Папа затвердив декрети Дикастерії в справах визнання святих, між якими визнання мучеництва священика Мукачівської греко-католицької єпархії.
У п’ятницю, 5 серпня 2022 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції кардинала Марчелло Семераро, Префекта Дикастерії в справах визнання святих, під час якої затвердив для проголошення декрети цього відомства, що стосуються деяких беатифікаційних процесів.
Блаженний новомученик Мукачівської єпархії
Першим у цьому переліку є декрет про визнання мучеництва Слуги Божого о. Петра Павла Ороса, священика Мукачівської греко-католицької єпархії, який народився 14 липня 1917 року в Бірі (Угорщина) та був убитий з ненависті до віри 27 серпня 1953 року в с. Сільце, тепер село в Кам’янській сільській громаді Берегівського району Закарпатської області України.
Біографічна довідка
Слуга Божий Петро Орос народився 14 липня 1917 р. у с. Бірі (Угорщина) в сім’ї греко-католицького священика. У 1919 р. родина переїжджає на Закарпаття. 1937 р. Петро вступив до Ужгородської духовної семінарії, а 28 червня 1942 р. прийняв ієрейські свячення. Свою душпастирську діяльність розпочав у с. Великі Ком’яти Виноградівського р-ну. 1946 р. призначений на вільну парохію у с. Білки Іршавського р-ну. У 1948 р. місцеві органи влади вдаються до різних методів впливу, щоб схилити отця Петра на перехід до православ’я. Йому, як і всім іншим священикам, які не поступилися своїми переконаннями, заборонили виконувати душпастирську роботу. Але він залишився вірним своєму покликанню, продовжував разом з іншими священиками підпільно обслуговувати греко-католицьких вірників Іршавщини й Виноградівщини.
Непокірність священика дратувала комуністичну владу. На початку 1953 р. його заарештували й відправили до Ужгорода, у слідчий ізолятор КДБ, де він перебував під арештом понад два тижні. Влітку 1953 р. поблизу Імстичівського мосту міліціонер намагався заарештувати отця Петра, але йому пощастило зникнути між верболозом. У постійній небезпеці, без відпочинку, сну та надійного притулку для отця Петра наближався трагічний день мученицької смерті.
Напередодні празника Успіння Пресвятої Богородиці, 27 серпня 1953 р., в с. Великі Ком’яти він відслужив велелюдну Святу Літургію, сповідав, причащав. Того самого дня вирушив пішки на залізничну станцію в с. Сільце. Тут його заарештував міліціонер і повів у напрямку с. Заріччя. Поблизу хреста пролунали два постріли. Тіло розстріляного відвезли до моргу Іршавської лікарні, через кілька днів потай від людей закопали між терням поблизу с. Кам’янське Іршавського р-ну. Пізніше останки відкопали працівники міліції та КДБ і вивезли в напрямку Іршави. 39 років місце поховання отця Петра зберігалось у найсуворішій таємниці. Тільки після легалізації греко-католицької Церкви знайшлися очевидці, які під присягою розказали правдиву історію тих трагічних днів.
Слуга Божий отець Петро Орос (14.07.1917 – 27.08.1953) – https://mgce.uz.ua/sluga-bozhyj-otecz-petro-oros-14-07-1917-27-08-1953-2/ – (За матеріалами сайту Мукачівської єпархії)
Декрети про геройський вимір чеснот
Інші п’ять декретів проголошують геройський вимір чеснот кандидатів на прославу, для беатифікації яких у подальшому потрібне визнання чуда. В цьому переліку колумбійський священик Хесус Антоніо Ґомес (1895-1971), італійський капуцин Уміле з Ґенуї, в миру – Джованні Джузеппе Бонці (1898-1969), іспанський священик Хуан Санчес Ернандес (1902-1975), бразильський редемпторист о. Вітор Коельйо де Алмейда (1899-1987) та індійська черниця с. Селін Каннанайкал, Згромадження Сестер Урсулянок Непорочної Марії (1931-1957).
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2022-08/dekrety-kongregaziji-svyatyh-5-serpnya-2021.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1483578992087292
о. Петро Фостик
