Слава Ісусу Христу!
Дорогі у священстві Отці!
Сьогодні, у Великий Четвер, хочу скерувати до всіх священиків Вроцлавсько-Ґданської Єпархії, зібраних при престолі матірного храму церков нашої єпархії – вроцлавського собору, а також до тих, які з огляду на далеку відстань та душпастирські обов’язки у своїх парафіях не змогли приїхати до Вроцлава, щирі слова привітання та єдності. У цей винятковий день, в якому бере початок Тайна Пресвятої Євхаристії, але також і Тайна Священства, якою ми всі обдаровані, у день, який, безумовно, має право тішитись званням священичого дня, прийміть моє запевнення про постійну пам’ять у молитві, про духовне єднання та про вдячність за великий труд, який щоденно несете у Христовому Винограднику.
Стоячи сьогодні всі разом – єпископ і священики – при Христовому Жертовнику, щоб принести на ньому Безкровну Жертву згідно канону св. Василія Великого, доповнюючи його літургійним обрядом Вмивання ніг, сходимо до самих джерел Пресвятої Євхаристії та нашого священства. Власне тоді, близько дві тисячі років тому, у вечернику, напередодні своєї смерті на хресті, Ісус Христос приніс першу Безкровну Жертву, перемінюючи хліб у своє Тіло та вино у свою Кров. Опісля роздав їх апостолам, щоб споживали Його Тіло і пили Його Кров. Одночасно наказав їм, щоб робили це на Його спомин. До сьогоднішнього дня у всьому світі виповнюється Його воля. Покликані Ним священики служать Божественну Літургію, кормлять Пресвятою Євхаристією Божий народ та голосять Добру Новину про прихід на світ Спасителя.
Ісус Христос також кожного з нас, священиків, індивідуально покликав окремим візванням, провадив довгі роки своїми стежками, аж довів до цього моменту, коли на нашій голові спочили єпископські руки і пролунала консекраційна молитва, щоб зійшла на нас «божественна благодать, що завжди недужих оздоровлює і те, що їм недостає, доповнює …». Таким чином, вже нерозривно, не лише на кілька років, чи навіть на час цілого нашого земного життя, але на цілу вічність, ми включилися у таємницю Великого Четверга, нерозривно з’єднались з Тайною Пресвятої Євхаристії, яка є містичною присутністю самого Спасителя посеред нас.
Згадана вище подія, котра відбулася у вечернику в перший Великий Четвер, вирішила про наше сьогоднішнє життя та постійно на нього впливає. Якби не було того Великого Четверга за участю Ісуса Христа й апостолів, не було б нас тут сьогодні, не було б цього престола, наше життя протікало б, напевно, зовсім іншим руслом. Про це ми повинні пам’ятати у цей особливий день, але ця свідомість повинна бути живою у нашому серці також кожного дня поза Великим Тижнем.
Ісус Христос обдарував апостолів Тайною Священства у вечернику, коли сам приносив першу Безкровну Жертву. Ми стали наділені даром священства також в часі Божественної Літургії, бо священичі свячення нерозривно злучені зі Службою Божою. Сьогодні хочу пригадати собі і Вам слова, які в часі священичої хіротонії промовляє до нового священика єпископ – святитель, слова, які містять у собі істоту нашого таїнственного священичого обдарування. Хочу також пригадати зобов’язання, які ми тоді на себе взяли. Ось зміст цієї молитви:
«Боже, великий силою і назбагненний розумом, дивний у задумах понад синів людських, Сам, Господи, наповни дарами Святого Твого Духа і цього, що його Ти благоволив піднести на пресвітерський ступінь, щоб він був достойним станути без гріха перед святим Твоїм жертовником, проповідувати євангеліє Твого царства, освячувати слово Твоєї істини, приносити Тобі дари і жертви духовні, і обновляти людей Твоїх купіллю відродження; щоб і він, зустрівши другий прихід великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, Єдинородного Твого Сина, прийняв нагороду за добре виконування свого чину, із-за безмежної ласки Твоєї. Бо благословенне і прославлене пречесне і величне ім’я Твоє, Отця і Сина, і Святого Духа, нині і повсякчас, і на віки вічні. Амінь.»
Першим проханням нашого святителя була молитва про наповнення нас дарами Святого Духа. Ми справді обдаровані ними. Ці дари – це, за пророком Ісаєю: мудрість, розум, рада, мужність, знання, побожність і страх Божий (Іс 11, 2). Вони є для нас великою допомогою під час нашого священичого служіння. Бо виконувати його допомагають нам сьогодні не лише знання, здобуті в семінарії, не лише наші природні здібності, але, передусім, надприроднє обдарування дарами Святого Духа. Ми повинні усвідомлювати це надзвичайне багатство та використовувати його на славу Божу, для добра Церкви і Божого люду.
Одночасно слова наведеної вище молитви пригадують нам, що ми, священики, повинні бути достойними стати без гріха перед Божим жертовником. Ми свідомі, що це дуже важко виповнити, тим більше, що ми кожного дня стаємо перед жертовником, на якому приносимо Безкровну Жертву. Священство не чинить нас святими. Ми усвідомлюємо свої слабкості та щоденно мусимо змагатись із своїми недосконалостями і гріхами. У цьому змаганні ми повинні бути також зразком для вірних. Щоб освячувати інших, ми самі повинні безнастанно прагнути святості.
Єпископ-святитель молився також, щоб той, якого він підносить до гідності священства, був достойним проповідувати євангеліє Божого Царства, освячувати слово Божої правди. Бо проповідування Євангелія – це одне з головних наших священичих завдань. Ми безупинно проповідуємо чи то під час Божественної Літургії, чи навчаючи катехизи, чи офіційно виступаючи при різних нагодах. Проповідуємо однак не тільки своїм словом, але й цілою нашою поведінкою, свідоцтвом нашого життя, нашою поставою. Горе нам, коли б ми не проповідували Євангелія Христового. Однак, нехай наше голошення Божого царства буде щирим, нехай не буде різниці поміж тим, чого навчаємо, і тим, що робимо.
Відмовляючи слова молитви, єпископ-святитель просить далі, щоб новий священик був гідним приносити Богові дари і жертви духовні. Бо через нас, священиків, вірні заносять Богові свої прохання і молитви. Їхні прохання ми заносимо Богові у Божественній Літургії та в часі інших молитов, відправ набоженств або приватної, особистої молитви. Ми стаємо посередниками поміж Богом і людьми! Ніколи не можемо про це забувати. Божественна Літургія, яку служимо кожного дня, не може бути черговою, ще одною. Кожна Служба Божа є неповторною зустріччю з Богом, Безкровною Жертвою, можливістю заносити Йому наші та інших людей прохання. Це велика гідність, яка є наслідком нашого винесення до Христового священства. Але, одночасно, це також велика відповідальність. Про цю відповідальність пригадує нам черговий момент з Літургії наших ієрейських свячень, коли наш святитель взяв частинку освяченого Агнця, поклав його в наші руки та відіслав стояти позаду святої трапези, мовивши до нас: «Прийми цей задаток і збережи його цілим і незіпсованим до останнього віддиху, бо про нього мають допитувати тебе за другого страшного приходу великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа».
Священик також покликаний обновляти людей купіллю відродження. І про це молиться святитель, просячи Бога, щоб новий священик був гідними сповнювати це завдання. Обновляти людей купіллю відродження – означає обмивати людину водою хрещення, яке прощає гріхи та має силу включати людину у спільноту Церкви. Отже, священик має право через Тайну Хрещення включати у Містичне Тіло Христове, яким є Церква, нових членів. Обмивати людей купіллю відродження священик має право також у Тайні Покаяння, коли у Христовому імені відпускає людям гріхи. Жодна людина, котра не бере участь в ієрархічному священстві Христовому, не наділена такими правами і такою великою гідністю. Священичі рішення на землі приносять наслідки у небі. Годі це зрозуміти, можна і треба лише висловити Богові слова безмежної вдячності за таку довіру нам, священикам, та за таке обдарування.
Слова єпископської молитви вчать нас також і покори. Хоча виконавши все, можемо розраховувати на нагороду за добре виконування свого чину, то, однак, і так це буде нагорода «із-за безмежної Божої ласки». Ми самі неспроможні багато зробити. Коли б не Божа благодать, яка нас постійно скріпляє та підтримує, ми не були б в силі виконати всі зобов’язання, прийняті разом зі священичою гідністю. Але Божа благодать нас не залишає. Можемо розраховувати на неї в часі нашого життя, і не втрачаємо надії, що вона буде нас скріпляти також тоді, коли доведеться нам звітувати з дару священства, яким ми обдаровані.
Дорогі у священстві Брати!
Великий Четвер є доброю нагодою, щоб подякувати Вам, Дорогі Отці, від себе особисто та від усіх вірних нашої Єпархії за Ваше вірне і віддане служіння у Христовому Винограднику, яким є Вроцлавсько-Ґданська Єпархія. Ви почули Христовий голос, яким Він Вас покликав, не боялись піти за Ним, витривали на дорозі семінарійної підготовки та часто довголітнього вже священичого служіння. Не марнуєте плодів Святого Духа, якими Вас обдаровано під час ієрейської хіротонії. Віддано голосите Слово Боже нашому народові, розсіяному по різних куточках Польщі. Завдяки цьому сьогодні, понад шістдесят років після Акції «Вісла», наша Церква є живою, наші вірні підтирмують із нею зв’язок, будують нові храми, тому що хочуть здійснювати дорогу святості у своїй рідній традиції.
Дякую Вам, що стаєте щоденно при Господньому престолі, щоб заносити на ньому моління та прохання нашого народу. Колись, можливо, буде нам дано пізнати як багато добра вдалось випросити через заношені нами до Бога молитви. Ви також, як душпастирі, приймаєте до нашої Церкви нових членів, обмиваєте їх водою Святого Хрищення та єднаєте з Богом у Тайні Покаяння. Дар, який прийняли у хвилині священичих свячень не марнуєте, а використовуєте його для збагачення Христової Церкви та для освячення свого і цілого Народу Божого.
Нехай Всемогучий Господь винагородить усіх Вас за душпастирський труд та щоб усі ми, із-за безмежної Божої ласки почули, що ми гідні прийняти нагороду за добре виконання свого чину.
Усім Вам бажаю радісного і глибокого переживання Пасхи Христової.
Благословення Господнє на Вас!
+ Володимир Р. Ющак, ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Ґданський
Дано у Вроцлаві, у Великий Четвер 2009 Року Божого.