На Закарпатті проголошено блаженним мученика отця Петра Павла Ороса. Його мученицька смерть стала свідченням віри та вірності Євангелію, а його приклад заохочує християн бути винахідливими в любові.
Україна має чергового мученика, прославленого на вівтарях. У сьогодні, 27 вересня 2025 року, в с. Білки на Закарпатті відбулася урочиста беатифікація мученика за віру греко-католицького священника Петра Павла Ороса. Він віддав своє життя, залишаючись вірним Богові та Церкві, і став символом незламності та свідком віри. Божественну Літургію з цієї нагоди в селі, де священник був парохом, очолив Преосвященний владика Теодор Мацапула, Єпископ Мукачівський, а чин беатифікації, представляючи Святішого Отця Лева XIV, здійснив кардинал Ґжеґож Рись, Архиєпископ Лодзький з Польщі. Він зачитав латинською мовою Апостольський лист Папи Лева XIV, яким проголошується мучеництво отця Петра Павла Ороса, а датою літургійного вшанування призначено 27 серпня. Апостольський нунцій в Україні архиєпископ Вісвальдас Кульбокас зачитав цей документ українською мовою. Під спів величання блаженному священномученикові урочисто внесено його мощі. У цій визначній події єдналися у молитві, зокрема, Блаженніший Святослав Шевчук, Глава і Отець УГКЦ, Голова конференції римо-католицьких єпископів в Україні єпископ Віталій Скомаровський, єпископи обох обрядів з України та з-за кордону, зокрема, очільники греко-католицьких Церков Словаччини та Угорщини, численне духовенство, монашество й вірні.
Мученик Петро навчав своїм життям
У своїй проповіді кардинал звернув увагу, насамперед на пам’ять, яку зберегли вірні про блаженного. Він зазначив, що «ті, які його вбили, хотіли також вбити і пам’ять про нього. Але цього не сталось! Отець Петро збережений у вашій пам’яті!». Саме пам’ять про нього, «виразилася десятками свідчень, які привели його сьогодні до небесної слави» – промовив Кардинал Гжегож Рись. Далі проповідник зазначив, що «не збереглося жодної написаної з його проповідей, ані одна з його так численних катехиз – жодного письмового тексту. Він не навчав писаним словом; важливішим від того, що говорив, було те, як він жив. Він навчав життям. Прикладом». «У сьогоднішньому світі, розшарпаному страшними війнами, розділеному як ніколи – у світі, де людина втратила здатність глибокої зустрічі і страждає страшною самотністю ми потребуємо людей, як отець Петро», – додав кардинал. На звершення проповіді він підкреслив, що блаженний Петро Павло Орос «стоїть поруч зі своїм єпископом і вчителем, мучеником, блаженним Теодором Ромжою», а також із «численними співбратами-священниками, як і він: арештованими, переслідуваними, катованими, вбитими, померлими у тюрмах. Стоїть і навчає нас…любові!».
Життєвий шлях блаженного
Петро Павло Орос народився в с. Бірі 14 липня 1917 року, неподалік Ньїредьгази, тоді ще в Австро-Угорській імперії, у священничій родині отця Івана Ороса та його дружини Єлизавети Раковської. В ранньому дитинстві осиротів, виховувався в сімʼях родичів. У 1937 році, відчувши покликання продовжити сімейну традицію як священник, вступив до семінарії в Ужгороді, а 18 червня 1942 року був неодруженим рукоположений на священника у селі Доманинці Мукачівської греко-католицької єпархії, і одразу скерований на служіння в с. Великі Ком’яти. Вже за два роки Закарпаття було зайняте червоною армією, а з нею прийшли переслідування Церкви, терор, погрози, арешти, заслання на Сибір, убивства. Це не знищило дух отця Петра Ороса. У часи заборони діяльності Церкви отець Петро служив по ночах. Уночі переходив від села до села, служив Літургію, сповідав, хрестив, вінчав, хоронив, а передусім звіщав Добру Новину. Багаторазово його затримувала міліція, брали на допити, які супроводжувалися побиттями. Незважаючи на переслідування та побиття, він жодного разу не нарікав, але завжди казав, що Церква воскресне.
Мученицька смерть
Смерть отця Петра Ороса, як і все його життя, прийшла до нього в дорозі, в русі. Він поспішав до помираючого, проте цього разу не встиг. 28 серпня 1953 року офіцер міліції не дозволив йому сісти на потяг у селі Сільце, і в декількох метрах від придорожнього хреста, вистрілив йому в голову, через що священник помер. Блаженний мученик Петро Павло Орос залишився вірним Христові, своєму покликанню та своїм вірним, служачи їм аж до останнього подиху. Свідчення його віри та вірності Євангелію є силою та заохоченням для всіх християн. Папа Франциск 5 серпня 2022 р. затвердив декрет Дикастерії в справах визнання святих про визнання мучеництва.
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
Блаженний Петро Орос: поряд з іншими мучениками навчає нас любові – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-09/blazhennyj-petro-pavlo-oros.html
Папа про беатифікацію отця Петра Ороса: просимо його заступництва для України
Майже одночасно з проголошенням блаженним отця Петра Ороса, що відбувається під час урочистої Божественної Літургії в Білках, що на Закарпатті, Папа Лев пригадав про цю подію під час ювілейної загальної аудієнції.
Звертаючись до вірних під час ювілейної загальної аудієнції у суботу, 27 вересня 2025 р., Папа Лев XIV пригадав про беатифікацію отця Петра Ороса із Мукачівської греко-католицької єпархії:
«Сьогодні в Білках, що в Україні, відбувається беатифікація священника Петра Павла Ороса з Мукачівської єпархії, який був вбитий у 1953 році в ненависті до віри. Коли заборонили Греко-Католицьку Церкву, він залишився вірним Наступникові святого Петра і продовжував сміливо виконувати своє служіння підпільно, усвідомлюючи ризики. Просимо заступництва цього нового блаженного, щоб він випросив для дорогого українського народу силу витримати у вірі та надії, всупереч трагедії війни».
Vatican News
Папа про беатифікацію отця Петра Ороса: просимо його заступництва для України – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2025-09/papa-pro-beatyfikaciyu-o-petra-orosa-prosimo-joho-zastupnyctva.html
Божественна Літургія онлайн з нагоди беатифікації отця Петра Павла Ороса – Джерелo: https://zhyve.tv/video/8192-bozhestvenna-liturgiya-onlayn-z-nagody-beatyfikatsiy-ottsya-petra-pavla-orosa/
Від села до села, від дому до дому…
Здається, такий стиль життя став притаманним Петру Оросу ще задовго до приходу радянської влади…
… Син Людський
не має де голову прихилити…
Петро Павло Орос народився в с. Бірі 14 липня 1917 року, неподалік Ньїредьгази, тоді ще в Австро-Угорській імперії, у священничій родині отця Івана Ороса та його дружини Єлизавети Раковської. На три роки старшого брата звали Іван. Пізніше він також стане священником, за що буде засланий в Сибір.
Вже з дитинства Петрові довелося багато мандрувати: коли йому було трохи більше року, помер його батько, і мати з двома синами переїхала до свого батька в с. Березники. За два роки мама виходить заміж за нотаря Тібора Дудинського і переїжджає із синами до нього в сусіднє село Керецьки. Коли Петрові було неповних дев’ять років, помирає його мати, вітчим одружується вдруге, а за рік відсилає його разом із братом в с. Скотарське до родини о. Олександра Сабова, дружина якого Анна Орос була сестрою їхнього діда, і водночас хресною мамою Петра. За п’ять років родина переїжджає до Мукачева з причини виходу отця Олександра на пенсію. А вже за рік, після смерті отця Олександра, Петро переїжджає до о. Андрія Сабова і його родини в с. Сокирниця.
Від самого початку життя Петра Ороса було позначене хрестом: смерть батька, смерть матері, відкинення, неприйняття, переїзди, зміни родин, кордонів, держав… Сам Бог готував Петра до місії, яку для нього визначив – нести Добру Новину тим, які страждають, не мають найнеобхіднішого, втрачають рідних…
… Я можу все в тому,
хто укріплює мене…
Петро Орос у 1937 році, відчуваючи покликання продовжити сімейну традицію як священник, вступив до семінарії в Ужгороді, а 18 червня 1942 року був рукоположений на священника неодруженим, в селі Доманинці Мукачівської греко-католицької єпархії, і одразу направлений на служіння в с. Великі Ком’яти.
Вже за два роки Закарпаття було зайняте червоною армією, а з нею прийшли переслідування Церкви, терор, погрози, арешти, заслання на Сибір, убивства…
Це зовсім не знищило дух отця Петра Ороса. Він, як і до того, служив людям, спершу у Великих Ком’ятах, з 1946 року – в Білках, а з 1949 року – підпільно, переховуючись, по всій Боржавській долині. Це був чоловік молитви, миру, пошани до кожної людини. Його безмежна щедрість викликала навіть непорозуміння, адже він дарував щойно подаровані черевики або піджак першому зустрічному потребуючому. Він не думав про себе, лише про інших. Коли хтось потребував його допомоги, для нього не існувало ні дня, ні ночі.
… мати Ісуса і мати наша…
Отець Петро був великим шанувальником Богородиці. Вона стала для нього справжньою Матір’ю, яка супроводжувала його в дорозі, втішала його у болях та додавала відваги у випробуваннях. З молодих років Петро не випускав з рук вервицю, навчав на ній молитись як дітей, так і старших. В часи переслідувань він завжди носив із собою ікону Ченстоховської Богородиці, і ставив її на імпровізованому престолі в кожному домі, де служив Літургію. Він навіть вітався: «Слава Ісусу Христу і Марії».
… Я не лише вірю в Нього,
але й люблю Його…
У часи заборони діяльності Церкви отець Петро служив по ночах, адже вдень переміщуватися було вкрай небезпечно. Вночі переходив від села до села, служив Літургію, сповідав, хрестив, вінчав, хоронив, а передусім звіщав Добру Новину. Багаторазово його затримувала міліція, брала на допити, які супроводжувалися побиттями. Ніколи ніхто не чув з уст отця Петра кривого слова, навіть щодо ворогів, щодо тих, які його ненавиділи. Він завжди казав, що Церква воскресне…
На одному з допитів офіцер КДБ запитав у священника: «Невже ви, молода людина, вірите в Бога?», на що почув відповідь отця Петра: «Я не лише вірю в Нього, але й люблю Його».
… Ми маємо щастя,
що можемо терпіти за наше святе віросповідання…
У кінці травня 1953 року отця Петра на дев’ять днів посадили до в’язниці в Ужгороді. Коли його відпустили, у нього запитували, чи били його. Він відповідав: «Ні, не били, навпаки – я проводив їм реколекції. Приходили великі начальники, ставили питання щодо релігії – яка різниця між нами і православними, що таке Євхаристія, Сповідь і т.д., а я все пояснював. Не били, але майже відразу випустили». Одному з офіцерів Петро Орос навіть подарував вервицю і навчив його на ній молитися.
Отця Петра відпустили, даючи йому обіцянку вільно переміщатися, працювати і зробити собі паспорт. Навіть шкода йому було, що його відпустили на свободу. Він казав: «Я цьому не радий. Воліли би мене закрити, бо і там люди чекають на Слово Боже».
… віру зберіг…
Смерть отця Петра Ороса, як і все його життя, прийшла до нього в дорозі, в русі. Він поспішав до помираючого, проте цього разу не встиг. 28 серпня 1953 року офіцер міліції не дозволив йому сісти на потяг у селі Сільце, і в декількох метрах від придорожнього хреста, вистрілив йому в голову, від чого священник помер.
… На світі нічого не є кращого,
як терпеливо, хотячи, терпіти за Христа…
Його вбивство відразу ж було визнано мученицькою смертю. Хоча його тіло залишалося захованим аж до розпаду Радянського Союзу, пам’ять про нього не згасала в серцях вірних.
Роки комуністичного режиму не змогли знищити пам’ять про святість отця Петра. Були люди, які знали, що його поховано на території міліцейського відділку в містечку Іршава. Одразу після падіння Радянського Союзу розпочались пошуки останків священника, які увінчались віднайденням та перепохованням отця в каплиці біля церкви в селі Білки 28 серпня 1992 року.
Життєпис отця Петра Павла Ороса – Джерелo: https://mgce.uz.ua/blog/beatifikatsiya-petra-orosa/zhittepis-ottsya-petra-pavla-orosa/
Більше про життя і діяльність священномученика o. Петра Павла Ороса, можна дізнатися за посиланням:
Апостольська столиця оголосила дату беатифікації священномученика Петра Павла Ороса – Джерелo: https://synod.ugcc.ua/data/apostolska-stolytsya-ogolosyla-datu-beatyfikatsiy-svyashchennomuchenyka-petra-pavla-orosa-17491/
Матеріали з тегом «Мукачівська греко-католицька єпархія» – Джерелo: https://synod.ugcc.ua/data/tag/%D0%9C%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%87%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D0%B3%D1%80%D0%B5%D0%BA%D0%BE-%D0%BA%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0%20%D1%94%D0%BF%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%8F/
Петро Павло Орос – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Джерелo: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%B2%D0%BB%D0%BE_%D0%9E%D1%80%D0%BE%D1%81
Отець Петро Орос – український мученик із Закарпаття | Живе інтерв’ю – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=-iO8qpx_G1w&t=20s
Petro Oros – Джерелo: https://pl.wikipedia.org/wiki/Petro_Oros
Життєпис отця Петра Павла Ороса – Джерелo: https://mgce.uz.ua/blog/beatifikatsiya-petra-orosa/zhittepis-ottsya-petra-pavla-orosa/
П’ята паломницька хода з м. Іршава до с. Білки на честь мученика отця Петра Ороса – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=LFa_s_MaFM4
Від Іршави до Білок віряни прощею вшанували пам’ять отця Петра-Павла Ороса – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=fblksPxoS18
Новий святий – отець Петро Павло ОРОС| Володимир МОРОЗ – Джерелo: https://radiomaria.org.ua/zovsim-skoro-novii-svyatii-otec-petro-pavlo-oros-volodimir-moroz-youtube-14772
Українська передача 27.09.2025 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2025/09/ukrainian-programme-27-09-2025.html
«Ще один син української землі піднесений на престоли Господньої слави», — Глава УГКЦ на беатифікації Петра Павла Ороса – Джерелo: https://ugcc.ua/data/shche-odyn-syn-ukraynskoy-zemli-pidnesenyy-na-prestoly-gospodnoy-slavy-glava-ugkts-na-beatyfikatsiy-petra-pavla-orosa-7543/
«Ще один син української землі піднесений на престоли Господньої слави», — Глава УГКЦ на беатифікації Петра Павла Ороса – Джерелo: https://ugcc.ua/data/shche-odyn-syn-ukraynskoy-zemli-pidnesenyy-na-prestoly-gospodnoy-slavy-glava-ugkts-na-beatyfikatsiy-petra-pavla-orosa-7543/
† БЕАТИФІКАЦІЯ ПЕТРА ОРОСА | Божественна Літургія онлайн | 27.09.2025 – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=_6lQuCnkIxY&t=10790s
БЛАЖЕННИЙ O. ПЕТРО ОРОС – ПОРЯД З ІНШИМИ МУЧЕНИКАМИ НАВЧАЄ НАС ЛЮБОВІ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=zqohCKyPmgY
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid0368UCZoBBccp9RhW5MXSXgiLarevspW3aYD2N43mTSTuCefVmUjj2vq7J1QnHNns3l
о. Петро Фостик
