Про святого Йосифа дізнаємося з Євангелій і апокрифів.
Походив він із царського роду Давида, з коліна Юди (Лк 2, 4). Його батька звали Яків (Мт 1, 16) або Елі (Лк 3, 23) – різницю в родоводі пояснюють законом левірату, хоча є також думка, що в Євангеліях подана генеалогія Діви Марії. Жив у галілейському місті Назарет і був теслею (чи, ширше, ремісником, який виготовляв господарчі предмети).
Євангеліє називає Йосифа праведним (Мт 1, 19). Саме йому було довірено піклуватися про Пресвяту Діву. Змушений зробити складний вибір щодо своєї нареченої, яка виявилася вагітна від Святого Духа, він звернувся до Закону Божого не щоб оскаржити, а щоб виправдати Марію. А згодом уже як з дружиною попрямував із нею до Вифлеєма під час перепису населення, де й народився Ісус.
Йосифова уважність до Божої інтервенції робять його мужем, який не говорить багато, а покірно виконує волю Господа, хоча й отримує об’явлення не наяву, а через сни. Він приймає Марію й Немовля (Мт 1, 24), рятує їх від смерті (Мт 2, 13-15) та допомагає сповнитися Писанню (Мт 2, 19-23). Справжній єврей, він виконує Закон, коли жертвує Ісуса в храмі й навчає Божественне Дитя віддавати Господові шану, як люди. Про останнє свідчить щорічне паломництво до Єрусалима, де в 12 років залишився Ісус.
У Євангеліях Йосиф востаннє з’являється, власне, коли знаходить Ісуса в храмі. Імовірно, він помер ще до початку публічного діяння Христа, а його смерть на руках Ісуса й Марії вважають блаженною. Бог мав довірити виховання Свого Сина чоловікові великих чеснот і любові, тому впродовж віків Церква надає Йосифові наступне після Богородиці вшанування та вбачає в ньому могутнього заступника, до якого можна звертатися в будь-якій потребі. З 2013 року його ім’я додане в усі євхаристійні молитви.
Зображають святого з Ісусом на руках, або як теслю, або у Пресвятій родині. Атрибути – лілія, знаряддя праці, квітучий пагін Єссея, палиця паломника.
Покровитель Вселенської Церкви, робітників, доброї смерті, наречених і родин, чоловіків, чистоти і дів, біженців, суспільної справедливості, убогих, економістів, вагітних жінок, кармелітів босих.
Урочистість святого Йосифа – Джерелo: https://rkc.org.ua/events/urochystist-svyatogo-josyfa/
Святого Йосифа Обручника
Святий Йосиф був чоловіком Пречистої Діви та опікуном Ісуса Христа; на нього сплила отцівська влада над Бого-Чоловіком. Бо як Чоловік Христос Спаситель нічим не хотів відрізнятися від інших людей, нічим, окрім святости. Він корився владі Матері та опікуна, якого, за прийнятим звичаєм, називав батьком. А якщо Господь Бог прикрасив і збагатив усякими чеснотами ту, яка мала бути і була Матір’ю Його Сина, то, звісно, й опікуна для Нього вибрав мужа найгіднішого і подав йому доброту й усяку чесноту, що відповідала тій великій гідності.
Святе Письмо називає Йосифа “праведним”. “Йосиф, її чоловік, бувши праведний…” (Мт. 1, 19). Коротке слово, але у ньому міститься все, бо ж сповнений чесноти мав бути той, кого Дух Святий називає праведним. Присутність Бога освячує людину. Хто серцем, молитвою завжди прибігає до Ісуса, той постійно поступає у доброму. А що сказати про святого Йосифа, який був найближче до Христа Спасителя, який пестив Його своїми руками і якого сам Ісус назвав батьком? “Чейже цього титулу «батько» не удостоївся ані ангел, ані святий у небі, лишень один Йосиф був так названий” (св. Василій Великий). “Поміж небесними ликами не було нікого, хто смів би Ісуса Христа називати Сином, міг це робити лишень святий Йосиф” (св. Кипріян). “А вже з самої тої гідности зрозуміло, яким чоловіком був святий Йосиф” (св. Вернард).
І справді “святий Йосиф заслуговував називатися батьком Ісуса” (св. Єронім), бо “Бог дав йому батьківську любов, турботливість і повагу” (св. Йоан Дамаскин). А якщо після Пречистої Діви Йосиф був найближчий Божому Синові, то і нині він є близько до Його престолу. Пізнаймо, як велика мусить бути його слава і як багато значить його молитва, прохання і покров. Тут, на землі, Христос був йому слухняний, і нині у небі немає прохання, в якому Він відмовив би своєму опікунові.
Святий Йосиф походив з роду Давида. Йосиф є сином Давида не лишень з походження по плоті, але також з наслідування віри і чеснот. Був він чоловіком бідним, теслею, трудом рук заробляв на хліб насущний. Згідно з переданням, святий Йосиф помер ще поки Христос Спаситель розпочав свою прилюдну діяльність, а помер у пізній старості, бо мав уже сто двадцять літ, і був похований у долині Йосафата, поблизу Єрусалиму.
“Свята Церква вірує, що не лишень Богородиця, але і названий батько, опікун Ісуса Христа, зберігав дівицтво усе своє життя” (св. Петро Дамаскин). “Я думаю, що святий Йосиф був найчистіший у дівицтві, найглибший у смиренні, найгарячіший у любові, найревніший у розважанні і що таким він залишається, допомагаючи нам” (св. Вернард). “Йосиф має з Пречистою Дівою, обручницею своєю, спільність дівицтва” (св. Августин). Святий Йосиф є взірцем і образом найліпшого батька родини, мужа й опікуна, взірцем глибокого смирення і послуху Божим наказам.
А свята Церква має у ньому найліпшого заступника і покровителя. Папа Пій IX (1846-1878) на прохання єпископів усього світу оголосив святого Йосифа (8 грудня 1870 р.) покровителем Христової Церкви, а папа Лев ХШ (1878-1903) у своєму посланні від 15 серпня 1887 р. призначив місяць жовтень для особливого почитання святого Йосифа. Є він також покровителем усіх вмираючих, до нього ми повинні звертати всі свої молитви, його повинні ми просити, щоб у годину смерти він заступився за нас, був поряд з нами і дозволив нам побороти всі спокуси, якими диявол спокушатиме нас в останню хвилину нашого життя. На іконах бачимо святого Йосифа з палицею Аарона, що розпустилася цвітом. Це є знаком його невинности і чесноти, а також пригадуванням, що Пречиста Діва, яка через подружжя була довірена його побожній опіці, є тим жезлом, про який говорить пророк Ісая: “І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння” (Іс. 11, 1).
Фото і відео – Джерелo: https://www.facebook.com/olga.fostyk/posts/pfbid02SskNeAAdJByaDG6bJDnhrpfZ3pjayK5Vixq31AZRuLQJ4DmKN4LLVwUCq8JbUCkCl
о. Петро Фостик
