Церкві як вчительці молитви були присвячені чергові роздуми Папи Франциска з циклу повчань про молитву, що протягом останніх місяців перебуває в центрі уваги загальних аудієнцій.
У першу середу травня минулого року Папа Франциск розпочав цикл повчань, присвячений християнській молитві. Сьогодні, 14 квітня 2021 р., під час загальної аудієнції, що проводилася у форматі відеоконференції з Апостольського палацу у Ватикані, він виголосив вже 29-ту катехизу з цього циклу, звернувши цього разу увагу на те, що Церква є «великою школою молитви».
Завдяки численним свідкам
Як зазначив на початку Святіший Отець, чимало з нас навчилися перших слів молитви, перебуваючи на колінах батьків чи дідуся або бабусі. Можливо, зберігаємо в пам’яті спогад про маму чи тата, які вчили нас проказувати молитву перед відходом до сну. Ці хвилини зосередження є також моментами, коли батьки можуть почути від дітей певні внутрішні звіряння та дати їм пораду, натхнену Євангелієм. Далі, на дорозі зростання відбуваються зустрічі з іншими свідками та вчителями молитви, «про які варто пам’ятати».
Молитва – подих віри
«Життя парафії та кожної християнської спільноти позначене періодами літургії та спільної молитви», – підкреслив Папа, зазначаючи, що тоді відкриваємо, що цей дар, «отриманий в дитинстві у простоті», є «величезною та багатющою спадщиною», а досвід молитви заслуговує на те, щоб його «дедалі більше поглиблювати».
«Риза віри не є твердою, вона розвивається разом з нами, вона не є закам’янілою, але зростає, також і через моменти криз і воскресінь. Більше того, вона не може зростати без моментів кризи, бо криза сприяє зростанню. Для того, щоб зростати, необхідно пережити кризу. А подихом віри є молитва: настільки зростаємо у вірі, наскільки вчимося молитися. Після певних життєвих етапів ми помічаємо, що без віри ми б не зуміли здолати їх і що нашою силою була молитва. Не лише особиста молитва, але також молитва братів і сестер, молитва спільноти, яка супроводила нас і підтримувала», – сказав Святіший Отець.
Особливе покликання
Саме тому, за словами Наступника святого Петра, у Церкві постійно розквітають молитовні спільноти та групи. Деякі християни навіть відчувають покликання «зробити молитву основним заняттям». У Церкві існують монастирі, затвори, де живуть люди, посвячені Богові, які «часто стають осередками духовного випромінювання».
«Вони є життєдайними клітинами не лише для церковного тіла, але й для всього суспільства, – мовив Папа. – Згадаймо, наприклад, про роль, яку відіграло монашество в народженні та зростанні європейської цивілізації, а також в інших культурах. Молитися та трудитися в спільноті допомагає світові прямувати вперед».
Невичерпна криниця
Святіший Отець підкреслив, що у Церкви «все народжується з молитви і все зростає завдяки молитві». Тож коли ворог, тобто, Лукавий, хоче здолати Церкву, то старається, насамперед, «висушити її джерела», ставлячи перепони для молитви. І коли хтось пробує здійснювати якісь реформи, вносити зміни, але при цьому відсутня молитва, то такі зміни не є церковними, а ідеями певних груп. Бо молитва «відчиняє двері для Святого Духа». Коли молитва згасає, то «протягом якогось часу» здається, що можна прямувати далі, як і дотепер, однак, вже скоро «Церква помічає, що стає немовби порожньою оболонкою», що загубила джерело енергії та любові…
«Життя святих не є легшим від життя інших людей, навпаки, також і вони мають свої проблеми, які повинні долати, а крім того, часто є об’єктом спротиву. Але їхньою силою є молитва, яку вони завжди черпають із невичерпної “криниці” матері Церкви», – сказав Папа, підкреслюючи, що святі, які в очах світу часто виглядають малозначущими, «у дійсності, є тими, які його підтримують».
Головне завдання Церкви
Підсумовуючи, Наступник святого Петра поставив запитання Ісуса, записане в Євангелії від Луки, яке «завжди спонукає замислитися»: «Син Чоловічий, коли прийде, чи знайде на землі віру?». А чи знайде «групу підприємців у царині віри»? Згадане запитання поміщене наприкінці притчі про неустанну молитву, з чого можемо зробити висновок, що «світильник віри доти палатиме на землі, доки матиме олію молитви».
«Таким є основне завдання Церкви: молитися та навчати молитися. Передавати з покоління в покоління світильник віри з олією молитви», – мовив Папа, підкресливши, що без світла цього світильника не зможемо розгледіти дорогу євангелізації, обличчя ближніх, до яких потрібно наблизитися, щоби послужити, не зможемо освітити спільнотні зустрічі. «Без віри все валиться, а без молитви віра гасне. Віра і молитва, немає іншої дороги. Ось чому Церква, що є домом і школою сопричастя, є домом і школою віри та молитви», – додав він.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
о. Петро Фостик
