Під час війни стала цілком очевидною суть капеланського служіння, яка за словами отця Мирона, полягає в тому, «щоб бути поряд з військовими». «Коли вони бачать, що ти серед них, то їм спокійніше, бо ти як капелан, як священик, є для них представником Бога. І вони розуміють, що ти цінуєш їхню службу, що ти цінуєш їхні жертви, що ти є тим, хто хоче їх підтримати, що ти біля них – це найважливіше, це їх підтримує, вони це розуміють і вони вдячні», – наголошує капелан, додаючи, що військові, насправді, не потребують багато: вони потребують підтримки, і це найменше, що кожен може для них зробити. «Бо інколи я чую від поранених хлопців, від родин, що коли вони отримали поранення, то спочатку всі пам’ятали, дзвонили, потім щораз менше, а вже потім дуже рідко хтось дзвонить, бо забуває. І вони про це теж наголошують, що ця пам’ять є дуже важливою», – каже він.
Співпереживати – це важко, але необхідно
Будучи військовим капеланом, який відвідує військових у шпиталях, отець Мирон Горбовий зазначає, що найважче у капеланському служінні – це «бачити людські страждання». Про це, за його словами, говорить також Святе Письмо, в якому описані епізоди, коли Христос, побачивши чиєсь страждання, змилосердився і вчинив чудо оздоровлення чи воскресіння. «І так само, коли ти бачиш ті страждання, які люди переносять, як інколи терплять, то це найважче, бо ти співпереживаєш. Це емпатія, – пояснює священик. – З одного боку, ти мусиш її мати, бо емпатія – це теж емоційне спілкування. Розуміти емоції тих людей, які перед тобою, з ними співпереживати – це, звичайно, трохи виснажує, але тільки так можна зрозуміти, що вони відчувають всередині. Отже, це є чи не найважчим: бачити людські страждання, рани тих людей, які терплять. І теж переживають близькі, рідні, які є поряд тих поранених хлопців, і вони теж несуть той хрест. Відчувати цей їхній біль чи хлопців, чи родин – це те найважче, що є в моєму служінні».
Бог – джерело сили, щоб допомагати іншим
Покликання душпастиря і капелана полягає не лише в тому, аби співпереживати з тими, що терплять, але й вказувати їм на шлях внутрішнього зцілення, внутрішнього миру. Саме тому для капеланів так важливо дбати про власну внутрішню рівновагу, старатися не вигоріти. Отець Мирон каже, що в цьому йому допомагає молитва, – як приватна, так і літургійна, – а також спілкування з іншими капеланами, підтримують також рідні, знайомі – «це все разом тримає». «Найбільша опора, звичайно, – це Бог, – підкреслює він. – Це дуже важливо, і без цього неможливо, бо закрившись в своїх переживаннях, можна дійсно швидко не знайти ресурсу, щоби це все відновлювати».
Цінувати, любити, пам’ятати, не бути байдужими
Війна триває вже майже два роки, і багато людей говорять про втому. Але найбільша втома, звичайно, – у військових. Яким чином католики і християни загалом можуть підтримувати поранених військових і особливо родини загиблих воїнів? Відповідаючи на це запитання, отець Мирон зазначає, що, насамперед, потрібно завжди «пам’ятати про тих людей і бути поруч», чи через телефонний дзвінок, або, ще краще, відвідати особисто. «Бо іноді наші поранені хлопці прикуті до ліжка і не можуть вийти, і для них спілкування – це немов вихід у світ, – пояснює він. – Важливим також є спілкування із сім’ями, які мають родичів на фронті, цим сім’ям теж потрібна підтримка. Існують також інші способи допомоги: можна допомагати матеріально чи нематеріально. Треба просто приділити свою увагу, щоб людина розуміла, що вона не сама, що є хтось, кому не байдуже, що в тебе хтось чи воює, чи в тебе хтось є поранений, що тебе готові підтримати, готові бути поруч, що про це пам’ятають і це цінують. Це дуже важливо, бо якщо ніхто тим не цікавиться, то означає, що коли тій людині в певний момент складно і про неї забувають, ніхто не цікавиться, то в неї тоді виникає питання: “А навіщо я, чи хтось з моїх захищає Україну, коли нікому це не потрібно? Навіщо хтось когось втратив чи отримав поранення, коли нікому це не потрібно, ніхто цим не цікавиться?”. Але коли вони бачать увагу, то це їм додає сил. Коли поранені військові бачать, що про них пам’ятають, що люди приходять їх відвідати, щоб просто підтримати, чи щось принести, то вони усвідомлюють, за що жертвують – хто своїм життям, хтось своїм здоров’ям. Бо якщо довкола тебе гарні й світлі люди, які цінують, люблять і шанують, то кожен хоче захистити це добро, щоб його мали також і його діти, родина і знайомі. Ти тоді розумієш, за що ти йдеш, розумієш, що твоя жертва є не марна і є що захищати – оті цінності. Тому, насправді, небайдужість – це перший крок, який повинен бути: цінувати, любити, пам’ятати, не бути байдужими – це найважливіше».
Небезпека звикання
Нелегко жити в постійному напруженні, пов’язаному з небезпекою, яку породжує війна. Психіка людей по-різному реагує на цю ситуацію. «Хтось може стати байдужим, а хтось може навіть закриватися від цих проблем, – зауважує отець Мирон. – Часом люди можуть, так би мовити, ховати свої емоції, щоб зберегти рівновагу, бо кожен день, вмикаючи телевізор чи переглядаючи інтернет ресурси, ми бачимо війну, ми в ній живемо. Але, безперечно, ми не повинні звикати до цього, бо якщо ми звикнемо, то це для нас стане буденністю, і ця буденність може викликати байдужість, і це може бути небезпечним. Хоча, з іншого боку, я думають, якщо ракети долітають у всі частини України, то, напевно, всі відчувають війну. Інколи на короткий час війна десь стає буденною, а потім, коли чуєш тривогу або бачиш, що ракети летять, то вона перестає бути такою буденною, і насправді знов дає тобі відчути навіть на собі, що війна є не тільки там, десь на фронті, де воїни, але також тут, біля тебе».
Світлана Духович – Ватикан
Фото – Отець Мирон Горбовий
Джерелo: Військовий капелан: коли воїни відчувають добро, вони готові його захищати. – https://www.vaticannews.va/uk/church/news/2024-01/intervyu-z-vijskovym-kapelanom-otcem-myronom-horbovym.html
Джерелo: Українська передача 30.01.2024. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2024/01/ukrainian-programme-30-01-2024.html
«ЦІНУВАТИ, ЛЮБИТИ, ПАМ’ЯТАТИ, НЕ БУТИ БАЙДУЖИМИ» ІНТЕРВ’Ю З О. МИРОНОМ ГОРБОВИМ – ІІ – https://www.youtube.com/watch?v=2B4axmv7YGU
Джерелo: Інформаційний випуск Радіо Ватикану 25.01.2024. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2024/01/ukrainian-news-25-01-2024.html
«ЦІНУВАТИ, ЛЮБИТИ, ПАМ’ЯТАТИ, НЕ БУТИ БАЙДУЖИМИ» ІНТЕРВ’Ю З О. МИРОНОМ ГОРБОВИМ – І – https://www.youtube.com/watch?v=u_BcpA419s0
Джерелo: Українська передача 30.01.2024. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2024/01/ukrainian-news-30-01-2024.html
о. Петро Фостик
