В інтервʼю для ватиканських медіа з нагоди Ювілею богопосвяченого життя, отець Роберт Лисейко, Генеральний Настоятель Василіянського Чину святого Йосафата, ділиться думками про те, що означає бути богопосвяченою особою в сучасному світі, які найбільші виклики постають перед українським чернецтвом у час війни і як отці василіяни допомагають тим, хто найбільше страждає в цей важкий період.
Цими днями у Римі відбувається Ювілей богопосвячених осіб. Вони прибули сюди з різних країн світу, щоб взяти участь у ювілейних подіях, помолитися і поспілкуватися. Усіх їх об’єднує те, що вони відчули покликання до ближчого перебування з Господом, а відмінність полягає в конкретних обставинах, у яких вони стараються жити цим покликанням. Отець Роберт Лисейко, Генеральний Настоятель Василіянського Чину, розповідає в інтерв’ю для ватиканських медіа про виклики, що стоять перед богопосвяченими особами в Україні в час війни та про віру, яка стає зрілішою. «Вміти вислухати і могти вислухати – це новий виклик для нашого чернецтва», – зазначає він. В такі темні часи в людей з’являється багато запитань про віру, і як зауважує наш співрозмовник, сама віра потрапляє в кризу. Тому війна – це також можливість «зрости в нашій вірі і змінити наш образ Бога», Бога який діє в нашому житті через інших людей. «Бог не робить замість нас, але Бог робить разом з нами», – підкреслює він.
Отче Роберте, з нагоди Ювілею богопосвяченого життя я хотіла би, насамперед, запитати, що означає бути богопосвяченою особою у 2025 році?
Я думаю, що в наш час бути богопосвяченою особою означає, передусім, бути людиною. Людиною віруючою, яка вирішила своє життя і своє діяння посвятити більш глибоко Богові, для того щоби мати більше часу на особисті стосунки з Богом, мати більше часу чинити Божі діла милосердя і також мати час для того, щоб жити разом з іншими, які прагнуть глибшого духовного християнського життя.
На Вашу думку, які цінності богопосвячені особи допомагають плекати сучасним суспільствам?
Я би тут сказав дещо обширніше. Ми інколи бачимо богопосвячених осіб як певну групу волонтерів, які виконують в Церкві ту чи іншу функцію: хтось займається лікарнями, хтось школами тощо. Але ми, з іншого боку, також бачимо в Католицькій Церкві дуже багато різних волонтерів, які готові посвятити частину свого часу для того, щоб робити ці діла милосердя. І деколи виникає запитання: «А яка ж різниця між тими волонтерами мирянами і богопосвяченими особами, які називають цю свою специфічну діяльність своєю харизмою?». Я думаю, що зводити богопосвячене життя лише до певної специфічної діяльності є хибно, бо суть – інша: немає значення, які діла ми виконуємо назовні, а те, що є основою. Я вважаю, що в наш час найбільш цінним, що може дати богопосвячене життя світові, є вміння жити в глибшій єдності з Богом і вміння жити разом в одній спільноті осіб, яких об’єднують цінності, яких об’єднує Господь Бог. Бо ми живемо в такому дуже фрагментованому світі, де кожен сам за себе, де, інколи, людям дуже важко знайти час для інших. І саме в богопосвяченому житті було би найціннішим давати свідчення радості автентичного спільного життя, об’єднаного довкола Бога, в якому ми ділимося тим, що маємо, де ми поділяємо наші цінності, де ми вміємо разом переживати ті чи інші труднощі, їх долати, не втрачаючи єдності одні з одними.
Отче, війна в Україні триває вже понад три з половиною роки. Якими є найбільші виклики, з якими стикаються українські ченці та черниці в такий складний період?
Я думаю, що головний виклик – цей той самий виклик, з яким стикається український народ: це постійна відсутність почуття безпеки, постійний стрес, невпевненість у завтрашньому дні. Тому що ми не знаємо, де впаде ракета чи куди прилетить дрон. Інший виклик, який стосується душпастирства, – це вміння і здатність приймати і вислуховувати багатьох людей, які несуть свої рани і травми, спричинені війною, і які шукають осіб, які мають час і готові просто вислухати. Завжди було так, що при монастирях гуртувалися ті люди, які потребували, щоб хтось їх послухав, їх почув, бо знали, що там є люди, які мають для них більше часу, ніж інші. І саме вміти вислухати і могти вислухати – це новий виклик для нашого чернецтва. Зокрема, тому що в такій ситуації потрібно вміти подбати і про себе, про своє ментальне здоров’я, щоб зберегти себе, щоб могти іти й служити тим людям, які нас потребують. І, звичайно, знаєте, в часі війни завжди є певне прагнення зробити більше, тому існує небезпека переступити певну межу і втратити ментальне здоров’я, фізичне здоров’я через бажання героїчних актів. Це також важливо, але назагал ми повинні зберігати цю рівновагу, дбати достатньо про себе для того, щоб могти служити іншим, і зберігати цей альтруїзм, не вдаючись до егоїзму. Думаю, що саме ця рівновага в часі війни – це найбільша річ, яку ми повинні намагатися зберегти, щоб справді могти зараз, а також і після війни, допомагати тим людям, які будуть потребувати нашої допомоги.
Темою цього ювілейного року є надія. Чим, на Вашу думку, є надія? І чи змінилося Ваше сприйняття цього поняття за цей час війни?
Я думаю, що в цьому часі війни ми бачимо, що надія є великою внутрішньою силою, яка допомагає нам зберігати внутрішню цілісність особи. Бо коли ми не маємо сподівання на якесь краще майбутнє, то наше життя, фактично, втрачає будь який сенс. Ми надіємося, що щось зміниться, що буде краще, що зло буде подолано, війна не буде тривати вічно – ця надія допомагає нам рухатися вперед. Це рушійна сила, енергія, яка допомагає не зупинитися, не розчаруватися, не закритися в собі, але йти далі. І я дуже сподіваюся, що саме приклад богопосвячених осіб, їхнього спільного життя, буде прикладом надії. Тобто, що бачачи їхній приклад, люди розумітимуть, що нас очікує щось в майбутньому, щось інше і краще. А зокрема, основна наша надія як християн – це осягнути життя вічне. І даючи приклад віри в життя вічне через своє служіння як богопосвячені особи, ми допомагаємо зберегти віру у нашому народі.
Мабуть, особливо для тих, хто втратив своїх рідних…
Я думаю, що один аспект – це для тих, хто втратив своїх рідних. Але це також особливий виклик для тих, хто, можливо, десь на фронті, бачачи багато смертей, ставить собі запитання: “Чому Бог не втручається в такій несправедливій, жорстокій ситуації?”. І саме там бачити якусь надію, що ця пролита кров пролилася не просто так, але що вона принесе якийсь багатий плід – це великий виклик для тих людей.
Окрім цієї теми справедливості, Божої справедливості, які ще питання, теми, пов’язані з вірою, на Вашу думку, найскладніше порушувати тепер?
Я думаю, що насамперед, сама віра потрапляє в кризу. Постає питання віри: “В якого Бога ми віримо?”, “Як ми розуміли Бога до цього часу?”. Якщо ми сподівалися, що Бог, будучи Всемогутнім, може зробити в будь-який момент чудо, а зараз ми бачимо стільки зла, і бачимо, як багато людей молиться і просить Бога про те, щоб війна зупинилися, і їм здається, що Бог не відповідає, – така віра входить в кризу. І можливо, власне, війна є нагодою зрости в нашій вірі та змінити наше бачення Бога. Тому що Бог рідко діє безпосередньо через якісь великі чуда. Зазвичай, Бог діє через інших людей: Бог в наше життя посилає добрих людей, які нам допомагають. Такими сьогодні є багато волонтерів, людей доброї волі в Україні, поза Україною, які допомагають тим, хто потерпів від війни, хто не має найнеобхіднішого. Сьогодні Бог діє через руки наших воїнів, які обороняють свій народ, воюють. Бог їм дає силу, ласку, щоб вони могли це робити. Інколи ми дивуємося надлюдським можливостям наших солдатів. Але це стається не просто так: це стається з Божої ласки, і в такий спосіб Бог допомагає нам боротися зі злом. Бог не робить замість нас, але Бог це робить разом з нами.
Отче, Чин святого Василія Великого в Україні, а як і інші Чини і Згромадження, та й уся Церква, від початку повномасштабної війни стоять поруч з людьми, допомагають і підтримують. Якими тепер є найголовніші напрямки, де залучені отці василіяни для того, щоб допомогти тим, хто страждає?
Найбільш обширний напрямок – це є такий типовий для богопосвячених осіб, про який я щойно згадував: йдеться про те, щоб мати час і можливість приймати людей, які зранені війною, чути їх, вислуховувати їх, не обов’язково давати якісь дуже мудрі поради – їх годі інколи знайти – але просто мати час для цієї людини, яка відчуває потребу виговоритися. Це, напевно, найбільш важлива річ. Також наші монастирі стали прихистком для багатьох біженців, зокрема на початку війни. І, звичайно, це порушило певний спокій, комфортний спокій наших монастирів. Але, з іншого боку, це також стало нагодою стати ближче до тих людей, відчути терпіння людей, які приїхали зі сходу, які бачили жахіття війни, для того, щоб також навчитися разом з ними співпереживати, співчувати в цьому терпінні, яке вони в собі несуть. Деякі наші ченці їздять на фронт, допомагають солдатам в різний посильний спосіб, і також як капелани-волонтери. І звичайно, також в наших монастирях в Україні і поза Україною часто проводяться ті чи інші збірки для того, щоб допомогти на фронт тим необхідним, в потребах, які мають зараз наші воїни. Й інша важлива річ, про яку, можливо, ми дуже часто забуваємо, бо ми переважно дивимося на щось таке зовнішнє, що робиться нашими руками, – це те, що наші ченці моляться за мир. Я думаю, що всі богопосвячені особи, так само як і весь український народ, ті люди, які вірять в Бога, моляться за мир, і завдяки цьому також Бог дає нам силу, щоб стримувати ворога, щоби вистояти, вижити в той скрутний час. Час, коли, здавалося б, мало бути багато зневір’я. Можливо, десь воно і є, але назагал ми бачимо, наскільки мужньо наші воїни і наш народ стоять в цій війні, опираються ворогу, бажають своєї свободи на своїй землі.
Світлана Духович – Ватикан
Богопосвячені особи в часи війни: хранителі віри та надії – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-10/otets-robert-lisseiko-pro-bogoposvyachene-zyttya-syogodni.html
Українська передача 09.10.2025 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2025/10/ukrainian-programme-09-10-2025.html
БОГОПОСВЯЧЕНІ ОСОБИ В ЧАСИ ВІЙНИ – ХРАНИТЕЛІ ВІРИ ТА НАДІЇ – ІНТЕРВ’Ю З О. РОБЕРТОМ ЛИСЕЙКОМ ЧСВВ, – ГЕНЕРАЛЬНИЙ НАСТОЯТЕЛЬ ВАСИЛІЯНСЬКОГО ЧИНУ СВЯТОГО ЙОСАФАТА. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=-VTS3MhN39A
Інформаційний випуск Радіо Ватикану 09.10.2025. – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2025/10/ukrainian-news-09-10-2025.html
о. Петро Фостик
