Слава Ісусу Христу!
Дорогі у священстві Отці!
Традиційно вже, також у цьому році, в цей особливий день, яким є Великий Четвер, хочу звернутись з коротким словом до наший священиків, які на щодень турбуються про духовні справи вірних нашої єпархії, повірених єпископом їхній душпастирській журбі та відповідальності. Мої роздуми керую також до наших вірних, які користають на щодень з духовної послуги нашого духовенства.
Цьогорічний День Священства, яким є Великий Четвер, є особливим, бо випадає у Році Священства, який відзначає ціла Вселенська Церква. Ця власне нагода, каже нам усім призадумуватись над завданнями, які стоять перед священиками, але також над гідністю їхнього покликання.
Священик є тим, який покликаний Богом голосити Божу правду та який має стерегти депозит віри Христової Церкви. До його головних завдань належить уділювання Святих Тайн, чим виконує завдання освячування Божого Народу. Годі сьогодні уявити собі життя Церкви Христової без священиків.
Покровителем Року Священства, одночасно прикладом який має бути взором для всіх священиків початку ХХІ ст., Папа Венедикт ХУІ поставив постать французького священика св. Івана В’янея. Цей простий священик, якому прийшлось жити і діяти у дуже важкі часи першої половини ХІХ століття, мав сказати, що коли залишити навіть гарну та сильну парафію на кількадесять років без священика, то вона стане духовною пустинею. Сьогодні можемо сказати, що не треба кількадесяти років, вистарчих їх кілька,щоб парафіяльна спільнота, позбавлена священичої обслуги, перетворилась у духовну руїну. Душпастирській труд священика а головно його віра, життя молитви та приклад особистого життя, стають рушійною силою навіть невеликої парафіяльної спільноти. З другого знова боку, паства позбавлена душпастиря розгублюється та втрачає здібність та силу іти витривало за Христом.
Прикладом правдивості цих слів є між іншими доля нашої Церкви у Польщі після виселення у 1947 р. Тоді знищино структури нашої Церкви, в тому Перемиської Єпархії та Лемківської Адміністратури, виселено людей, ув’язено або прогнано священиків та найгірше, заборонено їм нести духовну послугу своїм вірним. Вистарчило десять років, щоб у важких обставинах діаспори частина наших вірних затратила почуття лучності зі своєю Церквою. В тому мабуть часі наша Церква втратила найбільше своїх вірних, чи то в користь латинської чи православної Церков.
Знова, бодай частинна свобода, яка настала для нашої Церкви та для наших священиків після 1956 р., спричинила поновне відродження духовного життя нашої церковної громади. Там, де появився священик починало розцвітати духовне життя. Перш за все могла служитись Божественна Літургія а народ міг кормитись Пресвятою Євхаристією та Божим Словом. Вірні могли також з інших Святих Таїнств, в цьому з Тайни хрищення, миропомазання, покаяння та єлеопомащання. Овочем жертвенного священичого служіння наших священиків, які прийняли тайну священства ще перед Акцією Вісла, було відродження духовного життя нашої Церкви, хоча не була вона формально визнаною тодішньою комуністичною владою. Особливим однак Божим даром для нашої Церкви були численні священичі і монаші покликання, які перебрали сьогодні на себе відповідальність за долю нашої Церкви. Крім Божої благодаті, у великій мірі це заслуга святих, жертвенних та відданих Богові і народові наших священиків. Своїм боговгодним життям вони потягали вірних до Бога, виправляли звичаї, причинювались до ще більшого духовного зростання та були свідками Бога у сучасному їм світі.
Подібно діється і сьогодні. Наша Церква у Польщі, з обома єпархіями, не є великою спільнотою. В Україні не один наш деканат буває більшим, як ціла наша Митрополія. Але одночасно у цій нашій маленькій Церкві діється дуже багато. Великим зусиллям збуваються різні душпастирські дії, будуються церковні структури та й церковні будинку а перш за все несеться до небес Божа слава. Це все завдяки трудові та духовому провідництву наших священиків, підтримуваних своїми вірними.
Тому сьогодні, коли переживаємо Великий Четвер та одночасно День Священства, варто молитовно похилити свої голови та віддати належне поколінню наших священиків, які у важкі післявоєнні часи несли душпастирську послугу нашим вірним розсіяним по цілій Польщі. Треба також дякувати Богові за покоління сьогоднішніх священиків та молитвоно підтримувати їх у їхньому служінні.
Існує однак також другий аспект життя священика. Через свою духовну послугу священик наражений є на ненависть та злобу диявола. Історія життя св. Івана В’янея подає багато прикладів дослівно фізичного наступу злого духа на цього праведного священика, який рятував людей від вічного осудження. Диявол знає, що ніхто так, як добрий священик, не зможе навернути людей до Бога. Знає він також, що нічого на спричинить так великої духовної шкоди вірним, як гріх та згіршення дане священиком. Тому постійно буде він намагатись звести священика з праведної дороги та вірності Євангелію. Різними покусами буде намагатись навести священика на дорогу гріха, щоб завдати якнайбільше шкоди Церкві. Буде робити також усе, щоб через гріх священика ширити згіршення, доводити до поділів Церкви та до ослаблення євангельського духа. Можемо сміло сказати, що священик постійно перебуває на фронті духовної боротьби, не лише за особисте спасіння, але також за вічне спасіння повірених його душпастирській обслузі вірних.
Тому у сьогоднішній день, всім нам – духовенству та вірним, потрібно усвідомлювати надприродну вартість дару, яким є дар тайни священства. Перш за все, вартість цього дару повинні усідомлювати собі ми самі – священики. Ми вибрані і покликані самим Богом, хоча не знаємо чому власне нас стрінула така честь? Знаємо бо добре свою слабість та грішність. Ми повинні пам’ятати також, що цей дар не є нам даний з огляду на нас, але з огляду на вірних до яких ми послані. Ми повинні рівнож пам’ятати, що цей дар вимагає з нашого боку постійного піклування, щоб наше життя не перетворилось у духовну пустиню. Тому в нашому священичому житті не може бракнути часу на щоденну Божественну Літургію, на священичий Молитвослов, на духовне читання, духовну застанову та приватну особисту молитву.
Своєю поведінкою, своїми словами та стилем життя ми повинні бути постійно зразком для наших вірних та для світу який нас оточує. Бережімся, щоб не стати причиною згіршення чи розколу у Церкві. Тайна покаяння, з якої ми повинні часто та радо користати, нехай завжди допомагає нам не лише позбуватись гріха, але головно зростати у ласці в Бога та у людей.
Сьогоднішній день – Пам’ятка Установлення Пресвятої Євхаристії, це також особлива нагода для наших вірних, щоб призадуматись у молитві над цим великим даром, яким є священство. Без священства, духовне життя наших парафій скоро би перетворилось у духовну пустиню. Від Акції Вісла до сьогоднішнього дня працювало у нашій Церкві багато священиків. Ці найстарші, яким прийшлось працювати у найважчі роки комуністичні роки, відійшли вже до Господа по заслужену нагороду. Але то власне вони відкривали нові парафії, як перші після війни хрестили дітей, переляканому народові голосили Добру Новину. За них належить нам пам’ятати у вдячній молитві.
Пам’ятати у молитві треба також за єпископів та священиків, які сьогодні несуть відповідальність за нашу Церкву. Повинна це бути молитва вдячності за установлення Богом священства, молитва вдячності за тих, які почули голос Божого поклику та не боялись за ним піти. Повинна це бути молитва вдячності за священиків, які сьогодні від Господнього престола голосять світу Добру новину, які Святими Тайнами освячують Божий народ. Повинна це бути також молитва пожертвування священиків милосерному Богові разом з їхніми слабостями, щоб вміли відважно протиставлятись гріхові та щоб були вірними свідками нашого Спасителя.
Дорогі у священстві Брати!
Також в цьому році Великий Четвер є доброю нагодою, щоб подякувати Вам, Дорогі Отці, за Вашу вірну службу у Христовому Винограднику, яким є наша Вроцлавсько-Гданська Єпархія. Завдяки Вашій щоденній і невтомній службі у нашій Єпархії творяться діла Божі та у небо несеться слава Божа.
Будьте сильні вірою, не уставайте у молитві, будьте витривалими та невтомними у священичому служінні. Вірні, які доручені є Вашій душпастирській опіці, нехай Вас підтримують своєю співпрацею та молитвою.
Кожної неділі, у Божественній Літургії, приношеній в наміренні нашої Єпархії, пам’ятаю за наших вірних та особливо за Вас, які стаєте при Господньому жертовнику, щоб приносити Безкровну Жертву.
Нехай Всемогучий Господь винагородить усім Вам душпастирський труд та прийме його на добро та на освячення народу Божого.
Усім Вам бажаю радісного і глибокого переживання Пасхи Христової.
Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак, ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Ґданський
Дано у Вроцлаві, у Великий Четвер 1.04.2010 Року Божого.