РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВЛАДИК УГКЦ У ПОЛЬЩІ (7.01.2013 p.)

Всесвітлішим, Всечесним і Високопреподобним Отцям,
Преподобним Монахам і Монахиням та всім вірним
Української Греко-Католицької Церкви у Польщі

«І слово стало тілом, і оселилося між нами, …»
(Ів. 1, 14)

Христос Родився!
Дорогі Брати і Сестри!

Основним засобом комунікації між людьми є мова. Слова, які людина висказує є носіями інформації про її життя, відчуття, переживання, прагнення, віру тощо. Бог сотворивши людину на свій образ і подобу (Бут. 1, 26) захотів мати з нею контакт. Саме першим засобом комунікації між Богом і людиною є слово. Оце Боже Слово, про яке дуже змістовно висловився Вселенський Архиєрей Папа Венедикт XVI, покликаючись на Євангелію: небо і земля проминуть, але слова Мої не минуть (Мк. 13, 31), каже дальше: Дійсно, ми знаємо, що в Біблії Слово Боже – це походження створіння: всі сотворіння, починаючи від космічних елементів – сонце, місяць, небесне склепіння – підкоряються Божому Слову, існують, тому що «покликані» до цього. На слово, яке висказує Бог, повстає все видиме і не видиме, а ця творча сила Слова Божого, зосередженого в Ісусі Христі, Слові, яке стало тілом і проходить також через Його людські слова, які є справжнім «горизонтом», що керує думками і шляхом людини на землі.
Щоб зрозуміти хоча б в частині таємницю Божого Слова, слід нам ставити питання і шукати на них відповідей. Чому Бог оселюється між людьми? Чому готовий стати співучасником всього, крім гріха, що притаманне сотворінню, болю, терпіння, голоду, а в кінці смерти? Як має повестися людина, яка стає напроти Бога-Ісуса Христа? Які наслідки у житті кожного з нас: священика, монаха, монахині, мирянина має викликати зустріч з Богом народженим з Діви?

1. Христос є у Церкві
Будучи охрещеними в Ім`я Отця, і Сина, і Святого Духа, включено нас у Церкву Христову, Тіло Ісуса Христа. Апостол Павло каже: всі бо ви, що у Христа Христилися, у Христа одягнулися (Гал. 3, 27). Через святі таїнства, які уділяються тільки і виключно в Христовій Церкві здійснюємо входження у життя Пресвятої Тройці. Через уприсутнення Слова в Ісусі Христі, історія спасіння набирає конкретної форми в житті індивідуальної людини. Для нас означає це стільки, що Бог інспірує місію Ісуса Христа – воплоченого Слова що стало Тілом, породжує відповідь віри, а це повинно мати своє продовження у відповіді в нашому житті. Не потребуємо шукати Бога ніде інде як в Церкві, тому що Бог свої наміри спасіння утілеснив в спосіб повний і остаточний в житті, смерті і воскресінні Ісуса Христа.
Все наше знання про Ісуса Христа спираємо на об’явленому Богом Слові, яке записане у Святому Письмі – Євангелії. Тому так важливо є уважно слухати і читати Євангелію. У Році Віри, який почався у місяці жовтні 2012 року особлива увага Церкви зосереджена на пізнанні Христа через щоденне читання Божого Слова. Наша Церква від 2011 року, саме через щоденну лектуру Книги Життя підготовляється до ювілею 1025-ліття Хрещення Руси-України, який будемо відзначати у 2013 році. При парафіях зав’язалося чимало біблійних гуртків, в багатьох домах «струшено пил» зі Святої Книги на те, щоб тим способом краще пізнати Бога. Радіємо тими добрими знаками поглиблення віри в нашій Церкві.
Особливим місцем для християн, де проголошується Слово Боже, є святий храм Господній, а часом Його проголошення – свята неділя. У часі Божественної Літургії і інших богослужінь Церкви, у парафіяльній спільноті вірних врочисто читаємо Слово Бога спрямоване до людини. Тоді кожний з нас нав`язує особистий контакт з Всевишнім, також через участь у святих таїнствах. Тому теж, дорогі брати і сестри, не вільно нам ставитись до неділі, дня Господнього, тільки і виключно як до дня щотижневого часу відпочинку, який переживається з далека від місця постійного проживання на різного роду розвагах культурних, політичних або спортивних […]. Від кожного з нас – учнів Христа – очікується, щоб неділя, в першу чергу, була зустріччю з Богом, навіть якщо це вимагає ще одного зусилля. А це тому, що це є природна потреба людини, яка любить Бога і хоче з Ним бути.
Після переселення в 1947 році одною з турбот переселенців був брак своїх храмів, місця в якому у свобідний спосіб могли б приносити Богові Безкровну Жертву. Сьогодні, дякуючи Божому провидінню і зусиллю багатьох наших вірних, майже всі наші парафії побудували свої святині, а деякі ще їх будують. Слава Богові, що маємо так велике прагнення свого. Однак тривожить факт, що нема кому тих храмів заповнити! Хтось скаже, часи інші, трудніші, світ помінявся, люди не такі як давніше. У книзі Проповідника, є виразно написане, що людина розсудлива не повинна задумуватись над тим, котрі часи були кращі, давні чи сьогоднішні, тому що всі часи є однакові і кожний час є добрий і поганий, і в кожному часі живуть люди праведні і безбожні. Недільна зустріч у Божому храмі має нас наблизити до Бога і взаємно до себе. Парафіяльна спільнота зібрана на Ламанні Хліба – Євхаристії є знаком присутності Бога, присутності Божого Царства на землі, про що і свідчать перші слова цієї Літургії Благословенне Царство Отця, і Сина, і Святого Духа. Блаженніший Святослав у посланні «Жива парафія місце зустрічі з живим Христом» вказує на оновлення спільноти через присутність Святого Духа у Церкві: Відновлена Святим Духом церковна спільнота самим своїм буттям стає живою проповіддю Христа, присутнього у ній. Це є Той самий, що на Його слово повстало все, Той самий, що народився у Вифлеємі.
2. Христос є у родині
Вифлеєм – в дійсності була це мала, не маюча значення маленька місцевість, розташована на границі пустині і врожайних пасовиськ […]. Так про місце народження Христа пише Роман Брандштеттер. Слово Боже «народилося» непомітно для великого світу. Стало надією життя для «пустині», яка у нашій традиції на іконі Різдва зображена чорним кольором печери, в якій народився Христос. Світло від Світла, Бог істиний сьогодні приходить до кожної нашої родини, яка дуже часто для світу є як Вифлеєм – маленька і не маюча значення. Однак це її вибирає Бог для місця свого проживання!
Сьогодні для родин фундаментальним значенням є цю Божу присутність усвідомити, прийняти і на неї відповісти. Християнська родина то ця, у якій здійснюється таїнственне життя: Хрещення, Миропомазання, Пресвята Євхаристія, Покаяння-сповідь, Єлеопомазання, Подружжя, Священство. Через участь у них, родини дають свідоцтво віри і присутності Божого Слова в сьогоднішньому світі. Тому не потрібно боятися молодим хлопцям і дівчатам вступати на дорогу таїнственного подружнього життя. Також не вільно погоджуватися на спільне проживання молодих пар без вступання у подружній таїнственний зв`язок тільки з огляду на вигоду чи фінансові користі. Є це відкрите заперечення Христової правди і звичайної людської чесності супроти «пустині світу», для якої християнське подружжя має бути свідком і вчителем Христової проповіді, а свідок має говорити правду, бо так звелів Господь (пор. Мт. 28, 20). Голошення присутності Божого Слова це не тільки обов`язок, але перш за все велика честь і гідність. Це зовнішнє свідоцтво і гідність проповіді для світу прекрасно зображає святий Іван Золотоустий: Зовнішні гідності пізнається не на основі уділеного дару, але також на основі нового життя. Віруючий повинен бути світлом і сіллю світу (пор. Мт. 5, 13-14). Але якщо ти не є світлом для самого себе і не усуваєш власного зіпсуття, то по чим маємо пізнати, що ти християнин? По тому що увійшов ти у святу воду? Тож це стається для тебе приводом кари […] Людина віруюча повинна блистіти не тільки тим, що отримала від Бога, але також тим, що сама внесла до спільноти.
Не лякаймося ввійти у живі відносини з Христом через активну участь у житті Церкви, через спільнотову молитву і особисте свідоцтво віри! Покріплені Божим Словом, яке має принести видимі плоди у нашому щоденному житті, бо лише ті, хто це Слово зберігає, тобто виконує, можемо з повною гордістю і чесністю назвати себе блаженними у Господа (пор. Лк. 11, 28).

Дорогі Сестри і Брати, дозвольте скласти Вам наші Різдвяні побажання
Перш за все, бажаємо Вам Різдва Христового, щоб у ваших домах стало живим могутнє Слова Бога, яке зосереджене в народженому Христі. З нами Бог!, зрозуміймо ми, а потому передаймо цю правду іншим. Радість, яка сьогодні пливе з Божої присутності між людьми, нехай буде силою до зростання у вірі і освячування «пустині цього світу». Дивімося на майбутнє через погляд Христа, а Його слова нехай завжди будуть підкріпленням у складних хвилинах життя: Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я бо подолав світ (Ів. 16, 33).
Пресвята Богородице, як прийняла ти Боже Слово в обійми своїх люблячих рук, так і нас дітей Всевишнього огортай материнським поглядом любові.

Перемишль – Вроцлав, Різдво Христове 2012 р. Б.