Проща до санктуарію на березі озера Святої Анни була останнім велелюдним заходом першого етапу Апостольської подорожі Папи Франциска до Канади. Покликаючись на постать Ісусової бабусі Святіший Отець наголосив на тому, що віра передається через рідну мову та культуру.
Світлана Духович – Ватикан
В устрої спільнот корінних народів Канади важливе місце займає бабуся, тож не дивно, що особливою пошаною серед християн втішається постать святої Анни, матері Пресвятої Богородиці та бабусі Ісуса. Одним із проявів цієї набожності є щорічна проща до озера Святої Анни, розташованого 70 кілометрів на захід від Едмонтона, яка відбувається з нагоди літургійного свята на честь святих Йоакима та Анни, що припадає 26 липня. Тож саме до цього відпустового осередку вирушив Папа Франциск на завершення третього дня свого перебування у Канаді.
Прибувши на місце молитовної зустрічі, Святіший Отець зробив згідно зі звичаєм корінних народів знак святого хреста на чотири сторони світу та поблагословив воду озеро, якою окропив вірних. Далі розпочалася літургія слова, під час якої Папа виголосив проповідь.
Серцебиття паломників і матері-землі
На початку своєї проповіді Святіший Отець порівняв звук бубнів, який супроводжує його під час зустрічей з корінними мешканцями Канади, із серцебиттям численних паломників, які протягом століть приходили до “Божого озера”, щоб звернутися «до Господа і відчути на собі Його зцілення».
Серед природи, звук бубнів, як зазначив Папа, нагадує також про серцебиття матері-землі. «І подібно до того, як серцебиття немовлят, вже починаючи з утроби, узгоджується з серцебиттям матерів, так само і ми, для того, щоб зростати як людські істоти, повинні узгоджувати ритми життя з ритмами створіння, яке дає нам життя, – наголосив він. – Тож повернімося сьогодні до наших джерел життя: до Бога, до батьків і, в день і в домі святої Анни, повернімося до дідусів та бабусь, яких хочу щиро привітати».
Джерела віри на берегах Галилейського озера
Перебуваючи біля озера Святої Анни, Єпископ Риму пригадав про Галилейське озеро, з яким пов’язано багато подій з життя Христа: «на його берегах Він обрав і покликав апостолів, проголосив блаженства, розповів найбільшу кількість притч, чинив чуда і зцілення». Папа зауважив, що це озеро було периферійним, торгівельним районом, куди прибували представники різних традицій, культур і соціального становища. «Це було найвіддаленіше місце, географічно і культурно, від релігійної чистоти, яка була зосереджена в Єрусалимі, поблизу храму», – підкреслив проповідник, додаючи, що саме там Ісус проповідував Боже Царство. «Бог вибрав цей багатогранний і різнорідний контекст, щоб оголосити світові щось революційне: «Підставте іншу щоку, любіть своїх ворогів, живіть як брати і сестри , щоб бути дітьми Бога, Отця, який велить сонцю сходити на злих і на добрих і посилає дощ на праведних і неправедних» (пор. Мт. 5, 38-48).
Папа Франциск додав, що «братерство є правдивим, якщо воно об’єднує віддалених, а звіщення єдності, яке Небо посилає на землю, не боїться відмінностей і запрошує нас до сопричастя, щоб разом заново розпочати шлях, бо всі ми є паломниками в дорозі».
Живі води, які дають життя і зціляють
Продовжуючи тему води, Святіший Отець пригадав, що старозавітній пророк Езекиїл у главі 47 говорить про води, що течуть з під храму: ці води «дарують життя» і «зцілюють» (пор. Ез 47, 8-9)
Пояснюючи словосполучення «дарують життя», він згадав про бабусь: «Дорогенькі, ваші серця – це джерела, з яких витекла жива вода віри, якою ви напоїли своїх дітей і онуків, – підкреслив він. – Мене вражає важлива роль жінок у громадах корінних народів: вони займають чільне місце як благословенні джерела не лише фізичного, а й духовного життя». Папа пригадав також свою бабусю, від якої «отримав перше звіщення віри».
Води, що «зцілюють», за словами Папи, нагадують нам про те, що на берегах Галилейського озера Ісус «оздоровлював чимало недужих на різні хвороби» (Мк 1, 34). «Ісус прийшов і знову приходить, щоб дбати про нас, – підкреслив він, – щоб утішати і зцілювати наше самотнє і виснажене людство. До всіх, також і до нас, Він звертається з тим самим запрошенням: “Прийдіть до Мене, усі втомлені і обтяжені, і Я облегшу вас” (Мт 11, 28)».
Далі Папа Франциск проказав наступну молитву: «Господи, так само, як люди на берегах Галілейського моря не боялися вигукувати до Тебе про свої потреби, так само і ми приходимо до Тебе сьогодні ввечері з болем, який ми відчуваємо всередині. Ми приносимо Тобі наші обмеження і труднощі, травми від насильства, яких зазнали наші брати і сестри з корінного населення. У цьому благословенному місці, де панують гармонія та мир, ми приходимо до тебе з дисгармонією наших історій, з жахливими наслідками колонізації, незгладимим болем багатьох сімей, дідусів і бабусь та дітей. Господи, допоможи нам залікувати наші рани. Ми знаємо, що це вимагає наших зусиль, уважності та конкретних дій; але ми також знаємо, Господи, що самі не можемо зробити цього. Уповаємо на Тебе і на заступництво Твоєї матері і Твоєї бабусі».
«Усі ми, як Церква, потребуємо зцілення»
Наступник святого Петра зазначив, що матері і бабусі допомагають гоїти рани. «Церква – це теж жінка, вона – мати, – підкреслив він. – Власне, не було такого моменту в її історії, щоб віра не передавалася рідною мовою, матерями та бабусями. Частина болючої спадщини, з якою ми стикаємося, пов’язана з тим, що бабусям з корінного населення перешкоджали передавати віру своєю мовою та через свою культуру. Ця втрата, безумовно, є трагедією, але ваша присутність тут є свідченням стійкості та нового початку, паломництва до зцілення, відкритості серця на Бога, Який зцілює нас як спільноту. Тепер усі ми, як Церква, потребуємо зцілення: зцілення від спокуси замкнутися в собі, обрати захист інституції, а не пошуки правди, від спокуси віддати перевагу могутності цього світу, аніж євангельському служінню. Допоможімо одні одним, дорогі брати і сестри, з Божою допомогою робити свій внесок у розбудову Церкви-матері, такої, яка Йому до вподоби: здатної обійняти кожного сина і дочку; відкритої для всіх і яка би промовляла до всіх; яка б не йшла проти когось, а назустріч усім».
Прочинати від бідних і маргіналізованих
Єпископ Риму зауважив, що натовп який юрмився навколо Ісуса на березі Галилейського озера, складався переважно з простих людей, які приходили до Нього зі своїми потребами та ранами. «Так само і ми, – підкреслив він, – якщо хочемо дбати про життя наших громад і зцілювати його, то мусимо починати від бідних, найбільш маргіналізованих». Папа закликав не дбати лише про інтереси небагатьох, які живуть у благополуччі, а «більше звертати увагу на периферії і прислухатися до волання останніх; а також бути здатними прислухатися до болю тих, хто часто мовчки волає в наших багатолюдних і знеособлених містах: “Не залишайте нас самих!”». Ці слова лунають також з уст людей похилого віку, «які ризикують померти наодинці вдома чи покинутих у закладах, або незручних пацієнтів, яким замість любові призначають смерть». “Не залишайте нас самих!” – це крик душі також хлопців і дівчат, з якими не спілкуються і які стають жертвами залежностей.
Допомогти відкрити власні ріки живої води
Посилаючись на євангельський уривок з літургійного читання, Папа Франциск зазначив, що Христос, Який зцілює і втішає нас живою водою Свого Духа, просить, щоб і з нас, із утроби віруючих, «текли ріки живої води». В цьому контексті Папа закликав вірних замислитися над тим, чи ми вміємо втамовувати спрагу братів і сестер, чи вміємо давати розраду, чи ми здатні почати любити інших безкорисливо. «У нашій самотності та нетерпимості Ісус закликає нас виходити назовні, віддавати, любити», – наголосив він, заохочуючи також замислитися над тим, що конкретно ми робимо для корінних народів.
«І, дивлячись на себе, якщо я перебуваю в стражданні, чи я слухаю Ісуса, Який хоче вивести мене з огорожі моєї нетерпеливості й запрошує прямувати далі, любити?» – зазначив він, додаючи, що іноді допомога іншій людині полягає в тому, щоб супроводити її, запросити її любити, дарувати себе. «Бо саме таким чином, через добро, яке вона може чинити іншим, вона відкриє свої ріки живої води, відкриє унікальний і дорогоцінний скарб, яким вона є».
«Дорогі брати і сестри індіанці, – наголосив Папа на завершення – я прибув як паломник, також щоб сказати вам, наскільки ви дорогі для мене і для Церкви. Я хочу, щоб Церква була переплетена між нами так, як тісно поєднаними є нитки кольорових стрічок, які багато з вас носять. Нехай Господь допоможе нам прямувати вперед у процесі зцілення, до ще більш зціленого та оновленого майбутнього. Я думаю, що це також бажання ваших бабусь і ваших дідусів, наших бабусь і наших дідусів. Нехай Ісусові дідусь і бабуся, святі Йоаким і Анна, благословлять нашу дорогу».
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1476889079422950
о. Петро Фостик
