Історії, радощі та труднощі сімей представлені у 14 стаціях цьогорічної Хресної дороги, яку Папа Франциск очолить у Колізеї у Велику П’ятницю. У Ватикані оприлюднили тексти роздумів.
Сім’ї у своїй щоденності: радість спільної любові, проблеми спільного життя, стурбованість долею дітей, страждання, викликане хворобами, втрата дорогої особи, вимушена міграція та жахіття війни. В рік, присвячений роздумам про сім’ю в сучасному світі в світлі Апостольського напоумлення «Amoris Laetitia», Папа Франциск попросив сім’ї приготувати роздуми на Хресну дорогу, яку він очолить у Римському Колізеї у Велику П’ятницю, 15 квітня 2022 року. Страсті Господні будуть передані через конкретний досвід окремих сімей, які представляють сім’ї всього світу. Родини, що свідчать про ці ситуації, будуть також почергово тримати та нести хрест під час молитви, тексти якої прес-служба Святого Престолу поширила у п’ятницю, 11 квітня.
Теми, обрані для роздумів, не відповідають класичним стаціям Хресної дороги. Своїм життєвим досвідом і свідченням віри діляться молода подружня пара, родина місіонерів, пара похилих віком, що не мали дітей, багатодітна сім’я, родина, що має дитину з інвалідністю, сім’я, що провадить дитячий будинок сімейного типу, родина, що опікується хворою матір’ю, прийомна сім’я, вдова з дітьми, сім’я, що втратила дитину, сім’я, що виростила богопосвячених осіб. Під час ХІІІ стації, присвяченої у цій версії роздумам про смерть Ісуса на хресті, хрест триматимуть сім’ї українки та росіянки, що разом працюють у госпісі. Сім’я мігрантів буде представлена у заключній XIV зупинці.
«Навколо – смерть. Здається, що життя втрачає цінність. Все змінюється через лічені секунди. Існування, перебіг днів, безтурботний зимовий сніг, забирання дітей зі школи, робота, обійми, дружба… все. Несподівано все втрачає цінність. “Де Ти, Господи? Де Ти сховався? Ми хочемо свого колишнього життя. Чому все це? Якою є наша провина? Чому Ти нас покинув? Чому Ти покинув наші народи? Чому Ти в такий спосіб розділив наші сім’ї? Чому ми втратили бажання мріяти та жити? Чому наші землі стали такими ж темними, як Голгота?”. У нас не залишилося сліз. Гнів поступився місцем зневірі. Ми знаємо, що Ти нас любиш, Господи, але ми не відчуваємо цієї любові, й це доводить нас до відчаю. Прокидаємося вранці й протягом кількох секунд почуваємося щасливими, але відразу згадуємо про те, наскільки важко буде примиритися. Господи, де Ти? Промов серед мовчання смерті та поділів і навчи нас творити мир, бути братами й сестри, відбудувати те, що бомби хотіли би знищити».
Саме під час цих роздумів-молитви хрест буде в руках Ірини та Альбіни, які будуть під ним разом зі своїми сім’ями. Вони прибули до Італії два десятиліття тому, а сьогодні працюють у відділенні паліативної опіки, служачи пацієнтам, які перебувають на важких стадіях хвороби, на термінальній стадії життя, і яким, на перший погляд, вже нічим не можна допомогти. Однак, це не так: можна полегшувати біль, повертаючи гідність людській особі. Сьогодні їхні голоси, кожного дня близькі зі страждаючими, виражають сподівання на мир.
о. Петро Фостик
