«У моїй бібліотечці книжки Ратцінґера стоять обік творів св. Августина. Бо це теолог саме такого рівня. Він увійде в історію, його згадуватимуть і через десятки років», — так вважає кардинал Крістоф Шенборн.
На його переконання, Венедикта XVI можна справді вважати одним з отців або вчителів Церкви. «Він — те, чим кардинал Ньюмен був для Церкви ХІХ століття, а Тома чи Бонавентура — для Середньовіччя. Найближче йому, однак, до Августина, бо, як і він, умів бути водночас пастирем і великим теологом». Про це зазначає католицький суспільно-релігійний інтернет-часопис «CREDO» із посиланням на інтернет-видання «KAI».
Нинішній митрополит Відня зустрівся з Йозефом Ратцінґером у 1972 році як студент теології в Регенсбурзькому університеті. Саме там майбутній папа прославився як видатний теолог та істинний майстер слова, каже кардинал Шенборн.
«Для мене папа Венедикт був насамперед — і надалі залишається — великим учителем. Я був його студентом, багато від нього навчився. І не я один. Він був учителем для цілої Церкви і не тільки, завдяки своїй теології, в якій так багато мудрості, світла, ясності. Але для мене особисто він був не тільки вчителем, але також батьком. Бо вчитель не тільки навчає, він ще провадить, відкриває, вказує горизонти. І всі ті роки, коли я міг співпрацювати — спершу з професором, а потім із кардиналом Ратцінґером і, врешті, з папою Венедиктом, — були для мене істинним даром духовного батьківства. Я не вагаюся називати його саме так. Потім, за 50 років стосунків, між нами розвинулася справжня дружба». «Ця дружба була для мене великим даром. Це була і є повага, але передусім — людська і християнства близькість». Їхні зустрічі були завжди сердечні та сповнені гумору.
Після Венедикта XVI залишаться насамперед його твори. Він перший за багато століть папа-теолог, істинний майстер богослов’я». Богословська спадщина, яка на сьогодні становить 16 томів, це «шедевр теології», каже кардинал Шенборн. Венедикта запам’ятають не лише як теолога, але як папу, який насправді хотів будувати мости, що стояли би на опорах правди, справедливості й милосердя.
Кардинал не сподівався відставки Венедикта з папського правління. «11 лютого 2013 року було шоком, безсумнівно. Але я від першої миті мав враження: він вчинив правильно, він знає, що краще для Церкви і для нього самого. І сказав це з усім смиренням: я більше не можу цього робити, завдання надто велике, потрібен хтось молодший. Смирення було великою рисою його понтифікату. Він змінив образ папства. Образ „папи на висотах, який залишається очільником до пізньої старості“, олюднився, і йому можна висловитися також як людині. Так він відчинив двері, якими не всі його наступники зможуть пройти, але він їх прочинив. Це було дуже важливо і далекоглядно», — сказав митрополит Віденський в інтерв’ю для телеканалу ORF.
«Йозеф Ратцінґер був насправді дуже несміливою людиною. Тим більше дивували його жести відкритих рук на самому початку понтифікату. Папство дозволило йому наблизитися до людей. Венедикт XVI сяяв великою доброзичливістю, і донині має численних шанувальників», — звернув увагу кардинал Шенборн.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
о. Петро Фостик
