Всесвітлішим, Всечесним і Високопреподобним Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням та всім вірним
Української Греко-Католицької Церкви у Польщі!
Христос Воскрес!
«Богоотець Давид перед отіненим ковчегом, граючи, веселився; ми ж, народ Божий, святий, прообразів здійснення
бачивши, веселімось у Бозі, бо воскрес
Христос, як всемогутній.»
4 пісня Утрені у Святу і Велику Неділю Пасхи
Дорогі Брати і Сестри!
Сповнена радости і глибоких богословських думок, четверта пісня з воскресної Утрені, помагає нам краще зрозуміти дорогу Божої Любови до нас, яка в повні здійснилася в смерти і воскресінні Ісуса Христа. Ця спасенна історія, що триває
і нині, пригадує нам події з життя вибраного люду і його пророків, які висказували пророцтва щодо приходу Спасителя, його народження і смерти. Зображені там події ясно розповідають нам теж про Його прееґзистенцію і про Його воскресіння.
Ці прообрази, про які мовиться в Утрені, що здійснилися і тривають в житті святої Церкви – це, точніше кажучи – Ікона Воскреслого Спасителя. Народ Божий Старого Завіту, врятований від смерти кров’ю ягнятка, переходить через Червоне море до нової землі. Починає він довгу мандрівку, а цей перехід Ізраїль сам назве Пасхою.
З ним мандрував Кивот Завіту – святість і присутність Всевишнього. На пустині Бог дає їм хліб-манну, яка є прообразом Євхаристії. І коли нарікають на невигоди
і постигає їх кара ядовитих змій, тоді, на приказ Бога, Мойсей споруджує паль
і вміщає на ньому мідяного змія, що знов є прообразом розп’ятого Христа, який дає життя і зцілення. Бог виразно говорить Мойсеєві про Воскреслого Пророка з-поміж вас, з твоїх братів, такого, як я, Господь, Бог твій, настановить тобі; його маєте слухатися (Втор.18, 15). Це стосується особи Спасителя. Коли юдеї довершили свій хід до нової землі, там Великі Пророки теж говорили про Христа, в образах про Його воскресіння, але теж і про загальне наше воскресіння. Пророк Ісая дуже виразно говорить про страждання і смерть Божого помазанця і додає: Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням (Іс. 53, 11). Невже, не про те світло, що прийшло до своїх і сьогодні освітлює нас усіх, говорить нинішня Євангелія? Знали ж вони і пророцтво Йони, який сидів три дні в животі риби. На це пророцтво покликається сам Ісус. Пророк Єзекиїл бачить поле померлих, які оживляються. Пророк Давид, який сидить перед Ковчегом, грає і тішиться, в своїх псалмах, що є молитвою Церкви, пише: Бог не залишить костей свого вибраного помазанця в землі (Пс. 21; 26. Ді. Ап. 2; 14; 22-32). Ісус в розмові з фарисеями вказує, що тут йдеться про Нього, що Він воскресне.
Дорогі Брати і Сестри! Таких свідоцтв є набагато більше. Увесь Старий Завіт – це також прекрасна Ікона Божого Сина і Його слово.
В часі Преображення Ісуса Христа на Таворській Горі, саме з’являються Мойсей та Ілля, що розмовляють з ним, – Преображений цілий у світлі, і це правдиве світло, як нині співаємо – освітлює кожного, хто приходить на світ. Мойсей і Ілля розмовляють з Христом, кажуть, щó Воскреслий буде пояснювати учням в дорозі до Емаус. Святий Лука пише, про що пророки говорили з Ісусом, вони об’явились у славі і говорили про Його відхід, що мав сповнитись в Єрусалимі. Темою розмови був Хрест у широкому розумінні. Хрест Христа є виходом із цього життя, переходом через «Червоне море» страждань і входом до слави. Там виразно сказано,
що пророки голосять надію, – велику радісну, – про остаточний перехід до нового життя. Суть цієї надії – це страждання й Христос, що своєю мукою і смертю відкриває двері до визволення. Вони нам кажуть, що ця смерть є для нас визволенням і новим життям в Христі і з Христом. Вона запалює світло свободи і збуджує радість
(Див. Ісус з Назарета. С. 259). І ось, коли Ісус сходить з гори, розповідає учням про своє Воскресіння. Учні бажали розкласти там шатро, бо ж було їм там дуже добре. Євангелія говорить, що Слово стало тілом і нині замешкало посеред нас, або цитуючи точніше текст: розклало намет поміж нами. Перед таким шатром сидів теж Давид й радів. Перебував у присутності Світла Всевишнього.
І ми, як мовиться в Утрені, йдемо з тим Божим народом, часто крізь пустиню світу, часто як ці учні з Емаусу, і часто ми є сумні… Ідемо самі, ідемо спільно
з родиною, дивимося на цей світ і часто питаємо: чого є більше – зла чи добра? Бачимо у світі багато терпіння, страждання, хвороб, сліз. Світ ширить і пропонує нам культуру смерти; легкого вмирання-євтаназії, абортів, нищення життя, і це називає… свободою і визволенням! Наслідки відкинення Христа і його науки не дають на себе довго чекати, провадять до смерти – цієї матеріяльної, але що гірше – духовної.
На нашій дорозі Бог теж розіклав шатро і замешкав з нами у ньому до кінця світу. Тим святим шатром є Він – Воскреслий у своїй Церкві і Святих Тайнах,
а особливо в Євхаристії. Як охрещені, померли ми для гріха і воскресли до нового життя Воскреслого, – Він живе в нас – в цьому Ковчезі, перед яким сиділи пророки,
і ми теж сідаємо як учні з Емаусу і ділимося хлібом життя-Євхаристією. Він і нам дає манну вічного життя – Євхаристію, щоб тим способом сталися Його тілом. Отже маємо в собі Його життя, ласку; своєю смертю Він знищив нашу смерть. Давид радів
і ми радіємо Божою радістю, бо хоч багато з нас терпить і носить хрест, але перед нами є незаходиме світло воскресіння: Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним (Рим. 6, 8-9); а коли б Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога (І Кор. 15, 14-15), як напише святий Павло. Він теж залишив нам найстарше свідоцтво про воскресіння, яке було в навчанні учнів і катехезі первісної Церкви: Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був6 що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням; що був похований, що воскрес третього дня за Писанням; що з’явився Кифі, потім дванадцятьом; опісля ж з’явився він більш, як п’ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли. Опісля з’явився Якову, згодом усім апостолам. А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з’явився і мені (І Кор. 15, 3-8).
Цю правду, а заразом надію, в якій ми вже спасенні, як пише Святіший Отець
в енцикліці «Spe salvi» – Апостоли провістили всьому світу і ми проповідуємо її до кінця світу нашою вірою, катехізацією, добрими ділами і свідченням життя.
Дорогі Брати і Сестри! Саме в тих днях, 25 березня наша Церква – той Святий Ковчег нашого народу, проголосила її Сина блаженного Омеляна Ковча покровителем священиків Української Греко-Католицької Церкви.
Блаженний Омелян – це пасхальна людина, що жила воскреслим Христом
і бачила його в кожній людині. Його поживою була молитва, Боже Слово і Євхаристія, якої ніколи не пропустив. Опікувався бідними і сиротами, вмів ними опікуватися хоч сам мав шестеро дітей. За допомогу жидам в часі війни німці ув’язнили його у Львові, а згодом примістили його в концтаборі в Майданку. Битий і катований, вмів служити своїм братам по недолі, збуджував надію там, де її вже не мало бути. На які вершини святости здобувся завдяки своїй вірі, свідчить його лист – ґрипс з концтабору:
Розумію, що ви боретеся за моє звільнення. Прошу вас нічого не робити. Вчора тут розстріляли 50 людей. Коли б мене тут не було, хто поміг би їм перейти через цей поріг? Вони пішли б з усіма своїми гріхами та у глибокій розпуці, що нависає над цим пеклом. Нині ж вони йдуть з головами піднесеними високо, залишаючи свої гріхи поза собою. Пройшли міст зі щастям у серцях, а я бачив, що вони були сповиті миром
і спокоєм, коли я їх бачив востаннє. […] Дякую Богові за його ласкавість для мене. Крім Неба, це єдине місце, в якому бажав би я бути. […] Тут я бачу Бога – Бога,
який є однаковий для нас, без огляду на наші релігійні різниці.
Дорогі Брати і Сестри! Таких Апостолів в історії ми маємо багато – це свідки Воскреслого. Отець Омелян ніс надію, якої не могла знищити смерть тіла, навіть
в таборі смерти!
Дорогі в Христі! Стоїмо нині, ми – Ваші Пастирі, – разом з Вами в наших Святих Ковчегах, що їх з таким трудом Ви збудували і будуєте. Співаємо радісно – Христос Воскрес – і тішимося, що Він живе і є посеред нас й в нас з Пресвятою Дівою Марією, якій Ангел сповістив, що Їй Син Воскрес. Стоїмо з усіма свідками тих подій і тішимося, що Його Воскресіння є запорукою і нашого воскресіння. Отці, Сестри Монахи і дорогі наші вірні, ми – Ваші Пастирі – бажаємо Вам, щоб Ви у своєму житті все досвідчували присутности Воскреслого, щоб ця Пасхальна радість на нове з Ним життя була для Вас потіхою в щоденних трудах і змаганнях. Голосіть свою віру радісно і діліться нею з тими, які її не знають або вже її витратили, і Воскреслий Христос нехай буде з вами.
Христос Воскрес!
Благословення Господнє на Вас.
Ваші Пастирі
Архиєпископ Іван Мартиняк
Митрополит Перемисько-Варшавський
Єпископ Володимир Ющак ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Гданський