Учора минуло 185 років з моменту, як 21 травня 1837 року народилася Софія із Фредрів Шептицька, дочка видатного польського комедіографа Александра Фредри і мама братів Шептицьких. Виховала 5 синів, серед яких Казимир яко о. Климентій є блаженним Церкви і Праведником народів світу, Роман як Митрополит Андрей у майбутньому буде таким визнаний, Станіслав — генерал Польщі і герой війни проти більшовиків і москалів, Леон — мученик більшовицького режиму, Александр — мученик нацистського режиму.
Пропонуємо Вам прочитати 5 цікавих фактів про Софію Шептицьку
- Вважала, що ідеалом жінки є стати ангелом миру, додавати віри і надії, бути готовим посвятитися тим, кого любимо.
Софія вважала, що еталоном жінки є не «геніальність, що сягає по силу, славу, проповідує великі діла, а ідеалом жінки є стати ангелом миру, додавати віри і надії, бути готовою присвятитися тим, кого любимо, і невтомно просити вміння служити Богу і чинити добро людям».
Була скромною, переймалася, щоб ніхто не вважав її кращою, ніж була насправді. Ніколи не втрачала самоконтролю, в молитвах просила про терпеливість і життєрадісність.
Життєрадісність стала її натурою, і саме такою бачило її оточення. Намагалася плекати її, бо вважала, що почуттям гумору і веселістю можна більше осягнути, ніж «моралями». Вміла з гумором сприймати свої слабкості та комплекси, з яких часто жартувала.
- Виховувала своїх синів так, щоб вони, найперше, були Божими дітьми.
Передусім люблячою. Виховувала синів, щоби були мудрими дітьми, Божими дітьми. «Бути серед них, розділяти їхні враження, думки, забави, спостерігати за поступом, бачити, як розвивається інтелект і як вони проявляють свій кругозір — це була для мене найбільша насолода і щастя», — пише вона.
Софія Фредро мріяла про доньку і навіть писала, коли народився Казимир: «Отже, хлопець. Не знаю, скільки з тим словом зникло мидляних бульбашок — так я мріяла, що буде донька, моя донька… Ціле літо дзвеніло коло серця… Що ж діяти — Бог знає, що робить…»
Дуже виразно видно в листах, що від молодих років вона у всьому вручала Богові себе, своїх батьків, а відтак дітей. Розуміла, що мусить просити Бога про допомогу, бо сама не в стані виховати їх такими, як собі вимріяла — добрими, мудрими, милосердними, вільними у всьому, вповні дозрілими. Наставляла, щоб допомагали один одному та іншим, щоб не були егоїстами. Попри графський титул вчила зашивати шкарпетки, як їм порвалися, виконувати дрібну домашню роботу — порядкувати город, дбати про порядок в кімнатах… Водночас дбала, щоб вони вміли малювати, грати на музичних інструментах, спостерігати, розуміти світ мистецтва, дбала щоб були справді високо освіченими й інтелігентними людьми, але щоб ніколи не забували про Бога, що Він на першому місці.
- Багато молилася, але ніколи не занедбувала домашніх обов’язків.
Була щасливою, якщо могла потішити когось, бо знала «чим є одна сльоза, один потиск щирої руки в терпінні». Багато молилася, однак ніколи не використовувала часу, відведеного для домашніх обов’язків, для молитви.
- «Моя єдина система виховання — це молитва Богородице Діво», — так казала Софія, коли її запитували як виховувала своїх синів.
Коли одного разу Софію спитали, що вона робила, щоби так шляхетно виховати синів, вона відповіла: «Я любила їх і старалася пізнати, яким кожний із них є. Моя єдина система виховання — це Богородице Діво. Ніщо інше, — лише Богородице Діво. Хлопець добрий, чемний, вчиться, слухає, є здоровий — Богородице Діво. І навпаки — хлопець зле робить лекції, є непослушний, доказує, наражується на небезпечний випадок — знов Богородице Діво».
- Завжди молилася про виконання волі Божої у її житті та житті рідних
Вона завжди молилася про виповнення Божої волі в її житті і в житті її рідних. Вона наче пожертвувала свого сина, віддала на службу Богові, хоч сама до кінця залишалася римо-католичкою.
За матеріалами статті Ольги Хворостовської та с. Олени Манькут ССНДМ для РІСУ «У всьому Богові себе і своїх дітей: про Софію, матір Андрея і Климента Шептицьких»
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1430195240759001
о. Петро Фостик
