Другий день Апостольської подорожі Папи Франциска в Канаду розпочався відвідинами місцевості Масквачіс в провінції Альберта, де проживають корінні народи. У своїй першій промові Глава Католицької Церкви попросив прощення за те, що чимало християн брали участь у гнобленні корінних народів.
Понеділок, 25 липня 2022 р., – це другий день Апостольської подорожі Папи Франциска до Канади, в центрі уваги якої – зцілення ран минулого та перепрошення за кривди, яких корінні народи зазнали також і з боку деяких представників Церкви. Саме під час зустрічі з представниками цих народів там, де вони проживають, Святіший Отець виголосив свою першу промову на канадській землі.
Вранці Папа Франциск приватно відслужив Святу Месу в каплиці Семінарії святого Йосифа, що стала його резиденцією під час перебування в Едмонтоні. Після сніданку він вирушив автомобілем до місцевості Масквачіс, розташованої 70 кілометрів на південь від Едмонтона. «Масквачіс» означає «Ведмежі пагорби». В цій місцевості розташовані резервації, в яких проживають індіанські племена західної Канади.
Біля храму Богородиці Семи Болів Папу Франциска зустріли і привітали парох і деякі старійшини. В церкві він поблагословив і поцілував довжелезну стрічку, на якій виписані імена дітей з асиміляційних шкіл-інтернатів. Святіший Отець відвідав місцевий цвинтар, де приватно помолився, після чого прибув до «Ведмежого парку», де його зустріла делегація вождів індіанських племен з усієї країни. Саме там, промовляючи після вітального слова одного з вождів, Наступник святого Петра виголосив свою першу промову.
Разом пуститися в дорогу
Папа Франциск зазначив, що дуже чекав на можливість прибути сюди, щоб саме з цього місця розпочати своє покаянне паломництво. Він згадав, що під час зустрічей у Римі чотири місяці тому йому подарували дві пари мокасинів як символ страждання, якого зазнали діти, зокрема ті, які не повернулися додому зі шкіл-інтернатів, з проханням повернути їх, коли прибуде до Канади, що він і зробив після цієї промови.
Святіший Отець зазначив, що спогад про цих дітей закликає докладати зусилля, аби «до кожної дитини ставилися з любов’ю, гідністю та пошаною». «Але ці мокасини говорять також про шлях, про дорогу, якою прагнемо пройти разом», – додав він, заохотивши прямувати вперед, молитися та трудитися разом, «щоби страждання минулого поступилися місцем майбутньому справедливості, зцілення та примирення». «Ось чому перший етап мого паломництва між вами відбувається в цьому регіоні, де з незапам’ятних часів проживають індіанські народи. Це територія, яка промовляє, яка дає змогу творити пам’ять», – сказав Папа.
Творити пам’ять
Звертаючись до представників тубільних народів, Папа зазначив, що вони жили на цій землі тисячі років, виробивши стилі життя, які шанують землю, а також розвинувши тісні стосунки між поколіннями. Але пам’ять веде нас до подальших сумних подій, де відлунює біль страждань, які чимало з присутніх пережили в згаданих школах-інтернатах. Творити пам’ять є правильним, бо «забуття веде до байдужості».
«Потрібно пам’ятати про те, як політика асиміляції та викорінення, що включала також систему шкіл-інтернатів, були нищівними для людей цих земель. Коли вперше прибули європейські колоніалісти, була велика можливість розвинути плідну зустріч між культурами, традиціями і духовністю. Але в більшості цього не сталося», – визнав Святіший Отець, вказуючи на те, як політика асиміляції призвела до систематичної маргіналізації індіанських народів.
Прохання прощення
«Сьогодні я тут, на цій землі, яка разом із давньою пам’яттю, зберігає також шрами від досі відкритих ран. Я тут, бо першим кроком цього покаянного паломництва між вами є знову попросити пробачення та сказати вам від щирого серця, що мені дуже прикро: прошу прощення за способи, якими, на жаль, багато християн підтримали колонізаційну ментальність могутніх, які гнобили індіанські народи. Мені дуже прикро. Прошу прощення, зокрема, за ті способи, якими члени Церкви та чернечих спільнот співпрацювали, також і через байдужість, з тими проектами тогочасних урядів культурного знищення та примусової асиміляції, вершиною яких стала система шкіл-інтернатів», – сказав Папа, додаючи, що хоч і не бракувало проявів християнської любові та зразкових прикладів посвяти дітям, «комплексні наслідки політики, пов’язаної з школами-інтернатами, були катастрофічними». І ця помилка «несумісна з Євангелієм Ісуса Христа». «Перед обличчям цього зла, яке викликає обурення, Церква стає навколішки перед Богом і благає прощення за гріхи своїх дітей», – мовив Святіший Отець.
Встановлення істини
Наступник святого Петра визнав, що «вибачення не є кінцевою точкою», воно є «першим кроком». Важливою частиною процесу є «серйозні пошуки істини про минуле» та допомога постраждалим «започаткувати процеси зцілення зазнаних травм». «Молюся і сподіваюся, що християни та суспільство цієї землі зростатимуть у здатності приймати та шанувати ідентичність і досвід індіанського населення. Бажаю, щоб були знайдені конкретні дороги для того, щоби пізнавати та цінувати їх, навчаючись прямувати вперед усі разом», – сказав Папа, запевняючи, що зі свого боку підбадьорюватиме всіх зусилля всіх католиків у цьому напрямку, усвідомлюючи, що це «вимагає часу й терпеливості», бо йдеться про процеси, що повинні увійти в серце.
Обійми, скеровані до всіх
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що не має змоги відповісти на всі запрошення відвідати різні осередки. А тому підкреслив, що «слова, сказані протягом цього покаянного шляху, звернені до всіх корінних спільнот і осіб», яких він щиро обіймає.
Зустріч завершилася проказуванням молитви «Отче наш» і благословенням, після якого Папа індивідуально привітався з деякими вождями та старійшинами. По завершенні зустрічі він вирушив до Едмонтона.
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1476166459495212
о. Петро Фостик
