Вчинімо піст приємним і угодним Господеві.
Бо справжній піст – це втеча від гріха,
це стриманість у мові й погамування гніву;
і відмежованість від похоті та наклепів,
брехні і порушення присяги.
Зречення цього всього – правдивий піст, що милий Богові.
(Стихира на стиховні Вечірні з І понеділка Великого Посту)
Всечеснішим Отцям
Дорогим Братам і Сестрам –
Вірним Вроцлавсько-Ґданської Єпархії
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Брати і Сестри,
Завтра, за юліянським календарем, наша Церква розпочинає Великий Піст, який є сорокденним приготуванням до Празника Христового Воскресіння. Великий Піст не розпочинається раптово. Хоча у деяких місцевостях ще вчора наші вірні радісно бавились, завершуючи запусти, вже кілька тижнів, на духовному рівні, Свята Церква підготовляє нас до посту як часу боротьби і змагань зі своїми недоліками, гріхами та слабостями.
Лише коротко пригадаю, що за нами вже Неділя про Закхея, завданням якої було заохотити нас до шукання всіляких засобів і можливостей для зустрічі з Ісусом Христом, без чого годі уявити собі правдиве християнське життя. За нами також чергова Неділя про Митаря і Фарисея, яка допомагає нам зрозуміти чим є правдива покора і те, що Бог буде судити нас по справедливості, дивлячись на наше смиренне серце, а відвертаючись від нашої гордості. У наступну неділю, названою Неділею про Блудного Сина, Церква намагалась усвідомити всім нам, а особливо тим, які може вже давно і далеко відійшли від Господа, Його Церкви і Божих заповідей, що повернення до Господа є потрібним і завжди можливим. Бог, як добрий батько, кожного дня очікує нас і виглядає нашого повернення. За нами також Неділя М’ясопусна, в часі якої читаємо євангельську розповідь про страшний суд. Вимова цієї неділі, особливо тиждень перед Великим Постом, дуже виразна – якщо не змінимо нашого життя, якщо не будемо зберігати у своєму житті заповідей любові до Бога і ближнього, нас чекає справедливий, болючий і невідкличний суд. Сьогодні остання вже неділя перед початком Великого Посту, знана в народі як Неділя Сиропусна. Важливим є не лише те, що завтра, у перший день Великого Посту, перестаємо споживати молочні страви, але також і те, чого навчає нас сьогодні Церква. Це літургійний спомин вигнання Адама і Єви з раю. Стихири Вечірні і Утрені розповідають про вигання наших біблійних прабатьків з раю. Вони обидвоє не послухали Божого наказу не споживати плодів з дерева пізнання добра і зла. Вони також не покаялись за свій гріх, а скидали відповідальність то один на одного, то на змія, а тим самим і на Бога – Він бо дав Адамові жінку, яка зірвала заборонений плід, Він створив змія, який спокусив жінку. В кінцевому результаті, у грісі, без правдивого покаяння, мусіли обоє залишити рай. Невипадково також у сьогоднішню неділю відправляємо обряд «взаємного прощення», відмовляючи фрагмент молитви з Малого Повечір’я. Подаємо один одному руки у жесті взаємного вибачення та прощення. Цим жестом, хоча й символічно, направляємо помилку Адама, заявляючи привселюдно, що не лише хочемо ввійти у Великий Піст поєданні взаємно між собою, але також у єдності з Богом і людьми хочемо зустрічати Воскреслого Христа. Коли сьогодні будемо щиро собі прощати, визнаючи також свій гріх, то вже нині станемо учасниками Христової Пасхи.
Наведені вище роздуми на тему духовного значення неділь перед Великим Постом лише вказують, як серйозно підходить Церква до сорокаденної підготовки до Празника Христового Воскресіння. Кілька тижнів такого приготування мають допомогти нам не змарнувати самого часу Великого Посту.
Як належно використати цей святий, даний нам час?
Вже віками Христова Церква вказує на три головні засоби духовного подвигу, які ми повинні правильно використати під час Великого Посту – це молитва, піст та милостиня.
Молитва повинна займати центральне місце у нашому великопосному змаганні. У нашій церковній традиції великопосна молитва – як приватна, так і літургійна – дуже багата й різноманітна. У наших церквах в часі Великого Посту від понеділка до п’ятниці не служимо Божественної Літургії – це алітургійні дні. Це наче духовний піст від Небесного Хліба, яким є Пресвята Євхаристія. Однак це не означає, що в ці дні наші храми мають бути порожніми. В середи і п’ятниці служимо Літургію Передшеосвячених Дарів, яка літургійно є Вечірнею з уділенням вірним Пресвятої Євхаристії. Це своєрідне полегшення великопосного євхаристійного посту, особливо для тих, які щоденно приступають до Святого Причастя. Дякувати Богові, що звичай служіння у церквах Літургії Передшеосвячених Дарів повертається до нашої літургійної великопосної практики. Якщо в котрійсь з парафій її ще немає, нехай при спільному зусиллі священика і вірних стане вона від цього року живою практикою.
В інші дні великопосних тижнів нехай служаться у наших церквах Акафісти, особливо Акафіст до Страсей Христових, Утрені, Вечірні, Молебні та Канон св. Андрія Критського – від понеділка до четверга першого тижня Великого Посту. Не забуваймо також про моління за померлих у приписані суботи Великого Посту, про Утреню з поклонами у середу після четвертої Неділі Великого Посту та про Акафіст до Пресвятої Богородиці у Акафістову Суботу перед п’ятою Неділею Великого Посту.
Глибокими духовними переживаннями, з огляду на глибокі богословські молитовні тексти, повинна наповнити нас також участь у Божественній Літургії св. Василія Великого, яка служиться у п’ять неділь Великого Посту та у Великий Четвер і у Велику Суботу.
Гаряче заохочую наших вірних, щоб у часі Великого Посту частіше брали участь у великопосних богослуженнях, які служаться впродовж тижня. Нехай у ці дні наші церкви заповняться вірними й нехай буде це дійсно час справжньої та гарячої молитви.
Багатою повинна бути також наша приватна молитва. Тому, що у суботи та неділі Великого Посту, коли більшість наших вірних є присутніми в церквах, не б’ються притаманні нашій церковній традиції доземні поклони, нехай вони стануть нашою приватною щоденною великопосною практикою. Виконуймо їх, відмовляючи слова Молитви св. Єфрема, або, вже традиційно, при словах «Претерпівий за нас страсті, Ісусе Христе, Сину Божий помилуй нас».
Під час Великого Посту ми також повинні у нашому щоденному графіку виділити собі більше часу на приватну молитву, в тому числі й на читання Святого Письма та іншої релігійної літератури.
Великий Піст – це особливий час покути. Християнин повинен під час великопосного подвигу підійматись різних особистих покутничих практик. Присмирюючи своє тіло та тілесні похоті, він повинен всеціло, і душевно, і тілесно, своє серце звертати до Бога. Тому, якщо це лише для нас можливо, не забуваймо про притаманні нашій давній традиції пісні практики: стриманість від м’яса не лише у п’ятниці Великого Посту, але й у середи та всі дні першого тижня Великого Посту, а також цілий Великий Тиждень. Стриманість від набілу зобов’язує нас завтра, тобто у перший день Великого Посту та у Велику П’ятницю.
В часі Великого Посту варто також стриматись від споживання алькоголю, куріння, надмірного оглядання телебачення чи надмірного прив’язання до інтернету. Відмова від цього роду узалежнень повинна позитивно перекластись на скріплення родинного життя і відносин з нашими найближчими. Треба було б також провірити наші відносин з близькими і, якщо існує така потреба, попрацювати над собою. Це призведе до справжнього поєднання, примирення і віднайдення шляху до привернення мирного співжиття з нашими найближчими.
Наприкінці, на порозі Великого Посту, кожний з нас повинен зробити собі своєрідний особистий іспит совісті, перевіряючи перед Богом, у правді і покорі, своє життя, свою поведінку, відношення до ближніх і, якщо є така потреба, піднятись труду особливої праці над собою, щоб виправити все те, що є нашою духовною і практичною проблемою.
Як раніше згадувалося, піст є милостинею, тобто матеріальною допомогою ближнім, які її дійсно потребують. Це має особливе значення сьогодні, в час економічної кризи, яка багато родин, у тому числі й наших вірних, може дуже болісно торкатися. Стараймося допомогти матеріально тим родинам, які потребують такої допомоги. Потребуючим можна допомогти також складаючи свої пожетрви в часі великопосної збірки «Великопосна милостиня». Однак, щоб не було це лише звичайне сягання до своєї кишені, було б дуже цінним, коли б ми допомагали потребуючим грішми, які ми заощадили на наших харчах, відмовляючи собі м’ясних чи вишуканих страв, або на електириці – менше оглядаючи телебачення.
Милостинею може також бути і наш час, і труд присвячений потребуючим, самотнім, хворим. Вистачить лише розглянутись довкола себе, щоб переконатись, що таких людей, які потребують нашої допомоги або хоча б тільки писутності, є дуже багато. Використаймо цю, дану нам Богом можливість, щоб полегшити важку долю нашим ближнім та одночасно самим духовно збагатитись, виконуючи діла милосердя.
На завершення цього великопосного послання наведу слова молитви св. Єфрема, яка дуже влучно подає нам суть і програму духовного подвигу на час Великого Посту, та яка повинна товаришувати нам з поклонами у всі дні Великого Посту:
Господи і Владико життя мого! Духа лінивства, недбайливости, Властолюб’я і пустомовства віджени від мене.
Духа чистоти, покори і терпеливости і любови даруй мені слузі Твоєму.
Так, Господи, Царю! Дай мені бачити гріхи мої і не осуджувати брата мого, бо ти благословенний на віки вічні. Амінь.
З архиєрейським благословенням на великопосний подвиг, з прощенням та з проханням до всіх духовних і мирян про прощення мені моїх провин
+ Володимир Р. Ющак ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Ґданський
Вроцлав, Неділя Сиропусна 1 березня 2009 р.
ОБРЯД ВЗАЄМНОГО ПРОЩЕННЯ У СИРОПУСНУ НЕДІЛЮ
Після Заамвонної молитви священики відчитають частину молитви з Малого Повечір’я:
С.: Благословіть, брати і сестри, і простіть мені грішному, чим згрішив я в цей день і по всі дні життя мого словом, ділом, думкою і всіма почуттями моїми.
Л.: Нехай Бог простить і помилує тебе, чесний отче. Благослови і прости, чесний отче, і нам грішним провини наші добровільні і недобровільні.
С.: Помолімся за тих, що ненавидять нас, і за тих, що нас люблять.
Л.: Бог нехай простить і помилує.
Всі: Отче наш … .
Після молитви Отче наш усі нехай подадуть собі руку на знак взаємного прощення і одержать благословення на закінчення Божественної Літургії. |
