Тирс Венгринович народився 24 вересня 1924 року в місті Дрогобичі в сім’ї греко-католицького священника о. Стефана Венгриновича (1897—1954) та його дружини Софії (уродженка Опарівки). Зростав і виховувався майбутній художник у Сяніку. Коли в нього проявився художній талант, батько відвів його до свого друга, учителя малювання в гімназії Лева Ґеца — відомого після війни професора Академії мистецтв у Кракові, який давав Тирсові перші уроки і розгледів його талант. Крім цього, у майбутньому він підтримував Тирса в студентські роки, а згодом став його хорошим другом.
Під час війни Тирс навчався в українській гімназії в Ярославі. У 1942 р. здобув перше досягнення в малярстві: роботи прийняли на виставку у Львові. Після закінчення навчання 1944 р. Тирса відправили на примусові роботи. Його прийняли в будівельну компанію, де аж до кінця війни він копав протитанкові рови побіля Ченстохови, біля Кракова і в Чехії. Отримавши свободу, він попрямував на захід: з того шляху його завернули радянські танкісти. Іноді пішки, подекуди випадковими транспортними засобами Тирс прибув у своє рідне місто Сянік, але не залишився там надовго. Батька переселили, мати вирішила супроводжувати його на засланні. Його брат емігрував до Австралії. Тому, взявши участь у першій повоєнній художній виставці, Тирс вирушив до Кракова.
«Через українське походження й українську освіту в чоловіка були проблеми, — розповідала Софія Венгринович. — На щастя, в Академії мистецтв був Ґец. Він допоміг чоловікові зі вступом на навчання. Пізніше в його підтримці не було потреби, бо Тирс і сам чудово справлявся».
Протягом трьох років він займався живописом, але коли створили факультет графіки, перевівся туди й 1952 р. отримав диплом. У графіці він знайшов своє покликання. Хоч протягом 23 років, бувши співробітником відділу археології Малопольщі Польської академії наук у Кракові, він професійно займався чимось зовсім іншим: документував у рисунку археологічні розкопки. Тоді він жив у палаці в Іґолом’ї, де й зустрів свою майбутню дружину. Вони одружилися у церкві в Команчі.
Під час навчання, коли він брав участь у етнографічних таборах під керуванням професора Романа Райнфуса, Тирс пригледів собі місце проживання і навіть роботу: він хотів бути художником у Будинку культури в Криниці. Проте, коли він підтвердив перед потенційними роботодавцями свою українську національність, попередні домовленості було розірвано.
Надалі Тирс жив у Іґолом’ї, пізніше — у Кракові, і нарешті з 1979 р. в Дамицях у долині річки Длубні. Під час документування розкопків, що проводилися в сусідніх Івановицях, він пригледів земельну ділянку. Щоб втілити в життя мрію про будинок, він поїхав у США на запрошення українських еміґрантів: займався графікою, живописом, виставляв роботи, словом, сумлінно працював, щоб зібрати гроші для початку будівництва.
Після повернення додому він відмовився від посади керівника графічної майстерні відділу археології Малопольщі, але заощаджень на будинок не вистачило, тож він знову поїхав за океан на заробітки.
Він спеціалізувався на екслібрисах і створив понад 600 таких символів. Венгринович представив їх на понад 50 індивідуальних і понад 500 колективних виставках у Польщі та за кордоном: в Англії, Австрії, Болгарії, Бельгії, Чехословаччині, Франції, Канаді, Норвегії, НДР, США, Швейцарії, Угорщині та Радянському Союзі. Крім цього він гравіював на дереві), займався живописом і врешті зацікавився мозаїкою.
Тирс Венгринович помер 23 травня 2002 року і похований на цвинтарі «Нові Батовиці» у Кракові на ділянці MUR A, seg.3, 24/I[1]. Після себе залишив більше як тисячу робіт, самих лише екслібрисів нараховується понад 600. Його син Олімпій Венгринович передав багату колекцію графіки останніх років батька Історичному музеєві в Сяноці.
Більше про життя і діяльність Тирса Венгриновича – художник-графік, член Спілки художників Польщі, можна дізнатися за посиланням:
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Джерелo: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%BD%D0%B3%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87_%D0%A2%D0%B8%D1%80%D1%81_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D1%84%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Венгринович Тирс Стефанович – Календар українця – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0MSUL8YCVqGzv7cemv9coCy8UF3LK2M4X9nBmjApxCyvkhPaF295R8zFkPWsiDQWol&id=100063958414231
Митець з роду священиків – Наше слово Вальдемар Балда, КУЛЬТУРА №18, 2014-05-04 – Джерелo: https://nasze-slowo.pl/mitets-z-rodu-svyashhenikiv/
Тирс Венгринович – художник-графік (100 років тому) – Джерелo: https://ukrpohliad.org/calendar/tyrs-vengrynovych-hudozhnyk-grafik-100-rokiv-tomu.html
Тирс Венгринович – Джерелo: https://art.lviv-online.com/tyrs-venhrynovych/
СЛУГА БОЖИЙ – О. СТЕПАН ВЕНГРИНОВИЧ, СВЯЩЕННИК УГКЦ, „Я ЗАЛИШИВСЯ ТИМ, КИМ БУВ” – ІСПОВІДНИКИ ВІРИ. — НЕВТОМНИЙ СЛУЖИТЕЛЬ ХРИСТА ТА ВЛАСНОГО НАРОДУ – 70 РОКІВ ТОМУ. – Джерелo: https://www.cerkiew.net.pl/z-historii-cerkwi/%d0%b4%d0%b5%d0%bd%d1%8c-%d0%bf%d0%be%d0%bc%d0%b8%d0%bd%d0%b0%d0%bd%d0%bd%d1%8f-%d1%81%d0%bb%d1%83%d0%b3%d0%b8-%d0%b1%d0%be%d0%b6%d0%be%d0%b3%d0%be-%d0%be-%d1%81%d1%82%d0%b5%d0%bf%d0%b0%d0%bd%d0%b0/
Степан Венгринович. МОЯ РІДНЯ. Спогади. Мельборн 1994 – Джерелo: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/20663/file.pdf
ближчого контакту з графікою, Тирс Венгринович звернувся передовсім до неї. Хотів приблизити їй ту ділянку своєї мистецької творчості якою є графіка … – Джерелo: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/23212/file.pdf
о. Петро Фостик
