Чому, що і як звіщати? Пошукам відповіді на ці запитання була присвячена чергова катехиза Папи Франциска з циклу про апостольську ревність.
У Євангелії читаємо, що Ісус «призначив дванадцятьох, щоб були при Ньому, та щоб їх посилати із проповіддю». Може здатися, що тут є суперечність: як можна одночасно бути з Ним і йти провідувати. Але для Ісуса не існує іти без бути, ані бути без іти. На цьому наголосив Папа Франциск, розпочинаючи своє чергове середове повчання про запал євангелізації та апостольську ревність.
Досвід місії – частина вишколу
Промовляючи до учасників загальної аудієнції, що в середу, 15 лютого 2023 р., відбувалася в залі Павла VI у Ватикані, Святіший Отець наголосив на тому, що звіщення «народжується із зустрічі з Господом», з цього починається «будь-яка християнська діяльність», насамперед, місія. «Свідчити Його, в дійсності означає випромінювати Його; але не отримуючи Його світла ми будемо погаслими, якщо не зустрічатимемося з Ним, то нестимемо себе самих, а не Його, й усе буде даремним», – сказав Наступник святого Петра, додаючи, що слідування за Ісусом, одночасно, не є приватною справою, бо «без звіщення, без служіння та без місії стосунки з Ісусом не зростають». Папа також звернув увагу на те, що Господь посилає апостолів на місію ще перед завершенням їхнього приготування. А це означає, «що досвід місії є частиною християнського формування».
Безкорисливий дар
Далі Святіший Отець вказав на те, що перед тим, як посилати учнів на проповідь, Христос виголошує так звану «місіонерську проповідь», яку знаходимо в 10-й главі Євангелії від Матея. З неї можемо почерпнути три аспекти, що говорять нам про те, чому звіщати, як звіщати і що звіщати.
«Даром прийняли, даром давайте», – каже Ісус, вказуючи на мотивацію. «Звіщення не починається із нас, але з краси того, що ми отримали безкорисливо, без заслуги», – сказав Папа, підкресливши, що зустріч з Христом і пізнання Його, відкриття Його любові «є настільки великим даром, який ми не можемо тримати лише для себе, але відчуваємо потребу поширювати його».
Першість Бога
«Проповідуйте, кажучи, що Царство Небесне – близько», – так Христос підсумовує зміст проповіді. Насамперед, отже, потрібно звіщати близькість Бога. В проповіді, як зазначив Наступник святого Петра, ми часто заохочуємо щось чинити, і це є потрібним. Але не слід забувати, що «головним посланням є те, що Він є близьким із нами». «Прийняти Божу любов є важче, бо ми завжди хочемо бути в центрі, бути головними дійовими особами», – пояснив Папа, зазначивши, що звіщення повинно «віддавати Богові першість, а іншим – можливість Його приймати, збагнути, що Він близький».
Апостольська і місіонерська Церква
Найбільшу частину промови Ісус присвячує тому, як звіщати, бо «стиль є суттєвою частиною свідчення». Він, зокрема, каже: «Я посилаю вас як овець між вовків». Як зазначив Святіший Отець, Господь не вимагає від нас «вміти давати собі раду з вовками», тобто, «бути здатними доводити, висувати аргументи та захищатися». Ми можемо вважати, що світ слухатиме і прийматиме нас тоді, коли будемо впливовими та численними, і тоді «переможемо вовків». Ісус же, через образ овець і ягнят, заохочує нас «бути лагідними й невинними, готовими до жертви». А вже Він, як Пастир, «знає Своїх ягнят і захистить їх від вовків, а вовки в овечих шкурах будуть демасковані». Тож якщо хочемо бути з Господом, ми повинні дозволити, щоб Він був нашим пастирем, «а Він не є пастирем вовків».
Ісус також, замість приписів про те, що брати на місію, говорить про те, чого не брати. Цим Він, за словами Папи, говорить нам «не покладатися на матеріальні гарантії, іти у світ, але без світськості». Врешті, що одним аспектом є «іти разом, іти в спільноті»: Ісус посилає всіх учнів, але нікого поодинці. «Апостольська Церква вся є місіонерською й у місії віднаходить свою єдність. Отож, іти лагідними й добрими як ягнята, без світськості, разом. У цьому – ключ звіщення та успіху євангелізації», – підсумував Святіший Отець.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1627250651053458
о. Петро Фостик
