Всесвітлим і Високопреподобним Отцям!
Дорогі Брати у священстві!
Не маємо достатньої нагоди, щоб у Великий Четвер зійтись разом з Вами й спільно святкувати цей святий день Євхаристії та згадувати велику ласку і дар нашого священства. Тому на ці пасхальні дні, Дорогі працівники Божого виноградника, посилаємо Вам наші слова скріплення і підтримки у священичому служінні.
I. Стаємо при наших престолах саме в 60-ліття депортації, а разом з нами в небесній Літургії стають ті, які рятували нашу Церкву перед тотальним знищенням, і які склали своє життя в праці для нового покоління священиків, щоб вони у своєму обряді могли в свободі та радості правити у церквах.
Згадуємо о. Андрія Злупка з Лемківщини – свідка терору акції «Вісла»“; великого борця за Церкву о. митрата Мирослава Ріпецького, о. митрата Василя Гриника, о. митрата Миколу Денька, о. митрата Степана Дзюбину, о. Павла Пушкарського ЧСВВ, о. Йосафата Романика ЧСВВ, й усіх, що вже відійшли а працювали для добра нашої Церкви. Вони перенесли на собі найбільш тяжкі удари та гоніння.
З нами будуть наші вірні – і ті, що вже беруть участь в небесній Євхаристії, – і ті, що паломничать у вірі. Хай ця спільна наша молитва буде закликом до Бога про чесне, святе покликання до священичого та молитовного служіння, бо ж жнива великі, а робітників мало (Лк. 10, 2).
ІІ. Свідомість великого дару і таємниці, як про тайну священства говорив Іван Павло ІІ, та як про неї говорить нова адгортація про Євхаристію Святішого Отця Венедикта ХVІ Sacramento Caritatis, заставляє нас приглянутись до себе у світлі віри і глибокої задуми над дійсністю священства. Цю дійсність не можна описати людськими словами. Священство це таємниця Христа – Найвищого Ієрея, який вибирає молодих людей до ієрейського служіння і від Свого Імені обдаровує їх силою діяння.
Він уподібнює нас до Себе – нашого Учителя, на все зв’язує нас з Собою і на душі відтискає знамено – печать вічного дару. Дає нам владу звершати Божі таємниці. Вводить у центр таємниці Бога, який так полюбив світ, що Свого Єдинородого Сина дав, щоб кожний що в Нього вірить, не загинув, але мав життя вічне (Йо. 3, 15-16).
Великий дар, який маємо у священстві, пов’язяний із завданням, яке Ісус Христос ставить перед своїми учнями; завдяки священству ми стаємо «другим Христом» і входимо в його потрійну місію: пророчу, ієрейську і царську.
Єднаючись із Христом-пророком, беремо відповідальність за Слово Боже – в часі Літургії, у катехезі, і всюди там, де воно голоситься – яка велика відповідальність лежить на нас за це слово і як сумлінно треба нам до цього готуватись, бо ж наші уста стають тоді устами Христа.
В тайні священства Ісус обдаровує нас ласкою служити Найсвятішу Жертву і обдаровувати його народ небесною поживою – Тілом і Кров’ю Ісуса Христа. У цій місії ніхто не може заступити священика, а він не може від того відмовитись ні диспенсувати. Слуга Божий Іван Павло ІІ в книжці Дар і таємниця смиренно визнає, що протягом цілого свого священичого життя ніколи не пропустив Служби Божої. Нехай це свідоцтво буде для нас поштовхом до щоденного і ревного служіння Євхаристії.
Про це говорить теж Венедикт ХVІ у згаданій вже адгортації про Євхаристію: Духовність ієрейства є, по своїй суті, євхаристійна. Тому Отці Синоду поручають ієреям щоденну відправу Служби Божої, також і тоді, коли немає вірних. У цьому поштовху закладена відповідь на безконечну вартість кожної Служби Божої, – вона оправдана й тим, що коли святу Літургію відправляється з вірою, – ця формує глибину духовного життя, уподібнює ієрея до Христа і утверджує його в покликанні (Адгортація про Євхаристію, 80).
Царська послуга у священстві проявляється у веденні Божого народу до спасіння. В часі зустрічі зі священиками у варшавській катедрі 25 травня 2006 р. Венедикт ХVІ сказав: Вірні очікують від священиків тільки одного: щоб вони були спеціалістами від зустрічі людини з Богом, – від ієрея не вимагається, щоб він був експертом з питань економії, будівництва чи політики. Очікується від нього, щоб він був експертом у царині духовного життя.
А що ж це значить, Дорогі наші Співбрати – як добре знаємо, треба прочитувати Святе Письмо, щоб кожного дня просвітись Божим Словом. Нині так багато священичих спільнот практикує молитву у корисний спосіб Lectio continua. При тому необхідна ще постійна свята тайна покаяння. Тільки той зуміє бути добрим провідником другого, хто сам користає з тайни Божого Милосердя.
Слід нам багато молитись, знаходити час на молитовний контакт з Богом, а маємо про що молитись. Ієрейський Часослов, до якого зобов’язує нас церковне право, є молитвою Церкви, ця молитва освячує день, Церкву і світ. Ієрейське життя не може існувати без тої молитви. Учитель молитви мусить сам молитись, – багато молитись.
ІІІ. Дорогі наші Співбрати! Нині ми є свідками великого заворушення у нашій країні, йдеться про т.зв. люстрацію та всякі скандальні речі, гріхопадіння священиків та негаразди у різних установах, які підносить преса. Дякувати Богові, що ми маємо молодих ієреїв, які не зустрічалися із жорстокою дійсністю безбожної системи минулих літ. Проте й ми покликали Комісію, яка має за завдання дослідити і з’ясувати можливі факти співпраці наших священиків зі спецслужбами ПНР.
Добра і ревна праця священика, чесна поведінка, глибоке молитовне життя, піклування про Божі справи, особливе й синівське відношення до Пресвятої Богородиці, щоденна пам’ять про Їй материнство – допоможе подолати всі труднощі, яких у ієрейському житті не бракує. Зберігайте поміж собою братню любов, як це у своїх листах гарно описує св. Павло, творіть священицьку спільноту, плекайте зв’язок з Вашими Настоятелями, остерігайтесь політики, пам’ятаючи, що вона проминає, а ми покликані служити усім.
Дорогі наші Отці, ми як Ваші пастирі, в цей ієрейський день сердечно Вас здоровимо, від серця дякуємо Вам за Вашу працю, яку часто приходиться вам виконувати в дуже складних і тяжких умовах. Розуміємо Ваші потреби і журбу, і в міру наших можливостей служимо Вам у пригоді.
Бажаємо Вам радісних свят Господнього Воскресіння. Прийміть від нас благословення на подальшу Вашу працю для добра нашої Церкви і нашого Народу.
Благословення Господнє на Вас.
Архієпископ Іван Мартиняк
Митрополит Перемисько-Варшавський
Єпископ Володимир Ющак ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Гданський
Перемишль – Вроцлав, Великий Четвер (Страсті) 2007 р.