125 років тому 1 травня 1897 року вийшов у світ з благословення кардинала Сильвестра Сембратовича, тиражем 20000 примірників перший номер часопису «Місіонар».
Ініціювали видання майбутній митрополит, а тоді ігумен Львівського монастиря отців Василіян о.Андрей Шептицький і о.Платонід Філяс, який став першим його редактором.
Часопис існував до серпня 1944 року. Через воєнні лихоліття не виходив у 1919 році. Друкувався у м.Жовкві,а в окремі роки воєнних подій у Львові,Загребі та Перемишлі. Популярність «Місіонаря» зростала з кожним роком, і уже в 1939 році він друкувався тиражем 50000 примірників.
«Місіонар» на протязі 47 років був живим друкованим словом і духовним провідником для кожної християнської родини не тільки в Галичині, але й Закарпатті,Волині,Холмщині, за кордоном.
В різні часи назва часопису була такою:
«Місіонарь»(1897-1906); «Місионар»(1906-1918); «Місіонар»(1920-1921,1940-1944); «Місіонар Пресвятого Серця Ісусового»(1922-1938); «Місіонар Ісусового Серця»(1939, 2019-2022); «Місіонар»( 2003-2014, 2018) «Місіонар Пресвятого Серця Ісусового»(1992 – 2002,2015 – 2017));
Нова сторінка в історії часопису починається з 1992 року.
У квітні цього року вийшло перше число відновленого часопису. Зараз він виходить тиражем 5000 примірників.
Головні редактори:
о.Теодозій Янків (квітень 1992 – червень 1993);
о.Йосафат Глуховецький (липень 1993 – січень 1994);
о.Василь Зінько (лютий 1994 – вересень 1997);
о.Йосафат Воротняк (жовтень 1997 – грудень 2005);
о.Корнилій Яремак (січень 2006 – листопад 2012);
о.Віталій Попадюк (грудень 2012 – листопад 2016);
о.Христофор Ганинець (з грудня 2016).
У 2017 році вийшла книга о.Ганинця, ЧСВВ «Листи до народу» – це історії Людей Слова й діла, редакторів й авторів понадстолітньої епохи журналу «Місіонар». За лаштунками часопису завжди стояли живі люди, отці й миряни, які підписувалися під своїми словами, наражаючись на небезпеку, адже більшість часу «Місіонар» виходив за складних історичних умов. – – https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=3040464132931785&id=100009046834687
З ЮВІЛЕЄМ, „МІСІОНАРЕ”!
Дорогі брати і сестри, вірні читачі журналу «Місіонар»! Напевно, ви помітили, що цей його випуск особливий – ювілейний. Так, наш давній добрий «Місіонар» святкує день народження: йому – 125! Поважна дата, за якою – довга історія, багато подій, печальних і радісних, тріумфів і падінь. На його сторінках страждала Україна, помирала церква, були гнані, переслідувані за правду наші отці разом зі своєю паствою, і все тільки за те, що не хотіли скоритися брехні, а залишилися вірні Богові.
Протягом століть ми формуємо особливу лінію апостоляту, яка не розходиться із традиційною, а навпаки – збагачує, удосконалює практику служіння Богові й людям. Вона полягає передусім у відстороненості від турбот світу; у пам’яті про харизми чину; у специфіці праці людей, що вступають до монастиря, у їхньому підході до покликання й реалізації себе на Христовій ниві. Простою мовою – це вища школа осягнення й застосування знань; дослідження й винаходження чогось нового в духовній сфері, позаяк парафіяльні інституції мають обов’язки, що здебільшого відповідають тільки першочерговим потребам вірян: Причастя, служіння Божественної літургії тощо.
Для того, щоб праця в цьому руслі приносила належні плоди, і було засновано часопис «Місіонар». Видання покликане продовжувати й поширювати в друкованому слові дух засновника Чину Святого Василія Великого й усіх його послідовників та бути втіленням новизни служіння ченців-василіян за непростого періоду. Журнал дещо консервативний за тематикою, утім його завжди добре сприймали в народі, адже він ніс світло за темних часів, був для нього підтримкою, утіхою, натхненням. «Місіонар» також є цінним історичним джерелом, оскільки відбиває державні й соціальні процеси, розповідає про життя церкви, про людські долі.
Сьогодні, через 125 років після виходу першого номера, він знову йде до свого читача, який, як і колись, чекає свіжого слова, мудрої думки. Відрадно, що «Місіонар» має немалий наклад і свою аудиторію. Утім і він переживає періоди піднесення та занепаду. Нині з огляду на непросту економічну ситуацію журнал мусить виживати на видавничому ринку. Та попри все він продовжує нести Боже слово всіма доступними каналами.
Працюючи над книжкою «Листи до народу», я ніби пережив кілька життів редакторів та авторів столітньої епохи – моїх попередників, співбратів по чину й перу, і тепер краще розумію, наскільки важко й важливо було випускати релігійний часопис. Його творили живі люди, отці й миряни, що будь-якої миті могли поплатитися життям за свої слова, за свою позицію. Адже знаємо, що більша частина історії «Місіонара» припадає на часи утисків церкви й репресій стосовно її вірних, на період політичних та соціальних катаклізмів.
Дослідивши минуле журналу, я зміг зрозуміти мету й завдання, концепцію наповнення новітнього «Місіонара», його вірність баченню попередників, його консервативність та інакшість. Зазначу, що, якби часопис започаткували за незалежності України, його мета й тематика напевно були б не такими, як є. Це засвідчують газети й журнали УГКЦ новітньої доби. Однак дух і настрій «Місіонара» залишаються незмінними, новаторство ж полягає в підході до викладу матеріалу, ближчому сучасному поколінню.
Дорогі, брати і сестри! Вітаю всіх нас: і колектив, і читачів – з ювілеєм «Місіонара» – часопису, у якому поєднується, як писав Максим Рильський, красиве і корисне. Перші 125 років його існування були складними, але плідними, і я сподіваюся, попереду в нього – розквіт, розвиток, політ увись; довгий період добробуту; душевне спілкування з вами, улюблені в Христі. Читайте «Місіонар», читайте «Листи до народу», щоб знати й пам’ятати своїх місіонерів – людей слова й обов’язку, що несли народові світло Істини й роблять це нині. Молімось за тих, хто крізь віки й сьогодні осяває наші душі в пітьмі тотального зла. Дякуймо Богові за них, за нашого «Місіонара». Многая літа йому й нам!
о. Христофор Ганинець ЧСВВ – https://www.facebook.com/misionar1897/posts/2247608265395317
Більше про християнський часопис «Місіонар», можна дізнатися за посиланням:
Місіонар – Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D1%81%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%80
Фото – https://www.facebook.com/opetro.fostyk/posts/1415283812250144
о. Петро Фостик
