Духовна світськість, захоплення числами та функціоналізм: три простори, в яких приховуються ідоли, що завдають шкоди священичому служінню, розпізнати яких допомагає зосередження погляду на Христі. Думками про це Папа Франциск ділився під час Святої Меси освячення мира.
«Бути священиками, дорогі браття, – це благодать, дуже велика благодать, яка не є благодаттю, призначеною в першу чергу для нас, а для людей; і для нашого народу великим даром є той факт, що Господь обирає декого зі Своєї кошари, щоб у винятковий спосіб займалися його овечками як отці та пастирі», – із цього ствердження Папа Франциск розпочав свої роздуми, проповідуючи під час Святої Меси мира, яку він у Великий Четвер, 14 квітня 2022 р., вранці, очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані разом з духовенством Римської дієцезії.
Найбільша винагорода
Покликаючись на читання з Книги Одкровення, Святіший Отець зауважив, що Господньою винагородою є Його любов і безумовне прощення. «Немає більшої винагороди від дружби з Ісусом, не забуваймо про це. Не існує більшого миру, ніж Його прощення, всі ми про це знаємо. Немає вищої ціни, ніж ціна Його цінної Крові, яку ми не повинні знецінити негідною поведінкою», – сказав він, наголошуючи на тому, що святий Божий люд заслуговує і потребує того, щоби священики були вірними та зуміли служити з чистим сумлінням.
Зосередити погляд на Ісусі
«Очі всіх були звернені на Нього», – пише святий Лука, розповідаючи про те, як Ісус проповідував у синагозі в Назареті. Про погляд, зосереджений на Ісусі, говорилося у читанні з Книги Одкровення. За словами Папи, це «благодать, яку ми, як священики, повинні розвивати». Наприкінці дня корисно «поглянути на Господа і дозволити Йому заглянути в наше серце». Тут не йдеться про «бухгалтерію гріхів», але про «сповнене любові споглядання»: поглянути на свій день поглядом Ісуса, побачити благодаті, дари, все те, за що подякувати Йому, показуючи Ісусові також наші спокуси, які потрібно розпізнати та відкинути.
Наші ідоли
І якщо «витримаємо Його погляд, повний доброти», то, за словами Папи, отримаємо спонуку «показати Йому наших ідолів». Дозволити Господеві поглянути на наших ідолів «робить нас сильними перед ними, відбирає у них силу». Бо хтось може переконати себе, що досконало розрізняє, що є ідолом, а хто – Богом, але на практиці «забирати простір у Пресвятої Тройці, щоби віддати Його дияволові через своєрідну непряму адорацію». «Справа в тому, що ідоли мають дещо особисте, якісь елементи. Коли ми не викриваємо їх, коли не дозволяємо Ісусові показати нам, що ми без причини хворобливо шукаємо в них себе самих, що ми залишаємо простір, у який входить лукавий», – сказав проповідник, пропонуючи зупинитися на «трьох теренах прихованого ідолопоклонства», які лукавий використовує для того, щоби «позбавити нас сили нашого покликання пастирів» і віддалити «від благодатної і сповненої любові присутності Ісуса, Святого Духа та Отця».
Духовна світськість
Як зауважив Святіший Отець, перший простір прихованого ідолопоклонства відкривається там, де «існує духовна світськість». Її критерієм є «тріумфалізм без хреста». Євангелія розповідає про те, як Ісус приходить до простої каплиці в Своєму малому селі, аби нести ту саму благовість, яку звіщатиме наприкінці віків, коли прийде у славі, оточений ангелами. «Світськість, яка полягає в шуканні власної слави, викрадає у нас присутність покірного та приниженого Ісуса, Господа, близького до всіх, Христа, Який страждає з усіма тими, що страждають, Якому покланяється наш народ, який знає, хто є його справжніми друзями. Зісвітчений священик – це ніщо інше, як клерикалізований язичник», – сказав Папа.
Прагматизм чисел
Наступний простір прихованого ідолопоклонства, за словами проповідника, проростає там, де «віддається першість прагматизмові чисел». Уражених цим ідолом розпізнаємо з «любові до статистик», які можуть «касувати будь-які особисті риси в дискусії, віддаючи перевагу критерію більшості, що, врешті-решт, стає критерієм розпізнавання». Але в цьому захопленні числами, ми «шукаємо себе самих», втішаючись контролем, який нам дає ця логіка, «яка не цікавиться обличчями». «Рисою великих святих, – сказав Святіший Отець, – є те, що вони вміють відступити настільки, щоби ввесь простір віддати Богові. Це поступитися, це забути про себе й бажання бути забутим усіма, є рисою Святого Духа, Який не має зображення. Святий Дух не має власного зображення власне тому, що Ввесь є Любов’ю, що причиняється до сяяння образу Сина, а в ньому – образу Отця».
Функціоналізм
Третім простором прихованого ідолопоклонства Папа назвав простір, який відкривається через функціоналізм. «Функціоналістська ментальність не терпить таїнства, а наголошує на ефективності. І крок за кроком цей ідол заступає у нас присутність Отця», – сказав Наступник святого Петра, пояснюючи, що Отець, Який є Творцем, не лише робить так, щоб речі «функціонували», але «творить» як Батько, з ніжністю і піклуючись про Свої створіння. Функціоналіст не вміє радіти благодатями, які Святий Дух виливає на Свій люд. «Священник з ментальністю функціоналізму має власну поживу, якою є його еґо. У функціоналізмі ми відкладаємо адорацію Отця в малих і великих речах свого життя та вдовольняємося ефективністю своїх програм», – зазначив проповідник.
Ісус показує дорогу
Підсумовуючи, Святіший Отець вказав на те, що два останні простори прихованого ідолопоклонства підмінюють надію, яка є «простором зустрічі з Богом», пропонуючи замість цього «емпіричне зіставлення». Приховування цих ідолів, небажання демаскувати їх шкодить священичій вірності та особистим стосункам із Господом. Й «Ісус – це єдина дорога», щоби не помилитися в тому, що відчуваємо, до чого веде наше серце. Він – єдина дорога розпізнавання, коли зіставляємося з Ним. «Ісус Христос, бувши знаком протиріччя, що не завжди є чимось кривавим і суворим, бо милосердя – це знак протиріччя, а ще більше ним є лагідність, Ісус Христос робить так, що ці ідоли проявляються, що можемо побачити їхню присутність, їхнє коріння і те, як вони діють, і таким чином Господь може знищити їх», – сказав Папа, заохочуючи священиків бути пильними, щоби «не відродився кукіль цих ідолів, яких ми зуміли сховати між складками свого серця».
Відновлення обітниць і посвячення єлею
Після короткої призадуми відбулося відновлення священичих обітниць, що завершилося молитвою за всіх священиків. Далі відбувся обряд посвячення священних єлеїв, які використовуються при уділенні святих таїнств: єлею катехуменів, що вживається при Хрищенні, єлею хворих, що використовується для таїнства Єлеопомазання, та мира, що вживається при уділенні таїнств Конфірмації та Священства.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2022-04/svyata-mesa-myra-z-papoju-2022.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1403409506770908
о. Петро Фостик
