Українська передача 15.01.2023. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/ukrainian-podcast-list/2023/01/ukrainian-programme-15-01-2023.html
УКРАЇНСЬКА ПЕРЕДАЧА І ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВИПУСК РАДІО ВАТИКАНУ 18.12.2022. – І ПРО БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА СЕВЕРІЯНА БАРАНИКА, ЧСВВ. – https://www.cerkiew.net.pl/inne-informacje/%d1%83%d0%ba%d1%80%d0%b0%d1%97%d0%bd%d1%81%d1%8c%d0%ba%d0%b0-%d0%bf%d0%b5%d1%80%d0%b5%d0%b4%d0%b0%d1%87%d0%b0-%d1%96-%d1%96%d0%bd%d1%84%d0%be%d1%80%d0%bc%d0%b0%d1%86%d1%96%d0%b9%d0%bd%d0%b8%d0%b9-5/
Більше про життя і діяльність Блаженного Священномученика Северіяна Бараника ЧСВВ можна дізнатися за посиланнями:
ПРО БЛАЖЕННОГО СВЯЩЕННОМУЧЕНИКА СЕВЕРІЯНА БАРАНИКА, ЧСВВ З С ДАМ’ЯНОЮ ГАЛУЩАК – https://www.youtube.com/watch?v=Nj4jGAuxu6Y
с. Дам’яна Галущак в програмі „У Ваших намірах” про життя і духовну діяльність о. Северіяна Бараника. – http://radiomaria.org.ua/pamyat-pro-muchenikiv-ne-povinna-propasti…-8540
Бараник Степан Миколайович, монах василіянин (ЧСВВ), народився 18 липня 1889 року в м. Угнів.
З 1900 по 1903 рр. навчався в Перемишльській гімназії, опісля в Крехівському новоціяті.
24 вересня 1904 року вступив до чину Святого Василія Великого, де разом з василіанським габітом прийняв нове ім’я Северіян.
Це відбулося у монастирі хорватських францішканців у Загребі 14 лютого 1915 року.
Після закінчення філософськотеологічних студій у 1915 році отця Северіяна Бараника призначено до Жовківського монастиря.
Він активно працював на парохії, очолював Марійське Товариство для молоді, редагував дитячий журнал „Наш приятель”.
У 1932 році ієромонаха Северіяна призначено ігуменом монастиря оо. Василіян та парохом у церкві Святої Трійці в Дрогобичі, до якої належало 12 тисяч вірних. Отець Северіян брав активну участь у національнопатріотичному і культурноосвітньому житті українців Дрогобича і Дрогобиччини, працював викладачем гімназії, входив у склад старшин кружка „Рідна школа”.
Та недовго втішалися діяльністю ієромонаха Северіяна у Жовкві, бо вже 1932 року його призначили ігуменом монастиря оо. Василіян та парохом церкви Святої Трійці в м. Дрогобичі, одному з важливих церковно-релігійних осередків Галичини. Саме тут о. Бараника чекало чимало труднощів і радощів, однак, мабуть, ніхто тоді ще не думав, що саме в Дрогобичі закінчиться його життя, як і у перших віках християнства – мученицькою смертю.
З приходом радянських військ енкавеесівці у Дрогобичі заборонили ієромонахам Баранику та Сеньківському виходити поза монастирську обитель, мотивуючи це вимогами військового часу. Вірні радили отцям якнайшвидше вийти з монастирів і перечекати лиху годину, але ієромонахи не хотіли і терпеливо чекали сподіваного. НКВС забрало їх до Дрогобицької тюрми 26 червня 1941 року – і більше живими їх ніхто не бачив.
Через два-три дні прийшли німці й дозволили людям шукати своїх рідних на території тюрми. Те, що відкрилося людському взору, було справжнім жахом. Розповідає пан Йосиф Ластов’як: „В кінці червня 1941 року фронт наблизився до Дрогобича. Більшовицька влада намагалась замести свої сліди. Я бачив позаду тюрми велику яму, яка була замаскована, присипана піском і утрамбована катком. Більшовики відступили, прийшли німці, і люди кинулись до тюрем, щоб віднайти своїх рідних. Німці на територію в’язниці впускали по декілька осіб — впізнавати замордованих рідних, а більшість людей стояло під брамою. Я, бувши хлопчиною, біля брами нічого не бачив, тому відійшов набік і виліз на дерево. Був страшний сморід, я бачив, як німці послали людей розгортати яму, яка була присипана піском. Яма була свіжа, бо люди розгортали її руками і витягували тіла замордованих людей. Біля ями був навіс, а під ним я побачив мертве тіло отця Северіяна Бараника, що було дуже пошкоджене внаслідок тортур у в’язниці: тіло неприродно напухле, чорне, страшне лице, а батько пізніше розповідав, що на грудях був також вирізаний хрест. Тіло о. Бараника я бачив на відстані 10-15 метрів”.
Через кілька років після закінчення війни місцевий прокурор, оповідаючи п. Софії Морській про те, що діялось тоді у тюрмі та зокрема про отців, розповів: „Одного з них зварили в котлі і давали їсти в’язням, інших закопували по шию в землю і ходили по їхніх головах”. Місце захоронення ієромонаха не є достеменно відомим, але численні свідчення вказують на те, що він був похований разом з іншими у спільній могилі на цвинтарі на вулиці Грушевського в м. Дрогобичі (Нові Українські Мученики XX ст. Рим, 2002).
„Пам’ять про мучеників не повинна пропасти”, – сказав Папа Римський Іван Павло II 27 червня 2001 року під час святої Служби Божої у Львові і проголосив о. Северіяна Бараника і ще 26 українських мучеників Блаженними.
о. Северин Бараник ЧСВВ був беатифікований 26 червня 2001 року Римським папою Іваном Павлом ІІ.
Текст взято з сайту: http://www.library.sokal.lviv.ua/postati_baranyk.html
Северіян Бараник – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%96%D1%8F%D0%BD_(%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%B8%D0%BA)
Інформаційний випуск Радіо Ватикану 15.01.2023. – https://www.vaticannews.va/uk/podcast/informatsiynyy-vypusk-radio-vatykanu/2023/01/ukrainian-news-15-01-2023.html
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1605937339851456
о. Петро Фостик
