності не розгубились, щоб не затратили свої душі. Пам’ятаймо про них особливо тепер, коли в медіа так багато агресивного гейту проти українців.
Дуже дякую всім вам, що також в цьому році прибули на молитовну прощу до нашого Марійського Центру у Білому Борі. Заносім перед Білобірською Іконою Пресвятої Богородиці – Захисниці Скитальців, всі наші особисті та спільні прохання. Пресвята Богородиця, зі Святим Йосифом та Дитятком Ісус були також скитальцями та втікачами перед гнівом шаленого Ірода. Пресвята Богородиця зрозуміє нас та занесе наші прохання своєму Синові.
Перед нами ще рік часу до найближчої прощі до Білого Бору, яка відбудеться в неділю 12 вересня 2027 р. Вже сьогодні запишім в наших календарях цю дату. Докладім старань щоб прибути туди разом з цілими своїми сім’ями – з наймолодшими та зі старшими особами, яким може буде потрібно допомогту у труді паломництва. До часу найближчої Білобірської прощі користаймо теж з інших нагод бути у святих місцях або бодай у сусідніх парафіях в часі їхніх святкувань. Включім прощі, як додатковий молитовний захід у всіх наших дочасних та духовних потребах.
Нехай всім вам благословить Господь а Білобірська Пресвята Богородиця, як Захисниця Скитальців нехай представляє наші прохання своєму Синові. Всім бажаю Божого благословення, якнайбільшої духовної користі з сьогоднішнього паломницта, радості і вдоволення та щасливого повернення до своїх домів.
Слава Ісусу Христу!
