ПАПА НА ДЕНЬ МОЛИТВИ ЗА ПОКЛИКАННЯ: СТАВАТИ ПАЛОМНИКАМИ НАДІЇ.
Про значення покликання, яке живить та реалізує прагнення до щастя, ділиться думками Папа Франциск у цьогорічному посланні на Всесвітній День молитви за покликання на тему: «Покликані сіяти надію та будувати мир».
«Всесвітній День молитви за покликання щороку запрошує нас замислитися над дорогоцінним даром покликання, який Господь звертає до кожного з нас, свого вірного люду, що прямує вперед, щоб ми могли взяти участь у його задумі любові та втілювати красу Євангелія в різних станах життя», – такими словами розпочинається послання Папи Франциска з нагоди 61-го Всесвітнього Дня молитви за покликання, який цьогоріч відзначається 21 квітня.
Бути знаряддям миру та любові
Святіший Отець зазначає, що слухання Божого поклику є найнадійнішим способом живити прагнення до щастя, яке ми носимо в собі. «Наше життя реалізовується, коли ми відкриваємо, ким ми є, якими є наші здібності, в якій сфері ми можемо їх застосувати, яким шляхом ми можемо піти, щоб стати знаком і знаряддям любові, прийняття, краси і миру в контекстах, у яких живемо», – зауважує він.
За його словами, цей День є завжди чудовою нагодою, щоб вдячністю згадати про «вірну, щоденну і часто приховану посвяту тих, хто прийняв покликання, яке стосується всього життя». Йдеться, зокрема, за батьків, які «не дбають насамперед про себе і не йдуть за течією поверхневого стилю, але присвячують своє життя турботі про взаємини», за осіб, які в різних сферах прагнуть будувати справедливіший світ, політику, гуманніше суспільство, за «всіх людей доброї волі, які присвячують себе спільному благу, а також священників, які присвячують себе звіщенню Євангелія, «сіючи надію і показуючи всім красу Царства Божого».
Окремий заклик він звертає до тієї молоді, яка відчуває віддаленість чи недовіру до Церкви. «Дозвольте собі бути захопленими Ісусом, ставте Йому свої важливі запитання за допомогою сторінок Євангелія, дозвольте собі бути збентеженими Його присутністю, яка завжди благодатно впливає на нас у кризових ситуаціях. Він поважає нашу свободу більше, ніж будь-хто інший, Він не нав’язується, але пропонує Себе: надайте Йому простір, і ви знайдете своє щастя в тому, щоб слідувати за Ним і, якщо Він попросить, повністю віддати себе Йому», – заохочує Святіший Отець.
Ставати паломниками надії
Папа Франциск зазначає, що поліфонія харизм і покликань, які розпізнає і супроводжує християнська громада, допомагає нам повністю усвідомити нашу ідентичність як християн: Божого люду, який, оживлений Святим Духом, ступає вперед дорогами світу. У цьому контексті він пригадує, що 2024 рік присвячений молитві, коли ми «покликані наново відкрити безцінний дар вміння діалогувати з Господом, від серця до серця, стаючи таким чином паломниками надії».
За словами Святішого Отця, сенс християнського паломництва полягає саме в тому, щоб відкрити Божу любов і, водночас, відкрити самих себе, через внутрішню мандрівку, але завжди натхненну численними взаєминами. «Отже, паломники тому, що ми покликані: покликані любити Бога і любити один одного. Таким чином, наша мандрівка цією землею ніколи не закінчується безцільною втомою чи безцільним блуканням; навпаки, кожного дня, відповідаючи на наше покликання, ми намагаємося зробити можливі кроки до нового світу, де ми живемо в мирі, справедливості та любові. Ми є паломниками надії, бо прагнемо кращого майбутнього і намагаємося його будувати на цьому шляху», – наголошує Папа Франциск.
Чинити добро всупереч невдачам
Святіший Отець підкреслює важливість плекати погляд, сповнений надії, відповідаючи на довірене нам покликання, «у служінні Царству Божому, Царству любові, справедливості та миру». «Ця надія знаходить свій рушійний центр у Христовому воскресінні, яке містить життєву силу, що проникла у світ. Там, де здається, що все померло, звідусіль з’являються паростки воскресіння. Це сила, якій немає рівних», – підкреслює Папа. Він визнає, що часто може здаватися, що Бога не існує, коли бачимо зло, несправедливість, байдужість та жорстокість. «Але правда також у тому, що посеред темряви завжди починає розквітати щось нове, що рано чи пізно приносить плід», – зазначає Святіший Отець, цитуючи апостола Павла, який стверджує, що надією ми спаслися (пор. Рим. 8,24).
За його словами, бути паломниками надії означає будувати своє існування на скелі Христового воскресіння, знаючи, що кожне зусилля, яке ми беремо на себе у прийнятому покликанні, не залишиться поза увагою. «Незважаючи на невдачі та непередбачувані зупинки, добро, яке ми сіємо, тихо зростає, і ніщо не може відлучити нас від кінцевої мети: зустрічі з Христом і радості життя у братерстві одні з одними у вічності», – пише Папа.
На завершення послання Святіший Отець закликає молодь відкрити своє покликання в Церкві і в світі, присвячуючись люблячій турботі про тих, хто нас оточує, і про навколишнє середовище, в якому ми живемо. «Тож вставаймо і вирушаймо як паломники надії, щоб, як Марія зі святою Єлизаветою, ми теж могли принести звістку радості, породжувати нове життя і бути ремісниками братерства і миру», – заохочує Папа Франциск.
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
ПРЕФЕКТ ДИКАСТЕРІЇ ДУХОВЕНСТВА: ПОКЛИКАННЯ – ЗАПРОШЕННЯ БУТИ ЩАСЛИВИМИ.
В інтерв’ю для часопису «L’Osservatore Romano» Префект Дикастерії у справах духовенства кардинал Лазар Ю Хун Сік поділився думками про істотні виміри формації життя священників, торкаючись теми сучасної культури та розпізнавання покликання.
З нагоди 61-го Всесвітнього Дня молитви за покликання, який цьогоріч відзначається 21 квітня, у інтерв’ю для часопису L’Osservatore Romano, кардинал Лазар Ю Хун Сік, префект Дикастерії у справах духовенства, розповів про співпрацю з Божою благодаттю для розпізнавання покликання, вказуючи на важливі шляхи у священничій формації.
Універсальне покликання до щастя
Означуючи покликання, кардинал Ю Хун Сік сказав, що у своїй суті воно є покликанням бути щасливим, беручи відповідальність за своє життя. «Це перше бажання, яке Бог має для кожної людини, для кожного з нас: щоб наше життя не згасло, щоб воно не було змарноване, щоб воно сяяло якнайкраще. І тому Він став близьким у Своєму Сині Ісусі й хоче пригорнути нас в обійми Своєї любові; таким чином, завдяки Хрещенню ми стаємо активною частиною цієї історії любові, і коли ми відчуваємо, що нас люблять і супроводжують, тоді наше існування стає шляхом до щастя, до життя, яке не має кінця. Шлях, який потім втілюється і реалізується у життєвому виборі, в конкретній місії та в багатьох повсякденних ситуаціях», – пояснив він.
Навчитися розпізнавати покликання
Говорячи про розпізнавання свого покликання, очільник Дикастерії у справах духовенства вказав на багату традицію Церкви та мудрість християнської духовності, які нас цьому можуть навчити. «Для того, щоб бути щасливими – а щастя є найпершим покликанням, яке поділяє кожна людина – необхідно, щоб ми не помилялися у своєму життєвому виборі, принаймні у фундаментальних рішеннях. І першими дороговказами, за якими ми повинні слідувати, є саме наші бажання, те, що ми відчуваємо в нашому серці, що буде добрим для нас, а через нас – для світу навколо нас», – сказав він.
Однак, за його словами, людина щодня бачить, що її бажання не завжди відповідають істині про те, ким ми є, і може статися, що наші бажання є результатом часткового бачення, виникають з розчарувань або продиктовані егоїстичним пошуком власного благополуччя. «Тому необхідне розрізнення, яке, по суті, є духовним мистецтвом розуміння, з Божою благодаттю, що ми повинні вибирати в нашому житті. Розрізнення можливе лише за умови, що ми прислухаємося до себе і прислухаємося до Божої присутності в нас, долаючи дуже актуальну спокусу зробити так, щоб наші відчуття прирівнювати до абсолютної істини», – зауважив кардинал Ю Хун Сік. Покликаючись на одну з катихиз Папи Франциска, він сказав, що покликання розпізнається тоді, коли наші глибокі бажання вступають в діалог з ділом, яке Божа благодать чинить в нас, що сприяє розумінню, яким шляхом ступати.
Священник – постійний учень свого небесного Вчителя
«Світ, суспільство і Церква потребують священників, які є глибоко людяними, чию духовну рису можна підсумувати в тому ж стилі, що й Ісусову: не духовність, яка відокремлює нас від інших або робить нас холодними вчителями абстрактної істини, а здатність втілювати Божу близькість до людства, Його любов до кожного створіння, Його співчуття до кожного, хто страждає від життєвих ран», – сказав Префект Дикастерії у справах духовенства, відповідаючи на запитання про формацію священників. За його словами, на цьому шляху, важливими рисами для священників мають бути достатня психологічна зрілість, внутрішній спокій та емоційна рівновага.
Вказуючи на два напрямки церковної рефлексії, кардинал Лазар Ю Хун Сік зазначив, що у сфері священничої формації не бракує занепокоєння, пов’язаного із ситуаціями труднощів та страждань священників. «Нам потрібно переосмислити наш спосіб бути Церквою і жити християнською місією в ефективній співпраці всіх охрещених, бо священики часто перевантажені роботою, тими самими обов’язками – не тільки душпастирськими, а й юридичними та адміністративними – як і багато років тому, коли їх було кількісно більше», – зауважив він. Наступним напрямком є перегляд ідентичності дієцезіального священника, щоб він наново відкрив для себе сакраментальну цінність, зокрема, священничого братерства. «Однак існує потреба в новому менталітеті та нових шляхах формації, оскільки часто священника виховують як одноосібного лідера, “єдиноначальника”, а це не є добре, – зазначив очільник Дикастерії у справах духовенства. – Ми малі і повні обмежень, але ми є учнями Вчителя. Ведені Ним, ми можемо багато чого зробити. Не поодинці, а разом, соборно».
Бути пророками нового світу
Інше запитання щодо священничої формації стосувалось сучасної культури. «Ми не можемо залишатися замкненими у сакральних формах і перетворювати священника на простого адміністратора релігійних обрядів; сьогодні ми переживаємо час, позначений численними глобальними кризами, з певними ризиками, пов’язаними зі зростанням насильства, війнами, забрудненням навколишнього середовища, економічною кризою, які потім впливають на життя людей з точки зору незахищеності, тривоги й страху за майбутнє», – відповів кардинал Ю Хун Сік. За його словами, сьогодні існує велика потреба у священниках та мирянах, здатних нести всім радість Євангелія, як пророцтво нового світу, а також компас для орієнтації на життєвій дорозі.
Ризикнути для Бога
Останнє питання стосувалося того, чи варто сьогодні ставати священником. Відповідаючи, Префект Дикастерії у справах духовенства зазначив, що, незважаючи ні на що, завжди варто слідувати за Богом на цьому шляху, витрачаючи своє життя на Його проект. «Ми можемо поглянути на Марію, цю молоду діву з Назарету, Яка, хоч і була стурбована звісткою ангела, вирішує ризикнути і вирушити в захоплюючу пригоду покликання, ставши Матір’ю Бога і Матір’ю людства. З Богом нічого не втрачається!» – наголосив він, закликаючи дияконів, священників та єпископів завжди вчитися у єдиного вчителя – Христа, учнями якого ми всі є.
«І я хотів би сказати кілька слів усім священникам, особливо тим, хто зараз почувається знеохоченим чи зраненим: Господь ніколи не порушує Своїх обітниць. Якщо Він вас покликав, то не залишить вас без ніжності Своєї любові, світла Духа, радості серця. Багато в чому Він проявить Себе у твоєму священничому житті. Я хотів би, щоб ця надія досягла священників, дияконів і семінаристів скрізь, щоб потішити й підбадьорити їх. Ми не самотні, Господь завжди з нами! І він хоче, щоб ми були щасливі!» – підкреслив на завершення кардинал Лазар Ю Хун Сік.
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
ПАПА СЕМІНАРИСТАМ: БУТИ СВЯЩЕНИКАМИ НА ПОДОБУ ХРИСТОВОГО СЕРЦЯ.
Духовне життя, навчання, життя у спільноті та апостольська діяльність: на таких аспектах наголосив Папа Франциск, приймаючи на аудієнції у Ватикані семінаристів із двох семінарій в Іспанії, які прибули до Риму з метою паломництва до гробу святого апостола Петра.
В суботу, 20 квітня 2024 року, Папа Франциск прийняв на аудієнції семінаристів Митрополичої семінарії та семінарії “Redemptoris Mater” у Севільї (Іспанія), які разом із своїм архиєпископом Хосе Анхелем Саїсом Менесесом, прибули до Риму, щоб здійснити паломництво до гробу святого апостола Петра. Він заохотив їх «прожити ці дні із зчудуванням і вдячністю за дар віри, який нам передали апостоли».
Подорож єднання з Ісусом – Добрим Пастирем
Святіший Отець зазначив, що ця зустріч відбувається напередодні Неділі Доброго Пастиря, яку Церква латинського обряду відзначає в третю неділю після Пасхи. Він наголосив присутнім, що вони «отримали покликання від Господа і з допомогою своїх наставників готуються бути душпастирями на подобу Христового Серця», додаючи, що «цю подорож єднання з Ісусом, Добрим Пастирем, потрібно звершувати, дбаючи про чотири аспекти: духовне життя, навчання, життя у спільноті та апостольську діяльність». За словами Папи, поєднання цих аспектів є необхідним, навіть нагальним, щоб «стати справжніми священиками та відповісти на отримане покликання, у повному даруванні себе Богові та нашим братам і сестрам, особливо тим, які найбільше страждають».
Чеснота і наука – критерії виховання семінаристів
У цьому контексті Єпископ Риму виділив постать одного з багатьох святих пастирів андалузької землі, блаженного кардинала Марсело Спіноли-і-Маестре, який висловлювався, що «чеснота і наука – це дві речі, яких слід навчати в першу чергу кандидатів до священства, тому що наука без чесноти чваниться і не настановляє, а чеснота без науки виховує, але не навчає». Отож, в особі священика все повинно бути єдиним цілим – «молитва, навчання, братерство, місія». Наступник святого Петра побажав семінаристам «використати цей інтенсивний час навчання із серцем, зверненим до Бога, відкритими руками і широкою посмішкою, щоб передавати радість Євангелія кожному, кого вони зустрінуть».
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
Українська передача 20.04.2024 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2024/04/ukrainian-programme-20-04-2024.html
З НАГОДИ 61-ГО ВСЕСВІТНЬОГО ДНЯ МОЛИТВИ ЗА ПОКЛИКАННЯ, – 21 КВІТНЯ. – Джерелo: https://www.youtube.com/watch?v=3LQo2-5v6b0
Інформаційний випуск Радіо Ватикану 20.04.2024 – Джерелo: https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2024/04/ukrainian-news-20-04-2024.html
о. Петро Фостик
