Навряд чи при житті багато людей знало про нього. Але протягом шести місяців після його смерті невелика розповідь про його життя була видана тиражем 120 000 екземплярів і була вся розкуплена. А через рік біографія Мета Талбота була перекладена на 12 мов. Через п’ять років Католицька Церква розпочала дослідження життя Мета Талбота, щоб визначити, чи є підстави для його канонізації. Через 50 років після його смерті Церква назвала Талбота блаженним, вважаючи «звитяжцем», гідним на-слідування.Ні, нічого особливого не відбувалося з Метом Талботом, але, як відзначив один з його біографів, «він став для оточуючих, як світло, що зненацька спалахнуло в темній кімнаті».
«Божа благодать». Пітьма огортала його впродовж усього життя. Жорстокий голод в Ірландії в 1840-х роках погнав багатьох селян у міста на пошуки роботи. В Дубліні розміщалися гарнізони англійських військ, до того ж незабаром після народження Мета в 1856 році сюди почали повертатися солдати з Кримської війни. Місто було переповнене людьми, які не мали ні роботи, ні грошей, ні надії.Мет був другим із дванадцяти дітей, народжених у родині Чарльза та Елізабет Талботів. Родина жила на межі убогості, тому що Чарльз, який мав постійну роботу, більшу частину зароблених грошей пропивав у пабі (корчмі). Семеро братів Мета пішли по стопах батька, випиваючи протягом усього життя.
Провчившись рік у школі, дванадцятирічний Мет пішов працювати кур’єром у торговця вином і незабаром скуштував продукцію, яку розносив. Дуже скоро він почав жити заради випивки. Від шкідливої звички його не стримували ні покарання батька, ні зміна роботи (пізніше він пішов працювати підручним муляра). Впродовж наступних шістнадцяти років він витрачав практично всю свою зарплату на алкоголь. Щедрий від природи, Мет неодноразово платив за випивку своїх друзів, у яких не було грошей. Коли його кишені була порожні, він закладав або продавав усе, що міг, аж до власних черевиків, і продовжував пити.
Одного разу в суботу двадцятивосьмирічний Мет, який не працював уже тиждень, стояв біля пабу, знесилений, але налаштований оптимістично. Він ждав, що зараз хтось із друзів пригостить його, а він не допомагав їм у важку хвилину?Але друзі проходили мимо, лише холодно вітаючись. У цей день він повернувся додому збентежений і тверезий та повідомив, що він «зарікається» не пити три наступні місяці. В той же вечір він зустрівся зі священиком, повторив йому свою обітницю і вперше висповідався. З того дня в ньому почала діяти Божа благодать, про яку Мет тоді навіть не підозрював.«Божа присутність».Тепер він стояв перед величезною дилемою. Мет обіцяв не пити. Але його родичі та друзі продовжували пити. Раніше він сам проводив весь вільний час у пабі. Як тепер він проживе без алкоголю, якого жадав його організм, а розум запевняв, що він не зможе без нього обійтися?Мет знайшов притулок у єдиному місці, де питущі приятелі напевно не стали б його шукати – у церкві.
Мет почав щодня перед роботою брати участь у Святій Месі, а вечорами молився, стаючи на коліна в неосвітленій церкві, яка знаходилась по сусідству з його помешканням.Там він знайшов нових друзів – Ісуса, Марію і святих. У нього з’явилися нові пристраст: самота й молитва в Божій присутності. Це давалося не легко, і час від часу Мет повертався додому, переконаний утому, що він довго не протримається. Наступного дня він ішов до церкви і просив Бога: «Благаю, не дай мені повернутися на колишній шлях. Помилуй мене».Через роки Мет скаже своїй сестрі, що перші три місяці були для нього найважчими. За його словами, легше кого-небудь воскресити з мертвих, ніж кинути пити. На допомогу собі Мет причепив до рукава дві схрещені шпильки, що служили йому нагадуванням про молитву і хресні страждання Христа, Який помер заради нього.
Мет дійсно почав нове життя. Він склав графік мес і молитов, у якому просто не залишалося часу для відвідування пабів. Він ніколи.не носив у кишенях грошей, щоб не спокуситися і не зайти в корчму, проходячи повз неї; Мет приєднався до третього францисканського ордену. Він проводив половину суботи і всі неділі в храмі зі своїми новими друзями. «Божа молитва» Поступово в ньому народилася нова духовна спрага, що витіснила колишню: спрага Божого життя і любові.
І Бог вгамував його спрагу. Любов Христова почала руйнувати нетерпимість і нестриманість Мета. Він хотів стати подібним до Христа, тому почав постити, менше спати, більше молитися, жертвувати гроші для місій і для місцевих бідних родин.Незважаючи на свою убогу освіту, Мет почав читати Святе Письмо, життєписи святих, «Сповідь» св. Августина, праці св. Франциска Сальського і св. Терези Авільської, папські енцикліки, твори зі світової історії та соціальної політики.
Те, чого він не міг зрозуміти в прочитаному, Мет скрупульозно переписував на клаптики паперу і звертався з ними до збентеженого священика з проханням пояснити йому це. Молитва, духовне читання і милостиня все більше вкорінялися в житті Мета, хоча він не виставляв усе це напоказ. Тим часом,усі довкола почали помічати його смиренність, великодушність і самовладання. Його товариші по роботі вже знали, що Мет не вимовляє прокльонів і лайок, і це стримувало їх самих.
Його роботодавець здогадувався, що Мет кудись віддає велику частину своїх доходів, але ніхто навіть не підозрював, як інтенсивно він жив новим життям. Тепер він був сп’янілий Святим Духом, він був «п’яний», як писав один автор, «милосердям, мудрістю, силою і любов’ю Божою».Останні два роки свого життя Мет страждав від хвороби серця. Строгий піст, обмежений сон, важка фізична праця виснажили його організм. Він помер по дорозі на месу у провулку Гренбі 7 червня 1925 року.
У нього не було при собі ні грошей, ні документів, у кишені лежало лише кілька списаних клаптиків паперу. Дві почорнілі від часу шпильки були приколені хрестом до його рукава. Тіло Мета Талбота було опізнано лише на четвертий день. У бідній кімнаті, яку знімав Мет, серед книжок і клаптиків списаних ним паперів знайшли молитву: «О Пресвята Діво, я прошу Тебе тільки про три речі: про Божу благодать, Божу присутність і Божу молитву».
І ця його молитва не залишилася без відповіді.Мет Талбот беззастережно довірився Богові. Він звільнив своє серце і своє життя від усього, що його обтяжувало, і очікував, коли Господь наповнить його Собою по вінця. Мет прожив у тверезості, тихо і непомітно, сорок один рік, проливаючи світло в темряву, яка обступала його. І зараз він є прикладом для всіх, хто бореться зі своїми шкідливими звичками, і для всіх, хто бажає, щоб, за словами Папи Пія XII, «велич християнства жила у всій своїй повноті».
Енн Боттенхорн
“Слово між нами”2005 №1(59) – https://musko592.blogspot.com/2018/09/blog-post_36.html
АЛКОГОЛІК, ЯКИЙ СТАВ СВЯТИМ
На зустрічі зі священиками руху «за тверезість життя» я почув ім’я — Метт Талбот. Ім’я чоловіка, який із Божою поміччю покинув пияцтво і спрямував своє життя на шлях святості. Зараз триває процес його беатифікації… Хто він такий?
У наші дні є безліч програм і методик допомоги залежним та співзалежним людям. Більшість із цих методик ґрунтується на програмі «12 кроків» товариства Анонімних алкоголіків — мабуть, найбільш продуктивної програми психологічної самодопомоги. Групи підтримки й допомоги залежним і співзалежним існують при багатьох католицьких парафіях та спільнотах, і нерідко їхнім покровителем є Метт Талбот.
Метт народився 2 травня 1856 року в Дубліні, Ірландія. Його батьки жили в багатоквартирному будинку в одному з бідних католицьких кварталів міста. Чарльз Талбот багато працював, а Елізабет займалася дітьми, яких було дванадцятеро. Правда, не всі змогли дожити до повноліття, зовсім малюками померли брати-близнюки, народжені у подружжя Талбот перед Меттом. Коли хлопчикові виповнилося дванадцять, він став помічником батька, і Чарльз послав його працювати на пивний завод. Треба сказати, що до цього часу Метт майже не вмів писати ані читати, чи не весь час був зайнятий працею. Єдиним, що відрізняло його серед однолітків, була побожність. Проте робота на пивному заводі вплинула на духовний та моральний стан юнака. Досить швидко він призвичаївся до алкоголю. Заклопотані роботою та меншими дітьми батьки не зразу помітили цю зміну в сині. Чарльз спробував вирішити питання з алкоголізмом Метта найпростішим способом — побив його. Але покарання не дало ніякого результату.
Тоді Талбот-старший влаштував сина працювати в доках. Тут була зарплата більша, але і спокус виявилося не менше, ніж на пивному заводі. Метт легко знайшов собі товаришів по чарці серед дорослих докерів. У них він навчився лихословити і перейняв розпусні манери в поведінці. Товариський за природою юнак легко давав новим друзям на випивку, з задоволенням ходив з ними по барах, повертаючись додому аж під ранок. Поступово він перестав відвідувати недільну літургію, і весь свій вільний часу проводив біля барної стійки.
Батьки нічого не можуть вдіяти. Вічно п’яний молодик не слухає нічиїх порад. Батько перестав бути для нього авторитетом. Метт Талбот стає звичайним портовим алкоголіком. Врешті-решт він втрачає роботу, і ось тут-то й відбуваються несподівані зміни.
Меттові вже двадцять вісім років. Все його життя минає в алкогольному тумані. Економічний спад у країні призводить до того, що без роботи залишаються безліч ірландців. Серед них Метт і його брати. Поки ще вистачає грошей, Талбот безтурботно проводить дні в барі неподалік від доків. Але одного разу він помічає, що похмелитися нема за що. Тоді він звертається за «допомогою» до своїх товаришів по чарці, до тих, кого він сам не раз пригощав… Але всі йому відмовляють. Кілька днів без алкоголю вводять Метта у справжню депресію. Це зараз ми знаємо про ломку, через яку проходять всі, хто прагне «зав’язати» з алкоголем чи наркотиками. Тоді ж нещасних алкоголіків часто просто знаходили де-небудь на горищі покинутого будинку, де вони накладали на себе руки. Змучений Талбот шукає будь-яку можливість роздобути спиртне… Тільки одного разу ввечері він приходить додому незвично рано, сідає в крісло і сидить нерухомо, зі зміненим обличчям. На запитання матері, що ж із ним сталося, Метт відповідає, що він вирішив більше не пити. Виявилося, що в пошуках випивки він проходив повз церкву, де колись приймав Перше Причастя. Він зайшов усередину… І з цього моменту життя Метта Талбота стало розвиватися за геть інакшим сценарієм.
Тепер центром його життя став Христос. По багатьох роках безпросвітного пияцтва Талбот приступає до святих таїнств. Він дає обітницю не торкатися спиртного. Спочатку на один місяць, потім на три, а потім і на все життя. Перший місяць обітниці здається йому справжнім кошмаром: безсоння, фізичне й емоційне виснаження, ніжні жахи і галюцинації. Одного разу, зовсім змучений самотністю, він входить до бару й сідає біля стійки. Але бармен уперто не звертає на нього уваги і не несе випивку. Талбот розуміє, що це Божий промисел, і продовжує боротьбу зі своєю гріховною пристрастю. Він починає багато читати, звертається до творів давніх Отців Церкви. Під впливом свого духівника захоплюється ірландськими чернечими традиціями. Все той же духівник пропонує Меттові скласти обітницю Божій Матері й на знак вірності Їй носити невеликий ланцюжок, що символізує його прихильність до Пресвятої Діви.
Багато років Талбот працює на лісозаготівельному заводі. Він виконує найпростішу роботу. Ледве закінчується робочий день, як він поспішає додому, щоби зняти пропахлий смолою і дьогтем одяг, ретельно помитися і йти до храму на святу Літургію. Тепер усе життя цієї людини пов’язане з церквою. О п’ятій годині ранку він уже поспішає до церкви. Закінчує день, стоячи навколішках. Захоплений прикладом св. Франциска, він спить на голій вузькій дошці. А вступивши 1890 р. у віці 36 років, до Третього чину францисканського ордену [сьогодні це називається Францисканський Орден Світських, ФОС. — Прим. ред.], починає багато уваги приділяти благодійності. Гроші, які залишилися після оплати скромного житла та їжі, він віддає на добрі справи.
В останні роки життя духовність пронизує все життя цього чоловіка. Він багато молиться, і нерідко люди звертаються до нього з проханнями про молитовну підтримку. Талбот намагається бути корисним у своїй парафіяльній спільноті, бере участь в організованій отцями-єзуїтами групі допомоги алкоголікам, допомагає знедоленим. Прагнучи наслідувати св. Франциска, він дотримується суворого посту, обмежуючи свій раціон хлібом і водою. Риба на його тарілці з’являється лише в недільні та святкові дні.
Коли Талботу виповнюється 67 років, він повністю виснажений. Двічі він потрапляє до лікарні з серцевим нападом. Він помирає на східцях церкви, йдучи на ранкову службу. Ймовірно, останніми звуками на землі, які він почув, був перегук дзвонів, що скликав вірних на ранкову молитву.
Метт Талбот помирає 7 травня 1925 р., в урочистість Пресвятої Трійці. Через шість років починається процес підготовки документів для зарахування його до лику блаженних. 1975 року папа Павло VI визнає героїчність його заслуг і відкриває шлях до його беатифікації.
Метт Талбот казав: «Не осуджуйте суворо людину, яка не може відмовитися від випивки. Іноді легше мертвого воскресити, аніж відмовитись від пляшки. Але і це, й те в руках Господніх. Усе в нашому житті все підвладне Богові і все залежить від Нього».
Ось сім порад, які є наче доповненням до традиційних 12 кроків:
- Щодня поновлювати своє рішення кинути пити з любові до Христа.
«Отче Небесний, спираючись на героїчний приклад слуги Твого Метта Талбота, я вручаю в Твої руки всі старання і турботи цього дня, радості й смутки, а також спокуси, серед яких алкоголь, від прив’язаності до якого я хочу відмовитися, щоб цим показати свою любов і прихильність до Христа. Молю, прийми мої скромні дари і благослови мене на цей день. Через Сина Твого Ісуса Христа. Амінь.»
- Христос — центр молитовного життя.
Метт Талбот використовував «Ісусову молитву», добре знану багатьом: «Господи Ісусе Христе, помилуй мене, грішного». Ця молитва сягає своїм корінням до традиції давньої Церкви. Її використовували багато віруючих, відлюдники і святі. Тверезим алкоголікам рекомендується читати її кілька разів на день, щоб перервати якісь монотонні заняття, зробити зупинку протягом робочого дня й відпочити, хай усього кілька секунд, побути біля Господа.
- Зростати в молитві щодня.
«Духу Святий, Ти прийшов у моє серце і дозволив прийняти Ісуса Христа як мого Господа і Спасителя. Навчи мене, подібно до Пресвятої Діви Марії, завжди приймати Його волю і любити Його усім серцем. Навчи мене наслідувати Його в усьому і тим самим отримати благословення Отця Небесного. Через Сина Його, Ісуса Христа. Амінь.».
- Духовне читання.
Навернувшись, Метт Талбот став приділяти багато часу для духовного читання. Рекомендується присвячувати духовній літературі не менше 15 хвилин на день. Добре, якщо центром такого читання стане Біблія. Сам Талбот найбільше читав Євангеліє від Матея, приділяючи особливу увагу роздумам про страждання Христові. Серед його улюблених читань було і послання до Коринтян, 13 розділ, знаменитий «Гімн любові».
- Короткі молитви протягом дня.
Цей пункт доповнює заклик зробити Христа центром молитовного життя. Сам Талбот, коли випадала вільна хвилинка протягом робочого дня, вставав навколішки, щоб помолитись або просто побути молитовно в Божій присутності.
- Вечірня молитва.
Особливий час тиші, спокою і подяки, час відновлення обітниць тверезості та час іспиту сумління.
- Християнське життя.
Весь час між ранковими й вечірніми молитвами має бути сповнений думками про духовні речі. Всі справи та сподівання необхідно скерувати до Творця. Ніхто зразу не стає досконалим, але необхідно наповнити своє життя добрими справами, прославляти Божу любов.
Джерело: CREDO: https://credo.pro/2017/06/131336?_utl_t=fb&fbclid=IwAR30ZHMgP3egek_NT8aZnghbkH72itmOOoWV_aQvXcCWxxXVh76pZUgrXls
ФІЛЬМ – Легенда про святого п’яниці / La leggenda del santo bevitore (1988) – http://baskino.me/films/dramy/21328-legenda-o-svyatom-propoyce.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1518704765241381
о. Петро Фостик
