Під час традиційної недільної зустрічі 20 березня 2022 р. з паломниками Папа Франциск знову скерував думку до України, згадавши про відвідини поранених дітей, закликавши міжнародну спільноту зробити все можливе, щоби покласти край огидній війні та закликав єднатися в молитві посвяченні України та Росії Непорочному Серцю Марії. Промовляючи після проказування молитви „Ангел Господній” він сказав:
Дорогі браття й сестри, не припиняється, на жаль, сповнена насильства агресія проти України, безглузде кровопролиття, де кожного дня здійснюється спустошення та жорстокість. Немає виправдання для цього. Благаю всіх діячів міжнародної спільноти по-справжньому докладати зусилля для того, щоби припинити цю огидну війну.
Також і цього тижня ракети та бомби падали на цивільних, літніх людей, дітей, вагітних матерів. Я ходив відвідати поранених дітей, які перебувають тут, у Римі. В одного немає руки, інший – з пораненою головою… Невинні діти. Моя думка лине до мільйонів українських біженців, які змушені втікати, залишаючи все позаду, і відчуваю великій біль за тих, які навіть не мають змоги втекти. Багато дідусів і бабусь, хворих і вбогих, далеко від своїх родичів, чимало дітей та безпорадних людей залишаються вмирати під бомбами, не маючи змоги отримати допомогу та знайти захист навіть у протиповітряних укриттях.
Все це – нелюдяне, більше того, це є святотатством, бо виступає проти сакральності людського життя, насамперед, проти беззахисного людського життя, яке слід шанувати та захищати, а не винищувати, і яке є понад будь-якими стратегіями. Не забуваймо: це нелюдяна та святотатська жорстокість. Помолімося в тиші за тих, що страждають…
[Після молитовної паузи]:
Мені приємно знати, що людям, які залишилися під бомбами, не бракує підтримки душпастирів, які в ці трагічні дні життям свідчать Євангеліє милосердя та братерства. Із деякими з них я цими днями розмовляв по телефону, про те, як вони перебувають поруч з Божим людом. Дякую вам за це свідчення, за конкретну підтримку, яку ви мужньо надаєте багатьом зневіреним людям. Мої думки линуть також до Апостольського Нунція, який лише нещодавно став Нунцієм, архиєпископа Вісвалдаса Кулбокаса, і який від початку війни залишився в Києві разом зі своїми співробітниками та своєю присутністю він щодня дає мені можливість бути близьким з багатостраждальним українським народом. Будьмо поруч із цим багатостраждальним народом і обіймімо його з любов’ю, конкретними зусиллями та молитвою. Прошу вас, не звикаймо до війни та насильства! Не втомлюймося великодушно приймати так, як це вже робиться: не лише тепер, під час надзвичайного стану, але й наступними тижнями та місяцями. Бо, як знаєте, спочатку ми робимо все можливе, щоб приймати, але потім звикання трохи охолоджує наші серця, і ми забуваємо. Не забуваймо про цих жінок і цих дітей, які з часом – без роботи, далеко від своїх чоловіків – можуть стати жертвами суспільних „стерв’ятників”. Захистімо їх, будь ласка.
Заохочую кожну спільноту та кожного вірного єднатися зі мною в п’ятницю, 25 березня, в урочистість Благовіщення, у здійсненні урочистого акту посвячення людства, особливо, Росії та України, Непорочному Серцю Марії, щоби Вона, Цариця миру, випросила для світу мир.
(Робочий переклад)
https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2022-03/papa-vijna-nelyudyana-ta-svyatotatska.html
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1386595441785648
о. Петро Фостик
