О. Ян Твардовський «Час має таке ж значення як любов. Моє існування має сенс настільки, наскільки я люблю інших людей». Читаючи ці слова отця Яна, ми згадуємо фрагмент його найвідомішого вірша, який починається словами: «Поспішаймо любити людей, вони так швидко відходять, від них залишиться тільки взуття і мовчазний телефон» – о. Ян Твардовський
Читаючи слова отця Яна Твардовського – «Час має таке ж значення, як любов. Існування має сенс настільки, наскільки любимо інших людей». Прикладом доброї християнки, вірної і відданої Греко-Католицькій Церкві парафіянки у Катовицях, була Ірина Ковалик. Кожної неділі присутня на Святій Літургії, завжди приймала Святе причастя.
Особисто був знайомий з п. Іриною Ковалик із часу моїх священичих свячень, з 2003 року, коли почав мешкати в монастирі Конгрегації Місіонерів Маріанхілла в Челядзі, де також відбулася моя Приміційна Божественна Літургія.
З дозволу Преосвященного владики Володимира Ющака ЧСВВ, тоді ще Вроцлавсько-Ґданської єпархії, я почав співслужити Божественну Літургію з отцем Шимоном Янковським OSA у Катовицях. Часто заступав отця і відправляв Богослужіння у неділю в Глівіцах, Катовицях, де й познайомився із п. Іриною Ковалик – визначною українською суспільно-культурною діячкою, дочкою Марії Зради, ув’язненої у таборі праці в Явожні, де і п. Ірина ще зовсім маленькою пережила пекло табору, голод разом з мамою.
Ірина Ковалик щороку у вересні була співорганізатором панахид за жертви у таборі праці в Явожні. Пам’ятаю чудові концерти приурочені Тарасу Шевченку, які так гарно приготовляла п. Ірина, найбільше мені запам’яталося це свято з 26 березня 2006 року в Катовицях.
Ірина Ковалик була надзвичайною Людиною – добродушною, щирою, енергійною з сильною волею до життя, попри усі труднощі, терпіння і хвороби. Головним гаслом її життя була правдива віра, надія і любов. До неї завжди можна було звернутися з кожним проханням і вона завжди старалась допомогти. Пані Ірина була близькою мені особою, з якою я спілкувався через телефон, особливо останні два роки. Вона замовляла Святі Літургії за своїх рідних і знайомих. Ми неодноразово підтримували себе навзаєм у хворобі, молились один за одного, я часто відправляв Службу Божу за здоров’я Пані Ірини.
Нажаль, дуже сумною і несподіваною стала спершу смерть отця Шимона Янковського 11 вересня 2025 р., який багато років був моїм приятелем і сповідником, а вже 12 жовтня 2025 року на 80-му році життя відійшла у вічність до Господа пані Ірина Ковалик, і так швидко вже минув один місяць, як Їх з нами не має.
У день похорону пані Ірини 23 жовтня 2025 року, о 10:00 у приватній каплиці св. Йосифа в Бендзіні я з родиною молився у Святій Літургії та Панахиді за вічне життя в Царстві Небесному за ново представлену рабу Божу Ірину Ковалик.
Віра в Бога, який є життям і любов’ю, нехай усім нам принесе в ці важкі хвилини потіху. Така віра вкладає сьогодні у наші серця слова св. Єроніма: «Сумуємо, що від нас відійшла. Але радіємо, що ми могли її мати, і дякуємо Богові, що вона й надалі є з нами».
Ті, хто відійшов у вічність, уже творять спільноту з Христом. Ми молимося через посередництво тих, хто «помер в Ісусі» (пор. 1 Сол. 4:16), і вони також постійно заступаються за нас перед Богом, бо неможливо, щоб хтось, хто жив, був серед нас, любив нас, переживав за нас, раптом став до нас байдужим.
Вічна Пам’ять Ірині Ковалик!
«НЕ ВМИРАЄ ДУША НАША, НЕ ВМИРАЄ ВОЛЯ» – СПОГАДИ ПРО П. ІРИНУ КОВАЛИК – ФОТО–ВІДЕО. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=ZSVEIFvyTxs
КАТОВИЦІ – 26.03.2006 – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=_p7uWcxhzoY
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=pfbid0DChmvBpw35yH1aRytCf1yXahig5D1kLJfCQyuWnaFdwiG3CaG7rAS8owX4nnaag6l&id=61561600955421
о. Петро Фостик
