Дев’ята передача з нашого циклу, присвяченого спадщині Другого Ватиканського Собору в контексті Ювілею 2025 року, має на меті розповісти про дію Божого слова, значення Священного Писання в житті Божого люду та про те, як християнська віра підтверджує силу Божого слова.
Продовжуємо роздумувати над Догматичною конституцією ІІ Ватиканського Собору про Боже Об’явлення Dei Verbum, яка торкається самих основ віри Церкви – Божого Слова, Його об’явлення і передачі через живе Передання і Святе Письмо. Цей документ приніс велику користь для життя Церкви на екзегетичному, богословському, духовному, душпастирському та екуменічному рівнях. У кількох наступних епізодах ми торкнемося важливості Святого Письма в житті Церкви, про що йдеться в останній главі Догматичної конституції про Боже Об’явлення.
Бути причасниками Божого слова
У минулих епізодах ми говорили про особливість божественного натхнення Священного Писання, де Святий Дух провадить священних авторів, щоб Святе Письмо перетворилося на Боже слово. Саме тому неможливо розуміти Боже Об’явлення поза дією Духа. Святе Письмо сповнене розповідей про дію Святого Духа в історії спасіння, зокрема, в житті Ісуса. Святий Дух сходить на апостолів в день П’ятидесятниці (пор. Ді. 2, 1-4) і оживляє їх для місії звіщення Доброї Новини всім народам. Крім того, богоспілкування у Пресвятій Трійці завжди передбачає стосунки між Сином і Святим Духом, яких св. Іриней Ліонський метафорично називає «двома руками Отця».
Звідси випливає той факт, що Слово, яке від початку було з Богом і є Богом (Ів. 1,1), об’являє самого Бога в діалозі любові між Божественними Особами і запрошує нас до участі в цьому діалозі. Тому людина, створена на образ і подобу Бога, Який є любов’ю, може зрозуміти себе тільки в прийнятті Слова і в слухняності дії Святого Духа. А особливість Церкви полягає в усвідомленні фундаментального значення Божого Слова, що стало тілом – Ісуса Христа, єдиного Спасителя і Посередника між Богом та людиною.
Єдність Передання Церкви та Святого Письма
Божий люд є невіддільний від Божого слова. В історії були такі періоди, які не завжди характеризувались збалансованим зв’язком між Церквою та Святим Письмом. Навіть до сих пір існують спроби поставити авторитет Святого Письма незалежно від Церкви і навпаки. Наголос лише на одному з цих двох елементів провокує небезпечний ризик абсолютизації. У першому випадку Святе Письмо розглядається як єдина норма віри, відокремлена від церковного виміру. Натомість Передання Церкви і Священне Писання є нерозривно пов’язані між собою та ведуть до тієї самої мети. Як зазначає Догматична конституція про Боже Об’явлення, те, що Христос об’явив нам для спасіння, повинно залишитись цілісним на віки та передане всім поколінням. «Це й було вірно виконано – як через тих апостолів, які у своєму усному проповідуванні, своїми прикладами й навчаннями передавали те, що отримали з розмов і діл Христових чи пізнали під спонукою Святого Духа, так і через тих апостолів і мужів з їхнього оточення, які під натхненням того самого Святого Духа виклали благовість спасіння на письмі», – читаємо в документі. Бачимо, що життя Божого люду гармонійно вплетене в «народження» Святого Письма. Книги Нового Завіту були насамперед подією Святого Духа, а воднораз наслідком проживання досвіду віри перших християнських громад.
Другий ризик полягає в тому, щоб Церква не жила у світлі Святого Письма, наприклад, схиляючись, як у певні історичні епохи, до форм побожності, позбавлених біблійного підґрунтя. Не існує справжньої молитви без вкоріненості у Святому Письмі. Ба більше, проповідь й церковне життя є життєдайним лише тоді, коли Церква усвідомлює, наскільки живим та дієвим є Боже слово (Євр. 4,12).
У цьому контексті Конституція про Боже Об’явлення пропонує нам образ Церкви, яка шанує Святе Письмо так само як Євхаристію: «вона ніколи не припиняє, особливо в літургії, приймати хліб життя із трапези Божого слова і Тіла Христового та подавати його вірним». Така паралель між Святим Таїнством та Святим Письмом є важливою оригінальністю ІІ Ватиканського Собору, яка виявляє внутрішню силу Церкви. Папа Франциск, відзначаючи цей взаємозв’язок, заохочує, щоб Боже слово дедалі більше ставало серцем кожної церковної діяльності. «Боже слово, яке ми чуємо і звершуємо, насамперед в Євхаристії, внутрішньо насичує і зміцнює християн, і чинить їх здатними бути автентичними свідками Євангелія в щоденному житті», – підкреслює Святіший Отець у Апостольському напоумленні Evangelii gaudium.
Живий голос Євангелія в Церкві
Отож, взаємозв’язок між Святим Письмом й Переданням Церкви є критично важливим для того, щоб Церква могла й надалі передавати об’явлене Боже cлово, ним омолоджуватися та відроджуватися у своєму щоденному житті. «Завдяки Переданню стає відомим для Церкви повний канон Священних Книг, і Святе Письмо стає через Передання глибше зрозумілим і постійно дієвим, – навчає Догматична Конституція про Боже Об’явлення. – Таким чином Бог, що колись був промовив, і далі безнастанно спілкується з Нареченою свого улюбленого Сина, а Святий Дух, через Якого лунає живий голос Євангелія у Церкві, а через неї – у світі, веде віруючих до повної правди і чинить так, що слово Христа в них щедро перебуває (пор. Кол. 3,16)».
Святе Письмо і Передання є засобами у таїнстві Бога і Його безперервного діалогу з людьми. Воно стає живим словом, коли знаходиться у середовищі Передання і християнської громади з дією Святого Духа. Коли Святе Письмо перебуває в Церкві, то стає життєдайним, тобто йому вдається дарувати справжнє життя, освітлюючи особисте, спільнотне й соціальне існування віруючих. Слово Боже набуває всієї своєї сили й здатності осяювати життя віруючих в Євхаристії і, ширше, у всіх Святих Таїнствах, які є потужними знаками зустрічі з Христом.
Святе Письмо формує життя віруючих
Отож, кожен з нас повинен замислитися над тим, як ми використовуємо Святе Письмо. Наприклад, нерідко трапляються спроби інструменталізувати Святе Письмо, коли особа підлаштовує Боже слово під те, що хоче сказати. Деколи така маніпуляція спрямована на демонстрацію переваги над іншими, забуваючи про глибинне значення використаного тексту. Все ж, навіть будучи ув’язненим у двоїстих цілях, Святе Письмо не може втратити свого справжнього сенсу.
Ми повинні дозволити Священному Писанню стати для нас і для всіх, хто до нього звертається, поживою, а також «духовністю», внутрішнім життям та мотивацією. Не йдеться про звичайні душевні утіхи, мрії, благочестиві прагнення тощо, які залишаються лише теорією. Адже коли нам добре у житті, то такі поривання сприяють лише тому, щоб почуватися краще за інших. Натомість Боже слово повинно сформувати в людині нову ментальність та новий спосіб бачення світу. Наука Христа, воплоченого Слова є повновладною (пор. Мр. 1,27), адже може перемінити людину, її мотиви, цілі та фундаментальну життєву орієнтацію. Іншими словами, Боже слово стає ефективним засобом для навернення.
Християни є тими, які визнають Боже слово основою всього. Той, хто будує своє життя на Божому слові, той будує своє життя у міцності й довготривалості (пор. Мт. 7,24). Це особливо потрібно в наш час, коли багато речей, на які ми спираємося, будуючи життя, або на які спокушаємося покладати надію, виявляють свій скороминущий характер. Власність, задоволення і влада рано чи пізно виявляються нездатними реалізувати найглибші прагнення людського серця. Для того, щоб будувати своє життя, людині потрібен міцний фундамент, який залишається навіть тоді, коли людська впевненість зазнає краху.
У такий спосіб формуються слухачі Божого слова, які дають плід у вибудовуванні добрих пріоритетів, та які можуть дивитися на речі Божими очима. Відтак Боже слово освітлюватиме кожну сферу людського життя: сім’ю, школу, культуру, працю та дозвілля. Папа Бенедикт XVI зазначає: «Існує тісний взаємозв’язок між свідченням Святого Письма, як доказ, що його Боже слово дає про себе, і свідченням життя віруючих. Одне передбачає і веде до іншого. – читаємо в післясинодальному Апостольському повчанні Verbum Domini. – Християнське свідчення передає Слово, засвідчене в Писанні. Писання своєю чергою пояснює свідчення, яке християни покликані давати власним життям. Таким чином, хто зустрічає правдивих свідків Євангелія, може констатувати дієвість Божого слова в тих, хто його приймає».
Бібліографія:
ІІ Ватиканський Собор, Догматична конституція про Боже Об’явлення «Dei Verbum» // Документи Другого Ватиканського Собору (1962-1965): Конституції, декрети, декларації. Коментарі, Свічадо, Львів 2014, 7-8, 21.
M. CARDINALI, La Sacra Scrittura nella vita della Chiesa (Quaderni del Concilio, vol. 5), Shalom editrice, 2022, 16-19.
PAPA BENEDETTO XVI, Verbum Domini. Esortazione apostolica postsinodale, in URL: < https://www.vatican.va/content/benedict-xvi/it/apost_exhortations/documents/hf_ben-xvi_exh_20100930_verbum-domini.html > (in 20/02/2025), 97.
PAPA FRANCESCO, Evangelii gaudium, in URL: < https://www.vatican.va/content/francesco/it/apost_exhortations/documents/papa-francesco_esortazione-ap_20131124_evangelii-gaudium.html > (in 09/02/2025), 174.
о. Яків Шумило, ЧСВВ
Віра Церкви (9): Святе Письмо у житті Божого люду – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-03/vira-tserkvy-9-svyate-pysmo-v-zhytti-bozhogo-lyudu.html
ВІРА ЦЕРКВИ (9). СВЯТЕ ПИСЬМО У ЖИТТІ БОЖОГО ЛЮДУ – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=oqR_jeSALpY
Віра Церкви (1). Унікальність християнської віри. – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-1-unikalnist-viry.html
ВІРА ЦЕРКВИ (1). УНІКАЛЬНІСТЬ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ВІРИ. – О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=VLCZwqOIGLQ
Віра Церкви (2). Бог об’являє Себе в історії через Слово – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-2-bog-obyavlyayetsya-cherez-slovo.html
ВІРА ЦЕРКВИ (2). БОГ ОБ’ЯВЛЯЄ СЕБЕ В ІСТОРІЇ ЧЕРЕЗ СЛОВО. – О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=PRCS5ij5UCU
Віра Церкви (3). Слово Боже у зустрічі з культурою – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-3-bozhe-slovo-i-kultura.html
ВІРА ЦЕРКВИ (3). СЛОВО БОЖЕ У ЗУСТРІЧІ З КУЛЬТУРОЮ. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=aIq4rx9rAtQ
Віра Церкви (4). Слухання Божого Слова та відповідь Божого люду – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-01/vira-tserkvy-4-slukhannya-bozhogo-slova.html
ВІРА ЦЕРКВИ (4). СЛУХАННЯ БОЖОГО СЛОВА ТА ВІДПОВІДЬ БОЖОГО ЛЮДУ – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=BxfJG66SdOc
Віра Церкви (5): Традиція – жива пам’ять для сьогодення – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-5-tradytsija-zhyva-pamyat.html
ВІРА ЦЕРКВИ (5). ТРАДИЦІЯ – ЖИВА ПАМ’ЯТЬ ДЛЯ СЬОГОДЕННЯ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=5aVVU2cli1c
Віра Церкви (6): Священне Передання – скарб для Божого люду – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-6-skarb-peredannya.html
ВІРА ЦЕРКВИ (6). СВЯЩЕННЕ ПЕРЕДАННЯ – СКАРБ ДЛЯ БОЖОГО ЛЮДУ. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: – https://www.youtube.com/watch?v=eGhaFmo6I3w
Віра Церкви (7): Живе Передання, у якому міститься Боже слово – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-7-peredannya-scho-mistyt-slovo.html
ВІРА ЦЕРКВИ (7). ЖИВЕ ПЕРЕДАННЯ, У ЯКОМУ МІСТИТЬСЯ БОЖЕ СЛОВО. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=8CKrR9MLgEM
Віра Церкви (8): богонатхненність Святого Письма – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2025-02/vira-tserkvy-8-bohonatkhnennist-pysannya.html
ВІРА ЦЕРКВИ (8). БОГОНАТХНЕННІСТЬ СВЯТОГО ПИСЬМА. – ПРИГОТУВАВ О. ЯКІВ ШУМИЛО, ЧСВВ. Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=DGCvouaR1Jk
о. Петро Фостик
