ВЕЛИКОПОСНЕ ПОСЛАННЯ
ВРОЦЛАВСЬКО – ГДАНСЬКОГО ВЛАДИКИ
ВРОЦЛАВ 2007 Р.Б.
Всечеснішим Отцям
Дорогим Братам і Сестрам –
Вірним Вроцлавсько-Ґданської Єпархії
Слава Ісусу Христу!
Дорогі у Христі Брати і Сестри,
До Великого Посту, що його завтра розпочинаємо, підходимо з різноманітними почуваннями. Є напевно радість, бо дається нам можливість станути до змагання зі своїми слабостями а може і гріхами. Є також особлива нагода, щоб тими днями поставити себе у правді перед Богом, ближніми та перед сами собою.
До Великого Посту підходимо однак і з тремтінням та переживанням – чи подолаємо очікуванням, які ставляє перед нами Церква, чи не будуть надто важкими приписані на цей час молитви, покутні практики, обмеження нашої свободи?
Справді, Великий Піст є одночасно і радісною нагодою для радикальних змін у нашому християнському житті але і заразом це час великого труду і змагання зі самим собою. Однак на цей важний час Церква не залишає нас самотніми. Дає нам багато засобів, які помагають найбільш корисно пережити сорок днів Великого Посту.
Кілька років тому назад, у листі на Великий Піст, я писав, що неділі, які безпосередньо попереджають початок Великого Посту, та і сам час Чотиродесятниці, є так побудовані, щоб якнайбільше повчити нас та дозволити пройти духовно – літургійним шляхом глибокого євангельського просвічення та внутрішнього навернення. На цьому шляху виходимо від потреби зустрічі з Господом (Неділя про Закхея), через зрозуміння чим є правдива покора (Неділя про Митаря і Фарисея) та усвідомлення потреби навернення (Неділя про Блудного сина). Чуємо попередження можливої кари за брак покаянна – Неділя М’ясопусна про страшний суд. Церква попереджає нас також про можливе відлучення від Бога (вигнання з раю) і закликає до взаємного прощення у Неділю Сиропусну. Пізніше Великий Піст веде нас своїми стежками покаяння, посту, умертвлення та головно довгої і глибокої літургійної молитви. У половині цієї великопосної мандрівки ставляє перед нами Хрест Христовий як своєрідну підтримку для наших змучених – тіла і ума.
У цьому листі я хотів звернути Вашу увагу, дорогі Брати і Сетри, на аспект літургійної молитви, який є одним з головних середників великопосного подвигу.
Ув’язнення наших Владик в половині сорокових років, вивезення нашого народу з рідних земель в часі Акції Вісла та відірвання від коріння спричинило, що раптово була знищена ціла духовна, наукова і матеріальна спадщина нашої Церкви. Нагле позбавлення церковних структур, духовних центрів якими були монастирі, духовних семінарій, видавництв та своїх церков, священиків і можливості жити у вірності своїй традиції, спричинилось до цього, що життя нашої Церкви перестало розвиватись нормальним шляхом. На місцях нового поселення треба було великого зусилля, пожертви та коштів, щоб бодай час від часу взяти участь у недільній Службі Божій, яка служилась переважно гостинно у римо-католицькому костелі. Годі було говорити про нормальне літургійне життя, годі було служити у повному вимірі відправи приписані Церквою на поодинокі періоди церковного року, годі було вповні придержуватись своєї літургійної традиції.
Сьогодні ситуація нашої Церкви у Польщі виглядає дещо інакше. Більшість наших парафій має свої власні церкви і постійну душпастирську обслугу. Щоправда не всюди, але здебільша, головно у більших парафіях, ми є вже господарями у своїх храмах.
Це радість але одночасно і великий виклик – завдання. Ми зобов’язані привертати повністю нашу давню, деколи загублену в історичному лихолітті традицію, літургійні звичаї притаманні східній Церкві. Годі тішитись ново-побудованою церквою, коли в ній не служаться богослуження приписані поодиноким літургійним періодам церковного року, коли у ній не приноситься Божа хвала згідно зі старинною традицією нашої Церкви. Тому на передодні Великого Посту звертаюсь з закликом до всіх наших душпастирів, але також до наших вірних, щоб черпати з великого духовного багатства Великого Посту. Це багатсво то передовсім чудові та глибокі великопосні богослуження, приписані на цей час.
Тому, у наших парафіях, там, де лиш це можливе, повинна служитись у середи і п’ятниці Великого Посту Літургія Передше Освячених Дарів. За старинною традицією нашої Церкви, від понеділка до п’ятниці у всі тижні Великого Посту, не служиться Божественної Літургії. У середи та п’ятниці вірні збираються на Літургії Передше Осячених Дарів, яку приписується св. Григорієві Богослову Папі Римському. Ця Літургія, це розбудована вечірня, в часі якої розділяється святе Причастя освячене в часі Божественної Літургії останньої неділі. Чудові співи з глибокими богословськими текстами, доземні поклони, уводять учасників в атмосферу Великого посту, як часу духовної призадуми і християнської покути. Досвід показує, що у парафіях де повернула у душпастирську практику ця Літургія, багато вірних приходить, щоб славити Бога і приносити покуту за свої гріхи.
У першому тижні Великого Посту, від понеділка до четверга, читається у наших церквах покаянний Канон св. Андрія Критського. Названий він Великим, тому, що у ньому близько 250 тропарів з неповторною молодією та доземними поклонами. Свідоцтвом його величі є також глибокий духовний зміст. Канон Андрія Критського повинен також на постійно загостити у парафіяльну духовну практику в нашій Єпархії.
Суботи Великого Посту, 2-га, 3-тя і четверта, за звичаєм східних Церков, є особливо присвячні молитовній пам’яті за наших померлих братів і сестер. Тому пригадую і заохочую, що в ці дні в наших церквах служились панахиди, якщо можливе навіть Парастаси, з поминанням імен померлих. Практика молитов за померлих у суботи Великого Посту є живою в нашій Церкві не лише на Україні але також у Канаді чи США. Великий Піст підготовляє нас на прихід Спасителя, який своїм Воскресінням подолав смерть. Цю радість понесемо в часі Великодніх Свят нашим померлим.
В часі утрені четверга п’ятого тижня Великого Посту (фактично у середу вечером) читається цілий Великий Канон Андрія Критського та Життя преподобної Марії Єгипетської. В народі богослуження це є знаним як Утреня з поклонами, чи Поклони. На рідних землях на цьому великопосному богослуженні церкви були заповнені народом. Варто також провернути традицію служіння Утрені з поклонами у наших парафіях.
З великопосних літургійних звичаїв варто пригадати також служіння у суботу п’ятого тижня (Акафітова субота) Акафісту до Пресвятої Богородиці на спомин Її заступництва та врятування Константинополя від ворожого нападу у УІІ столітті.
Звичаєм у багатьох наших парафіях стало також служіння у тижні Акафісту до Страстей Христових. Це своєрідне, згідне з традицією Східної Церкви переживання страстей і смерті нашого Спасителя. Заохочую, щоб це богослуження служилось часто в наших церквах у будні дні Великого Посту.
З інших богослужень Великого Посту згадаю лише Службу Божу св. Василія Великого у п’ять неділь Великого Посту та цю саму Літургію з Вечірнею у Великий Сетвер та у Велику Суботу. Своє місце у великопосних богослуженнях, головно на закінчення Вечірні і Утрені та других богослужб Молитвослова, має Молитва св. Єфрема з поклонами. Витворився у нас звичай, що власне цією молитвою з поклонами кінчаємо також інші великопосні відправи та щоденні приватні молитви в часі Великого Посту.
Окреме місце у літургійній практиці Великого Посту займає у нашій Церкві Великий Тиждень з цілим своїм літургійним багатством, про яке годі однак, з огляду на час, навіть згадувати.
Через те, що від понеділка до п’ятниці Великого Посту не служиться у наших церквах Божественної Літургії, могло б видаватись, що це період духовно вбогий. Уважна призадума показує однак, що в часі Великого Посту Церква призначує своїм вірним дуже багато часу на спільну та приватну молитву. Використаймо цю нагоду! Коли можемо, не залишаймо жодних відправ, які приписані Церквою на Великий Піст. Стараймось також знаходити у Великому Пості більше часу на приватну молитву, на читання Святого Письма, на діла покути, в цьому і на властиві нашій церковній традиці поклони та на діла милосердя. Допоможуть вони не лише збагатити себе духовно але також відновити чудову і глибоку духовну традицію нашої Церкви, яка деколи, через важкі історичні обставини, може дещо затратилась у нашому літургійному житті.
Розпочинаючи мандрівку духовними стежками Великого Посту розпічнім наш духовний подвиг обрядом взаємного прощення на закінчення сьогоднішньої Літургії. Так, як було це подано і здійснено чотири роки тому назад, після Заамвонної молитви священики відчитають частину молитви, яку в монаших спільнотах відмовляється після Малого Повечір’я:
С.: Благословіть, брати і сестри, і простіть мені грішному, чим згрішив я в цей день і по всі дні життя мого словом, ділом, думкою і всіма почуттями моїми.
Л.: Нехай Бог простить і помилує тебе, чесний отче. Благослови і прости, чесний отче, і нам грішним провини наші добровільні і недобровільні.
С.: Помолімся за тих, що ненавидять нас, і за тих, що нас люблять.
Л.: Бог нехай простить і помилує.
Всі: Отче наш … .
Після молитви Отче наш усі нехай подадуть собі руку на знак взаємного прощення і одержать благословення на закінчення Божественної Літургії.
З архієрейським благословенням на великопосний подвиг, з прощенням та з проханням до всіх духовних і мирян про прощення мені моїх провин
+ Володимир Р. Ющак ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Ґданський
Вроцлав, Неділя Сиропусна 18 лютого 2007 р.
Поручаю всім священикам Вроцлавсько-Гданської Єпархії відчитати цього листа вірним у всіх наших церквах в Сиропусну Неділю 18 лютого 2007 р.