У сьогоднішньому випуску рубрики «Ойкономія: християнський погляд на економічне життя» говоритимемо про штучний інтелект, не лише як про технологію майбутнього, а як про реальність, що вже сьогодні змінює працю, суспільні відносини та уявлення про відповідальність і соціальну справедливість.
Основою для цього випуску стала підсумкова заява «Digital Rerum Novarum», підготовлена за результатами семінару про штучний інтелект, мир, соціальну справедливість та цілісний людський розвиток, який відбувся 16–17 жовтня 2025 року у Ватикані. Його організувала Папська академія суспільних наук у співпраці з юридичною школою Університету Нотр-Дам (США). На зустріч зібралися близько п’ятдесяти міжнародних експертів, щоб говорити не лише про технічні можливості ШІ, а передусім про його вплив на гідність людини, суспільну згуртованість, правові рамки, працю, екологію та мир. Уже сам задум цієї події був промовистим, поставити в один діалог те, що сучасний світ часто розділяє, – інновацію і мораль. У цьому сенсі ватиканська ініціатива є спробою нагадати, що жодна технологічна революція не звільняє людину від потреби ставити головне питання: не тільки що ми можемо створити, а й кому це насправді служить.
Штучний інтелект як суспільний, а не лише технічний виклик
Підсумкова заява семінару наголошує, що штучний інтелект відкриває новий етап технологічного розвитку, який уже не просто змінює економіку чи виробництво, а торкається самого розуміння людини як суб’єкта. ШІ дедалі сильніше впливає на працю, державне управління, безпеку, освіту, доступ до інформації, а також на людські емоції, переконання і соціальні зв’язки. Саме тому автори документа підкреслюють, що виклик є не лише технічним, а й духовним, соціальним та політичним. У цій перспективі важливим стає не тільки питання, що може зробити машина, а передусім питання, яку людину і яке суспільство формують рішення, ухвалені за допомогою цих систем.
Документ визнає, що ШІ може сприяти розвитку медицини, освіти, публічного адміністрування та інфраструктури, але водночас несе і серйозні ризики – концентрацію влади у кількох платформах, послаблення публічної дискусії, загострення різних форм нерівності, поляризацію трудових доходів, втручання у приватність і навіть маніпуляцію людською свідомістю. У тексті також відчутна тривога щодо використання штучного інтелекту у воєнній сфері, а також у логіці геополітичного суперництва, коли технологія стає інструментом не миру, а контролю та примусу. Отже, йдеться не про нейтральний інструмент, який автоматично працює на благо, а про силу, що різко посилює наслідки людських намірів, політичних рішень і економічних правил. І саме тому розмова про ШІ неминуче стає розмовою про владу, відповідальність і межі прогресу.
Соціальне вчення Церкви і критика технократичної логіки
Особливо важливо, що «Digital Rerum Novarum» пропонує дивитися на тему штучного інтелекту крізь призму соціального вчення Церкви. У заяві прямо сказано, що технічний прогрес має бути підпорядкований гідності людської особи та спільному благу, а не технократичній парадигмі, яка абсолютизує ефективність і послаблює братерство, справедливість та політичну відповідальність. Тут документ виразно перегукується з ширшим церковним застереженням щодо культури, у якій усе оцінюється за швидкістю, прибутком і контролем, а не за тим, чи сприяє це людському розвитку. У цій логіці ШІ не можна оцінювати лише за його продуктивністю або комерційною вигодою. Потрібно запитувати, чи він захищає людину, чи не перетворює працю на ще вразливішу сферу, чи не відсуває політичну відповідальність за рішення, які мають залишатися людськими. Саме тому документ наголошує, що штучний інтелект має служити миру, зменшенню нерівності, зміцненню співпраці та інтегральному людському розвитку, а не руйнівній конкуренції чи новим формам домінування.
Промовистою є і сама назва документа, яка відсилає до енцикліки Rerum Novarum Лева XIII. Як тоді Церква відповідала на соціальні наслідки індустріальної революції, так сьогодні вона намагається дати моральну і суспільну мову для осмислення цифрової революції. Питання, по суті, залишаються спорідненими, хто контролює інструменти влади, як захистити працю, як не допустити нового поневолення і як зберегти людську особу в центрі економічних процесів. Отже, «Digital Rerum Novarum» можна читати як спробу сформулювати сучасну соціальну відповідь на виклики алгоритмічного світу.
Етики недостатньо без правил, інституцій і суспільної зрілості
Одна з найсильніших думок цього тексту полягає в тому, що самих етичних закликів уже недостатньо. Замало повторювати, що технології мають бути спрямованими на спільне благо, відповідальними чи ставити людину в центр. Потрібні правові норми, суспільний контроль, прозорі регуляторні рамки, відповідальні інституції і така культура розробки, в якій етика закладається вже на рівні дизайну систем. У фінальній заяві йдеться про необхідність принципів, що мають скеровувати дії державної влади, бізнесу, місцевих спільнот і всіх тих, хто формує технологічне майбутнє.
Віра, як підкреслюють автори, дає горизонт сенсу і відповідає на питання «навіщо», тоді як етика, право і політика мають дати відповідь на питання «як»: як захистити справедливість, як зберегти людську гідність, як не допустити, щоб техніка відривалася від спільного блага. У цьому сенсі документ є закликом не до страху перед технологією, а до суспільної зрілості. Він нагадує, що траєкторія розвитку ШІ не є неминучою, вона залежить від людського вибору, від законодавчих рішень, від освітніх пріоритетів, від моральної культури бізнесу і від того, чи збережемо ми право ставити незручні запитання про ціну прогресу. Тому «Digital Rerum Novarum» варто читати не просто як підсумок чергового ватиканського семінару, а як орієнтир для суспільства, що входить у нову фазу історії. У світі, де дедалі частіше говорять про силу алгоритмів, цей документ нагадує про просту, але принципову річ: вирішальним є не те, наскільки потужною стає машина, а те, чи залишається людина моральним центром економіки, політики і технологічного розвитку. Підсумовуючи, головне питання полягає не лише в тому, що може зробити ШІ, а ким стаємо ми самі, коли дозволяємо йому визначати форми нашого спільного життя.
Олена Комісаренко
Цифрові «Rerum Novarum»: людина в епоху штучного інтелекту – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-03/oikonomia-116-novi-vyklyky-i-shtuchnyj-intelekt.html
ЛЮДИНА В ЕПОХУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ – ЦИФРОВІ «RERUM NOVARUM» – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=LuCCFdRxNiQ
о. Петро Фостик
