У сьогоднішньому випуску рубрики «Ойкономія: християнський погляд на економічне життя» звернемо увагу на тему, яка дедалі частіше виходить за межі технологічних дискусій і стає суспільним та етичним питанням, як розвиток штучного інтелекту впливає на піклування, працю і відповідальність у суспільному просторі.
Основою для цього випуску стала сесія «Піклування в добу штучного інтелекту» в межах ініціативи «Економіка Франциска». Її задум, як пояснив модератор, полягав у тому, щоб поставити в діалог дві теми, які у сучасній економіці вже неможливо розглядати окремо: піклування (у ринку й поза ринком, оплачуване й неоплачуване) та штучний інтелект (вплив на працю, майбутнє зайнятості й економічні правила).
Піклування як фундамент економіки
Дженіфер Недельські, дослідниця теми піклування і суспільства, у своєму виступі наголосила, що кожне суспільство потребує двох типів діяльності. Першим є виробництво благ і послуг, яке ми зазвичай називаємо роботою і за яке платимо. Другий полягає у відповіді на людські потреби у фізичній та емоційній опіці, тобто піклуванні, яке часто лишається неоплачуваним або оплачуваним дуже низько і часто лягає на жінок.
На думку доповідачки, давній гендерний поділ праці робить погану послугу всім, бо жінки перевантажені поєднанням оплачуваної роботи та неоплачуваної опіки, а чоловіки нерідко не здобувають життєво важливого досвіду піклування про іншого, щоб відчувати межі власного розуміння потреб ближнього. Звідси вона формулює практичну пропозицію, яку обґрунтовує як норму, щоб піклування стало спільною відповідальністю, суспільство має рухатися до моделі, у якій оплачувана праця не є нормою понад тридцять годин на тиждень, а внесок у неоплачуване піклування становить приблизно двадцять дві години на тиждень для кожного. Важливо що Недельські не пропонує монетизувати піклування, а радше зробити його цінність досвідом, який поділяють усі, щоб зменшити розрив між тими, хто ухвалює рішення, і тими, хто щоденно несе тягар опіки. Окремо Недельські включає у сферу базових обов’язків і піклування про землю, наголошуючи, що практика опіки над ближніми може розширюватися до усвідомлення взаємозалежності людей і природних екосистем.
Зміна часу: бачення, яке пропонує Паоло Бенанті
У своєму виступі отець Паоло Бенанті, OFM, експерт у галузі штучного інтелекту, запропонував ширшу рамку: ми переживаємо не просто «час змін», а «зміну часу». На його думку, штучний інтелект торкається одночасно геополітики, науки, економіки й демократичних інституцій і тому питання не зводиться до окремих технологічних застосувань. Бенанті вводить поняття «програмно визначеної реальності», коли ми купуємо предмет, але ключові функції залежать від програмного забезпечення, на яке часто маємо лише ліцензію. Він пояснює це через повсякденний приклад зі смартфоном: матеріальний об’єкт належить користувачу, але межі використання встановлює власник програмної екосистеми. Щоб показати економічні наслідки, Бенанті звертається до класичного уявлення про власність як про право користування, зміни й отримання плодів. У такій реальності суспільство непомітно рухається від власників до користувачів, а це змінює ланцюги створення вартості та умови справедливості.
Раніше ми керували ризиками через контроль над відносно стабільними речами, такими як автомобілі, літаки чи магазини, а тепер же функція може змінитися без видимих змін предмета, лише через програмні оновлення. Він наводить парадоксальний приклад, коли програма зламана, те, що називали магазином, може перетворитися на склад і без програмного забезпечення перестає виконувати суспільну роль. На цій підставі Бенанті піднімає питання відповідальності, хто відповідає за зміни, які здійснюються через програмні оновлення, якщо вони відбуваються часто, швидко й фактично непомітно для користувача. Це створює новий тип нестабільності, коли рішення, що в традиційній економіці формувалися роками, в цифровій можуть змінюватися дуже швидко.
Чи може ШІ замінити піклування?
У дискусії прозвучала також критика підходу, який намагається вирішити кризу піклування через технологічне заміщення, і Дженніфер Недельські запропонувала розглядати це як симптом прагнення до дешевшого рішення там, де суспільство не хоче чесно оплачувати або справедливо розподіляти працю догляду. Зокрема, вона звернула увагу на дві траєкторії, які вже помітні в публічних дебатах: з одного боку зростання попиту на цифрових компаньйонів, що обіцяють підтримку та відчуття близькості, а з іншого – очікування, що роботизовані системи візьмуть на себе догляд за літніми людьми, зменшуючи витрати й навантаження на родини та соціальні служби. Водночас, за її аргументацією, піклування не можна звести до набору функцій, оскільки воно має тілесний і стосунковий вимір, у якому вирішальними є присутність, спосіб взаємодії, взаємність та досвід довіри, а тому технологічна допомога може підтримувати окремі фізичні дії або рутинні процеси, проте не здатна відтворити повний зміст піклування, якщо його трактувати як сервіс без людської участі. Вона навела приклад маленької дитини, яка завжди відчує та відрізнить дотик матері від будь-якого іншого.
Отець Паоло Бенанті доповнив цю лінію психологічним поясненням, зазначивши, що люди схильні приписувати співрозмовнику ШІ наміри й внутрішній світ, і саме тому у взаємодії з чат-ботами та іншими системами легко виникає відчуття взаємності, яке може не відповідати реальній природі технології. Якщо при цьому бізнес-модель таких сервісів орієнтована на утримання уваги й максимізацію доходу від контакту, то ризики, за логікою дискусії, найшвидше накопичуються серед уразливих груп таких як діти, самотні люді та особи у кризових станах, для яких цифрова взаємодія може стати заміною живої підтримки.
У підсумку розмова виводить до спільного розуміння, де перетинаються піклування, інфраструктура, власність і правила: Недельські підкреслює необхідність відновлення гідності піклування через справедливі норми часу та відповідальності, тоді як Бенанті показує, що штучний інтелект змінює самі рамки соціального договору від доступу до базових ресурсів до розподілу вигод і відповідальності, які формує нова економіка. Інновації потребують не лише технічного впровадження, а й суспільних запобіжників, які зберігають людську гідність і спільне благо, не підміняючи піклування механічною зручністю там, де потрібні взаємність і жива присутність.
Олена Комісаренко
Піклування в добу штучного інтелекту – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-03/oikonomia-115-pikluvannya-v-epokhu-shi.html
Українська передача 11.03.2026 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2026/03/ukrainian-programme-11-03-2026.html
Ойкономія (115) штучний інтелект і піклування – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/besidy-pro-socialnu-doktrynu-cerkvy/2026/03/oikonomia-115-pikluvannya-v-epokhu-shi-podcast.html
Ойкономія: християнський погляд на економічне життя (спецпроект – продовження) – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/world/news/2026-03/oikonomia-pyatyj-blok-obkladynka.html
ПІКЛУВАННЯ В ДОБУ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=Om_jSZH77xU
о. Петро Фостик
