У понеділок, 15 серпня 2022 року в монастирі святого Йосифа Обручника відійшов до вічності о. Лаврентій Любомир Івасечко, ЧСВВ, довголітній ігумен монастиря святих Петра і Павла у Дрогобичі. Похоронні богослужіння очолив о. Йоан Школик, ЧСВВ, протоігумен Провінції Отців Василіян Найсвятішого Спасителя в Україні.
Домовину з покійним о. Лаврентієм встановили в монастирській церкві у Брюховичах. Ввечері відбувся монаший парастас, на який прибули численні отці і браття з різних монастирів, а також священники Стрийської єпархії, з якими отець разом душпастирював. Монаший парастас, хоча має подібний до звичайного початок, однак відрізняється від похоронних богослужінь єпархіяльних священників. Центральна частина – це канон, складений із степенних, які знаменують висхід душі назустріч Господеві, до яких додаються заупокійні стихири.
Із словом про о. Лаврентія до присутніх промовив о. Пантелеймон Саламаха, ЧСВВ, директор бучацького василіянського ліцею, вислужений протоігумен. Він наголосив, що покійний був добрим прикладом для всіх людей, а особливо для молодих ченців, для яких він був справжнім духовним батьком, до кінця свого земного шляху залишаючись вірним Христу і Церкві.
У вівторок, 16 серпня відбувся чин похорону о. Лаврентія Івасечка. Божественну літургію очолив о. Протоігумен Йоан Школик, якому співслужили Провінційний вікарій та економ о. Веніамин Чернега, Ректор ВІФБС о. Пантелеймон Трофімов, радники протоігумена та численне духовенство з багатьох василіянських монастирів, Стрийської та Самбірсько-Дрогобицької єпархії.
У поминальній проповіді о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, радник Протоігумена, згадав основні віхи життя покійного, який народився у 1941 році в селі Поляна на Городоччині, побував в Іркутську, працював у Львові, де познайомився ближче з отцями Василіянами й у 1970 році вступив до Чину. В 1978 році став священником, активно працював у підпіллі, а після легалізації УГКЦ став ігуменом у Дрогобичі та організував відродження чернечого життя та відновлення церкви і монастиря у цьому місті.
З роками внаслідок погіршення стану здоров’я о. Лаврентій залишив уряд ігумена і був призначений до Гошівського, а згодом до Брюховицького монастиря. Його життя може стати прикладом для нас, бо показує, що чернецтво – це не тільки діяльність, воно цілісне. В монашому стані людина приймає труднощі, старість, страждання, і, зрештою, чекає на зустріч із Спасителем, якому ціле життя служить. Ці страждання – частина чернечого чистилища, посвяти і жертви. Тепер о. Лаврентій разом із святим апостолом Павлом може сміливо повторити: «Я боровся доброю борнею, скінчив біг – віру зберіг. Тепер же приготований мені вінок справедливости» (2Тм.4,7-8).
На похоронні богослужіння прибула родина, а також багато парафіян із Дрогобича, Березця, Крехова, Майдану та інших місць, в яких він душпастирював. Божественну літургію та інші богослужіння супроводжував церковний хор із дрогобицької церкви святих апостолів Петра і Павла під орудою Оксани Роман. Після богослужінь у храмі відбулась процесія та переїзд до василіянського монашого цвинтаря у селі Малехів біля Львова, де отця поховали поряд з іншими отцями і братами Чину святого Василія Великого.
Світла і вічна пам’ять повсякчасзгадуваному ієромонаху Лаврентію!
Отець Лаврентій Любомир Івасечко, ЧСВВ
*9.10.1941 – †15.08.2022
О. Лаврентій Любомир Івасечко, ЧСВВ, народився 9 жовтня 1941 року селі Поляна Городоцького району Львівської області. Тоді ж був хрещений та миропомазаний у церкві святого Івана Богослова у рідному селі. Мати Єва з родини Сподар залишилась вдовою і виховувала своїх трьох синів – Любомира, Йосифа та Андрія – у глибокій вірі та вірності святій Католицькій Церкві та східному обряду.
Любомир закінчив середню школу, у 1959 році поступав у Політехнічний інститут у Львові, але втручання репресивних органів цьому завадили. Не маючи згоди влаштуватися на роботу у Львові, у 1960-1963 роках побував в Іркутську, в Росії, де теж намагався здобути вищу освіту чи влаштуватися на роботу, однак йому перешкодили радянські репресивні органи. Після пом’якшення радянського режиму, у 1963 році повернувся до Львова і влаштувався на низькоплачувану роботу. Тоді ж у Львові Любомир познайомився з отцями Василіянами, заприятелював, відвідував підпільні богослужіння і 1 вересня 1970 року, у віці 29 років, вступив до Василіянського чину
На облечинах Любомир прийняв чернече ім’я Лаврентій. Непрестижна робота облегшила його новіціят та навчання в підпільній семінарії. Його наставниками були отці Антоній Масюк, Макарій Грень, Єронім Тимчук, Дам’ян Богун та інші. 15 липня 1976 року брат Лаврентій склав довічні обіти у Василіянському чині. У 1977 році прийняв дияконські, а 4 квітня 1978 року священичі свячення з рук Преосвященного владики, ісповідника віри Йосафата Федорика, ЧСВВ. Відразу після свячень розпочав душпастирську працю. Служив людям там, де була потреба і куди його відряджали настоятелі – в околицях Крехова, особливо на Майдані, у Глинську, в багатьох містечках і селах Галичини, а також в Агафіївці на Одещині та по тих околицях.
У 1990 році, під час виходу Церкви з підпілля і на прохання парафіян, о. Лаврентій відродив парафії в селах Березець, в якому залишився довголітнім парохом, і Тершаків, поряд з родинним селом Поляна.
Тоді ж настоятелі призначили о. Лаврентія очолити і відновити василіянський монастир у Дрогобичі. Колишню василіянську церкву Пресвятої Трійці, яка була протягом радянського періоду православною, на той час обслуговували світські священники. Але потребувала відновлення церква святих Петра і Павла, збудована на місці, на якому було споруджено перший василіянський монастир у Дрогобичі. Вона була знищена, оскільки у монастирських приміщеннях містилися лабораторії фізичного факультету дрогобицького інституту, а в самій церкві – студентський клуб та дискотека.
О. Лаврентій згуртував спільноту, в рекордний час церкву відновили, освятили і розпочали богослужіння, особливо монаші, за якими так спрагли дрогобичани. Протягом тривалого часу чотири отці дрогобицького монастиря провадили три парафії – монастирську Петра і Павла, Вознесіння у Дрогобичі та Серця Христового у Березці. Багато проповідували та сповідали.
О. Лаврентій Івасечко закінчив служіння ігумена у Дрогобицькому монастирі святих Петра і Павла у 2004 році та переїхав спочатку до монастиря Преображення ГНІХ в Гошеві, в 2011 році до монастиря святого Йосифа Обручника у Брюховичах. Ще деякий час продовжував працювати для парафіян у Березці.
В останній час був сповідником і духівником для братів студентів та їх наставників Василіянського інституту філософсько-богословських студій імені Йосифа Велямина Рутського. Хворів, внаслідок чого втратив частину ступні. Тримався спокійно і бадьоро. Упокоївся в Бозі в монастирі святого Йосифа Обручника у понеділок зранку, 15 серпня 2022 року.
Нехай Всемилостивий Господь прийме його душу.
Вічная пам’ять!
Інформаційний відділ отців Василіян
ПОМИНАЛЬНА ПРОПОВІДЬ – О. КОРНИЛІЙ ЯРЕМАК, ЧСВВ – ПРАВЕДНИК ВІРОЮ БУДЕ ЖИТИ. – https://www.youtube.com/watch?v=juHe0KMhXXk&t=3s
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1490728444705680
о. Петро Фостик
