Молитві Божим словом була присвячена загальна аудієнція в останню середу січня.
«Слова Святого Письма не були написані для того, щоби залишатися відбитими на папірусі, пергаменті чи папері, але для того, щоби бути прийнятими людиною, що молиться, причиняючись до їхнього проростання в своєму серці»,
– цим ствердженням Папа Франциск розпочав свої роздуми з нагоди загальної аудієнції, що в середу, 27 січня 2021 р., транслювалася з Апостольського палацу у Ватикані. Своє чергове повчання про молитву він присвятив «молитві, яку можемо піднести на основі уривка з Біблії».
Текст, який написаний для мене
У світлі слів Катехизму Католицької Церкви про те, що «читання Святого Письма повинно супроводжуватися молитвою, аби зміг відбутися діалог між Богом і людиною», Святіший Отець наголосив, що отой рядок Біблії був написаний багато років тому, аби «принести мені Боже слово». Всім віруючим траплялося, що неодноразово почутий уривок зі Святого Письма, «одного дня несподівано промовляє до мене, просвічуючи ситуацію, в якій я живу».
«Але важливо, аби того дня я перебував там, на зустрічі з цим Словом. Щоби був там, слухаючи слово. В усі дні Бог проходить і вкидає зерно в землю нашого життя. Ми не знаємо, чи сьогодні воно зустріне суху землю, терня чи добрий ґрунт, який сприятиме проростанню цього паростка. Це залежить від нас, від нашої молитви, від відкритого серця, з яким приступаємо до Писань, аби вони ставали для нас живив Божим словом», – сказав Папа.
Приступати до Божого слова з чистим наміром
Зазначивши, що через молитву відбувається «немовби нове втілення Слова», а ми є «дароносицями», в яких слова Бога прагнуть перебувати, щоби «відвідувати світ», Святіший Отець підкреслив, що до Біблії слід приступати «без якоїсь іншої мети, без маніпуляцій». «Віруючий не шукає в Святому Письмі підтримку для власного філософського чи морального бачення, але сподівається на зустріч, знає, що воно, це слово, було написане в Святому Дусі, а тому в тому ж Дусі їх слід приймати та розуміти, щоб ця зустріч відбулася», – підкреслив він, додаючи, що ми читаємо Святе Письмо, аби воно «прочитало нас». Не вистачить цитувати слова Біблії, важливою є «пам’ять серця». І великою благодаттю є «розпізнати себе в тому чи іншому персонажеві, в описаній ситуації». Бо «Біблія не написана для узагальненого людства», але для нас, для мене, для тебе… І прийняте з «відкритим серцем», Боже слово «не залишає речі такими, як до цього».
Lectio divina
У цьому контексті, зауваживши, що християнська традиція багата досвідом молитви зі Святим Письмом, Папа присвятив кілька слів методові “lectio divina”, що зродився у монастирському середовищі, але сьогодні широко практикується багатьма вірними. За його словами, йдеться про те, щоб уважно, «слухняно» прочитати біблійний уривок, аби «зрозуміти, що він означає сам у собі». Далі «вступається в діалог» зі Святим Письмом, так що ці слова стають причиною для медитації та молитви, запитуючи, «що цей текст говорить саме мені».
«Це делікатний перехід: слід не посковзнутися у суб’єктивістські тлумачення, але влитися в живу борозну Передання, що єднає кожного з нас зі Святим Письмом», – звернув увагу Святіший Отець, додаючи, що завершальним кроком є споглядання, коли «слова й думки поступаються місцем любові, як між закоханими, яким вистачає, іноді, мовчки дивитися один на одну».
Черпати зі скарбу
«Через молитву Боже слово оселюється в нас, а ми мешкаємо в ньому. Слово надихає до добрих постанов і підтримує в дії, додає нам сили та спокою, і навіть тоді, коли викликає кризу, то вливає мир. Серед невдалих і заплутаних днів гарантує серцеві ядро довіри та любові, яке захищає його від нападів лукавого»,
– мовив Наступний святого Петра, підкреслюючи, що саме так Боже слово «втілюється в тих, які приймають його в молитві», так що один давній текст стверджував, що справжні християни настільки ототожнюються з Божим словом, то якби були спалені всі Біблії світу, можна зробити «копію» з відбитку, який воно залишило в житті святих.
Підсумовуючи, Папа зазначив, що християнське життя поєднує як слухняність, так і креативність. Тож у світлі Христових слів: «Кожний книжник, навчений про Небесне Царство, подібний до господаря, який виймає із свого скарбу нове і старе», – він наголосив, що «Святе Письмо є невичерпним скарбом», а тому побажав:
«Нехай же Господь дасть нам благодать дедалі більше черпати з нього через молитву».
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
о. Петро Фостик
