13 березня 2013 року Хорхе Берґольйо обраний на Петровий престол: перший Папа-єзуїт і перший Папа з-за океану, перший, який взяв ім’я Франциск.
«Браття і сестри, добрий вечір!», – це незвичне привітання пролунало 13 березня 2013 р. з уст новообраного Єпископа Риму, який вийшов на лоджію базиліки Святого Петра для того, щоб уділити своє перше благословення вірним, які заповнили площу, очікуючи результатів Конклаву. «А тепер хочу дати вам своє благословення, але спочатку хочу вас попросити однієї ласки. Перше, ніж єпископ поблагословить свій народ, прошу вас помолитися до Господа Бога, щоб мене поблагословив». Папа попросив в тиші проказати молитву, і площа, яка перед тим здавалася невгомонною, стихла.
Перші вітання 265-го Наступника святого Петра, яким став уродженець Аргентини й виходець з єзуїтської чернечої родини Буенос-Айреський архиєпископ кардинал Хорхе Маріо Берґольйо, вже виражають суть його понтифікату: шлях єпископа разом з народом, на якому перший просить благословення у другого. Бачення Папи Франциска відправляється з низів, з уваги, зверненої на «периферії», не лише географічні чи територіальні, але, насамперед, «екзистенціальні».
«Радість Євангелія наповняє серце та все життя тих, які зустрічають Ісуса. Ті, які дозволяють Йому спасти себе, визволені від гріха, смутку, внутрішньої порожнечі, від ізольованості. З Ісусом Христом завжди народжується та відроджується радість», – стверджує Папа Франциск на початку Апостольського напоумлення «Evangelii gaudium», що став програмним документом його служіння на Петровому престолі.
З виразним і радикальним посиланням на Євангеліє він закликає Церкву до місіонерського перетворення, аби подбати про те, щоб звіщення Доброї Новини могло дійсно досягнути всіх. Йдеться про Церкву, що «виходить назовні», що має «відчинені двері» та не боїться ані «революції ніжності», ані «чуда ввічливості». Саме до цієї мети спрямовані започатковані реформи й оновлення в світлі близькості до Божого люду та синодальності. Бути «пастирями із запахом овець» закликає Папа Франциск духовенство, наголошуючи на тому, що Церква повинна залучатися, супроводячи людство на всіх етапах його розвитку, стаючи «польовим госпіталем».
Якщо подорож на острів Лампедузу, мету мігрантів, які прямують з Африки до Європи, стала першою із 25 подорожей в Італії, то нещодавній Апостольський візит до Іраку став 33-ю міжнародною. Протягом восьми років Папа Франциск провів понад 340 загальних аудієнцій, виголосивши 16 циклів повчань, понад 450 молитовних зустрічей з нагоди проказування «Ангел Господній» та «Царице Неба». Унікальністю цього понтифікату є майже 800 «буденних» проповідей, виголошених під час ранкових Святих Мес у каплиці «Дому святої Марти», гостьового комплексу у Ватикані, який вісім років тому перетворився у резиденцію Святішого Отця.
Папа Франциск канонізував 900 нових святих, між якими 800 мучеників з Отранто та 3 його попередники: Іван ХХІІІ, Павло VI та Іван Павло ІІ. Він провів 7 консисторій, ввівши до Колегії Кардиналів 101 нового члена. Крім Святого Року Милосердя, став ініціатором тематичних років, присвячених богопосвяченому життю (2015-2016), святому Йосифові (2020-2021) та Сім’ї-Amoris Laetitia (2021-2022). З його ініціативи Церква відзначає нові тематичні дні: Всесвітній день молитви в намірі дбання про сотворений світ, Всесвітній день бідних, Неділя Божого слова та День дідусів, бабусь і похилих віком, що відзначатиметься вперше наприкінці липня цього року.
Папа Франциск постійно просить про молитву. І сьогодні, в річницю його обрання, маємо додатковий стимул, щоб виконати це його прохання. Пам’ятаючи про те, що він постійно молиться за нас.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
о. Петро Фостик
