ПРОПОВІДЬ ВЛ. ВОЛОДИМИРА (ЮЩАКА)
З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ 50 ЛІТТЯ ПАРАФІЇ В ЗАМЄНІЦАХ
20 ЧЕРВНЯ 2026 Р.
Слава Ісусу Христу!
Преосвященний владико Аркадіє, Всесвітліші Отці мітрати, Всечесніші Отці декани, парохи, сотрудники, Czcigodni księża,
Всечесніший Отче парох,
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Приємно мені привітати сьогодні всіх хто прибув до парафіяльного храму в Зам’єніцах, щоб подякувати Богові за 50 років існування місцевої греко-католицької парафіяльної спільноти. В першій черзі сердечно вітаю владику Аркадія Трохановського, єпископа Ольштинсько-Ґданського, який разом з нами співслужить Божественну Літургію. Вітаю дуже сердечно всіх наших священників, які так численно прибули сьогодні до Зам’єніц. Witam przewielebnych księży obrządku łacińskiego. Вітаю всіх мирян, так місцевих парафіян, як і гостей прибулих з інших парафій, щоб спільно радіти Ювілеємо 50-ліття існування нашої парафії в Зам’єніцах.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
На передодні свята Різдва чесного і славного пророка, предтечі і хрестителя Господнього Івана – храмового празника парафії в Зам’єніцах, маємо можливість спільно подякувати Богові за дар 50-ти років, протягом яких тут, у Зам’єніцах, неслась Божа слава та служилась Божественна Літургія, яка є центрому духовного життя Церкви. Служіння це розпочалось у 1976 р. Службу Божу почав тут служити о. Іван Мартиняк, який у 1975 р., рік після смерті отця Володимира Гайдукевича, першого лігницького пароха, перебрав душпастирську відповідальність за парафії, тоді так звані душпастирські станиці, у Лігниці, Шпротаві та Модлі. Повний енергії, молодий тоді, бо несповна сорокалітній священник, вкладав ціле своє серце, щоб послужити вірним нашої Церкви. Тоді зродилась ідея, щоб доїздити не тільки до Модли, але також почати служити нашим вірним в Зам’єніцах і околицях, які досі примушені були доїздити на Божественну Літургію до Модли або до Лігниці. Владика Іван завжди згадує Модлу і Зам’єніце з великою симпатією та вдячністю за все добро, якого тут досвідчив. Вчора ми провели телефонічну розмову і владика Іван просив дуже гаряче поздоровити вас з ювілеєм парафії. Тодішній лігницький парох міг розпочати служіння в Зам’єніцах також тому, що у 1977 р. відповідальність за наших вірних у Зеленій Горі та Шпротаві перебрав о. Андрій Рожак. Місцем служіння наших недільних і святочних Божественних Літургій в Зам’єніцах був протягом майже тридцяти років місцевий римо-католицький костел. Na ręce obecnych księży obrządku łacińskiego chcę dzisiaj złożyć serdeczne podziękowanie za udzieloną nam gościnę w swoim kościele. Wielkie Bóg zapłać!
Пам’ятаю згаданий 1976 р., бо був це рік моїх матуральних іспитів, рік мого вступлення до василіянської спільноти. Отець Іван Мартиняк, як мій парох, виставляв мені тоді потрібну характеристику. Це також рік, коли в часі храмового празника Успення Пресвятої Богородиці в Лігниці взяв участь тодішній Вроцлавський архієпископ, пізніший кардинал Генрик Ґульбіновіч. Покійний вже о. Владислав Росєцький, який проповідував тоді в часі Божественної Літургії, сказав, що наша парафіяльна спільнота мусіла «позичити собі» латинського владику, бо не могла мати тоді свого єпископа.
Молодий тоді лігницький парох хотів повністю віддати своє священниче служіння нашим вірним. В тамтих часах таких священників було вже, дякувати Богові, більше: о. Теодор Майкович, пізніший перший єпископ Вроцлавсько-Ґданської єпархії, який священничі свячення прийняв у 1956 р, згаданий о. Владислав Росєцький, свячений у 1961 р., о. Петро Крик, довголітній парох у Вроцлаві та пізніший єпископ у Німеччині, який прийняв священничі свячення у 1971 р., але також ще інші, молодші отці, між іншими: о. Ярослав Мадзелян, свячений у 1975 р., о. Зенон Дрозд та о. Михайло Борис, обидва свячені у 1978 р. За ними ішло ціле покоління ще молодшого духовентва, представники якого є сьогодні з нами: отці мітрати Богдан Галушка, Юліян Гойняк, Богдан Огородник та оці Іван Ключник, Марко Сосницький та інші. Прихід нових, молодих священників надихав тоді наш народ і нашу Церкву у Польщі великою надією на краще майбутнє, що вона зможе перетривати час комуністичного поневолення і боротьби з Церквою.
Отець Іван Мартиняк служив в Лігниці, Модлі і Зам’єніцах до 1991 р. Приїздив тут ще навіть як єпископ, аж до свого призначення першим післявоєнним єпископом відновленої старинної Перемиської єпархії. Владиці Іванові допомагали, як сотрудники, отці молодшого покоління: о. Станіслав Тарапацький (1983-1987) та о. Марко Сосницький (1987-1991). Після переїзду до Перемишля наступником владики Івана Мартиняка став його дотеперішній сотрудник о. Марко Сосницький, який в Лігниці, Патоці та Зам’єніцах був парохом до 1998 р. Сотрудником о. Сосницького був від 1996 р. о. Мирослав Драпала. У 1998 р. парохом у всіх трьох парафіях став о. Богдан Огородник. Крім о. Мирослава Драпали сотрудником у згаданих парафіях був тоді також о. Богдан Гарасим. При парафіях в Лігниці, Модлі та Зам’єніцах, від 1996 р., служив також, як диякон, присутній тут владика Аркадій Трохановський.
Після мого єпископського призначення пам’ятаю відвідини делегації парафіян, поважних чоловіків з Модли та Зам’єніц, які у 1999 р. прибули до Вроцлава просити, щоб відділити парафії в Модлі і Зам’єніцах від Лігниці та призначити їм пароха в особі о. Богдана Гарасима. Зобов’зались, що будуть допомагати новому парохові та служити йому у всіх потребах. Таким способом, після понад двадцяти років, парафії в Модлі та Зам’єніцах перестали бути дочірніми душпастирствами парафії у Лігниці. Офіційно парафія в Зам’єніцах була ериґована у вересні 2000 р.
Покійний вже о. Богдан Гарасим, який служив тут до 2013 р., попри свої особисті слабості, залишив у Модлі та Зам’єніцах багато добра. Його ініціятиві та його зусилям разом з парафіянами, завдячуємо цей парафіяльний храм, посвячений у 2005 р. Подібно теж в Патоці він виступив з ініціятивою побудови власної церкви та разом з парафіянами завершив її будову. Він теж розпочав будову парафіяльного дому тут, в Зам’єніцах, якого однак не вдалось вже йому закінчити. Отець Богдан показав себе як священник дуже відданий парафіяльній спільноті та близький до звичайних людей.
Після о. Богдана короткий час у Зам’єніцах душпастирював о. Іван Ключник після якого на постійно був призначений о. Павло Березка, сьогоднішній парох Зам’єніц, Патоки та Болєславца. Отцю Павлові дякую від свого імені та від усіх тут присутніх за його служіння та за підготовку сьогоднішніх ювілейних святкувань.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Так в кількох словах можна було б зібрати історію парафії в Зам’єніцах. Не можна однак ювілею, тим більш, коли є це п’ятдесятиліття існування парафії, збудувати тільки на датах, на вичиленні парохів та на головніших подіях, тобто на історії. Парафія це не тільки історія, але передовсім це спільнота людей, це живий організм і тому потрібно звернути увагу на різні аспекти життя цієї церковної громади. Тому теж парафія у Зам’єніцах від самого свого початку була і дальше є спільнотою духовного життя та спільнотою в якій освячуються її члени. Від самих початків парафіяни Зам’єніц збирались і збираються довкола престола на якому приноситься Безкровна Жертва нашого Спасителя. Коли не було ще наших відправ в Зам’єніцах, ви ходили до Модли або до Лігниці, щоб тільки пережити неділю чи свято у духовній злуці з Богом. Пресвята Євхаристія гуртувала та до сьогоднішнього дня гуртує всіх у храмі та творить з вас, розсіяних по великій території людей, духовну родину. Без Євхаристії, без щонедільної, без святочної та без щоденної Служби Божої не було б сьогоднішнього свята.
Духовний аспект парафії це також охрещені і миропомазані тут діти, це Святе Таїнство Покаяння, тобто численні сповіді, які мали місце в цій парафії і дар прощення гріхів, яким Бог привертає нам гідність Божих дітей після гріховного упадку. Духовний аспект Ювілею це також повінчані подружні пари, це Таїнство Єлеопомазання уділюване особам хворим, старшим та тим, які цього дару потребували на скріплення душі і тіла. На духовний аспект сьогоднішнього свята складаються врешті також похорони покійних членів парафії. Вони пережили своє життя духовно зєднані з Богом, з нашою Церквою та з її духовними надбаннями. Ваша спільнота проводжала їх опісля в останню земську дорогу та одночасно на зустріч у вічності з нашим Спасителем.
Годі забути про голошене тут Боже Слово у формі Євангельських та Апостольських читань а також через священничі проповіді. Коли б не було цього проповідування, коли б не було навчання катехизму дітей і молоді то не було б віри, яка зроджується від слухання. За кожним разом, коли проповідує священник, є це проповідування Христа воплоченого, Христа розп’ятого та Христа воскреслого з мертвих. Якась частка цього священничого проповідування завжди залишається у серцях та душах поодиноких слухачів і без сумніву приносить духовні плоди.
Духовним надбанням кожної парафії повинні бути також священничі і монаші покликання. Потрібно особливо молитись, щоб Господь покликав також з парафії у Зам’єніцах хлопців і дівчат, які будуть готові іти на його службу у священничому чи монашому житті. Потрібно молитись також за те, щоб ці покликані Богом особи мали духовну підтримку своїх найближчих: батьків, дідусів, рідних, вчителів та своїх однолітків.
При нагоді ювілею вашої парафії варто також згадати про діла милосердя, які тут творились. Ви самі, тут на місці, підтримували найбільш потребуючих, як теж складали свої пожертви в часі офіційних збірок. Завдяки вашим пожертвам можна було опісля підтримати потребуючих людей, в цьому числі жертви війни в Україні. Тут теж мали місце різні душпастирські, культурні та національно-патріотичні ініціятиви, які тут народжувались та опісля були вами реалізовані. Варто отже згадати, що власне тут, в Зам’єніцах, завдяки ініціативі священників та вашій готовості послужити іншим, мали місце З’їзди жіноцтва нашої єпархії, формаційні зустрічі служащих, дітей та молоді. Тут, біля храму, стоїть місійних хрест але також пропам’ятний камінь – пам’ятник виселеним з рідних земель, головно з Лемківщини. Ви їздили на прощі у великих хвилинах нашої історії. Ви були у Римі та у Ченстохові на Святкуваннях 1000-ліття хрещення Русі – України. Ви були у 1989 р. в Ченстохові на єпископській хіротонії вашого пароха – о. Івана Мартиняка. Двадцять сім років тому ви були також на моїй єпископській хіротонія у Вроцлавському соборі. Ваші представники брали участь в праці Соборів нашої Церкви у Польщі. Ви їздили на прощі до різних Марійських місць. Ви є кожного року на Святій Горі Явір, на Лемківщині, де молимось в п’ятницю перед Лемківською Ватрою. Ваша молодь брала участь у світових зустрічах молоді в TAIZE та у різних інших країнах світу. В парафіяльному будинку маєте приміщення в яких можуть відбуватись різні зустрічі, не тільки релігійного характеру але також різного роду культурні та патріотичні заходи, вистави, концерти та наукові конференції. Можете також похвалитись громадськими діячами, які вийшли з ваших родин. Багато цього назбиралось протягом останніх п’ятдесяти років. Воно не пропало. Ви справді є щедро наділені Богом. Не можна про це забувати і потрібно дякувати Богові за минуле та за сьогоднішній день, хоча деколи може видаватись, що могло б бути інакше, може, на думку декого – ще краще. Духовні овочі ваших дій залишаться не тільки в пам’яті але вони також запишуться в історію нашої Церкви і нашої громади.
Дорогі у Христі Сестри і Брати!
Сьогоднішні Ювілейні святкування єднаємо одночасно з храмовим празником Різдва св. Івана Хрестителя. Годі мені розпочинати говорити другу проповідь. Але, ви, парафіяни Зам’єніц, не можете забувати про свого духовного покровителя, яким є св. Іван Хреститель. Від нього, як свого духовного провідника, маєте вчитись як іншим вказувати Христа – Спасителя. Коли запитували Івана Хрестителя, чи він є Месією на якого чекав Ізраїль, він відкрито та ясно заявив: «Слідом за мною іде сильніший від мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його сандалів. Я вас хрестив водою, а Він хреститиме Святим Духом» (Мк. 1, 7-8). Не піддався спокусі, щоб зробити із себе Месію, тільки вказав на справжнього Спасителя, Ісуса Христа, якого охрестив в Йордані та якого божество підтвердив Бог Отець та Святий Дух.
Сьогоднішній ювілей це причина до великої радості. Але одночасно це велике зобов’язання для всіх членів парафії в Зам’єніцах. Потрібно дякувати Богові за все добро, якого ви, ваші попередники але також сьогоднішнє молоде покоління досвідчило від Бога. Потрібно також вміти ділитись з іншими отриманим добром – Доброю Новиною про спасіння та потрібно бути зразком для інших, які може віддалені від Бога. Спільнота, в цьому числі й парафіяльна, має постійно приносити духовні овочі та ними ділитись.
Бажаю наступних ювілеїв. Бажаю обильних плодів вашого духовного життя. Бажаю духовних покликань з вашої парафіяльної спільноти до монашого і священничого життя. Радіючи разом з вами сьогоднішніми ювілейними святкуваннями бажаю, щоб ваш храм дальше був в майбутності місцем з якого возноситься до неба Божа хвала.
Нехай у ці Ювілейні святкування Господь щедро благословить всіх вас та нехай Його хрест буде для вас сильною духовною опорою.
Слава Ісусу Христу!
