Папа Лев XIV прибув до князівства на Лазуровому узбережжі. Офіційна зустріч на вертолітному майданчику за участю правителів не передбачала промов.
Історична подія в Князівстві Монако: уперше в новітній історії Папа Римський відвідує цю мікродержаву в Західній Європі. В суботу, 28 березня 2026 р., вранці, о 9:03 місцевого часу, (10:03 – київського) на вертолітному майданчику Монако приземлився гелікоптер, який півтори години перед цим піднявся в небо з вертолітного майданчика у Ватиканських садах з Папою Левом XIV на борту.
Святішого Отця зустріли Князь і Княгиня Монако Альбер ІІ і Шарлен. Віддано військові почесті та відбулося взаємне представлення делегацій. Офіційна зустріч не передбачала промов. З вертодрому Папа та монархи вирушили до княжого палацу.
У Князівстві католицизм є державною релігією, а діалог між цивільними інституціями та Церквою відіграє важливу роль і в суспільних дебатах. Це одна з найдавніших держав світу: її походження зазвичай пов’язують з ініціативою Франческо Ґрімальді, генуезького аристократа з партії ґвельфів, який вправно захопив збудований там замок, що належав його супернику-гібеліну (1297 р.). Оскільки він здійснив цей подвиг, проникнувши до замку переодягненим у монаха, ця обставина також дала назву сеньйорії, що виникла на цій землі і згодом перетворилася на державу. Монако – одна з останніх європейських країн, де католицизм залишається державною релігією: проте Конституція 1962 року гарантує свободу віросповідання для понад 38 тисяч його жителів.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Монако вперше в новітній історії приймає Наступника святого Петра – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-03/papa-lev-xiv-prybuv-do-monako.html
ПАПА ЛЕВ XIV ВИРУШИВ У СВОЮ ДРУГУ АПОСТОЛЬСЬКУ ПОДОРОЖ.
Відвідини Монако, найменшої після Ватикану держави світу, стануть першим візитом теперішнього Папи до європейської країни.
У суботу, 28 березня 2026 р., вранці, Папа Лев XIV відлетів гелікоптером з ватиканської вертолітної площадки до Князівства Монако, куди прибуде після понад півторагодинного перельоту. На запрошення Князя Альбера ІІ він здійснить одноденний візит до цієї найменшої, після Держави-Міста Ватикану, країни світу, де зустрінеться з місцевою громадськістю, церковною спільнотою, молоддю та катехуменами й відслужить Святу Месу. Це друга Апостольська подорож цього понтифікату за межі Італії, перша – до країни Європи.
На вертолітному майданчику Монако Святішого Отця зустрінуть Князь Альбер ІІ та Княгиня Шарлен. Після офіційної зустрічі вони від’їдуть до княжого палацу, де відбудеться церемонія привітання.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа Лев XIV вирушив у свою другу Апостольську подорож – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-03/papa-vyletiv-do-monako.html
ВІРА ПЕРЕМІНЮЄ СВІТ, КОЛИ НЕ УХИЛЯЄМОСЯ ВІД СВОЄЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ – СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ЛЕВ XIV.
Промовляючи до громадськості Князівства Монако з вікна княжого палацу, Папа Лев XIV нагадав про те, що у Біблії творцями історії є найменші та про те, що дані Богом дари й таланти мають універсальне призначення. Він закликав місцеву спільноту ставати лабораторією соціальної доктрини Церкви.
«Я радий провести цей день серед вас і стати таким чином першим із Наступників апостола Петра, який відвідав Князівство Монако – місто-державу, що вирізняється глибоким зв’язком із Церквою Риму та католицькою вірою», – сказав Папа Лев XIV, розпочинаючи свою першу промову на монагеській землі.
Прибувши у суботу, 28 березня 2026 р., вранці, до Князівства Монако, відразу з вертодрому, де його зустріли Князь Альбер ІІ з дружиною, Святіший Отець від’їхав до княжого палацу, де відбулася церемонія привітання. Прозвучали гімни найменших держав світу, відбувся прохід почесної варти, після чого Папа здійснив візит ввічливості до Глави держави. Після приватної розмови, Князь Альбер виголосив на балконі палацу вітальне слово, після чого Лев XIV промовив до громадськості, представники якої зібралися на площі перед палацом.
Найменші творять історію
Святіший Отець зауважив, що «дар малості та жива духовна спадщина» зобов’язують до служіння заради права та справедливості, «особливо в історичний момент, коли затятість сили та логіка домінування завдають шкоди світові та ставлять під загрозу мир». «Як ви знаєте, у Біблії саме найменші творять історію! Справжня духовність підтримує це усвідомлення. Треба покладатися на Боже провидіння також тоді, коли переважає відчуття безсилля чи недостатності, бо ми віримо, що Боже Царство подібне до крихітного насіння, яке стає деревом. Звісно, ця віра змінює світ лише тоді, коли ми не ухиляємося від своєї історичної відповідальності», – наголосив Лев XIV, зауваживши, що плюралістичний склад місцевого населення творить простір, в добробут якого роблять внесок меншина місцевого населення та більшість, яка складається з громадян, які походять з інших країн.
Кожен талант має універсальне призначення
Покликаючись на Ісусову притчу про таланти, Папа нагадав, що в Божих очах ми нічого не отримуємо надаремно. Все, що нам довірено, не слід закопувати, а пускати в рух, помножувати у перспективі Божого Царства. «Цей горизонт ширший за приватний і він не стосується утопічного світу: Боже Царство, якому Ісус присвятив своє життя, є близьким, бо воно приходить серед нас і руйнує несправедливі конфігурації влади, структури гріха, що прокопують прірви між бідними та багатими, між привілейованими та відкинутими, між друзями та ворогами. Кожен талант, кожна можливість, кожне благо, вкладене в наші руки, має універсальне призначення, внутрішню вимогу не утримувати, а перерозподіляти, щоб життя всіх ставало кращим», – підкреслив Наступник святого Петра, додаючи також, що ця «логіка свободи та взаємообміну» лежить в основі притчі про загальний суд.
Світло віри перед обличчям викликів
«Католицька віра, яку ви, як одна з небагатьох країн світу, маєте як державну релігію, ставить нас перед верховенством Ісуса, яке зобов’язує християн ставати у світі царством братів і сестер, присутністю, яка не пригнічує, а підносить, яка не роз’єднує, а поєднує, готовою завжди з любов’ю захищати кожне людське життя, у будь-який момент і за будь-яких обставин, щоб ніхто ніколи не був виключений із трапези братерства», – мовив Святіший Отець, доручаючи місцевій громаді «особливий обов’язок» у поглибленні соціальної доктрини Церкви та в опрацюванні «добрих місцевих і міжнародних практик, які показуватимуть її перетворюючу силу». За словами Папи, завдяки давній вірі місцева спільнота може стати «експертом нових речей». Не ганяючись за «благами, що проминають, новизною, яка старіє протягом сезону», а стаючи готовими виходити назустріч «безпрецедентним викликам, які можемо долати лише з вільним серцем та просвітленим розумом».
З княжого палацу Лев XIV від’їхав панорамним автомобілем до катедрального собору Непорочного Зачаття, щоб зустрітися з церковною спільнотою Князівства Монако.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа: віра перемінює світ, коли не ухиляємося від своєї відповідальності – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-03/papa-v-monako-persha-promova-universalne-pryznachennya-blah.html
ПАПА ДО КАТОЛИКІВ У МОНАКО: ЖИВА ВІРА СПОНУКАЄ ДО РОЗДУМІВ.
Звертаючись до духовенства, богопосвячених осіб та мирян, які зібралися у катедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, Папа Лев XIV нагадав, що проголошення Євангелія має служити захисту кожного життя, особливо найслабших та відкинутих. Він закликав католицьку громаду дбати про особисті живі відносини з Богом та використовувати у євангелізації сучасні технології та підходи.
Другою великою подією одноденної Апостольської подорожі до Князівства Монако в суботу, 28 березня 2026 р., стала зустріч з місцевими католиками. Після офіційної церемонії привітання та візиту ввічливості до Князя Монако, Папа Лев XIV прибув до катедрального собору Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Тут відбулась зустріч із католицькою громадою, яка була поєднана з молитвою Літургії Годин.
Зустріч розпочалась словами привітання архиєпископа Монако Домініка-Марі Давіда. У своїй промові він зазначив, що катедральний собор Непорочного Зачаття, попри те, що є кам’яною спорудою становить серце архидієцезії. «Скеля, на якій зведений храм нагадує, що саме Христос є нашою справжньою Скелею, фундаментом і наріжним каменем Свого Тіла, яким є Церква», – підкреслив архиєпископ. Після спільної молитви Літургії Годин, Папа Лев звернувся до зібраних з пастирським словом.
Ісус як «Заступник»: місія милосердя, а не засудження
Посилаючись на прочитаний уривок з Першого послання апостола Івана (пор. 1 Ів 2,1-2) про Ісуса Христа як нашого Заступника перед Богом, Папа зосередився на розкритті цієї ролі Спасителя. Слова апостола допомагають нам осягнути таємницю спасіння. «У нашій слабкості, обтяжені тягарем гріха, що позначається на нашому людському стані, нездатні власними зусиллями осягнути повноту життя та щастя, сам Бог наближається до нас через Свого Сина Ісуса Христа. Апостол говорить нам, що Ісус, як жертва, взяв на Себе зло, яке є в людстві та у світі, що Він ніс його разом з нами і за нас, і що Він переміг це зло, перетворивши його та назавжди звільнивши нас», – підкреслив Папа.
Перший аспект, що стосується Христа як Заступника, вказує на дар сопричастя. Христос, Праведник, Який заступається за людство перед Отцем, примиряє нас з Отцем і один з одним. «Ісус прийшов не для того, щоб винести вирок, що засуджує, а щоб запропонувати кожному Своє милосердя, яке очищає, зцілює, перетворює і робить нас частиною єдиної Божої родини», – підкреслив Лев XIV. Діяння Ісуса не обмежуються лише фізичним чи духовним зціленням. Вони також мають важливий соціальний та політичний вимір, адже зцілені люди з усією своєю гідністю поветраються в людську та релігійну спільноту, з якої – часто через хворобу чи гріх – вони були виключені. Це сопричастя є найвизначнішою ознакою Церкви, покликаної бути у цьому світі відображенням Божої любові, яка не знає фаворитизму.
Різноманітність – це велике багатство
Папа підкреслив: попри те, що невелика держава Монако характеризується соціально-культурним різноманіттям, що тут мешкають представники різних національностей, що тут існують соціально-економічні відмінності, у Церкві така різноманітність «ніколи не повинна ставати приводом для поділу на соціальні класи». «Навпаки, кожного приймають як особистість і як Божу дитину. Ба більше, всі є одержувачами дару благодаті, що сприяє єдності, братерству та любові до ближнього. Це дар, що походить від Христа, нашого заступника перед Отцем», – зазначив Лев XIV.
Церква покликана захищати життя
Другим аспектом місії Ісуса Христа як Захисника є проголошення Євангелія на захист людини. «Ісус прагне, щоб кожен прийняв Добру Новину про любов Отця. Більше того, як «Заступник», Він особливо заступається за тих, кого вважали відкинутими Богом, забутими та маргіналізованими. Таким чином, Він став голосом і обличчям милосердного Бога, Який “здійснює правосуддя і справедливість для всіх пригноблених” (Пс 103, 6)», – наголосив Папа. Покликання Церкви – наслідувати Христа у цій місії захисту кожної людини.
Перше завдання, яке має виконувати проповідування Євангелія, – це проливати світло на людину та суспільство, щоб, осяяні Христом і Його словом, вони могли відкрити для себе свою ідентичність, сенс людського життя, цінність взаємин і соціальної солідарності, а також кінцеву мету нашого існування та наше остаточне призначення. Звертаючись до присутніх, Папа закликав: «Проголошуйте Євангеліє життя, надії та любові. Несіть світло Євангелія кожному, щоб життя кожної людини – чоловіка чи жінки – захищалося та підтримувалося від зачаття до природної смерті. Пропонуйте нові шляхи, здатні зупинити хвилю секуляризму, яка загрожує звести людство до індивідуалізму та звести суспільне життя до накопичення багатства».
Жива віра спонукає до роздумів
Папа підкреслив важливість того, щоби проповідування Євангелія та сповідування віри не перетворилися на звичку, хай навіть добру. «Жива віра завжди є пророчою, здатною відповідати на питання та спонукати до роздумів», – наголосив він. Святіший Отець нагадав, що економічна та соціальна модель має бути справедливою, позначеною етикою відповідальності, яка виходить за межі «суто логіки обміну еквівалентами, прибутку як самоцілі». Лише зосереджуючи свій погляд на Христі, нашому Заступнику перед Отцем, можна розвивати віру, яка ґрунтується на живих взаєминах з Ним. Ця віра є свідченням та здатна перетворювати життя та оновлювати суспільство.
Проголошувати віру «сучасною» мовою
Звертаючись до зібраних у соборі, Папа Лев наголосив, що важливо проголошувати нашу віру «сучасною» мовою, зокрема використовуючи сучасні цифрові технології. «Кожен має бути введений у цю віру та постійно формуватися в ній, використовуючи креативні засоби. Це особливо стосується тих, хто вчиться зустрічати Бога, і я закликаю вас приділяти особливу увагу катехуменам та тим, хто наново відкриває свою віру», – наголосив проповідник. «Нехай же ваша покровителька свята Девота, діва і мучениця, надихає вас своїм прикладом, і нехай Непорочна Діва Марія, заступається за вас і завжди веде вас», – побажав на завершення Лев XIV.
Католицька Церква у Монако
Католицизм у Князівстві Монако (територія держави становить близько 2 км²) є державною релігією. Із 38 тисяч мешканців 31 тисяча – католики. До архидієцезії Монако належать 6 парафій та 3 душпастирські центри. Тут служать 27 священників, 3 постійні диякони, 11 богопосвячених осіб та 45 катехитів.
Серед викликів, з якими стикається Католицька Церква у Монако, є секуляризація, що проявляється у зниженні кількості дітей на катехизації та послабленні молодіжних християнських рухів. Водночас тут відбувається повернення охрещених до Церкви: цього року 70 осіб, переважно молодь, готуються до прийняття таїнств після тривалої перерви. Для супроводу у такому душпастирстві Церква запустила інноваційний проєкт «Credo», який поєднує навчальний посібник із YouTube-каналом. Важливу роль у місії відіграє також багаторічна співпраця Церкви з місцевим радіо та телебаченням.
с.Аліна Анастасія Петраускайте, SCM – Ватикан
Папа до католиків у Монако: жива віра спонукає до роздумів – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-03/papa-do-katolykiw-u-monako.html
ПАПА МОЛОДІ МОНАКО: ДОСВІД БОЖОЇ ЛЮБОВІ НАДАЄ ЖИТТЮ СЕНС.
Під час зустрічі з молоддю та катехуменами, у рамках Апостольської подорожі до Князівства Монако, Святіший Отець заохотив їх протистояти негативним тенденціям сучасності та нести Євангеліє у всі сфери суспільства.
В рамках Апостольської подорожі до Князівства Монако, 28 березня 2026 року, Папа Лев XIV зустрівся з молоддю та катехуменами, тобто тими, хто готується до Хрещення. Папа підкреслив, що ця зустріч відбувається на площі біля церкви присвяченої святій Девоті, покровительці Князівства Монако. Він згадав про подвиг молодої мучениці, яка зуміла засвідчити свою віру та залишилася вірною своїм переконанням аж до мученицької смерті. Її тіло, завдяки Божому Провидінню, потрапило до берегів князівства з Корсики. Хоча вороги намагалися стерти пам’ять про неї, її самопожертва лише сильніше поширила послання миру та любові Євангелія ще далі.
Приклади «молодих» святих
Святіший Отець зазначив, що цей приклад «допомагає нам замислитися над тим, що добро сильніше від зла, навіть коли, інколи, здається, що в даний момент воно зазнає поразки». За його словами, щира віра – це наче зерно, здатне прорости й запалити серця людей навіть у найвіддаленіших куточках світу, перевершуючи будь-які людські очікування. Папа додав, що «нещодавно в цій церкві до пам’яті святої мучениці Девоти приєдналася пам’ять святого Карло Акутіса, ще одного юнака, який любив Ісуса та був вірним дружбі з Христом до самого кінця, хоча й у зовсім інші часи та в зовсім інших обставинах: у милосерді, в апостольстві в інтернеті і, зрештою, у хворобі». Далі Єпископ Риму подякував молоді за свідчення та важливі запитання які, за його словами, «стосуються фундаментального аспекту християнського життя: життєдайної сили стосунків із Христом і, в них, почуття єдності, що виникає в нас самих і з іншими».
Протистояти викликам сучасності
Папа підкреслив, що «сучасна та постмодерна епохи збагатили нас багатьма добрими речами, які дають нам раніше невідомі стимули та можливості на багатьох рівнях: від культурного до медичного та оздоровчого, від технічного до комунікаційного. Однак вони також ставлять перед нами важливі виклики, яких ми не можемо ігнорувати і яким маємо протистояти чітко та усвідомлено». В цьому контексті Папа визнав рацію Беньямінові, який у своєму свідченні сказав, що «ми живемо у світі, який, здається, завжди поспішає, прагне новизни, культивує безперервну мінливість, позначений майже нав’язливою потребою постійних змін: у моді, зовнішності, стосунках, ідеях і навіть у тих аспектах особистості, що є визначальними для її самої ідентичності».
Заповнити внутрішню порожнечу тишею
Лев XIV зауважив, що тим, що «надає життю стабільності, є це любов: насамперед фундаментальний досвід Божої любові, а потім, як наслідок, просвітлюючий і благодатний досвід взаємної любові. І любити один одного, навіть, якщо з одного боку, це вимагає відкритості до зростання, а отже, і до змін, а з іншого – вимагає вірності, стабільності, готовності до щоденних жертв», – вів далі Папа. «Тільки так заповнюється внутрішня порожнеча: не матеріальними та проминаючими речами, не віртуальним схваленням у вигляді тисяч вподобайок, ані штучною, а іноді навіть насильницькою приналежністю», – констатував Папа. Він заохотив очистити серце від цих речей, «щоб здорове й життєдайне повітря благодаті могло знову освіжити й оживити його кімнати, і щоб сильний вітер Святого Духа міг знову наповнити вітрила нашого буття, спрямовуючи його до справжнього щастя». Святіший Отець підкреслив, що все це «потребує молитви, моментів тиші, вміння слухати, щоб призупинити метушню дій і слів, повідомлень, чатів, і щоб глибше осягнути та насолодитися красою справжнього й реального спілкування». Папа пригадав слова святого Карло Акутіса, який говорив про Пресвяту Євхаристію як про “автостраду до Неба”, а про Євхаристійну адорацію – як про сонячну ванну, здатну дати засмагу душі. У цьому контексті Папа відповів на запитання Етана про приготування до прийняття Хрещення у великодню ніч: «пережити Страсний тиждень у спогляданні таємниць Христових Страстей, в атмосфері слухання голосу Святого Духа і того, що відбувається у власному серці, зробивши це нагодою для спокійного і глибокого перегляду свого життя, – минулого і теперішнього».
Любити безкорисливо
Коментуючи свідчення та запитання деяких представників молоді про те, як бути свідками надії й життя для тих, хто, позначений стражданням і ризикує втратити світло та втіху віри, Папа висловив думку, що «слова та жести свідчення й надії не імпровізуються і не походять від нас самих: вони випливають із глибокого стосунку з Богом, у якому ми, насамперед, знаходимо фундаментальні відповіді на питання життя». Наступник святого Петра закликав присутніх любити та бути безкорисливим даром для інших. «Монако – це прекрасна країна, але справжню красу приносиш тоді, коли вмієш дивитися в очі тим, хто страждає або хто почувається невидимим серед вогнів міста», – сказав Папа.
Відповісти на виклики часу
Вказуючи на приклад святої Девоти та святого Карла Акутіса, Лев XIV заохотив молодих людей, не боятися «віддавати все – свій час, свої сили – Богові та ближнім, віддавати себе до кінця заради Господа та інших». «Тільки так ви знайдете у житті дедалі більшу радість і глибший сенс. Світ потребує вашого свідчення, щоб подолати негативні тенденції нашого часу та відповісти на його виклики, а насамперед – щоб знову відкрити для себе солодкий смак любові до Бога та ближнього», – вів далі Папа.
Жити повним життям у Христі
А молодим катехуменам, які готуються до Хрещення, та тим, хто вже отримав цей дар благодаті, Святіший Отець побажав жити повним і справжнім життям у Христі і бути «будівничими миру заради загального блага, у вірі, надії, справедливості та любові». «Ви – молоде обличчя цієї Церкви та цієї держави. Монако – це маленька країна, але вона може бути великою лабораторією солідарності, вікном надії», – сказав Папа. Він заохотив «нести Євангеліє у свої професійні рішення, у соціальну та політичну діяльність, щоб надати голос тим, хто його не має, поширюючи культуру піклування», зробивши все «даром для Бога» та будучи «один для одного друзями у Христі та вірними супутниками на шляху».
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
Папа молоді Монако: досвід Божої любові надає життю сенс – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-03/papa-molodi-monaco-dosvid-bozhoi-liubovi-nadaje-zhyttiu-sens.html
КОЛИ ЛЮДИ ЗАБУВАЮТЬ ЗАПОВІДЬ НЕ ВБИВАТИ, БОГ НЕ ЗАБУВАЄ ОБІТНИЦЮ ЖИТТЯ – СВЯТІШИЙ ОТЕЦЬ ПАПА ЛЕВ XIV.
Проповідуючи під час Святої Меси в Монако, Лев XIV наголосив на тому, що іменем Божої всемогутності є милосердя. Бог хоче визволити нас від ідолопоклонства, яке робить людей невільниками людей, і робить це через дар благодаті. «Цей дар осяює наше сьогодення, бо війни, що заплямовують його кров’ю, є плодом ідолопоклонства влади та грошей. Кожне обірване життя – це рана на тілі Христа», – сказав він, закликаючи не звикати до гуркоту зброї, до картин війни.
Заключною подією одноденної Апостольської подорожі Папи Лева XIV до Князівства Монако була Свята Меса, яку Наступник святого Петра відслужив пополудні на стадіоні Луї ІІ. Перед початком Євхаристійного богослужіння Святіший Отець проїхав панорамним автомобілем прилеглими вулицями та перед трибунами, вітаючи учасників.
Розрахунок і обітниця
Коментуючи євангельську розповідь про те, як синедріон прийняв рішення вбити Ісуса після того, як Він воскресив Лазаря, Папа під час проповіді зазначив, що Ісуса, «Який прийшов у світ, щоби визволити нас зі смертного засуду», засуджують на смерть. Йдеться про «чітке та зважене» бажання, яке зроджується із «політичного розрахунку, в основі якого – страх». Мовляв, якщо Ісус і далі даруватиме надію, «перетворюючи біль народу в радість», прийдуть римляни й спустошать край. «Замість того, щоб визнати в Назарянині Месію, тобто довгоочікуваного Христа, релігійні провідники бачать у Ньому загрозу. Їхній погляд настільки спотворений, що саме вчителі Закону порушують його. Забувши про Божу обітницю своєму народу, вони хочуть вбити невинного, бо за їхнім страхом ховається прив’язаність до влади», – сказав Папа, додаючи: «Але якщо люди забувають Закон, який наказує не вбивати, Бог не забуває обіцянку, яка готує світ до спасіння. Його провидіння робить цей смертний вирок засобом для прояву найвищого наміру любові».
Проповідник зазначив, що маємо перед собою дві спонуки: з одного боку – об’явлення Бога, Який показує себе як всемогутній Господь і спаситель, з іншого – підступне діяння представників влади, готових убивати без докорів сумління. «Чи ж не це відбувається також і сьогодні? І на перетині обох – знак Ісуса, що полягає в тому, щоб давати життя», – мовив Святіший Отець.
Справжнє ім’я всемогутності
За словами Папи, з відкуплення, яке приніс Ісус, випливають «радість віри та сила нашого свідчення», на кожному місці й у кожній епосі. «У історії Ісуса, по суті, узагальнено долю кожного з нас, починаючи з найменших і пригноблених: також і сьогодні, скільки ж у світі робиться розрахунків, щоб убити невинних; скільки ж вигаданих приводів висувається, щоб усунути їх з дороги! Однак перед настирливістю зла стоїть вічна справедливість Бога, Який завжди визволяє нас із наших гробниць, як це сталося з Лазарем, і дарує нам нове життя», – сказав Лев XIV, зауваживши, що так Бог показує «справжнє ім’я своєї всемогутності», яким є «милосердя». Саме воно спасає світ, піклуючись про кожне людське життя, «відколи воно розпускається в утробі аж до того, як воно в’яне в кожному прояві своєї вразливості».
Короткозорість ідолопоклонства
Як зауважив проповідник, те, як Бог здійснює свій задум спасіння, показує голос пророків, як той, що пролунав у читанні з Книги Єзекеїла, що говорить: Боже діло починається як визволення, а довершується як освячення народу. Це перегукується з нашим досвідом Великого Посту. Визволення, насамперед, набирає форми очищення від ідолів. «Цим терміном пророк позначає все те, що поневолює серце, що підкуповує його та розбещує. Слово “ідол” означає “маленька ідея”, тобто обмежене бачення, яке применшує не лише славу Всемогутнього, перетворюючи Його на предмет, а й розум людини», – пояснив Папа, додаючи, що ідолопоклонники – це люди з коротким баченням: дивляться на те, що полонить їхній зір, і через це «великі й добрі речі на цій землі» стають ідолами, «перетворюючись у форми поневолення».
Дар освячення
«Отже, звільнення від ідолів – це визволення від могутності, що перетворилася на домінування, від багатства, яке деградує в жадобу, від краси, що маскується під марнославство», – сказав Лев XIV, зауваживши, що Бог «не залишає нас у цих спокусах», але поспішає з допомогою «слабкій і сумній людині, яка вірить, що це ідоли світу рятують її життя». Замість карати нас, Бог «знищує зло своєю любов’ю».
«Очищення від ідолопоклонства, яке робить людей невільниками інших людей, здійснюється як освячення – дар благодаті, що робить людей Божими дітьми, братами й сестрами між собою. Цей дар осяює наше сьогодення, бо війни, що заплямовують його кров’ю, є плодом ідолопоклонства влади та грошей. Кожне обірване життя – це рана на тілі Христа. Не звикаймо до гуркоту зброї, до картин війни! Мир – це не просто рівновага сил, це діло очищених сердець, тих, хто бачить в іншому брата, якого треба берегти, а не ворога, якого треба знищити», – мовив Святіший Отець. За його словами, Церква Монако покликана давати свідчення «живучи в мирі та в Божому благословенні». Йдеться про те, щоби «ощасливлювати багатьох своєю вірою, виявляючи справжню радість, яке не виграється, роблячи ставки, нею діляться з любов’ю», бо її джерело – в Божій любові.
Після Святої Меси на стадіоні ім. Луї ІІ Папа Лев XIV вирушив до вертодрому Монако, де за участі Княза та Княгині відбулося офіційне прощання. Святіший Отець зійшов на борт гелікоптера, який о 17:29 піднявся в небо, щоб здолавши приблизно 500 кілометрів повітряного шляху, приземлитися у Ватикані.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Папа: коли люди забувають заповідь не вбивати, Бог не забуває обітницю життя – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/pope/news/2026-03/propovid-papy-v-monako-svidchyty-spravzhnyu-radist.html
фото – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02xDTDgYeaSpdPVrr82sJ9TUkTzeJztM41hvuzPk9B5jARUvJyVgbTCqBNzRAec2Ytl
о. Петро Фостик
