Українська передача 21.01.2023. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2023/01/ukrainian-programme-21-01-2023.html
Генеральний настоятель францисканців: я побачив народ, який має опору у вірі
В інтерв’ю для Ватиканських медіа Генеральний Настоятель Ордену Братів Менших отець Массімо Фузареллі розповів про відвідини України в час війни та поділився своїми думками про те, як війна впливає на віру людей. Сумніви стосовно віри зродилися у нього самого, але, як це не дивно, подолати їх допомогли малюнки дітей-сиріт.
«Наші монастирі не зачепили бомби, але моїх братів війна зачепила і зранила всередині», – зазначив отець Массімо Фузаеллі, Генеральний Настоятель Ордену Братів Менших, під час інтерв’ю для Ватиканських медіа. Підтримати своїх співбратів, які невпинно трудяться, допомагаючи людям, побачити своїми очима те, що відбувається, і бути поруч з людьми, які страждають, аби розділити їхній біль – це те, що спонукало його вирушити в Україну.
Отець Массімо розповів, що вперше він відвідав Україну в квітні під час Страсного тижня. Тоді він взяв участь у міжрелігійному паломництві, що зібрало у Чернівцях представників різних релігій з усього світу, які, за словами настоятеля францисканців, бажали спільно заявити на весь голос, що «жодна релігія ніколи не може виправдовувати війну». Разом з учасниками цього молитовно заходу, отець Массімо побував у деяких центрах для біженців, а потім відвідав деякі обителі францисканців, а також притулки для переселенців, якими вони опікуються завдяки допомозі, отриманій від своїх співбратів з усього світу.
Зворушливі зустрічі
В цих притулках він мав змогу зустрітися та поспілкуватися з біженцями з Маріуполя, Харкова, Херсона, Одеси тощо. «Деякі з них розповіли мені свої історії, – зазначив він. – З деякими я спілкувався англійською, з іншими через перекладача. Я не говорив з тими, хто зазнав насильства, серед яких – діти, підлітки, жінки, навіть чоловіки, бо не всі готові говорити про це. Але вже сама наша присутність, наше перебування там і те, що люди побачили, що ми приїхали здалеку, аби побути з ними, дізнатися про їхню ситуацію, поговорити з ними – все це, наскільки я побачив, їх дуже зворушило. Треба сказати, що західна частина України, яку я відвідав у квітні, зовні не постраждала від війни, хоча через кілька днів після мого від’їзду ракета вдарила по Львову, тому нема повністю безпечного місця. Але враження від історій, людей, зустрічей – це мене дуже заторкнуло».
Підтримати братів
Вдруге отець Массімо Фузареллі відвідав Україну наприкінці жовтня. Цього разу його мета полягала в тому, аби підтримати співбратів францисканців. «Бо наші монастирі не зачепили бомби, – пояснив він, – але моїх братів війна зачепила і зранила всередині, як і всіх інших, бо багато з них мають родичів, які воюють, а крім того, вони постійно підтримують, вислуховують людей, які переживають всі ці ситуації. І для декого з них це стало серйозним випробуванням. Треба сказати, що це молоді ченці, тому також менш досвідчені, але, загалом, всі вони – як ті, що служать в латинському обряді, так і ті, що належать до спільноти греко-католицьких братів – постійно трудяться, супроводжують людей, вислуховують їх, вони їздили на небезпечні території, аби роздати їжу людям похилого віку, які не виходять з дому».
Генеральний настоятель францисканців додав, що підвали деяких монастирів були перетворені на сховища, і генеральна управа допомогла купити генератори та інші прилади для цих сховищ.
«Ми разом плакали»
Одним із найважчих переживань для францисканця були відвідини цвинтаря, де він побачив ряди могил українських воїнів, багато з яких – віком від 20 до 25 років. А потім він зустрів деяких матерів та бабусь загиблих військових. «Що Вам казали матері?» – запитав журналіст священика. «Нічого, – відповів той. – Я просто їх обійняв, ми разом плакали. Вони говорили також що надіються на Бога, що вірять, моляться. Мушу сказати, що я побачив відкритість і надію».
Війна сприяє занепаду віри?
«Згідно з Вашим досвідом, який Ви мали, спілкуючись з цими людьми, чи війна спричинила занепад віри?» – таким було наступне запитання нашого колеги, на яке священик відповів: «Я думаю, що ні. Судячи з тих розмов, які я мав, – а це не були штучно організовані зустрічі, бо я сказав: “Не ставте мене в такі ситуації”, – тож навіть беручи участь у Святі Месі, спілкуючись з людьми після Меси – багато хто говорить англійською і навіть італійською, бо вони працювали в Італії – я почув багато речей, які свідчили про те, що це сильний, вкорінений народ, і який також має опору у вірі. Я повинен сказати, що це я відчував труднощі у своїй вірі, тому що там виникли дуже важкі запитання. Незбагненний біль породжує запитання… Але треба сказати, в одному із центрів для дітей-сиріт, вони подарували мені свої малюнки, і дивно, що деякі з цих малюнків були насичені яскравими фарбами. Тож діти також допомогли мені поглибити віру, тобто по-іншому поглянути на ситуацію, по-новому. Але, наприклад, греко-католицькі й латинські храми переповнені. Я бачив, що люди шукають, вони навіть спонтанно заходять до церкви, не тільки на богослужіння, звичайно, коли можуть і де можуть. Тому я б сказав, що це додає сили. Знаю також про молодь. Ще перед тим, як їхати в Україну, я був у Словаччині, де в одному монастирі, де словацькі монахи приймають українців. Там були дуже молоді пари з Маріуполя, і деякі з них казали мені, що вони відкривають для себе Бога в цій ситуації».
Бабуся з єдиним другом-папугою
На прохання журналіста отець Массімо Фузареллі поділився своїми спогадами про тих людей, зустріч з якими йому найбільше запам’яталися. Він розповів про те, що в Збаражі Тернопільської області, в одному спортзалі, що був пристосований для прийняття біженців, він побачив маленьку стару жінку, яка згорнулася калачиком у своїй ковдрі на підлозі. «В неї нічого не було, окрім поліетиленового пакета і клітки з маленьким папугою, якого вона привезла із собою з села під Херсона, – пригадує священик. – Волонтери мені сказали, що це її друг. У цієї жінки більше нікого немає, але вона несе з собою цю маленьку пташку, яка, очевидно, є її другом, вона її втішає. Потім, коли вона обернулася, побачила мене й дуже приємно, хоча і з болем в очах, усміхнулася. Ця усмішка цього зморшкуватого обличчя, цієї літньої жінки, яка залишилася сама, тримаючи з собою папугу, справді закарбувалася в моїй пам’яті».
Фото – Генеральний настоятель францисканців – Отець Массімо Фузареллі, OFM
Світлана Духович – Ватикан
Інформаційний випуск Радіо Ватикану 21.01.2023. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2023/01/ukrainian-news-21-01-2023.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1609932026118654
о. Петро Фостик
