ПРО ОХТИРСЬКУ ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ.
Було це давно. Так давно, що люди навіть призабули ім’я пароха Покровського храму, через якого сталося чудо в містечку Охтирці.
Одні кажуть, що звали його Василь Данилов, інші — що Данило Васильович Полянський. Втім, хоч би як звали охтирського священика, одне про нього відомо достеменно: був він людиною праведною.
Отож, якось літнього дня 1739 року вирішив панотець випробувати нову косу. Вийшов у луг, замахнувся і… побачив раптом, що у високій траві сяє неземним світлом ікона Пресвятої Богородиці. Серце завмерло в грудях побожного чоловіка. Вражений, він відкинув косу і впав на коліна. Прочитав всі молитви до Цариці Небесної, які тільки знав. Потім обережно підняв святиню та переніс до своєї хати. Там нарешті уважно роздивився її. Божа Матінка була без Дитятка Ісуса. Натомість по праву руку від Неї іконописець зобразив Розп’яття. Хоч образ був доволі незвичний, священик одразу пригадав історію з Передання, яка надихнула художника. Розповідали, що коли Богородиця була ще зовсім юною, під час молитви Вона побачила Хрест і розіп’ятого на ньому Чоловіка — Ісуса Христа, Свого майбутнього Сина. Ось про що нагадувала знайдена ікона. Священик зворушився до сліз. І з великою шанобливістю переніс святиню до світлиці.
Час спливав. Колишнє хвилювання призабулося. Ікона потьмяніла, стала звичною для родини пароха. Аж ось через три роки після чудесного знайдення образа увійшов на Покрови панотець до світлиці й бачить: сяє ікона Божої Матері, як і вперше, яскравим сяйвом. Знову серце його затріпотіло, впав на коліна він та промовив до Богородиці щирі молитви. Проте, як і колись, нікому нічого не сказав. І так тривало ще кілька часу: часто тепер образ освітлювався, а священик молився при ньому. Аж раптом однієї ночі з’явилася панотцю вві сні Богородиця й наказала омити знайдену ікону від пилу чистою водою. Священик одразу підхопився й побіг виконувати волю Цариці Небесної. Він ретельно омив образ, а воду залишив у мисці, щоб вилити її вранці в річку. Проте, щойно парох знову заснув, як побачив другий за ніч чудесний сон. Цього разу наснилося йому, що несе він миску з водою до річки. А назустріч йому йде Прекрасна Жінка — Сама Богородиця — та й каже: «Куди несеш ти цю воду? Повертайся з нею додому та бережи її, вона буде стражденних від пропасниці лікувати».
Зрадів чоловік, бо мав доньку, яка так давно хворіла на пропасницю, що вже й не підводилась. Вранці панотець насамперед напоїв водою від ікони доню. Дитина відразу одужала й устала з ліжка. Після цього священик уже не міг приховувати від людей чудотворний образ. Він розповів про свою знахідку і про чудо, яке сталося з його донечкою, та переніс ікону в Покровський храм. Звістка про це швидко поширилася. Звідусіль потяглися до Охтирки юрби хворих на пропасницю. Й усі, хто молився із вірою перед образом, одразу зцілювалися……………..
Більше про чудотворну Охтирську ікону Божої можна дізнатися за посиланнями:
Священик і чудотворний образ (Охтирська ікона Божої Матері) – Джерелo: https://parafia.org.ua/dytyacha-storinka/ukrajinski-ikony/svyaschenyk-i-chudotvornyj-obraz/
Українська передача 10.10.2022 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2022/10/ukrainian-programme-10-10-2022.html
ПРО ОХТИРСЬКУ ЧУДОТВОРНУ ІКОНУ БОЖОЇ МАТЕРІ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=44Zlnu-zrvc
о. Петро Фостик
