Голова Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ владика Михайло Квятковський та його заступник Назар Дуда розповідають про Ювілей катехитів, який проходитиме у Римі наступними днями.
У Ювілеї катехитів, що проходитиме у Ватикані від 26 до 28 вересня з нагоди Святого року, візьмуть участь представники 115 країн світу. Серед них буде понад 350 представників УГКЦ. Про важливість їхньої участі у цій події та про служіння катехитів у контексті війни ми спілкувалися з єпископом Михайлом Квятковським з Канади, який є Головою Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ, та з його заступником Назаром Дудою.
Яке значення має для Патріаршої катехитичної комісії УГКЦ участь у Ювілеї катехитів? Беручи до уваги також контекст повномасштабної війни в Україні, що триває вже понад три з половиною років?
Владика Михайло: Для мене дуже важливо, що катехити нашої Церкви можуть тут зустрітися з катехитами з цілого світу, а також брати участь в ювілейних подіях. До деяких з цих подій приєднається також Святіший Отець. І нашим катехитам це дасть змогу розуміти, наскільки важливою є катехитична місія у нашій Церкві, їхня роль у євангелізації та їхня роль у місії Христової Церкви. І це, на мою думку, дуже важливо. Важливо є також те, що катехити нашої Церкви можуть зустрітися одні з одними. Для цього будуть організовані особливі заходи, де вони зможуть познайомитися, спілкуватися. Бо прибудуть катехити з нашої Української Греко-Католицької Церкви з цілого світу, з різних континентів. Всі вони співпрацюють у цій катехитичній місії. І для мене також дуже важливо, щоб вони пережили цей досвід.
Владико, чи це буде одна з найбільших подій, де Ви зустрінете таку велику кількість катехитів?
Я думаю, що так. Я в Римі був на різних ювілейних заходах, де брало участь багато греко-католиків. А цей Ювілей присвячений саме катехитам. Тому, як на мене, це унікальна подія в нашій Церкві, що вони будуть всі разом в одному місті, тут, в Римі, і мають унікальну можливість, щоб пережити цей момент.
Назар Дуда: Я би хотів, насамперед, звернути увагу на особу катехита. Це є ті миряни, які, зокрема, посвятилися для того, щоб служити Церкві, присвятили свій час, щоб допомагати і провадити інших до зустрічі з Богом.
Зараз ми говоримо лише про мирян?
Загалом, катехитами є, насамперед, єпископи, священики, але зокрема ми говоримо зараз про численних мирян, які на волонтерських засадах служать для того, щоби допомогти провадити інших до зустрічі з Христом. Але щоб провадити інших до Бога, треба самому перебувати в єдності з Богом. І тому наше завдання, зокрема Патріаршої катехитичної комісії, полягає в тому, щоби дбати, щоб ті катехити самі наповнювалися радістю зустрічі з Христом. І цей Ювілей є особливою нагодою, коли ми єднаємося разом зі всіма катехитами Католицької Церкви. А це справді, як ви зазначили, один з найчисельніших заходів, де можуть зібратися всі катехити Католицької Церкви, їхні сім’ї, всі ті люди, які посвячують себе служінню і духовному супроводу інших. Але зокрема кожна Церква делегує своїх представників, і також наша Українська Греко-Католицька Церква, яка вже є присутньою в усьому світі, бо сьогодні, куди б не поїхав, всюди зустрінеш українців, і теперішня війна додатково до цього причинилася. Наші катехити в різних країнах світу також потребують спілкування. І навіть якщо ми стараємося дистанційно спілкуватися, організовувати онлайн-зустрічі, то це вичерпує людину, і вона все одно потребує очної зустрічі. Тому з України і з-за кордону на цей Ювілей від нашої Церкви прибуде понад 350 катехитів. Окрім загальних заходів для всіх учасників Ювілею, катехити Української Греко-Католицької Церкви матимуть додаткову програму при прокатедральному соборі Святої Софії в Римі.
Віру неможливо передавати, не беручи до уваги контекст, в якому людина живе. Які виклики ставить війна перед тими, хто залучений у цю катехитичну місію?
Владика Михайло: Я буду просити, щоб Назар говорив про ситуацію в Україні, бо там, очевидно, надзвичайні виклики. І вони там стараються виконувати свою місію, навіть в тих страшних умовах. Я можу сказати, що в діаспорі викликом є додаткові тисячі й сотні тисячі наших людей, які прибули в Канаду, чи в США, чи в Західну Європу. І наше завдання полягає в тому, щоб іти їм назустріч. Ми стараємося організовувати найкращі програми і матеріали, і також матеріально помагати. Дякувати Богу, є волонтери, які хочуть виконувати це служіння катехитів, але ми також повинні подбати про те, щоб вони мали відповідну формацію. І над цим ми працюємо, стараємося це краще організувати, особливо, в Канаді і в Америці. І про це будемо також говорити на нашій зустрічі, яку будемо мати в суботу при соборі Святої Софії. Загалом, ця ситуація створює різні можливості в нашій Церкві, але також виклики стосовно того, як реагувати на цю ситуацію, яку маємо зараз.
Назар Дуда: Насправді, досить тяжко поєднувати переживання війни і катехизацію. Варто зазначити, що війна причиняється до тенденції впадати в крайнощі. Бо є страшний біль. А ми знаємо: де є величезні втрати, смерть, поранення, руйнування, там мусить бути надзвичайно велика любов, яка має надолужити в рази і в рази більше. Я не можу дати відповідь, де є Бог в момент війни. Я для себе знаходжу цю відповідь: “Бог є поряд зі мною і мені допомагає”. Я Його знаходжу в кожній події, але я не хочу Бога захищати, виправдовувати перед кимось: кожен має сам Його зустріти, бо Бог промовляє до кожного. Сьогодні дуже часто лунають запитання: “Чому Бог допускає ту війну? Чому Бог допускає те, що справді добрі, надзвичайні люди, які йдуть захищати інших, втрачають здоров’я, гинуть, руйнуються родини …”. Відповідь на ці запитання кожен мусить сам віднайти. Але попри це, я бачу, що численні люди сьогодні перемінюються і навертаються до Бога. І спілкуючись з нашими священниками, катехитами, також і за кордоном, я бачу, як численно зростає наша Церква за рахунок людей, які приїжджають з тих регіонів, де раніше наша Церква не була присутня. Прикладом може бути Харків. В Харкові, зазвичай, греко-католиками були тільки ті, хто переїжджав туди з західної України. Тепер в Харкові більшість вірних – це люди, які походять із східних регіонів. Чому так сталося? Тому що більшість тих, хто походив із західної України на початку війни поїхали в західні області: вони мали куди їхати. Ті, хто зі сходу, не мали куди їхати, але вони побачили, що наша Церква є дійсно відкрита, жертовна, що вона приймає. Вони навіть між собою в Харкові часто кажуть: “Це та церква, яка роздає допомогу, яка годує, яка працює з дітьми”. І це прекрасно, бо сьогодні Церква стала місцем свідчення любові в місті, де в екстремальний спосіб присутнє насилля. Бо справді, щодня їх бомбардують, щодня там є травми. І найбільше до церкви приходять люди, які хочуть допомагати. Вони єднаються навколо добра.
Але є ще другий важливий момент: багато катехитів, які раніше були в українських парафіях, а потім виїхали в інші країни, несуть Благу Вістку по світу, в наші парафії там. Тому я не раз проводжу паралель нашої Греко-Католицької Церкви, яка була в часи митрополита Шептицького: вона мала лише три єпархії, але пізніше війна і переслідування спричинили те, що українці роз’їхались по всьому світі. І сьогодні ми маємо найбільш присутню в світі Східну Церкву. І сьогодні знову повторюється те саме: люди приїжджають і довкола чого гуртуються? Довкола наших парафій, тому наші парафії чисельно зростають. Я думаю про це особливо владика знає, як є в Канаді чи в інших країнах, бо всі свідчать, що багато людей приїжджають і вони гуртуються довкола наших парафій.
Ви згадували, що є люди, які в дорослому віці починають приходити до церкви, бо там вони почуваються прийнятими і бачать готовність допомогти. Які плани має катехитична комісія, щоб вести цих людей до поглиблення віри через катехизацію для дорослих?
Назар Дуда: Насправді Церква навчає, що пріоритетом мають бути дорослі, займатися катехизацією дорослих, а особливо сім’ї. І ми маємо не стільки катехизувати дітей, а маємо допомогти сім’ям катехизувати їхніх дітей. Тобто, ці школи, власне, мають розвиватися за рахунок того, що батьки приводять дітей, але самі також проводять катехитичні зустрічі. І сьогодні є величезний запит. Наприклад, минулого тижня до мене зателефонувала жінка з Харкова і каже: “Я вже на пенсії два роки. А чи можу я до вас прийти? Бо кажуть, що вас ще навчають віри”. Тобто люди шукають, не знають, де звернутися. Одна з найбільших відповідей які ми пропонуємо, – це онлайн навчання, на яке численні люди зі Східної України, із Заходу, із за кордону кожного року подаються, щоби в нас навчатися, пізнавати віру. Не для того, навіть, щоб стати катехитом, а хочуть просто пізнати Христа, бо я є християнами. І сьогодні дистанційне навчання якраз дає ту нагоду проводити такі зустрічі. Водночас, є небезпека, що якщо навчання тільки дистанційне, воно втрачає певний ефект. Тому ми одночасно маємо постійно думати про очні зустрічі. Але також зараз бачу різні спільноти, рух християнських сімей, які від парафії до парафії їдуть і свідчать, починають організовувати на інших парафіях такі рухи, біблійні спільноти. Сьогодні ми запускаємо програми підготовки провідників біблійних спільнот, які також навчаються і провадять ці спільноти. Звичайно, ми б хотіли, щоб всі п’ять мільйонів греко-католиків активно брали участь. Але працюємо поступово. Найцінніше, що вони самі починають шукати, бо силою нікого не приведеш. Якщо ж людина прагне, ми можемо допомогти, ми можемо підштовхнути, надати ресурси. Ресурси є різні: книжки, навчальні пропозиції, онлайн-ресурси.
Останнє запитання до Вас, Владико. Ви цими днями зустрінете, як ми вже сказали, дуже велику кількість, можливо, і найбільшу кількість наших катехитів. Що буде вашим основним посланням до них? Що б ви хотіли, щоб у них залишилося в серці?
Владика Михайло: Так, Ювілей не буде курсом навчання чи чимось подібним, але дійсно нагодою заохотити, щоб вони розуміли, що їхня місія в Церкві є дуже важливою і потрібною. Вони є величезною допомогою у виконанні місії Церкви. І я б хотів, щоб вони це розуміли. Ми також шукаємо можливості, щоб вони отримували підвищення кваліфікації на духовному рівні, але також, очевидно, в розвитку. Вони розуміють, що це також дуже важливо. Вони усвідомлюють, що це дійсно покликання. І я не можу уявити собі, що парафії могли б існувати без катехитів.
Чи Ви пам’ятаєте свого першого катехита чи катехитку?
Владика Михайло: О так. І цікавий момент полягає в тому, що це був чоловік, мирянин. В нас там були також і сестри, але переважно були миряни. І це мені запам’яталося. Це залежить від людини. Якщо катехит дуже завзятий, відданий, дитина це розуміє і відчуває. Я навіть пам’ятаю деякі лекції. Він говорив з різними прикладами, і це було дуже-дуже цікаво. Так, я пам’ятаю.
Катехити повинні пам’ятати, що серед тих, кого вони навчають чи передають віру, будуть майбутні єпископи…
Владика Михайло: Так, це правда. Це може зробити враження на людину на все життя.
Світлана Духович – Ватикан
Ювілей катехитів: без них неможливо уявити собі парафії – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-09/yuvilej-katehytiv-intervyu-vladyka-kvyatkovskyj-nazar-duda.html
Українська передача 25.09.2025. – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2025/09/ukrainian-programme-25-09-2025.html
ЮВІЛЕЙ КАТЕХИТІВ – БЕЗ НИХ НЕМОЖЛИВО УЯВИТИ СОБІ ПАРАФІЇ – джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=oFCvtTC3Qi4
Інформаційний випуск Радіо Ватикану 25.09.2025. – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2025/09/ukrainian-news-25-09-2025.html
о. Петро Фостик
