Biskup Pomocniczy

Дитинство та освіта

Отець Маріуш Тома Дмитерко народився 29 грудня 1979 року у м. Битів (Поморське воєводство, Польща), у багатодітній сім’ї землеробів Михайла та Ольги. Він став шостою дитиною у сім’ї. Оскільки перша донька у сім’ї з’явилася на світ передчасно, і, на жаль, лікарям не вдалося її врятуватима, він має чотирьох братів: Андрія, Борислава, Дарія та Михайла.

Малий Маріуш навчався у польській початковій школі у містечку Мʼястко Поморського воєводства, де батько побудував хату, а підрісши, продовжив навчання в I Загальноосвітньому ліцеї ім. Тараса Шевченка у Білому Бору, який успішно закінчив у 1999 році. Саме на завершення середньої освіти відбулося зародження його покликання до священства.

«Знаєте, це не був якийсь один момент, що от раз — і я вирішив. Це радше цілий процес життя. Ми ж часто чуємо, що маленькі хлопці „грають у Службу Божу“: щось накинеш на себе, ніби фелон, і вже відправляєш. Бо ти дивишся на отця у храмі, захоплюєшся ним, а вдома повторюєш — така собі „забава в Літургію“. Це мене завжди якось притягувало. Очевидно, з часом воно то посилювалося, то відходило на другий план. У середній школі, у ліцеї, я вже серйозно над цим задумувався. Часом навіть думав: може, це не мій шлях, може, я не покликаний… були сумніви. Але в останньому класі, коли вже треба було вирішувати, куди йти після іспиту зрілості, ця думка стала дуже конкретною. Якось воно відбулося дуже природно. Пам’ятаю, сказав батькам: „Мамо, тату, я вирішив піти до нашої греко-католицької духовної семінарії в Любліні“. І вони так усміхнулися, ніби чекали на ці слова. Я це дуже добре пам’ятаю: вони не здивувалися, не сперечалися, а тільки якось по-доброму усміхнулися, наче вже давно відчували, що це буде моя дорога», — розповідає про покликання єпископ.

Тож закінчивши середню школу, Маріуш Дмитерко вступив до Митрополичої семінарії в Любліні, де і здобув священничу формацію. Закінчив філософію та богослов’я у Люблінському католицькому університеті в 2005 році. Відтак здобув ступінь магістра богослов’я.

Нижчі свячення Маріуш прийняв на останньому році семінарії 16 квітня 2005 року. Опісля, був висвячений на диякона у м. М’ястку 5 червня 2005 року тодішнім єпископом Вроцлавсько-Ґданським Володимиром Ющаком.

Священниче служіння

Диякон Маріуш Тома Дмитерко був висвячений на священника тодішнім єпархом Вроцлавсько-Ґданським владикою Володимиром Ющаком, ЧСВВ, 20 серпня 2005 року у м. Білий Бір. Того ж року він став сотрудником у парафіяльній спільноті Успіння Пресвятої Богородиці в місті Лігниця, що біля Вроцлава. Окрім парафіяльного душпастирства, виконував обов’язки вчителя греко-католицького катехизму в школах у Лігниці, Домбю, Росохаті та Вонгродні.

З 2006 року о. Маріуш навчається на Богословському факультеті Опольського університету, здобуваючи ступінь ліцензіата богослов’я.

Влітку 2010 року є звільнений з обов’язків сотрудника парафії Успіння Пресвятої Богородиці в м. Лігниця у зв’язку з виїздом на навчання до Риму у Папський Григоріанський університет для вивчення догматичного богослов’я.

У 2014 році священник бере участь в Соборі Вроцлавсько-Ґданської єпархії УГКЦ як делегат.

У 2015 році призначений єпископом Володимиром Ющаком членом Пресвітерської ради Вроцлавсько-Ґданської єпархії. У 2016 році з нагоди Надзвичайного Ювілею Милосердя отримує Папський декрет із призначенням стати Місіонером милосердя.

Весною 2016 року після завершення докторських студій в Римі титулом ліцензіата, повертається до душпастирської праці в рідній єпархії.

29 червня 2016 року отець Маріуш Дмитерко стає парохом парафій в Білому Борі, Бєліці та Мєнзибожі. «Білий Бір — місце з особливою історією для нашої Церкви в Польщі. Там від 1958 року відбуваються паломництва до ікони Матері Божої Скитальниці. Пам’ятаю, в дитинстві ми щороку йшли туди з батьками. Це було особливе місце для нас, українців-греко-католиків у Польщі. Ті всі роки, коли Церква була в підпіллі, коли не було самостійної незалежної України, українці їхали в паломництво до Білого Бору. То був непростий час: часто дощ, люди стояли на колінах у болоті, але всі їхали, йшли туди, бо мали Україну в серці. Коли я став парохом, зрозумів: це великий дар — продовжити працю тих, хто служив тут до мене. Це місце завжди було осередком української віри й традиції в Польщі», — зазначає владика Маріуш.

Від 2019 року отець Маріуш Дмитерко також призначений членом Пресвітерської ради Вроцлавсько-Ґданської єпархії. Після зміни назви єпархії з Вроцлавсько-Ґданської на Вроцлавсько-Кошалінську,11 грудня 2020 року новим декретом знову покликаний до складу Пресвітерської ради, а також до Колегії єпархіальних радників.

Від грудня 2020 року, зважаючи на досвід місіонера милосердя та повноваження від Апостольської столиці, отримує завдання від єпископа стати єпархіальним духівником та сповідником.